Провадження № 11-кп/821/448/25 Справа № 697/1867/24 Категорія: ч. 4 ст. 186 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
18 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
(в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12024250340000176 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями та апеляційною скаргою його захисника - адвоката ОСОБА_10 на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, офіційно неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 16.11.2012 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 та ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 1 місяць позбавлення волі;
- 21.10.2013 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України на 4 місяці арешту;
- 05.10.2015 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком в 1 рік;
- 16.02.2016 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 та ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі;
- 14.01.2021 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком в 2 роки;
- 24.01.2024 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі з іспитовим строком в 3 роки,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24.01.2024, призначивши ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 3 (три) місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з моменту його затримання - 01.08.2024.
Прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів на загальну суму 5679,60 грн.
У порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів.
За цим вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного часу за наступних обставин.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан на всій території України, який продовжено Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 з 14.05.2024 строком на 90 діб, однак ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану, 03.06.2024 близько 19 години, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, незаконно проник через незамкнені вхідні двері до квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_11 , 1944 року народження, де, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, таємно викрав грошові кошти в сумі 2200 грн, які належали потерпілій ОСОБА_9 та мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi 13C», що належить потерпілій ОСОБА_12 , вартістю, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/124-24/9620-ТВ від 28.06.2024 - 3592 грн, всередині якого знаходились дві сім-картки оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», вартістю, згідно довідки від 26.06.2024 -150 грн за одну сім-картку, загальною вартістю 300 грн, однак під час вчинення злочину був виявленим малолітньою ОСОБА_13 , яка перебувала у вищевказаній квартирі та спостерігала за ним, після чого ОСОБА_7 , побачивши ОСОБА_13 та усвідомлюючи те, що його протиправні дії було викрито, одразу ж вибіг з вказаної квартири з викраденим майном не дивлячись на те, що остання почала бігти за ним та прохала зупинитися і повернути викрадене ним майно, однак ОСОБА_7 покинув місце вчинення кримінального правопорушення та вибіг з вищевказаного будинку, після чого зник у невідомому напрямку, і таким чином відкрито заволодів майном потерпілої ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , чим заподіяв їм майнової шкоди на загальну суму 6092 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.03.2025 та ухвалити новий вирок, яким його виправдати через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпання можливості їх отримати, у зв'язку з чим кримінальне провадження закрити.
Стверджує, що не скоював інкриміноване йому кримінальне правопорушення, лише підібрав на вулиці мобільний телефон Редмі зеленого кольору, який згодом добровільно передав працівникам поліції, що підтверджується відеозаписом проведеного обшуку квартири, за місцем його проживання та показаннями свідка ОСОБА_15 . Про те, що такий телефон розшукується, він дізнався від знайомого ОСОБА_16 , який працює в оперативному відділі поліції м. Канів і звернувся до нього за допомогою, як до особи, яка підробляє ремонтами мобільних телефонів.
Зазначає, що свідок ОСОБА_17 лише бачила чоловіка з темно русявим коротко підстриженим волоссям, який вибіг із квартири, побіг вниз по сходинкам, де впустив гаманець та парфуми в коробці. Разом з цим, свідок не бачила рис обличчя цього чоловіка, а на гаманці та парфумах відсутні належні йому відбитки пальців, що вказує на його непричетність до грабіжу.
Поставив під сумнів показання свідка ОСОБА_18 , яка його раніше не знала, однак в судовому засідання вказала саме на нього - ОСОБА_7 , як на особу, яка вибігала з під'їзду будинку, де було вчинено злочин. Зауважив, що перед допитом свідка в суді, він, його захисник ОСОБА_19 та секретар судового засідання чули, що також зафіксовано відеозаписом, як прокурор вказав ОСОБА_18 повідомити суд, як з під'їзду будинку вибігав саме обвинувачений ОСОБА_7 . У подальшому ця свідок надала суду саме ті показання, про які їй сказав прокурор. Крім того свідок підтвердила, що приймала участь у впізнанні особи по фотокартках, під час якого працівники поліції вказали їй на особу можливого злочинця, якого вона надалі впізнала. Також зазначив, що суд у вироку перекрутив показання свідка та зазначив, що до неї телефонувала цивільна дружина ОСОБА_7 , яка просила не свідчити проти нього, однак насправді свідок вела мову про потерпілу ОСОБА_9 , яка просила не давати покази проти обвинуваченого оскільки знала про непричетність останнього до вчинення злочину. З огляду на наведене, уважає, що свідок ОСОБА_18 була заздалегідь підготовлена працівниками поліції та прокурором до дачі неправдивих свідчень. Крім того з її показань вбачається, що вона бачила лише спину злочинця, тому показання останньої, що цією особою був ОСОБА_7 , є неправдивими та недопустимими.
Вказує, що судом не прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_20 , який стверджував про непричетність ОСОБА_7 до вчинення злочину та вказував на те, що бачив, як чоловік високого зросту з коротко підстриженим русявим волосямм худорлявої тілобудови, пробігаючи через арку будинку, де на той час перебував він, ОСОБА_21 та ОСОБА_7 , виронив мобільний телефон зеленого кольору, який підібрав обвинувачений і залишив собі. Такі показання підтвердив і свідок ОСОБА_21 , який, перебуваючи на початку червня 2024 року близько 19 год в арці будинку разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_20 , чув, що хтось пробіг і виронив на підлогу мобільний телефон в чохлі червоного кольору, який підібрав обвинувачений та залишив у себе.
Також звертає увагу на те, що під час судового розгляду не допитано ОСОБА_22 , яка була залучена понятою при проведенні обшуку в квартирі за місцем його проживання. Уважає, що показання цього свідка мають суттєве значення для встановлення дійсних обставин кримінального провадження, яка може підтвердити його показання та показання свідка ОСОБА_23 про добровільну видачу мобільного телефону правоохоронним органам.
Наголошує, що мобільний телефон, який ним підібраний на вулиці, знаходився у нього більше місяця, він не виймав з нього сім карти і не мав наміру його продати, при цьому через мережу інтернет шукав його власника. Коли через деякий час телефон розрядився, він не мав можливості зв'язатися із його власником, оскільки не знав пін-код до сім карток.
Додатково просив звернути увагу на те, що під час досудового розслідування проведена товарознавча експертиза мобільного телефону Редмі, вартість якого оцінена в 3000 грн, однак після прийняття Закону № 3886, слідчою за погодженням з прокурором з незаконних підстав змінила підозру, а експерт - змінив оцінку мобільного телефону Редмі, оцінивши його на суму 3300 грн.
Узагальнюючи викладене просить дослідити обставини встановлені під час судового розгляду кримінального провадження, а саме докази, якими прокурор обгрунтовує пред'явлене обвинувачення.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 також звертає увагу на упередженість прокурора, який, заявляючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу, неодноразово стверджував, що він перебував у державному розшуку, що не відповідає дійсності та спростовується витягом з бази МВС України за період з 2023 по 2025 роки.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 порушує питання про скасування вироку Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.03.2025 через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Просить ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, через невстановлення достатніх доказів для доведення його винуватості та вичерпання можливості їх отримати, у зв'язку з чим кримінальне провадження закрити.
Зазначає, що судом першої інстанції не була належним чином перевірена та оцінена версія ОСОБА_7 щодо незаконних дій працівників поліції, які нібито виявили сліди його пальців на місці скоєння злочину, де він небув. При цьому судом не звернуто увагу на те, що обвинувачений винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав, під час судового розгляду детально та послідовно розповів суду про обставини, за якими у нього з'явився телефон, який він добровільно видав працівникам поліції під час обшуку. Такі показання обвинуваченого узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , які підтвердили непричетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
На думку захисника, судом безпідставно оцінено критично показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , які бачили, як мобільний телефон зеленого кольору у чохлі червоного кольору випав у чоловіка, який пробігав повз них і як його підібрав ОСОБА_7 , не проаналізовано їх та не співставлено з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження.
Зазначає, що допитані в провадженні свідки вказували на те, що бачили у квартирі, де було вчинено злочин, та біля будинку чоловіка світловолосого-русявого та описали його ідентифікуючі ознаки, які не узгоджуються із зовнішнім виглядом ОСОБА_7 , який є чорнявим та його рисами обличчя.
Щодо виявленого на місці події відбитка пальців ОСОБА_7 , зазначає, що останній не був на місці вчинення злочину, у нього відбирали відбитки після затримання, що належним чином не оформлено, тому вважає, що саме вони були надані експерту для проведення дослідження.
Наполягає на тому, що на місці вчинення злочину не було виявлено відбитків пальців рук ОСОБА_7 або його біологічних слідів, таких слідів не було виявлено і на парфюмах, коробці з-під них та гаманці, які випали у злочинця в під'їзді, коли він тікав з місця події.
З огляду на наведене, просить визнати недопустимим доказом відбиток пальця ОСОБА_7 , який, за версією слідства, виявлено на місці події та надано на експертизу. Інші докази, зібрані в кримінальному провадженні, уважає не прямими, що викликають сумнів у їх доказовому значенні і такими, що не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Зауважує, що показання свідків та потерпілих, які в обличчя не бачили злочинця, не підтверджують причетності до вчинення злочину саме ОСОБА_7 .
Крім того зауважує про необхідність встановлення обставин, встановлених під час кримінального провадження, шляхом повторного дослідження доказів в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, однак не уточнює, яких саме доказів це стосується і не вказує на відповідні умови, які зумовлюють обов'язковість їх дослідження судом апеляційної інстанції.
На апеляційні скарзі обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 прокурором подані заперечення, які зводяться до безпідставності заявлених вимог.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13.03.2025 виправлено описку, допущену у вироку Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.03.2025 в частині засудження ОСОБА_7 за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24.01.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України, замість ч. 2 ст. 185 КК України.
Така ухвала в апеляційному порядку не оскаржена.
Заслухавши суддю-доповідача, думки обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 в підтримку апеляційних скарг у повному обсязі з наведених в них мотивів, прокурора та потерпілої ОСОБА_9 про законність, обгрунтованість рішення суду першої інстанції і безпідставність апеляційних вимог сторони захисту, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження в заявлених учасниками судового провадження та задоволених судом апеляційної інстанції межах, колегія суддів приходить до таких висновків.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог лише в тому разі, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Згідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, ґрунтуватись на всебічному, повному, об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, відповідають установленим судом фактичним обставинам провадження і ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні доказів, яким суд дав правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, судом першої інстанції кваліфіковано вірно.
У суді першої інстанції ОСОБА_7 винуватість у пред'явленому обвинуваченні не визнав та показав, що інкримінованого злочину він не вчиняв, лише в арці будинку № 35 в м. Каневі підібрав мобільний телефон, який випав у невідомого йому чоловіка, що бачили ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . Цей мобільний телефон він зберігав у себе вдома понад місяць, його не заряджав, слідкував в інтернеті за оголошеннями про його розшук, а у подальшому добровільно видав під час обшуку. Звернув увагу на те, що ОСОБА_17 на місці події бачила русявого чоловіка, а не його, а свідок ОСОБА_18 підтвердила, що саме він вибігав із під'їзду будинку, де вчинено злочин, лише після спілкування з прокурором. Наголосив, що на місці вчинення злочину не був і не знає звідки там з'явились його відбитки.
Незважаючи на зайняту обвинуваченим ОСОБА_7 позицію щодо невизнання встановлених та наведених у вироку суду першої інстанції фактичних обставин провадження, винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, перевіреними судом першої інстанції в їх сукупності, та наведеними у вироку доказами, частина яких досліджена під час апеляційного розгляду в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, зокрема, даними:
-показань потерпілої ОСОБА_9 про те, що коли 03.06.2024 вона перебувала разом із ОСОБА_11 на присадибній ділянці, до неї зателефонувала ОСОБА_17 і повідомила, що їх квартиру обікрали. Їй відомо, що працівниками поліції у квартирі виявлено відбитки пальців, які належать ОСОБА_7 . Додала, що під час досудового розслідування ОСОБА_7 віддав їй викрадені кошти в сумі 2200 грн та просив вибачення;
- показань свідків ОСОБА_26 та ОСОБА_27 про те, що вони були присутні як поняті під час затримання ОСОБА_7 ;
- показань свідка ОСОБА_28 про те, що він був присутній як понятий при обшуку квартири ОСОБА_7 , під час якого було знайдено мобільний телефон;
- показань свідка ОСОБА_18 про те, що 03.06.2024, коли вона сиділа перед під'їздом будинку АДРЕСА_2 , бачила, як з під'їзду в напрямку магазину «Квіточка» вибіг чоловік, а за ним навздогін вибігла дівчина, яка казала, що цей чоловік з її квартири викрав речі. Свідок вказала, що ОСОБА_7 і є тим чоловіком, що вибігав із під'їзду. Крім того зазначила, що під час впізнання, серед інших осіб на фотокартках, вона впізнала ОСОБА_7 і вказала на нього як на особу, яку бачила. Також додала, що до неї телефонувала цивільна дружина ОСОБА_7 , яка просила її не свідчити проти нього;
- протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 03.06.2024, згідно якого ОСОБА_9 заявила про викрадення невідомою особою з помешкання її матері ОСОБА_11 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , належних їй грошових коштів в сумі 2000 грн та мобільного телефону марки Redmi;
- протоколу огляду місця події від 03.06.2024, яким зафіксовано огляд квартири АДРЕСА_4 , під час проведення якого виявлено та вилучено: цигарку, металеву застібку від гаманця, змив з картонної коробки та сліди папілярних візерунків (том 2, а.п. 10-17);
- протоколу допиту неповнолітнього свідка від 05.06.2024 з додатком до нього у виді відеозапису слідчої дії, згідно якого ОСОБА_17 розказала про те, що 03.06.2024 вона перебувала в квартирі бабусі та почула, як хтось зайшов. Вийшовши в коридор побачила худорлявого чоловіка з коротким темним волоссям, який стояв до неї спиною біля сумочки. Вона окликнула чоловіка і він, злякавшись, вибіг з квартири. Коли чоловік біг по сходах, він випустив гаманець, коробку з біжутерією, батарейки та копійки. Вибігши з будинку вона побачила сусідку ОСОБА_29 , яка вказала, що чоловік побіг в сторону магазину «Квіточка». Їй відомо, що з квартири пропали грошові кошти в сумі 2200 грн та бабусін телефон;
- протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознимками від 06.06.2024 з додатком до нього у виді довідки, згідно яких ОСОБА_11 , за сукупністю зовнішніх ознак: за віком, кольором очей, кольором волосся (темно-русяве), зачіскою з характерними залисинами, формою губ та носа, впізнала ОСОБА_7 (фото № 4) як особу, яку бачила 03.06.2024 близько 18 год 45 хв біля ліфту на першому поверсі під'їзду будинку АДРЕСА_2 (том 2, а.п. 37-39);
- протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознимками від 07.06.2024 з додатком до нього у виді довідки, згідно яких свідок ОСОБА_18 , за сукупністю зовнішніх ознак: за віком, кольором очей, кольором волосся, зачіскою з характерними залисинами, формою губ та носа, впізнала ОСОБА_7 (фото № 1) як особу, яка 03.06.2024 вибігав з під'їзду будинку АДРЕСА_2 (том 2, а.п. 40-42);
- протоколу обшуку від 26.06.2024, санкціонованого ухвалою слідчого судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.06.2024, з додатком у виді відеозапису слідчої дії, згідно яких проведено обшук квартири АДРЕСА_5 , де проживає ОСОБА_7 , під час якого він добровільно видав мобільний телефон Хіаоmі Redmi зеленого кольору (том 2, а.п. 88-98);
- заяви ОСОБА_30 від 26.06.2024, якою долучено до матеріалів кримінального провадження документів на придбання викраденого мобільного телефону Хіаоmі Redmi зеленого кольору;
- протоколу огляду предметів від 26.06.2024, проведеного за участі потерпілої ОСОБА_11 , яка за зовнішнім виглядом, списком контактів, наявними фото та відео впізнала належний їй мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi 13С»;
- висновку експерта від 28.06.2024 № СЕ-19/124-24/9620-ТВ про те, що станом на 03.06.2024 ринкова вартість технічно справного та вживаного телефону «Хіаоmі Redmi 13С» становила 3592 грн;
- листа від 26.06.2024 про те, що станом на 03.06.2024 вартість стартового пакета Київстар складала 150 грн;
- висновку експерта від 12.07.2024 № СЕ-19/124-24/10217-Д про те, що слід пальця руки розмірами 18х25мм, вилучений 03.06.2024 під час огляду місця події, залишений мізинним пальцем лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_7 (том 2, а.п. 120-128).
Наведені докази колегія суддів визнає належними, допустимими, достатніми та такими, що поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_7 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно та в умовах воєнного часу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а посилання в апеляційній скарзі сторони захисту, таких висновків не спростовують.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7 не перебував в квартирі ОСОБА_11 і не викрадав з неї інкриміноване йому майно, на чому наголошує сторона захисту, були предметом перевірки та оцінки судом першої інстанції, про що у вироку містяться відповідні вичерпні висновки, з якими колегія суддів погоджується.
Зокрема, про викрадення грошових коштів ОСОБА_9 та мобільного телефону ОСОБА_11 шляхом проникнення у домоволодіння останньої саме ОСОБА_7 вказують показання свідка ОСОБА_18 , яка бачила, як 03.06.2024 з під'їзду будинку АДРЕСА_2 , де розташована квартира ОСОБА_11 , вибігав чоловік, якого намагалася наздогнати дівчина тому, що він викрав майно з її квартири. Під час слідчої дії - пред'явлення особи для впізнання за фотознімками 07.06.2024, свідок ОСОБА_18 впізнала ОСОБА_7 , як особу, яку вона бачила за наведених вище обставин. Крім того ОСОБА_7 як особу, яка незадовго до вчинення злочину перебувала в під'їзді будинку АДРЕСА_2 , впізнала потерпіла ОСОБА_11 під час проведення слідчої дії - пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.06.2024.
Такі показання опосередковано вказують на вчинення злочину саме ОСОБА_7 , однак спросовують твердження обвинуваченого щодо його перебування виключно в арці будинку АДРЕСА_2 і, у сукупності з тим фактом, що викрадений за місцем проживання потерпілої ОСОБА_11 і належний їй мобільний телефон «Хіаоmі Redmi 13С» було добровільно видано ОСОБА_7 під час проведення 26.06.2024 обшуку по місцю його проживання, підтверджують, що саме обвинувачений ОСОБА_7 , а не інша особа вчинила злочин.
Версія обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він підібрав мобільний телефон, який випав у невідомого йому чоловіка, що бачили ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , перевірена під час судового розгляду, шляхом допиту таких осіб як свідків.
Показання таких свідків судом належним чином проаналізовано та співставлено з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, а доводи захисника про протилежне, є необгрунтованими.
Зокрема, свідок ОСОБА_20 показав, що в червні 2024 він з ОСОБА_21 зустріли ОСОБА_7 біля магазину «Квіточка», з яким розмовляли в арці між будинками. В цей час біля них пробіг світловолосий чоловік, який виронив мобільний телефон марки Хіаоmі зеленого кольору. Телефон впав на бетонну поверхню і його підібрав ОСОБА_7 . У подальшому він разом із ОСОБА_21 пішли через двір будинку АДРЕСА_2 , а куди пішов ОСОБА_7 , він не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_21 показав, що у червні 2024 року він із ОСОБА_20 біля магазину «Квіточка» зустріли ОСОБА_7 , з яким розмовляли біля арки між будинками. Коли підкурював, чув, як пробігла людина у якої, як сказали ОСОБА_20 та ОСОБА_7 , випав мобільний телефон червоного кольору. Потім він пішов повз будинок № 35 набережною, а ОСОБА_20 разом із ОСОБА_7 пішли в іншому напрямку.
Враховуючи наявність суттєвих розбіжностей у показаннях свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 щодо кольору мобільного телефону, різного місцезнаходження останніх (в самій арці та біля арки), неповідомлення про прикмети особи, у якої випав телефон та зазначенням різних версій про те, як та куди вони всі розійшлися в кінці зустрічі ( ОСОБА_20 разом із ОСОБА_21 пішли під під'їздами двору будинку АДРЕСА_2 або ОСОБА_21 сам пішов набережною, тобто протилежною стороною будинку та до двору не звертав, а ОСОБА_20 пішов разом з ОСОБА_7 в іншому напрямку), судом обгрунтовано їх оцінено критично і колегія суддів з таким висновком суду цілковито погоджується.
При цьому судом, вказуючи на хибність версії подій наведеної обвинуваченим, обгрунтовано зазначено, що з часу знаходження мобільного телефону ОСОБА_7 (03.06.2024) до його видачі під час проведення обшуку (26.06.2024), останній не вживав дії щодо встановлення власника телефону задля його повернення та не звертався до правоохоронних органів щодо такої знахідки, що, у сукупності із доказами, на які міститься посилання у вироку, підтверджує факт неправомірності перебування мобільного телефону в обвинуваченого та його викрадення з квартири ОСОБА_11 саме ОСОБА_7 .
Доводи ОСОБА_7 про те, що він спостерігав за оголошеннями щодо розшуку телефону, маючи на меті його повернути власнику, будь-якими належними та допустимими доказами не підтверджені та визнаються колегією суддів такими, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.
Спростовує версію сторони захисту про непричетність ОСОБА_7 до проникнення в квартиру ОСОБА_11 і викрадення з неї майна, і висновок експерта від 12.07.2024 № СЕ-19/124-24/10217-Д про те, що слід пальця руки розмірами 18х25мм, вилучений 03.06.2024 під час огляду місця події, проведеного за адресою: АДРЕСА_3 , залишений мізинним пальцем лівої руки ОСОБА_7 .
Щодо незаконних дій працівників поліції, на чому наголошує сторона захисту, які сфабрикували виявлення сліду пальця руки ОСОБА_7 на місці вчинення злочину та належним чином не оформили відібрання таких зразків під час затримання, колегія суддів зазначає про таке.
Під час проведення 03.06.2024 огляду місця події в квартирі АДРЕСА_4 , виявлено та вилучено, у тому числі 5 слідів папілярних візерунків. Такі сліди упаковано у присутності понятих в сейф пакет № РSР1098442, опечатано та посвідчено підписами понятих, слідчого та спеціаліста.
Під час досудового розслідування, по виявленим під час огляду місця події 03.06.2024 слідам папілярних візерунків, 11.06.2024 слідчим призначено дактилоскопічну експертизу з метою встановлення їх придатності для ідентифікації особи, яка їх залишила.
Згідно висновку дактилоскопічної експертизи від 17.06.2024 № СЕ-19/124-24/9035-Д вбачається, що на експертизу надано належним чином упакований сейф пакет № РSР1098442 з підписами понятих, слідчого та спеціаліста, який не містить будь-яких пошкоджень і містить вилучені під час огляду місця події 03.06.2024 п'ять слідів папілярних візерунків. За результатом проведеного експертом дослідження встановлено, що три сліди пальців рук непридатні для ідентифікації особи, яка їх залишила, а два такі сліди розмірами 18х25 мм та 16х21мм - для ідентифікації придатні. У подальшому п'ять слідів пальців рук разом з первинним упакуванням упаковано до пакету експертної служби № 1783416 та підписано експертом, що також підтверджено зображенням № 18 відповідного упакування об'єктів після їх дослідження (том 2, а.п. 81).
Відповідно до даних перевірки за обласним автоматизованим дактилоскопічним обліком Черкаського НДЕКЦ МВС, один із вилучених 03.06.2024 під час огляду місця події - квартири АДРЕСА_4 , слід пальця руки залишений мізинним пальцем лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ОСОБА_7 та поставлена на облік у 2015.
28.06.2024 слідчим із залученням спеціаліста відібрано у ОСОБА_7 дактилоскопічні зразки для проведення дактилоскопічної експертизи, що оформлено відповідним протоколом отримання зразків для експертизи. Дактилоскопічну карту ОСОБА_7 поміщено до паперового конверту, опечатано печаткою ВП № 1 «Для довідок» та зроблено відповідні пояснюючі записи. Відповідні зразки пальців рук ОСОБА_7 надав добровільно, жодних заяв та зауважень щодо проведеної слідчої дії не висловлював. На думку колегії суддів отримання зразків для експертизи проведено з дотриманнями вимог ст. 40, 104, 223, 242 та 245 КПК України за відсутністю підстав уважати недопустимими докази, отримані у результаті цієї слідчої дії.
З огляду на наведене посилання ОСОБА_7 на те, що зразки для проведення експертизи у нього відібрано у позапроцесуальний спосіб під час затримання, яке мало місце 01.08.2024, є надуманими. Звертається увага на те, що відповідні зразки у ОСОБА_7 отримані 28.06.2024 про що особисто ним підписаний відповідний протокол і на момент затримання ОСОБА_7 в кримінальному провадженні вже були проведені відповідні судові дактилоскопічні експертизи.
Згідно експертизи № СЕ-19/124-24/10217-Д від 12.07.2024, проведеної на підставі постанови від 02.07.2024 про призначення дактилоскопічної експертизи, слід пальця руки розмірами 18х25 мм залишений мізинним пальцем лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_7 . За змістом такої експертизи встановлено, що експерту для проведення дослідження, зокрема, надавались належним чином упакований пакет експертної служби № 1783416 підписаний експертом із заклеєним клапаном у верхній частині на звороті вказаного пакету, у якому містилися 5 слідів папілярних візерунків, вилучених під час огляду місця події 03.06.2024, а також належним чином запакований конверт з дактилокартою, заповненою на ім'я ОСОБА_7 . Як зазначено експертом, цілісність наданих упакувань для проведення дослідження, не порушена.
Наведене дає підстави стверджувати, що експертом оцінювались саме ті відбитки папілярних візерунків, які були виявлені та вилучені на місці події 03.06.2024 - в квартирі АДРЕСА_4 , а доводи сторони захисту про неправомірність дій працівників поліції щодо підтасовки слідів папілярних узорів з метою притягнення саме ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, колегією суддів визнаються надуманими.
Те, що на речах, які випали на сходах у ОСОБА_7 , коли він тікав з місця події, відсутні будь-які сліди, належні останньому, не спростовує його причетність до викрадення майна потерпілих.
Факт добровільної видачі телефону потерпілої, на який посилається ОСОБА_7 , узгоджується з протоколом обшуку, не спростовано судом і визнано встановленим, однак не дає підстави стверджувати, що фактичні обставини подій розвивались саме так, як вказував в судовому засіданні обвинувачений, оскільки наведені вище докази у своїй сукупності поза розумним сумнівом вказують на вчинення грабежу майна потерпілих саме ОСОБА_7 .
Посилання ОСОБА_7 на те, що судом не допитано як свідка поняту ОСОБА_22 , яка померла, на підтвердження факту добровільної видачі мобільного телефону під час обшуку, не вказує на неповноту судового розгляду.
На підтвердження невинуватості обвинувачений ОСОБА_7 вказує на те, що свідок ОСОБА_17 не бачила рис обличчя чоловіка, який перебував в квартирі і викрав майно, разом з цим вказаний свідом вказала на коротку зачіску і темне волосся грабіжника, якого переслідувала, коли останній тікав. Крім того такого чоловіка бачила свідок ОСОБА_18 , а незадовго до подій у під'їзді - свідок ОСОБА_11 . Як свідок ОСОБА_18 так і свідок ОСОБА_11 беззаперечно вказали на ОСОБА_7 , як на чоловіка, якого вони безпосередньо бачили за наведених ними обставин.
Підстав уважати, що свідок ОСОБА_11 та ОСОБА_18 обмовили обвинуваченого ОСОБА_7 з метою притягнення саме його до кримінальної відповідальності, під час апеляційного розгляду не встановлено.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що свідки подій вказували на чоловіка з волоссям світлого русявого кольору, не підтверджені поясненнями потерпілої ОСОБА_11 та показаннями свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які за наведеними ними обставинами, бачили чоловіка з волоссям темного кольору.
Колегія суддів визнає такими, що не підтверджені матеріалами кримінального провадження, посилання обвинуваченого, на те, що вартість мобільного телефону потерпілої завищена експертом з урахуванням прийнятого Закону України № 3886 та зауважує про таке.
Згідно висновку експерта від 28.06.2024 № СЕ-19/124-24/9620-ТВ, ринкова вартість бувшого у користуванні та технічно справного мобільного телефону «Хіаоmі Redmi 13С» станом на 03.06.2024 становила 3592 грн. Така експертиза проведена з урахуванням положень ст. 242 КПК України, а її висновки містять докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обгрунтовані відповіді на поставлені запитання, тобто відповідають вимогам ст. 101 КПК України. При цьому експерт повідомлений про кримінальну відповідальність, у тому числі за завідомо неправдивий висновок експерта за ст. 384 КК України. Інших висновків судової товарознавчої експертизи матеріали кримінального провадження не містять, а стороною захисту не заявлялись клопотання про проведення повторної експертизи при наявності сумнівів в об'єктивності висновків, викладених у експертизи № СЕ-19/124-24/9620-ТВ.
Більш того за пред'явленим обвинуваченням ОСОБА_7 заволодів майном потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_11 на загальну суму 6092 грн, тому доводи обвинуваченого щодо завищення експертом вартості мобільного телефону на 592 грн задля його притягнення до кримінальної відповідальності, є недоречними.
В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_7 вказує на упередженість прокурора, який неодноразово вказував на перебуванні його в рузшуку, що не відповідає даним бази МВС. Такі доводи ОСОБА_7 щодо сумнівності його перебування в державному розшуку, спростовуються постановою про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у розшук від 23.07.2024. Даних про те, що така постанова оскаржена стороною захисту, матеріали кримінального провадження не містять.
Колегія суддів наголошує, що КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку (статті 85 і 94 КПК України).
Крім того, згідно з усталеною судовою практикою, доказування тих чи інших обставин злочину, як правило, ґрунтується не на одному чи кількох доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів. І саме на такому аналізі та оцінці всіх доказів і робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність факту вчинення злочину конкретною особою.
На думку колегії суддів, досліджених і наведених у вироку допустимих, і достовірних доказів, в тому числі, і тих, які на думку сторони захисту прямо не вказують на причетність обвинуваченого до грабіжу майна потерпілих, у сукупності та взаємозв'язку достатньо щоб стверджувати про доведеність пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення.
Колегія суддів зауважує, що витяг з ЄРДР № 12024250340000176 від 04.06.2024 та рапорт працівника поліції, на який міститься посилання у вироку суду першої інстанції в обгрунтування пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, не є процесуальними джерелами доказів у розумінні ст. 84 КПК України, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Разом з цим посилання місцевого суду на вказані документи не ставить під сумнів законність винесеного в провадженні рішення.
Одже, за результатом апеляційного розгляду кримінального провадження колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку вчиненому. Мотиви суду, з яких доводи сторони захисту було визнано безпідставними, є обгрунтованими і такими, що відповідають дослідженим під час судового розгляду доказами. Додаткових обставин, які б свідчили про помилковість висновків суду першої інстанції та наявність підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , як того вимагає в апеляційній скарзі сторона захисту, не встановлено.
Додатково звертається увага на те, що апеляційна вимога захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_7 про ухвалення судом апеляційної інстанції виправдувального вироку, не узгоджується з повноваженнями суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції, передбаченими ч. 1 ст. 407, ст. 417 КПК України.
Наголошується, що з огляду на приписи ст. 373 КПК України лише суд першої інстанції наділений повноваженнями ухвалювати виправдувальний вирок, а суд апеляційної інстанції, при встановленні обставин, передбачених ст. 284 КПК України, скасовує вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. Суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями на скасування вироку суду першої інстанції і ухвалення нового вироку виключно з підстав, передбачених ч. 1 ст. 420 КПК України.
Вирішуючи питання про відповідність призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів виходить з вимог ст. 65 КК України про те, що воно призначається враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, яке, згідно ч. 2 ст. 50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції, на виконання загальних засад його призначення та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», в повній мірі врахував те, що вчинено тяжкий злочин, особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, суспільно-корисною працею не займається, повернув потерпілій ОСОБА_9 викрадені кошти, при невстановленні обставин, що пом'якшують покарання, та відсутності обставин, що його обтяжує, і обгрунтовано призначив покарання в межах санкцій ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі.
З огляду на те, що ОСОБА_7 злочин у даному провадженні вчинив у період відбування покарання з випробуванням за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 24.01.2024, остаточне покарання йому призначено за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за ч. 4 ст. 186 КК України, невідбутої частини покарання за попереднім вироком, що узгоджується з положеннями ст. 71 КК України та відповідає усталеній практиці Касаційного кримінального суду.
З огляду на встановлені вище обставини та систематичність вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, підстав для призначення йому іншого за розміром покарання, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, судом апеляційної інстанції не встановлено. Даних про наявність обставин, що є пом'якшуючими покарання обвинуваченого, з огляду на положення ст. 66 КК України, з матеріалів кримінального провадження не вбачається. Крім того матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що за станом здоров'я ОСОБА_7 не може відбувати призначене йому покарання у виді позбавлення волі.
На переконання суду апеляційної інстанції, покарання ОСОБА_7 , призначене судом першої інстанції за санкцією ч. 4 ст. 186 КК України, а також остаточне покарання за сукупністю вироків, є справедливим, достатнім, таким, що відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
З урахуванням викладеного колегія суддів визнає вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 законним і обґрунтованим та не вбачає підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для його скасування чи зміни.
Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати
Вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненнями та захисника ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України, а засудженим ОСОБА_7 - в той самий строк, з моменту отримання її копії.
Головуючий
Судді