апеляційне провадження №22-ц/824/10325/2025
справа №759/6248/25
18 червня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В.,Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Петренко Н.О.,
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_4 , -
встановив:
1. Короткий виклад обставин справи.
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування поданої заяви вказує, що заявник є рідним братом загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 матроса ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заявник звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 та Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги.
Листом №13/2392/с від 20 лютого 2024 року заявника було повідомлено, що його документи повернуті на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підтверджують, що заявник перебував на утриманні загиблого військовослужбовця, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги. Таким чином, заявнику відмовлено у виплаті.
Заявник вказує, що повністю перебував на утриманні загиблого брата.
Встановлення юридичного факту пов'язане із правом на отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Мотивуючи наведеним, просить встановити юридичний факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утриманні та отримання допомоги від рідного брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено.
Відмовивши у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції вказав, що встановлення юридичного факту необхідне заявнику для реалізації соціально-економічних прав, а саме отримання грошового забезпечення військовослужбовця та бойових виплат. Суд убачав, що у спірних правовідносин наявний спір про право щодо таких виплат, тому відмовив у відкритті провадження на підставі частини 4 статті 315 ЦПК України.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на безпідставність висновків суду першої інстанції, оскільки підставою встановлення факту не є майнова вимога, та в подальшому не постає питання про стягнення будь-яких сум.
З посиланням на рішення судів першої інстанції зазначає, що суди мають право розглядати справи про встановлення юридичного факту перебування особи на утриманні в порядку окремого провадження.
Просить ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року скасувати, справу направити для подальшого розгляду до іншого суду першої інстанції.
4. Позиція учасників справи.
19 травня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення в/ч НОМЕР_1 , у яких просить суд закрити провадження у справі №759/6248/25, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
5. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1 , заінтересованої особи ОСОБА_3 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
6. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні та отримання допомоги від рідного брата ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заінтересованими особами у справі заявник зазначив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, військову частину № НОМЕР_2 .
З даних довідки про склад сім'ї, що наявна в особовій справі ОСОБА_4 убачається, що членами сім'ї ОСОБА_4 зазначено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
7. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 виснував, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Тобто під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
У постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 05 червня 2024 року в справі № 557/1535/23 (провадження № 61-1723св24), від 24 квітня 2024 року в справі № 694/2318/23 (провадження № 61-2911св24), від 08 травня 2024 року в справі № 214/4921/23 (провадження № 61-15863св23) та інших.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».
Спір про право ? це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права».
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 686/11198/22 (провадження № 61-11564св23) зазначено, що: «до заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб'єктивних прав (постанова Верховного Суду у справі № 638/4/19 від 07 квітня 2020 року, провадження № 61-18132св19).
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.
Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суд, залежно від мети встановлення юридичного факту, зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи чи органи державної влади можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи.
Залучення до участі у справі окремого провадження всіх заінтересованих осіб має важливе значення, оскільки допомагає суду уникнути ухвалення незаконного рішення та виключити можливість появи в майбутньому конкуруючого рішення з іншою заінтересованою особою, а також має на меті повно і всебічно дослідити всі обставини справи.
У пункті 2 постанови "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" № 168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян рф або рб та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
У пункті 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Із змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення убачається, що до розгляду справи заявником залучено родичів померлого, зазначених згідно довідки про склад сім'ї. Матеріали справи не містять відомостей щодо інших осіб, що мають право на отримання допомоги.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки встановлення факту перебування на утриманні необхідно для подальшого вирішення правового спору з приводу наявності чи відсутності підстав для отримання допомоги, яку держава надає родинам загиблих військовослужбовців Збройних Сил України, у зв'язку з чим, на думку суду, у заявника фактично виникає спір. Зокрема, судом не мотивовано, з ким у майбутньому може виникнути спір про право та з яких підстав судом зроблено висновок про існування спору про право. Формальне посилання на те, що встановлення факту необхідне заявнику для реалізації соціально-економічних права, зокрема, отримання грошового забезпечення військовослужбовця та бойових виплат, на переконання колегії суддів, не свідчить про існування спору про право.
Колегія суддів уважає, що висновки суду першої інстанції про можливий спір про право ґрунтуються на припущеннях, судом не встановлено наявність інших заінтересованих осіб, які відповідно до Закону мають право на отримання одноразової допомоги і не визнають право заявника на отримання одноразової допомоги, інших грошових виплат.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасними.
Пункт 6 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.
За наведених обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ураховуючи відсутність підстав для направлення справи для подальшого розгляду до іншого суду першої інстанції, апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 26 червня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова