Справа № 240/20460/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
25 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко - Папір Україна» до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
у липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Папір Україна» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано до контролюючого органу всі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції та правомірність складення податкової накладної.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року позов задоволено, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Житомирській області про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Еко-Папір Україна» у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.04.2023: №8643648/44728583 про відмову в реєстрації податкової накладної від 13.03.2023 №48; №8643649/44728583 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.03.2023 №54;
- зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні від 13.03.2023 №48, від 14.03.2023 №54 Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Папір Україна» датою їх подання до Єдиного реєстру податкових накладних.
Стягнуто пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Папір Україна 2147,20 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору та 2500,00 грн витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги податковий орган вказує, що надані позивачем документи не є достатніми для прийняття рішень про реєстрацію податкової накладної.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Еко - Папір Україна» засобами електронного зв'язку було складено і направлено на реєстрацію Державній податковій службі України (далі - ДПС України) податкову накладну від 13.03.2023 №48 на суму 18436,00 грн, у тому числі 3072,67 грн ПДВ та від 14.03.2023 №54 на суму 23540,00 грн, у тому числі ПДВ 3923,33 грн у відповідності до вимог чинного законодавства (т.1 а.с.88-89, 92-93).
28.03.2023 було отримано квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, з якої вбачається, що податкові накладні від 13.03.2023 №48 та від 14.03.2023 №54 прийняті, але їх реєстрація зупинена. Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 4804, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.90-91, 94-95).
При цьому позивачем зазначено, що у даних квитанціях не було вказано чіткого переліку документів, який необхідно було надати.
ТОВ «Еко - Папір Україна» направлено в електронному вигляді до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 11.04.2023 №277 (Том №1 а.с.96). При цьому, до вказаного повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено було подані усі первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій по податковим накладним, а саме; договори, рахунки, видаткові накладні, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, сертифікати якості.
З квитанції №2 від 11.04.2023 вбачається, що повідомлення від 11.04.2023 №277 про надання пояснень та копій документів, достатніх щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, прийнято до розгляду (на звороті т.1 а.с.97).
Розглянувши подані пояснення та копії документів, Комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС у Житомирській області прийняла рішення від 17.04.2023 №8643648/44728583 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13.03.2023 №48 та №8643649/44728583 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14.03.2023 №54, з підстав надання платником податків копій документів, які складені із порушенням законодавства (Том №1 а.с.98-101). При цьому, у графі "додаткова інформація" зазначено, що надані документи, складені з порушенням законодавства, а саме: надано копії документів, які складені з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки у контролюючих органів наявна податкова інформація, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: придбання та/або постачання (надання) товарів (робіт, послуг) від/на ризикових контрагентів протягом 2022-2023 років, що може свідчити про дефектність операції, а саме: виписання первинних документів без фактичного наміру проведення господарської операції. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, ТОВ "Еко-Папір Україна" 01.05.2023 подало скарги до Комісії з питань розгляду скарг ДПС України на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з доданням документів, які підтверджують факт правомірності складання ПН (т.1 а.с.102, 104).
08.05.2023 за результатами розгляду скарг прийняті рішення №41311/44728583/2 та №41302/44728583/2, якими залишено скарги без задоволення та оскаржувані рішення комісії ДПС без змін (т.1 а.с.103, 105).
Позивач вважає рішення Комісії Головного управління ДПС у Житомирській області від 17.04.2023 №8643648/44728583 та №8643649/44728583 про відмову в реєстрації податкових накладних від 13.03.2023 №48 та від 14.03.2023 №54 в Єдиному реєстрі податкових накладних протиправними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом, та на те, що такі документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, були достатніми та були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної, комісія обмежилась лише формальними підставами для відмови у реєстрації податкової накладної, тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У підпункті 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Згідно з абзацами першим-другим, п'ятим, десятим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок № 1246) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:
відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);
чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;
наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;
наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);
наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;
факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;
наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;
дотримання вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі - Порядок № 1165, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Згідно із абзацом 1 пункту 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до пунктів 7, 10, 11 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Так, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Судом встановлено, що реєстрація податкових накладних №48 від 13.03.2023 та №54 від 14.03.2023 зупинена на підставі підпункту 201.16 статті 201 ПК України з підстав того, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 4804 дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризикованості здійснення операцій. Запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Суд звертає увагу на те, що Критерії ризиковості здійснення операцій визначено у додатку 3 до Порядку № 1165.
Так, згідно з пунктом 1 додатку 3 до Порядку № 1165 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до ознак ризиковості здійснення операцій відносяться: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі.
Отже, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов'язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях.
З матеріалів справи встановлено, що надіслана позивачу квитанція містить вимогу щодо надання пояснень та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
У зв'язку з цим, колегія суддів дійшла висновку, що зупинення реєстрації податкових накладних №48 від 13.03.2023 та №54 від 14.03.2023 із підстав відповідності господарської операції пункту 1 Критеріїв ризиковості операцій є необґрунтованим.
Колегія суддів враховує, що механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520).
Відповідно до пунктів 2-4 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Пунктами 6, 7 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 520, Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Пунктом 13 Порядку №520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Отже податковим органом було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 17.04.2023 №8643648/44728583 та від 17.04.2023 №8643649/44728583 в ЄРПН у зв'язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.
Додатково форма рішення про відмову в реєстрації податкової накладної передбачає зазначення конкретних документів, зокрема, контролюючим органом зазначено, що відповідно до відомостей АІС «Податковий блок» наявна у контролюючих органах податкова інформація, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: придбання та/або постачання (надання) товарів (робіт, послуг) від/на ризикових контрагентів протягом 2022-2023 років, що може свідчити про дефектність операції, а саме: виписання первинних документів без фактичного наміру проведення господарської операції.
Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів. При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган повинен вимагати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов'язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях, чого зроблено не було.
Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Наведене узгоджується з правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 27 січня 2022 року у справі № 380/2365/21, від 18 червня 2019 року у справі № 0740/804/18 та від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 тощо.
З наявної в матеріалах справи квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних від 48 від 13.03.2023 та №54 від 14.03.2023 очевидно, що така містить вимоги про надання пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття відповідного рішення.
Таким чином, у випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/18, від 03 жовтня 2023 року у справі № 380/4146/22.
Водночас у ході розгляду справи встановлено, що позивачем було надано до податкового органу первинні документи які, на його переконання, є належними та достатніми для підтвердження здійснення ним господарської операції. Так, позивачем направлено контролюючому органу повідомлення від 11.04.2023 разом із поясненнями та документами щодо підтвердження господарської операції, а саме: пояснення від 11.04.2023, договір поставки від 03.10.2022 №031022-М (Том №1 а.с.54-55), рахунок на оплату №654 від 03.10.2022, видаткова накладна №661 від 03.10.2023, рахунок на оплату №655 від 03.10.2022, видаткова накладна №662 від 03.10.2023, платіжне доручення №99 від 21.10.2022, рахунок на оплату від 03.10.2022 №656, видаткова накладна №664 від 03.10.2022, платіжне доручення від 21.10.2022 №98, оборотно-сальдова відомість по рахунку 26 за 01.02.2023-24.03.2023, оборотно-сальдова відомість по рахунку №201 за жовтень 2022 року, договір поставки від 03.10.2022 №031022-М-2, специфікація №1 від 03.10.2023, рахунок №12/10 від 12.10.2022, накладна №12/10 від 12.10.2022, ТТН №12/10 від 12.10.2022, рахунок №14/10 від 14.10.2022, накладна №14/10 від 14.10.2022, ТТН від 14.10.2022 №14/10, платіжне доручення №67 від 14.10.2022, платіжне доручення №105 від 21.10.2022, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) користь податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 кв. 2022 року, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 09.12.2022, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 02.12.2022, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 02.12.2022, договір поставки від 10.10.2022 №59, рахунок на оплату №214 від 10.03.2023, рахунок на оплату №220 від 14.03.2023, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 02.12.2022, сертифікат якості, платіжні інструкції №80 від 14.03.2023, №77 від 13.03.2023, видаткові накладні №225 від 15.03.2023 та №224 від 14.03.2023, оборотно-сальдова відомість по рахунку 36 за березень 2023 року, довіреності №5 та №6 від 14.03.2023, договір оренди нерухомого та рухомого майна від 30.09.2022 №1, акт здачі-приймання нерухомого та рухомого майна від 30.09.2022 №1, повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП від 04.10.2022, договір поставки від 29.09.2022-М-2 зі специфікаціями №1 та №2, видаткові накладні від 29.09.2022 №008м, від 06.10.2022 №009м та №010м, платіжні доручення від 04.10.2022 №12, від 11.10.2022 №46, №48 (т.1 а.с.40-85).
Крім того, з наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що ТОВ «Еко-Папір Україна» (Постачальник) укладено з ТОВ "Веллам Трейд" (Покупець) договір поставки від 10.10.2022 №59 на поставку паперу (т.1 а.с.70-71).
Виконання умов вказаного договору підтверджується: податковою накладною від 13.03.2023 №48 (т.1 а.с.88-89), податковою накладною від 14.03.2023 №54 (т.1 а.с.92-93), рахунками на оплату від 10.03.2023 №214 та від 14.03.2023 №220 (т.1 а.с.72 - та а.с.72 на звороті), видатковими накладними від 15.03.2023 №225 та від 14.03.2023 №224 (т.1 а.с.73 та на звороті а.с.73), сертифікатом якості на папір (т.1 а.с.74), довіреностями від 14.03.2023 №5 та №6 (т.1 на звороті а.с.74 та а.с.75), платіжними інструкціями від 13.03.2023 №77 та від 14.03.2023 №80 (т.1 на звороті а.с.75 - а.с.76), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 36 за березень 2023 року (т.1 на звороті а.с.76).
Відповідно до пункту 2.6 договору передача (поставка) товару проводиться на умовах EXW відповідно до Правил «Інкотермс» в редакції 2020 року на складі Постачальника, розташованого за адресою: Житомирська область, м.Коростишів, вул.Паперова, 31 (самовивіз контрагентом). Реалізований контрагенту ТОВ «Еко-Папір Україна» папір був вироблений власними силами та потужностями.
Макулатура придбавались у наступних контрагентів:
- ТОВ «Паперова фабрика» за договором поставки від 03.10.2022 №031022-М (т.1 а.с.57-58), що підтверджується рахунками на оплату від 03.10.2022 №654, №655 (т.1 на звороті а.с.58 та на звороті а.с.59), видатковими накладними від 03.10.2022 №661, №662 (т.1 а.с.59-60), платіжним дорученням від 21.10.2022 №99 (т.1 на звороті а.с.60). Транспортування товару здійснювалося за допомогою автонавантажувача зі складу постачальника до складу покупця;
- ФОП ОСОБА_1 за договором поставки від 03.10.2022 №031022-М-2 (Том №1 а.с.48-49), що підтверджується специфікацією від 03.10.2022 №1 (т.1 на звороті а.с.49), рахунками від 12.10.2022 №12/10, від 14.10.2022 №14/10 (т.1 а.с.50 та на звороті а.с.51), накладними від 12.10.2022 №12/10, від 14.10.2022 №14/10 (т.1 на звороті а.с.50, а.с.52), товарно-транспортними накладними від 12.10.2022 №12/10 (т.1 а.с.51), від 14.10.2022 №14/10 (т.1 на звороті а.с.52), платіжними дорученнями від 14.10.2022 №67 (т.1 а.с.53), від 21.10.2022 №105 (т.1 на звороті а.с.53). Транспортування товару здійснювалося за рахунок постачальника;
- ФОП ОСОБА_2 за договором поставки від 29.09.2022 №290922-М-2 (т.1 а.с.36-37), що підтверджується специфікаціями від 29.09.2022 №1 (т.1 на звороті а.с.37), від 04.10.2022 №2 (т.1 а.с.38), видатковими накладними від 29.09.2022 №008м, від 06.10.2022 №009м, №010м (т.1 на звороті а.с.38, а.с.39 та на звороті а.с.39), платіжними дорученнями від 04.10.2022 №12, від 11.10.2022 №46, №48 (т.1 а.с.40, на звороті а.с.40 та а.с.41). Транспортування товару здійснювалося за рахунок постачальника.
Проклеюча дисперсія, крохмаль, оптичний відбілювач придбавались у ТОВ «Паперова фабрика» за договором поставки від 03.10.2022 №031022-М-4 (т.1 а.с.54-55), що підтверджується рахунком на оплату від 03.10.2022 №656 (т.1 на звороті а.с.55), видатковою накладною від 03.10.2022 №664 (т.1 а.с.56), платіжним дорученням від 21.10.2022 №98 (т.1 на звороті а.с.56). Транспортування товару здійснювалося за допомогою автонавантажувача зі складу постачальника до складу покупця.
Наявність та рух вищенаведеної сировини та основних матеріалів, які увійшли до складу продукції (товару), відображені у бухгалтерському обліку ТОВ «Еко-Папір Україна» на субрахунку 201 «Сировина й матеріали» (т.1 а.с.47).
Інформація про наявність та рух готової продукції (товару) узагальнено на рахунку 26 «Готова продукція» (т.1 а.с.42-46).
Твердження комісії про надання платником податку копій документів, складених із порушенням Податкового кодексу України, оскільки у контролюючих органах наявна податкова інформація, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: придбання та/або постачання (надання) товарів (робіт, послуг) від/на ризикових контрагентів протягом 2022-2023 років, що може свідчити про дефектність операції, а саме: виписання первинних документів без фактичного наміру проведення господарської операції» повністю спростовується наданими документами до повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що правочини, укладені між ТОВ «Еко-Папір Україна» та контрагентами виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами. Таким чином, з урахуванням здійснених господарських операцій, ТОВ «Еко-Папір Україна» підтвердило реальний характер фінансово-господарських операцій.
Верховний Суд, насамперед, звертає увагу на те, що при розгляді таких спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставин, якими обумовлено обов'язок платника податків скласти податкову накладну та її зареєструвати в ЄРПН.
Відмовляючи у реєстрації податкових накладних податковий орган не вказав на відсутність конкретних документів.
У постанові від 21 лютого 2023 року по справі №2240/3271/18 Верховний Суд зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов'язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.
Такий же підхід застосовано Верховним Судом і у постанові від 27 квітня 2023 року по справі №460/8040/20, у якій Суд зазначає про те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
На думку суду апеляційної інстанції можливість виконання платником податків обов'язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Хоча перелік загальних документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено Порядком № 520, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема, від змісту операції з виконання певних робіт, суб'єктного складу її учасників, їх податкової поведінки та має бути чітко відображений у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, чого зі сторони контролюючого органу зроблено не було.
При цьому, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин, приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не здійснює повний аналіз господарської операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України.
Здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, що складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Колегія суддів звертає увагу, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №1740/2004/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 25 жовтня 2019 року у справі №0340/1834/18, від 12 листопада 2019 року у справі №816/2183/18.
Відповідно до викладеного та враховуючи встановлені обставини цієї справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подані позивачем документи для реєстрації спірних податкових накладних підтверджують зазначені у них дані та є достатніми для прийняття рішень про їх реєстрацію в ЄРПН.
В апеляційній скарзі податковий орган вказує на наявність документів, які містять недоліки в їх оформленні, зокрема видаткові накладні.
Стосовно вказаного суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на наявності недоліків, неточностей у наданих первинних документах, оскільки зазначене повинне оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.
Враховуючи викладене, за результатами розгляду справи встановлено, що позивачем було надано до податкового органу первинні документи які, на його переконання, є належними та достатніми для підтвердження здійснення ним господарських операцій.
Верховний Суд, насамперед, звертає увагу на те, що при розгляді таких спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставин, якими обумовлено обов'язок платника податків скласти податкову накладну та її зареєструвати в ЄРПН.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
У постанові від 21 лютого 2023 року по справі №2240/3271/18 Верховний Суд зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов'язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.
Такий же підхід продемонстровано Верховним Судом і у постанові від 27 квітня 2023 року по справі №460/8040/20, у якій Суд зазначає про те, що саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
На думку суду апеляційної інстанції можливість виконання платником податків обов'язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Хоча перелік загальних документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено Порядком № 520, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема, від змісту операції з виконання певних робіт, суб'єктного складу її учасників, їх податкової поведінки та має бути чітко відображений у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, чого зі сторони контролюючого органу зроблено не було.
При цьому, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин, приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не здійснює повний аналіз господарської операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України.
Здійснення моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, що складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Колегія суддів звертає увагу, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №1740/2004/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 25 жовтня 2019 року у справі №0340/1834/18, від 12 листопада 2019 року у справі №816/2183/18 тощо.
Таким чином, у контролюючого органу не було достатніх підстав для відмови у проведенні реєстрації податкових накладних №48 від 13.03.2023 та №54 від 14.03.2023, що свідчить про протиправність та необхідність скасування рішень від 17.04.2023 №8643648/44728583 та від 17.04.2023 №8643649/44728583 про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов'язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з положеннями частин третьої-четвертої 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до пункту 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Таким чином, нормами Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що у разі надходження до ДФС України рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Враховуючи, що судом встановлено відсутність у відповідача правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні №48 від 13.03.2023 та №54 від 14.03.2023, датою її фактичного подання.
Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Положенням частини 3 статті 143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Нормами частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На момент вирішення питання про розподіл витрати на правничу допомогу представником позивача надано суду копії: договір №24-04/2023 про залучення співвиконавця до виконання укладеного бюро договору про надання правничої допомоги від 24.04.2023; рахунок на оплату від 03.04.2024 №9/04 на суму 12000,00 грн; акт здачі-приймання надання послуг №9/04 від 03.04.2024 на суму 12000,00 грн; ордер на надання правничої допомоги серія ВІ №1144760.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем понесено витрати на правничу допомогу по даній справі в сумі 12 000 грн., але суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.
Проаналізувавши складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає умовам співмірності, судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, понесенні позивачем у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи підлягають відшкодуванню у загальному розмірі 5000 грн, тобто по 2500 грн з кожного з відповідачів.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
20.12.2024 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ТОВ "Еко - Папір Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Заяву обґрунтовано тим, що Адвокатським бюро «Лариси Коваленко» були надані послуги із складання відзиву на апеляційну скаргу, що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 18.12.2024 №2/12. Вартість наданих послуг складає 2 000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
З урахуванням зазначеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому враховуючи надані позивачем докази понесених витрат на правничу допомогу, суд не заперечує обґрунтованості встановленого договірними відносинами розміру адвокатського гонорару, який було сплачений позивачем за надані послуги.
Проте, колегія суддів оцінює співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, з урахуванням обсягу необхідної правової допомоги, складністю справи, ціною позову, значенням даної справи для сторін, виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, виходячи з фактично витраченого представником позивача часу та наданих послуг, а також кількості підготовлених документів та їх зміст.
Дана справа незначної складності розглядалася в порядку письмового провадження, а пояснення у відзиві на апеляційну скаргу аналогічні тим, які викладені у позові та яким судом першої інстанції вже надавалася правова оцінка.
Відповідно до пояснень представника позивача, позивачу виставлено рахунок на оплату від 18.12.2024 №2/12, однак за вищевказані послуги позивач ще не розрахувався, оскільки умовами договору про надання правової допомоги від 24.04.2023 №44728583, а саме, підпунктом 2.7.2, передбачено, що оплата послуг здійснюється в наступному порядку: при наданні послуг передбачених п. 1.3.4 Договору Замовник сплачує суму, зазначену в акті здачі приймання наданих послуг, оформлених між Сторонами, після набрання рішення законної сили протягом 10 (десяти) днів.
Також вказано, що Адвокатським бюро «Лариси Коваленко» та адвокатом Тараном Максимом Миколайовичем укладено договір про залучення співвиконавця до виконання укладеного бюро договору про надання правової допомоги від 24.04.2023 №24-04/23 відповідно до якого Бюро залучає Адвоката до виконання договору про надання правової допомоги від 24.04.2023 №44728583, який зобов'язується надавати правову допомогу Клієнту Бюро - товариству з обмеженою відповідальністю «Еко-Папір Україна», на виконання Договору №44728583 та виконувати доручення надані Клієнтом та прийняті Бюро. На виконання вказаного договору, адвокат Таран Максим Миколайович готував відзив на апеляційну скаргу.
Вказане підтверджується наданими суду першої інстанції та наявними в матеріалах справи договорами.
Враховуючи, що розмір вартості наданих послуг, визначених позивачем, є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача частини судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу, а саме - 1000 грн, що відповідає засадам співмірності та справедливості.
Таким чином заява позивача про стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу у розмірі 1000 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року - без змін.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко - Папір Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко - Папір Україна" витрати на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області у розмірі 1000,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.