10 червня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 761/12038/21
номер провадження: 22-ц/824/5341/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кучеренко Наталії Вікторівни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року у складі судді Сіромашенко Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Кароєва-Яремчук Тетяна Михайлівна, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління юстиції (місто Київ), Київської міської ради, третя особа: державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Кароєва-Яремчук Т.М., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно, зокрема, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначав, що 08 лютого 2019 року ОСОБА_2 було складено заповіт, згідно з яким все належне їй майно вона заповіла своєму сину ОСОБА_1 . Маючи намір прийняти спадщину позивач, який постійно проживає в місті Чикаго, що в Сполучених Штатах Америки (далі - США), звернувся до Генерального консульства України в місті Чикаго лише 02 червня 2020 року, оскільки відповідно до інформації із сайту «Генеральне консульство України в Чикаго» з 23 квітня 2020 року у зв'язку із прийняттям Урядом України рішення щодо заходів з метою запобігання виникненню та поширенню випадків захворювання гострою респіраторною хворобою COVID-19, в Генеральному консульстві України в Чикаго подовжено дистанційний режим роботи до 11 травня 2020 року включно. На даний період було тимчасово призупинено консульський прийом громадян. Крім того, відповідно до інформації із сайту «Генеральне консульство України в Чикаго» з 21 травня 2020 року в умовах збереження високих показників поширення вірусу COVID-19 у США, та зокрема, у штаті Іллінойс, з метою мінімізації ризиків зараження цією хворобою громадян України та іноземців, які відвідують консульську установу та потенційно можуть наражати себе та оточуючих, включно зі співробітниками установи, на небезпеку, Генеральним консульством України у Чикаго продовжено дистанційний режим роботи до 29 травня 2020 року включно. У даний період було тимчасово призупинено консульський прийом громадян. Вказує, що оскільки 30 та 31 травня 2020 року були вихідними днями, то він зміг звернутися до Генерального консульства України у Чикаго лише 02 червня 2020 року.
Вказував, що 02 червня 2020 року він звернувся до Генерального консульства України в місті Чикаго з метою оформлення спадщини, де консулом України в місті Чикаго Боднаром Г.С. було засвідчено його заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Кароєвої-Яремчук Т.М. від 19 лютого 2021 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 з підстав пропуску встановленого законодавством строку для прийняття спадщини.
Зазначав, що вказаний строк пропущено ним з поважних причин, зокрема, він проживає в США останні кілька років, оформлення довіреності та підготовка інших документів необхідних для подачі заяви про прийняття спадщини на території України зайняло багато часу, що й зумовило пропуск відповідного строку. У зв'язку з цим він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
З урахуванням наведеного, позивач ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, замінено відповідача на ОСОБА_2 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Кучеренко Н.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому кінцевий строк для подання заяви про прийняття спадщини відповідно до ст.1270 ЦК України був 06 травня 2020 року, тобто на період дії рішення щодо заходів з метою запобігання виникненню та поширенню випадків захворювання гострою респіраторною хворобою COVID-19 в Генеральному консульстві України в Чикаго подовжено дистанційний режим роботи до 11 травня 2020 року та продовжено - до 29 травня 2020 року. Вказує, що за таких обставин позивач не зміг скористатися своїм правом в повному обсязі з об'єктивних причин, які не залежали від нього та є поважними й такими, що пов'язані з непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Інших обмежень щодо строків діючим законодавством України не передбачено.
Зазначає, що позивачем до позовної заяви було додано роздруківку щодо графіку роботи Генерального консульства України в Чикаго від 23 квітня 2020 року, роздруківку щодо графіку роботи Генерального консульства України в Чикаго від 21 травня 2020 року та роздруківку календаря за травень 2020 року. Проте суд першої інстанції не надав правового аналізу наданим доказам та не звернув уваги на них, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Вказує, що у законодавстві України існує механізм подання заяви про прийняття спадщини через консульські установи України, що врегульований наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року №142/5/310 «Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України». За зверненням громадянина України консул (або уповноважений секретар із консульських питань) засвідчує справжність підпису на заяві про прийняття спадщини, проставляє на заяві свій підпис та гербову печатку, після чого спадкоємець повинен направити заяву в Україну засобами міжнародного поштового зв'язку.
Також вказує, що строк для подання заяви про прийняття спадщини пропущено ним через те, що у нього були перешкоди для подання такої заяви, зокрема те, що він постійно проживає в США останні кілька років та через обмеження у зв'язку із запровадженням карантину щодо поширення вірусу COVID-19 у США. Тобто, позивач, навіть через свої намагання не зміг вчасно подати заяву про прийняття спадщини. Разом з тим, оформлення довіреності та підготовка інших документів необхідних для подачі заяви про прийняття спадщини на території України зайняло багато часу та до всього цього 12 березня 2020 року у зв'язку із запровадженням карантину щодо поширення вірусу COVID-19 у США, що й зумовило пропуск відповідного строку.
Відповідачка ОСОБА_2 і третя особа: державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Кароєва-Яремчук Т.М.,не скористались своїм правом на подання суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати, в тому числі, на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів наявності об'єктивних, істотних і непереборних причин, які б унеможливлювали подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк. Суд першої інстанції дійшов висновку, що проживання позивача за кордоном, а також введення обмежень у зв'язку з пандемією COVID-19 не позбавляли його можливості направити відповідну заяву поштою або звернутися до консульської установи раніше, до початку карантинних обмежень.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується наявними у справі доказами, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 28 листопада 1974 року (а.с.11, т.1).
Водночас відповідачка ОСОБА_2 є дочкою позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05 жовтня 1999 року (а.с.62,т.1).
Як видно із дублікату свідоцтва про право власності на житло від 12 травня 1993 року, виданого згідно розпорядження відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належала на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності ОСОБА_3 та членам його сім'ї ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (а.с.17,т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .
Із заповіту, складеного 28 лютого 2019 року ОСОБА_2 слідує, що вона належне їй майно, в тому числі, квартиру АДРЕСА_2 , заповіла своєму сину - позивачу у справі ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 11 листопада 2019 відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Установлено, що 02 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Генерального консульства України в місті Чикаго США з метою оформлення спадщини, де консулом України в місті Чикаго Боднаром Г.С. було засвідчено його заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті його матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
13 квітня 2020 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до Першої київської державної нотаріальної контори звернулась відповідачка ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №59997001.
Постановою державного нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 на 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 , з яких: 1/3 частка належала ОСОБА_4 - матері спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та 1/3 частка належала ОСОБА_3 - батьку спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем яких була їх дочка ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.
У відповідності до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.3 ст,1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.
Згідно зі ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно із спадкодавцем.
У цій справі встановлено, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини не проживав із своєю матір'ю ОСОБА_2 , отже цей спадкоємець за заповітом не є таким, що фактично прийняв спадщину.
Водночас відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини;
2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини;
3) ці обставини визнані судом поважними.
Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22. Практика судів касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п.2.1 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, у редакції, чинній на час відкриття спадщини, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першої заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
Відповідно до пунктів 3.3 - 3.6 вказаного Порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.
Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса.
Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей.
У відповідності до пункту 3.11.3 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.
За зверненням громадянина України консул засвідчує справжність підпису на документах (пункт 3.13.1 Положення).
Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
4) перебування спадкоємців на службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров'я не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання.
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 523/4713/19 (провадження № 61-10052св23).
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
По справі встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому останнім днем звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини було 06 травня 2020 року включно.
Однак позивач ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом, лише 02 червня 2020 року склав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , підпис на якій посвідчено консулом Генерального консульства України в США. Заява була подана нотаріусу в Україні 19 лютого 2021 року (а.с.22, т.1).
Установлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини офіційно перебував на території США.
Загальновідомим є факт, що на території США, як і на території України, були запровадженні суворі карантинні обмеження у зв'язку з поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, що підтверджується інформацією яка міститься у загальному доступі Урядового порталу (https://www.kmu.gov.ua/news/rekomendaciyi-gromadyanam-ukrayini-yaki-planuyut-zdijsniti-podorozhi-abo-perebuvayut-na-teritoriyi-ssha?utm_source=chatgpt.com).
Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин.
Строк карантину неодноразово продовжувався.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19 відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року.
Також за даними відкритих джерел на території США початок федерального надзвичайного стану через COVID?19 карантинні обмеженні в тій чи іншій формі (градація по рівню суровості та залежно від конкретного штату) тривали з 13 березня 2020 року (оголошення Президента США) до 11 травня 2023 року (інформація із офіційної сторінки Міністерства охорони здоров'я США https://www.hhs.gov/coronavirus/covid-19-public-health-emergency/index.html?utm_source=chatgpt.com). Це стосується і штату Іллінойс , включно з містом Чикаго .
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що він, як єдиний спадкоємець ОСОБА_2 , попустив строк для прийняти спадщини з об'єктивних та незалежних від нього причин, а саме, через запровадження як в Україні, так і на території США надзвичайного стану та карантинних обмежень через COVID?19.
На підтвердження цього ОСОБА_1 надав суду інформацію щодо графіку роботи Генерального консульства України в Чикаго, опублікованого 23 квітня 2020 року, де вказано, що у зв'язку з прийняття Урядом України карантинних заходів з метою запобігання виникненню та поширенню випадків захворювання гострою респіраторною хворобою COVID-1 було тимчасово призупинено консульський прийом громадян. Повідомив, що відповідно до інформації із сайту «Генеральне консульство України в Чикаго» в умовах збереження високих показників поширення вірусу COVID-19 у США, та зокрема, у штаті Іллінойс, з метою мінімізації ризиків зараження цією хворобою громадян України та іноземців, які відвідують консульську установу та потенційно можуть наражати себе та оточуючих, включно зі співробітниками установи, на небезпеку, Генеральним консульством України у Чикаго продовжено дистанційний режим роботи до 29 травня 2020 року включно. (а.с.24, 25 т.1).
У зв'язку з цим, він зміг звернутися до Генерального консульства України у місті Чикаго з метою складання та посвідчення заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 лише 02 червня 2020 року, оскільки 30 та 31 травня 2020 року припало на суботу та неділю, які є вихідними днями (а.с.26 т.1).
Вказані відомості підтверджуються матеріалами справи, сторонами не заперечуються і є загальновідомими, а тому ці обставини не підлягають доказуванню в силу приписів ч.ч.1,3 ст.82 ЦПК України, якими передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи або визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.ч. 1 та 2 ст.2 ЦПК України).
Системний аналіз обставин даної справи, норм цивільного законодавства, релевантної практики Верховного Суду та таких основних засад приватного права як розумність та справедливість, дає підстави для висновку про те що у позивача були об'єктивні труднощі для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті його матері ОСОБА_2 , оскільки він не проживав з останньою, тривалий час перебував на території США, а карантинні обмеження, які існували з березня 2020 року і на момент закінчення строку подання заяви про прийняття спадщини, вплинули на дотримання ним строку подання такої заяви.
У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20 (провадження № 61-10272св21) Верховний Суд дійшов висновку, що необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили позивачу перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті матері.
При цьому, колегія суддів враховує незначний пропуск строку на прийняття спадщини. Так, строк між останнім днем для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (06 травня 2020 року) та датою звернення ОСОБА_2 , як спадкоємця за заповітом, до Генерального консульства України в США з метою посвідчення заяви про прийняття спадщини (02 червня 2020 року) становить менше одного місяця. До того ж 02 червня 2020 року фактично було першим після карантину робочим днем фізичного прийому громадян України у Генеральному консульстві України в США, що свідчить про сумлінність позивача і відсутність в його діях процесуальної недбалості.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем своєї рідної матері ОСОБА_2 саме за заповітом, що підтверджує її особисте волевиявлення щодо передачі всього належного їй майна саме йому.
Враховуючи, що заповіт, відповідно до ст.ст. 1217, 1223 ЦК України, є пріоритетною формою спадкування, яка реалізує право особи на розпорядження власним майном після смерті, така воля спадкодавця має важливе значення для оцінки.
У той же час ігнорування заповіту як прямого виявлення волі спадкодавця суперечить засадам правової держави та принципам справедливості, а тому повинно враховуватись судом при вирішенні питання щодо надання додаткового строку на прийняття спадщини, адже неформальне вирішення судом питання про надання такого строку забезпечить реалізацію саме тієї спадкової волі, яку спадкодавець закріпила при житті.
Із урахуванням викладеного, врахувавши останню волю спадкодавця як прояв свободи заповіту, з урахуванням наявності поважних об'єктивних причин незначного пропуску передбаченого законом строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті його матері - ОСОБА_2 .
Близьких по суті висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2021 року справі № 205/3310/20 (провадження № 61-2087св21) та у постанові від 22 травня 2024 року справі № 720/744/20 (провадження № 61-3300св24).
Однак суд першої інстанції вказаних вище вимог закону, правових висновків Верховного Суду та фактичних обставин справи належним чином не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини з наведених вище підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп. (а.с.9, т.1), а за подання апеляційної скарги - 1 362 грн 00 коп. (а.с.89, т.2), що разом становить 2 270 грн 80 коп.
Оскільки апеляційний суд ухвалює нове рішення і задовольняє позов й апеляційну скаргу ОСОБА_1 , то з відповідачки ОСОБА_2 на його користь слід стягнути судовий збір у розмірі 2 270 грн 80 коп.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кучеренко Наталії Вікторівни задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: державний нотаріус Першої київської державної нотаріальної контори Кароєва-Яремчук Т.М., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю 3 (три) місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 270 грн 80 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 червня 2025 року.
Головуючий
Судді: