Номер провадження 2-а/754/124/25
Справа №754/1608/25
Іменем України
24 червня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Галась І.А. розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративний позовОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
28 січня 2025 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 14 січня 2025 року позивач був зупинений працівниками поліції для перевірки документів, по результатам огляду його документів працівники поліції повідомили , що він зобов'язаний проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.01.2025 р., йому була вручена повістка №ВА -50508. Відповідно до вказаної повістки його викликали до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 15.01.2025 року для проходження військово лікарської комісії. Жодних інших повісток позивач не отримував. Однак, працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 старший солдат ОСОБА_2 повідомила, що позивач має саме 14.01.2025 року пройти ВЛК, у разі його відмови на нього буде складено Протокол про адміністративне правопорушення. Зі свого боку, позивач повідомив, що не відмовляється від проходження ВЛК, однак бажає це зробити 15.01.2025 року, як це зазначено у повістці №ВА-50508. Незважаючи на аргументи та доводи позивача, уповноважена особо ОСОБА_2 розпочала оформляти відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. Зрештою, було складено протокол № про адміністративне правопорушення від 14.01.2025 року, копію якого позивачу не було надано. В той же день , разом з Протоколом на позивача було складено постанову № по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КупАП про адміністративне правопорушення. Після було запропоновано зробити фото відповідних документів без можливості ознайомитись зі змістом відповідних документів, не маючи іншого вибору позивач сфотографував відповідні протокол та постанову. Вважає, що вищевказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Відповідно до врученої позивачу повістки, він зобов'язаний був з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 15.01.2025 р., що свідчить про те, що станом на 14.01.2025 р., коли були складені Протокол та постанова, порушень законодавства про оборону, в особливий період, з його сторони не було.
В той же час, до Протоколу № від 14.01.2025 року не було долучено жодних доказів, що підтверджують факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Жодних свідків такої обставини також немає ( про що є відмітка у самому Протоколі).
Також, уповноваженою особою, яка складала протокол, не було доведено позивачу зміст ст..63 Конституції України та не було роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.. 268 КУпАП. Жодної відмітки про таке, а також його підпису про ознайомлення, вищевказаний протокол не містить.
З огляду на вищевикладене, протокол № про адміністративне правопорушення від 14.01.2025 року складений з порушенням вимог чинного законодавства, що свідчить про його необґрунтованість та протиправність.
На підставі вищезгаданого протоколу, на нього, ОСОБА_1 того ж 14.01.2025 р. була складена постанова № по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою на позивача було накладено штраф у сумі 25 500 грн.
В той же час, як зазначається в Протоколі № від 14.01.2025 р., розгляд справи про адміністративне правопорушення повинен був відбутися о 15 год.30 хв. 14 січня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_3 , тобто того ж самого дня і через 15 хв., коли було складено Протокол № від 14.01.2025 р. та вручено йому Повістку №ВА-50508.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
В той же час, оскаржувана постанова не містить ані підпису посадової особи, яка розглянула справу, ані відбитку із зображенням Державного Герба України і найменування ТЦК та СП.
З огляду на вище викладене позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 про адміністративне правопорушення від 14.01.2025 року за ч.3 ст.210-1 КупАП про притягнення ОСОБА_1 ло адміністративної відповідальності та закрити справи на пісдставі ч.1 ст.247 КУПАп. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідаач на користь позивача судові витрати.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
07.05.2025 на адресу суду представником позивача, адвокатом Сокур С.В. через систему «Електронний суд» подано заяву відповідно до якої зазначено наступне.
Так, у позовній заяві гр. ОСОБА_1 повідомив суд про те, що уповноважена Документ сформований в системі посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_3 старший солдат ОСОБА_2 не надала можливості Позивачу ознайомитись зі змістом належним чином оформленої оскаржуваної Постанови.
Позивачу надали можливість ознайомитись та сфотографувати з тим примірником оскаржуваної Постанови, яка не містила ані підпису посадової особи, яка розглянула справу, ані відбитку печатки, яка повинна містити зображенням Державного Герба України і найменуванням ТЦК та СП. Свою позицію представник Відповідача обґрунтував тим, що у випадку наявності зауваження та заперечення Позивач зможе їх надати до суду.
Не погоджуючись з винесеною ІНФОРМАЦІЯ_5
Постановою від 14.01.2025р. гр. ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з метою її скасування.
На підтвердження існування спірної Постанови від 14.01.202р. Позивач надав суду фотокопію такого документу, який не містив ані підпису посадової особи, яка розглянула справу, ані відбитку печатки, яка повинна містити зображенням Державного Герба України і найменуванням ТЦК та СП, ані підпису самого Позивача.
Однак, 14 квітня 2025 року Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_3 відносного гр. ОСОБА_1 щодо стягнення штрафу у розмірі 51 000,00 грн.
Підставою для відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 стала направлена ІНФОРМАЦІЯ_5 спірна Постанова №128 від 14.01.2025р.
З метою отримання копії спірної постанови мною, адвокатом Сокуром С., був направлений адвокатський запит від 23.04.2025р., яким у Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) запитувались копії Постанови №128 від 14.01.2025р. та Постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3.
07.05.2025р. на адресу адвоката Сокур С. надійшла відповідь від Деснянського ВДВС
у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), до якої були долучені відповідні копії Постанов.
Оскільки, копія спірної та належним чином оформленої Постанови №128 від 14.01.2025р. було отримано Позивачем лише 07.05.2025р., то є необхідність уточнити зміст позовних вимог.
Викласти та вважати вірною прохальну частину позовної заяви від 23.01.2025р. у наступній редакції:
«1. Визнати протиправною та скасувати Постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 №128 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 14.01.2025 року, винесену відносного гр. ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
2. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення).
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати».
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, що 14.01.2025 року уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідальний виконавець адміністративного відділення старшим солдатом ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 було складено протокол б/н про адміністративне правопорушення передбачене за ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно якого 14.01.2025 року о 14.30, ОСОБА_1 відмовився від проходження-військово-лікарської комісії (ВЛК) та відмовився отримувати о 14 год. 30 хв., 14.01.2025 року направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на ВЛК для проходження медичного огляду за адресою АДРЕСА_4 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абзац четвертий частини першої ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
14 січня 2025 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 було винесено постанову №128 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 25 500 грн.
Як вбачається із тексту постанови, громадянин ОСОБА_1 о14.30, ОСОБА_1 відмовився від проходження-військово-лікарської комісії (ВЛК) та відмовився отримувати о 14 год. 30 хв., 14.01.2025 року направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 на ВЛК для проходження медичного огляду за адресою АДРЕСА_4 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абзац четвертий частини першої ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
09.04.2025 року старшим державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзем Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 на підставі постанови №128 від 14.01.2025 р. винесеною ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
При вирішенні позовних вимог суд застосовує такі норми права.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Згідно статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положеннями ч.9 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники -особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
У відповідності до ст. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаний та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
Згідно ст. 3 зазначеного Порядку, для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Виходячи з матеріалів справи та враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаним.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.
Так, відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували 05.10.2024 року, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст.235 КУпАП).
Таким чином, з 24.02.2022 року в Україні діє особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації, яку в подальшому було продовжено і яка діяла станом на час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 (далі - Положення).
Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Обов'язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Аналізуючи вищенаведені норми, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року чітко регламентований прямий обов'язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.
Суд виходить з того, що проходження ВЛК є не правом, а обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Разом з тим, діючим законодавством визначено процедуру направлення військовозобов'язаного на проходження ВЛК, яка повинна бути дотримана уповноваженими органами та посадовими особами.
Згідно п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Відповідно до положень п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
Згідно ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, слід зауважити, що доказів відмови позивача від отримання направлення на проходження ВЛК, станом на день розгляду справи судом, матеріали справи не містять.
Відповідачем до суду відзиву на позов не подано та не долучено до матеріалів справи доказів на спростування викладених позивачем в позовній заяві обставин.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Згідно зі ч. 3 ст.73 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач зобов'язаний довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При прийнятті рішення судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Таким чином, суд дійшов висновку, що письмові матеріали не містять доказів вчинення ОСОБА_1 зазначеного у постанові №128 від 14.01.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, .
Враховуючи зазначене та з урахуванням положень ст.77 КАС України, суд вважає, що оскаржувана постанова №128 від 14.01.2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
В частині відшкодування судового збору Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 дійшла наступного висновку: «За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.»
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) , вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у порядку ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 9, 21, 72-78, 90, 121,123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, ч. 3 ст.210-1, 245, 251, 268, 280 КУпАП, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності- задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 №128 від 14.01.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 25 500,00грн.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення судом першої інстанції.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: І.А.Галась