Справа № 127/12553/25
Головуючий у 1-й інстанції: Гриневич В.С.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
26 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.
за участю:
секретаря судового засідання: Біла О.О.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Ковальчука Д. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Регуша Владислава Миколайовича, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
позивач звернувся із позовом до Вінницького міського суду Вінницької області в якому просив: скасувати постанову серії БАВ №204069 від 27.03.2025, винесену поліцейським взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Регушем Владиславом Миколайовичем, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. При цьому зазначає, що позивач не зобов'язаний був пред'являти посвідчення водія, оскільки у працівника поліції не було підстав зупиняти його транспортний засіб. Також вказано про працівник поліції не уповноважений перевіряти у нього документи та ним не надано доказів правомірності розміщення блокпосту.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін. Зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, а саме позивач не пред'явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, а поліцейським при складанні постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача були з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для вирішення справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд задовольнити її повністю.
Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.
24.06.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.06.2025 11:00 год для надання сторонами додаткових пояснено та доказів.
25.06.2025 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів, а саме - фрагментів відеозаписів на підтведження його пояснень.
26.06.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.03.2025 поліцейським взводу №2 роти №4 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП сержантом поліції Регушем Владиславом Миколайовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №204069, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що він 27.03.2025 о 15 год. 53 хв. в м. Вінниця, вул. Київська, 175, керував транспортним засобом Jeep Compass, д.н.з. НОМЕР_1 , та на законну вимогу працівника поліції не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.4.а ПДР.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що позивач порушив вимоги Правил дорожнього руху України, що зафіксовано на відеозаписі, а працівником УПП у Вінницькій області, як уповноваженою особою Національної поліції, було правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 за №3353-ХІІ учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 зазначеного Закону визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 2.1 "а" ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно матеріалів справи відповідачем долучено до відзиву на позов DVD диск із записом з нагрудної камери поліцейського.
Під час дослідження судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що на останньому зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, наявний відеозапис фіксує відмову позивача пред'явити посвідчення водія відповідної категорії.
Крім того в судовому засіданні суду першої інстанції позивач підтвердив, що він відмовився пред'явити працівнику поліції для перевірки посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, так як вважав, що відсутні правові підстави для такої вимоги.
Відтак, вказаним відеозаписом та поясненнями позивача підтверджується порушення останнім вимог Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.
При цьому апеляційна скарга позивача ґрунтується на тому, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження правомірності розміщення мобільного блокпоста по вулиці Київській та наявності повноважень для зупинки його транспортного засобу.
Стосовно таких доводів суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Положенням частини четвертої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Стаття 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначає заходи правового режиму воєнного стану, якими передбачено, зокрема: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України (пункти 6-7).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1456 затверджено Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану (далі - Порядок перевірки документів).
Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.
Пунктом 10 Порядку визначено перелік підстав для зупинки транспортного засобу уповноваженою особою, серед яких порушення Правил ПДР та інші, аналогічні тим, які вказані у статті 35 Закону «Про Національну поліцію», а також інші підстави, що безпосередньо пов'язані з воєнним станом. Зокрема, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду.
При цьому, вказаним Порядком №1456 не визначено підстав, за наявності яких уповноважена особа має право прийняти рішення про необхідність зупинити транспортний засіб, який проїжджає через блокпост.
Згідно з підпунктом 1 пункту 20 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (далі - Порядок № 1455) заходи з контролю в'їзду/виїзду на блокпостах включають перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.
Отже, водійське посвідчення є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус в частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами та уповноважені особи Національної поліції наділені повноваженнями перевірки таких документів при здійсненні заходів з контролю в'їзду/виїзду на блокпостах.
Колегія суддів звертає увагу на те, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Зазначене узгоджується із висновком постанови Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №127/19283/17.
На думку апелянта, він мав право не пред'являти посвідчення водія на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною, однак такі доводи не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не спростовують обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки такий документ.
Такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 760/20247/16-а, від 10.09.2019 у справі № 537/2324/17.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що працівник поліції мав законні підстави вимагати у позивача пред'явлення посвідчення водія, а відтак його дії підлягають перевірці на наявність порушення п. 2.4а ПДР України та відповідно ч. 1 ст. 126 КУпАП.
При цьому щодо наявності наказу про призначення уповноважених осіб суд враховує додаткові пояснення відповідача про те, що таким документом є Наказ коменданта Вінницької області та міста Вінниці від 26.04.2024 № 3 ДСК «Про призначення уповноважених осіб на перевірку документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажівок, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, на території Вінницької області та міста Вінниці».
Також суд враховує пояснення про те, що управління патрульної поліції не може надати дані документи у зв'язку із тим що воно не є розпорядником даної інформації, а також дані документи є ДСК і містять службову або внутрішню інформацію, що не підлягає загальному розголошенню.
При цьому апеляційний суд зазначає, що в межах даної справи суд не надає оцінки правомірності розташуванню блокпоста, а також факту не отримання позивачем такої інформації від органів влади.
Стосовно доводів позивача щодо ненадання позивачу для ознайомлення внутрішніх наказів органів поліції, порушення правил користування зброєю та встановлених знаків суд зазначає наступне.
Статтею 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції (ч. 5).
Враховуючи, що предметом спору в цій справі є постанова серії БАВ №204069 від 27.03.2025, колегія суддів не надає правової оцінки наведеним посиланням позивача в межах розгляду даної справи.
Однак суд роз'яснює, що вказані обставини можуть бути предметом перевірки судом в іншому провадженні, зокрема за зверненням особи щодо неналежного розгляду її звернень, протиправної поведінки посадових осіб, тощо.
Крім того в судовому засіданні 24.06.2025 позивач посилався на те, що його позбавлено було можливості скористатися правовою допомогою адвоката та не вручено оскаржувану постанову під час розгляду справи. При цьому вказано, що зазначені обставини підтверджуються наявними у нього відеозаписами, які він може надати суду.
Для надання доказів стосовно вказаних тверджень позивача в судовому засіданні оголошено перерву.
25.06.2025 до суду надійшли відеозаписи позивача, якими зафіксовано деякі фрагменти розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Наданими відеозаписами зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, працівником поліції роз'яснено позивачу його права та обов'язки, зокрема і право на правову допомогу адвоката. Під час роз'яснення працівником поліції прав позивачем заявлялося клопотання щодо необхідності надання йому правової допомоги.
На таке клопотання позивача працівник поліції жодним чином не відреагував (не прийняв по ньому відповідного рішення).
Ігнорування працівником поліції клопотання позивача про надання можливості скористуватися правовою допомогою порушило право позивача на захист свої прав та призвело до порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Стосовно невручення позивачу оскаржуваної постанови суд зазначає, що надані відеозаписи не містять доказів вручення позивачу постанови.
Натомість, наданими відеозаписами зафіксовано, як позивач неодноразово звертається до працівника поліції із проханням надати йому постанову про притягнення його до відповідальності. Такі прохання працівником поліції також проігноровані. При цьому у постанові проставлена відмітка про відмову позивача отримати постанову. Проте така відмова позивача не підтверджується жодними доказами та заперечується позивачем у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
Вказані обставини дають підстави для висновку про порушення працівником поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Відтак для належного розгляду працівниками поліції справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідачу необхідно провести розгляд справи із дотриманням прав позивача, а за наслідками розгляду прийняти відповідне рішення.
Стосовно доводів позивача щодо ненадання позивачу для ознайомлення внутрішніх наказів органів поліції, порушення правил користування зброєю та встановлених знаків суд зазначає наступне.
Статтею 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції (ч. 5).
Враховуючи, що предметом спору в цій справі є постанова серії БАВ №204069 від 27.03.2025, колегія суддів не надає правової оцінки наведеним посиланням позивача в межах розгляду даної справи.
Відтак, постанова по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №204069 від 27.03.2025 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП - направленню на новий розгляд до Управління патрульної поліції у Вінницькій області.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Постанову серії БАВ №204069 від 27 березня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення надіслати до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на новий розгляд.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.