Номер провадження 2/754/2990/25
Справа №754/1863/25
Іменем України
24 червня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Саламон О.Б.
з участю секретаря Рябенко В.О.
представника позивача Назаренко І.С.
відповідача і представника ОСОБА_13., Череди Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Назаренко І.С. звернулася з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина відповідача, котрий продовжує навчання та просить стягнути з відповідача аліменти в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення 23 років.
Свої вимоги мотивує тим, що 15 січня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від шлюбу народився спільний син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між батьками було припинено 04 грудня 2007 році. Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2007 року було стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника. 17 грудня 2017 року відповідно до рішення Деснянського районного суду міста Києва справа № 754/8609/17 відповідача було позбавлено батьківських прав відносно малолітньої дитини - сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У 2024 році позивач вступив до Національного Університету Фізичного Виховання і Спорту України (ІV рівень акредитації) на факультет спорту та менеджменту на денну форму навчання строком до 30 червня 2028 року включно. Позивач проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 перебуває повністю на її утриманні, в зв'язку з тим, що у позивача відсутня можливість працювати, він навчається на денній формі навчання і позивач не є стипендіатом та не отримує стипендії. Відповідач проживає окремо від позивача, участі в вихованні до настання повноліття позивача не приймав та постійно нехтував своїми батьківськими обов'язками, не сплачував аліменти, а тому утворилась значна заборгованість. Наразі матір позивача отримує дохід, якого не достатньо для утримання себе та позивача. Будь-яких інших джерел доходів ані позивач, ані матір позивача не мають. Розірвання шлюбу між батьками, позбавлення батьків батьківських прав, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Оскільки добровільно про сплату аліментів домовитися не вдалося, позивач змушений звертатися до суду, щодо стягнення аліментів на момент навчання до досягнення нею 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання. Позивачу не відоме місце роботи та дохід відповідача, аліменти нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться, непрацездатних батьків, повнолітніх дочки, сина немає, проте є троє неповнолітніх дітей від другого шлюбу.
.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04.02.2025 відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Відповідач скористався правом подачі відзиву, у відповідності до якого категорично не погоджується із заявленими вимогами позивача щодо стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, оскільки позивач - ОСОБА_1 фактично отримує регулярне матеріальне забезпечення у вигляді академічної стипендії. Зазначена інформація є у відкритому доступі на офіційному сайті навчального закладу, що свідчить про її достовірність і загальнодоступність. В матеріалах позову відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують обсяг фактичних витрат позивача на оплату навчання, придбання навчальної літератури, проїзд до місця навчання та інше. Позивач не довів належним чином свою потребу в матеріальному забезпеченні з боку відповідача, а тому сам по собі факт навчання у закладі освіти ще не свідчить про наявність юридичних підстав для покладення обов'язку утримання на відповідача у справі. Крім того, звертає увагу суду, що правовідносини, на які посилається позивач, підпадають під дію ст. 185 СК України, яка регулює порядок стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. Натомість, правовою нормою, яка регулює питання матеріального утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, є ст. 199 СК України. У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Позивач стверджує, що йому не відомо про місце роботи та дохід відповідача, а також стверджує про те, що стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться. Однак, така обставина не відповідає дійсності, оскільки в межах виконавчого провадження № 12508415 за постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.12.2024р. встановлено, що боржник отримує дохід в ТзОВ "Смарт Пауер" та постановлено здійснення відрахування із суми доходів боржника у розмірі 50% заборгованості по аліментах. Крім того, відповідач доводить до відома суду, що з 05.06.2024 працевлаштований у ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» на посаді помічника оператора заправних станцій, щомісячний дохід становить 11 960 грн., що є оподатковуваною заробітною платою і яка об'єктивно покриває виключно базові витрати на життя: харчування, оплату комунальних послуг, транспорт, тощо. Крім того, на утриманні відповідача перебуває ще троє малолітніх дітей та дружина. Звертають увагу на стан здоров'я відповідача, який також впливає на його фінансові можливості. Згідно з наявними медичними документами, відповідач має хронічні захворювання опорно-рухового апарату, а саме: остеохондроз поперекового відділу хребта, поздовжнє плоскостопість ІІ ступеня справа та ІІІ ступеня зліва, ускладнене остеоартрозом таранно-човноподібного суглобу обох стоп. Ускладнення викликають регулярний біль, обмеження рухливості та вимушене зниження фізичної активності, що прямо впливає на можливість виконання повноцінної трудової діяльності. Саме через ці обставини відповідач не має змоги працювати на більш високооплачуваній роботі, що потребує фізичних навантажень, і змушений обмежуватись роботою з низьким рівнем заробітної плати. Таким чином, з урахуванням фактичного низького рівня доходу відповідача, проблем зі здоров'ям, а також обов'язку щодо утримання трьох малолітніх дітей разом із дружиною, відповідач фактично не має вільних коштів та матеріальної можливості для утримання повнолітнього сина, який проживає з матір'ю та отримує стипендію. Відтак, відповідач не володіє належним доходом, щоб виконувати зобов'язання без шкоди для власного існування та інших членів сім'ї. Відповідно до норм чинного законодавства України, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дитини, яке нерозривно пов'язано з обов'язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору. У зв'язку з вищевикладеним, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими, а заявлений розмір утримання - неможливим до виконання з огляду на скрутне матеріальне становище. Також просить відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 16.000 грн.
Через електронний суд 11.06.2025 представником відповідача було подано заяву про відшкодування судових витра на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. Відповідно, представником позивача було подано до суду заяву про відмову у задоволенні вказаних вимог.
В судовому представник позивача - адвокат Назаренко І.С. вимоги позову підтримала в повному обсязі та просила їх задововольнити.
Відповідач та представник відповідача - адвокат Череда Т.М. в судовому засіданні заперечували щодо викладеного в позовній заяві, просили відмовити у задоволенні вимог в повному обсязі, посилаючись на викладене у відзиві.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено наступні правовідносини.
15 січня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (надалі - відповідач) було укладено шлюб.
Від шлюбу народився спільний син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - позивач), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , зареєстрованим у Відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 2457 від 23.09.2006 р.
Шлюб між батьками було припинено 04 грудня 2007 році, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу, яке видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, а/з № 1323.
Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 2-3080/1 від 12 грудня 2007 року було стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, починаючи з 22.10.2007 і до досягнення дитиною повноліття.
У 2024 році позивач вступив до Національного Університету Фізичного Виховання і Спорту України (ІV рівень акредитації) на факультет спорту та менеджменту на денну форму навчання строком до 30 червня 2028 року включно, про що свідчить довідка з навчального закладу.
Позивач проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_8 , перебуває повністю на її утриманні, у зв'язку з тим, що у позивача відсутня можливість працювати поки він навчається на денній формі навчання і позивач не є стипендіатом та не отримує стипендії.
17 грудня 2017 року відповідно до рішення Деснянського районного суду міста Києва справа № 754/8609/17 відповідача було позбавлено батьківських прав відносно сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розірвання шлюбу між батьками, позбавлення батьків батьківських прав, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 199 СК України встановлено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до статті 182 СК України у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно зі ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів:
1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
2) продовження ними навчання;
3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі;
4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Під час розгляду справи встановлено, що повнолітній син навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, при цьому не працевлаштований, а отже потребує матеріальної допомоги.
Суд приймає до уваги і той факт, що згідно з Наказом № 42-ст від 21.01.2025 Національного університету фізичного виховання і спорту України, а також відповідно до затвердженого Реєстру осіб, яким призначено академічну стипендію на січень-червень 2024-2025 навчального року, ОСОБА_1 є одержувачем академічної стипендії на факультеті спорту та менеджменту, спеціальність 017 «Фізична культура і спорт», перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, під № 19 у списку . Зазначена інформація є у відкритому доступі на офіційному сайті навчального закладу, що свідчить про її достовірність і загальнодоступність.
Таким чином, ОСОБА_1 отримує стабільне державне фінансове забезпечення у вигляді стипендії, що покриває його базові матеріальні потреби.
Позивач обґрунтовує необхідність свого матеріального забезпечення, зокрема для участі у спортивних змаганнях. Проте в матеріалах позову відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують обсяг фактичних витрат позивача на: оплату навчання, придбання навчальної літератури, проїзд до місця навчання та інше. Тобто, позивач не доведено належним чином свою потребу в матеріальному забезпеченні з боку відповідача, а тому сам по собі факт навчання у закладі освіти ще не свідчить про наявність юридичних підстав для покладення обов'язку утримання на відповідача у справі.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги , у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15.
Крім того, відповідач доводить до відома суду, що з 05.06.2024 працевлаштований у ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» на посаді помічника оператора заправних станцій, що підтверджується довідкою з місця роботи.
Згідно з вказаною довідкою, щомісячний дохід відповідача становить 11 960 грн., що є оподатковуваною заробітною платою і яка об'єктивно покриває виключно базові витрати на життя: харчування, оплату комунальних послуг, транспорт, тощо.
Крім того, на утриманні відповідача перебуває ще троє малолітніх дітей та дружина, що підтверджується наступними доказами: копією свідоцтва про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копією свідоцтва про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; копією свідоцтва про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; копією свідоцтва про шлюб, яке підтверджує укладення шлюбу з ОСОБА_12 ; копією довідки із Київського міського центру зайнятості від 16.05.2025р., яка підтверджує статус дружини як безробітної особи.
Суд звертає також увагу на стан здоров'я відповідача, який також впливає на його фінансові можливості.
Згідно з наявними медичними документами, відповідач має хронічні захворювання опорно-рухового апарату, а саме: остеохондроз поперекового відділу хребта, поздовжнє плоскостопість ІІ ступеня справа та ІІІ ступеня зліва, ускладнене остеоартрозом таранно-човноподібного суглобу обох стоп.
За змістом ст. 199 СК України, обов'язок утримувати повнолітню дитину покладається на батьків лише у випадку наявності у них такої матеріальної можливості , яка дозволяє забезпечити утримання дитини без порушення прав інших утриманців чи погіршення власного життєвого рівня.
Відтак, відповідач не володіє належним доходом, щоб виконувати зобов'язання без шкоди для власного існування та інших членів сім'ї.
Відповідно до норм чинного законодавства України, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дитини, яке нерозривно пов'язано з обов'язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.
За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позивачем позовних вимог, недоведеності заявлених вимог.
З огляду на вищевикладене, виходячи з вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача аліментів в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
Щодо понесених витрат відповідачем в судовому засіданні було зазначено про те, що сторона відповідача не наполягає на стягнення понесних витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 189, 200, 211, 258, 259 ЦПК України, ст.ст. 11, 27,104, 105,110, 111, 112, 180, 181,182, 184,191 СК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
Повний текст рішення виготовлено 26.06.2025.
Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон