Справа № 600/3705/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
26 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано винесене Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року №00000/2661/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1063577,50 грн.
Визнано протиправним та скасовано винесене Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року №00000/2659/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб 484669,74 грн.
Визнано протиправним та скасовано винесене Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року №00000/2660/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 40389,15 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20. пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.7 ст. 82 Податкового кодексу України, п.2 ч. 1 ст.13 Закону України від "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану", наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області №23-п від 08.01.2024 р. посадовими особами відповідача на підставі заяви про припинення підприємницької діяльності (номер державної реєстрації припинення - 2000310060011000791 від 05.01.2024 р.) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2017 р. по 05.01.2024 р. з питань обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 05.01.2024 р., за результатми якої 29.02.2024 р. складено акт №2283/Ж5/24-13-24-04/ НОМЕР_1 .
Зазначеною перевіркою позивача, встановлено наступні порушення:
- п.181.1 ст.181, п.183.4. ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 850862,00 грн, в тому числі за січень 2023 р. в сумі 11731,00 грн, за березень 2023 р. в сумі 150444,00 грн, за квітень 2023 р. в сумі 1200,00 грн, за травень 2023 р. в сумі 54738,00 грн, за червень 2023 р. в сумі 195406,00 грн, за липень 2023 р. в сумі 39431,00 грн, за серпень 2023 р. в сумі 1400,00 грн, за вересень 2023 р. в сумі 253080,00 грн, за листопад 2023 р. в сумі 73602,00 грн, за грудень 2023 р. в сумі 69830,00 грн;
- п.44.1 ст.44, пп.164.1.1, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.1 п.177.2, ші.177.4.1 177.4.2, пп.177.4.4 п.174.4 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності в сумі 387735,79 грн, в тому числі за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. на суму - 387735,79 грн;
- п.161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України), з урахуванням змін, внесених Законом №71-111 Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р., внаслідок чого донараховано військовий збір на загальну суму - 32311,32 грн, втому числі за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. на суму-32311,32 грн.
За результатами виявлених порушень 20.03.2024 р. було прийнято податкові повідомлення-рішення, в тому числі:
- № 00000/2661/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1063577,50 грн., в т.ч. основний платіж -850862,00 грн., штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 212715,50 грн.;
- № 00000/2659/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб 484669,74 грн., в т.ч. основний платіж - 387735,79 грн., штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 96933,95 грн.;
- № 00000/2660/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 40389.15 грн.. в т.ч. основний платіж - 32311,32 грн.. штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 8077.83 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбаченихстаттею 183цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно п.183.1, п.183.2, п.183.4 ст.183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
Як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного устатті 181 цього Кодексу.
У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.
У разі зміни ставки єдиного податку відповідно до підпункту "б" підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 цього Кодексу реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного місяця, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість.
Враховуючи викладене, особа, яка безпосередньо здійснює операції з постачання товарів та послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з розділом V ПК України, загальний обсяг яких перевищує 1 млн. грн., зобов'язана згідно з вимогами ПК України подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженнями заяву та зареєструватись платником податку на додану вартість. При цьому таке правило, не застосовується до платників єдиного податку першої - третьої груп. Обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій (1 млн грн.), з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість, а також обов'язок з його сплати та подання звітності, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у цієї особи виник обов'язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього ця особа звільнена від сплати податку на додану вартість.
Отже, в особи, що перейшла зі спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів, обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість виникає в разі якщо загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість). При цьому обрахунок загальної суми розпочинається з часу переходу на загальну систему оподаткування, тобто для визначення наявності обов'язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку, отриманні від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №814/4461/13-а, від 05.09.2019 у справі №813/8772/14 та 16.10.2019 у справі №1340/4383/18, від 17.08.2022 у справі № 560/8206/20.
Відповідач вказує, що під час проведення перевірки щодо обов'язкової реєстрації особи як платника податку на додану вартість встановлено, що протягом розрахункового періоду визначення 12 календарних місяців для реєстрації платника ПДВ позивачем отримано дохід (загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців) який перевищує 1000000 грн (без урахування податку на додану вартість) в грудні 2022 р.
В акті перевірки відповідачем зафіксовано, що позивачем за 2022 р. отримано дохід в розмірі 7690980,52 грн, то відповідно позивача з 11.01.2023 р. являється платником податку на додану вартість. Також відповідач зазначає, що за період з 11.01.2023 р. по 05.01.2024 р. позивачем не декларувались податкові зобов'язання по податку на додану вартість. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 11.01.2023 р. по 05.01.2024 р. встановлено їх заниження всього на суму 850862,00 грн, в тому числі за січень 2023 р. в сумі 11731,00 грн, за березень 2023 р. в сумі 150444,00 грн, за квітень 2023 р. в сумі 1200,00 грн, за травень 2023 р. в сумі 54738,00 грн, за червень 2023 р. в сумі 195406,00 грн, за липень 2023 р. в сумі 39431,00 грн, за серпень 2023 р. в сумі 1400,00 грн, за вересень 2023 р. в сумі 253080,00 грн, за листопад 2023 р. в сумі 73602 грн, за грудень 2023 р. в сумі 69830,00 грн.
Судом встановлено, що рішенням ГУ ДПС у Чернівецькій області від 20.03.2024 р. №4734/6/24-13-24-04 у зв'язку із перевищенням протягом податкового (звітного) кварталу (календарного року) обсягу доходу, який дає право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступного податковому (звітному) кварталі (календарному році), позивач з 01.01.2023 р. виключений з реєстру платників єдиного податку. Вказане вище рішення є чинним.
Таким чином, обрахування граничного розміру обсягу оподатковуваних операцій позивача має здійснюватися з моменту, коли у особи виник обов'язок перейти на загальну систему оподаткування. При цьому для визначення наявності обов'язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку, отриманні від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються.
Матеріалами справи підтверджується, що в 2023 р. позивачем отримано дохід в розмірі 4254312,20 грн. Обсяг оподатковуваних операцій в 1000000 грн з моменту переведення позивача на загальну систему оподаткування, був перевищений в травні 2023 р. (січень 58653,20 грн + лютий 0,00 грн + березень 752220,00 грн + квітень 6000,00 грн + травень 273692,00 грн = 1090565,20 грн). Відтак, позивач зобов'язаний був зареєструватися як платник податку на додану вартість у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням, подавши відповідну заяву до 10 червня 2023 р.
Отже, в 2023 р. обсяг доходу позивача, який підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, складає 3163747,00 грн. (4254312,20 грн. (дохід за 2023 рік) - 1090565,20 грн. (дохід за січень - травень 2023 року)).
Таким чином, дохід позивача за 2023 рік в розмірі 4254312,20 грн був оподаткований відповідачем податком на додану вартість неправомірно, без врахування того, що обов'язок зареєструватись та сплачувати відповідний податок виникає після перевищення платником обсягу доходу в 1000000,00 грн, тобто з 01.06.2023 р. і за виключення суми доходу отриманої до цього періоду.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом помилково до загального обсягу операцій платника податку на додану вартість включено операції платника єдиного податку до 01.06.2023 р., що призвело до неправомірного визначення відповідачем суми отриманого позивачем від господарської діяльності доходу.
Відтак, доводи відповідача, надані в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20.03.2024 р. №00000/2661/Ж10/24-13-24-04, яке ґрунтуються на перевищені позивачем суми доходів у розмірі 1 (один) млн. грн, що відбулося за результатами господарської діяльності під час перебування позивача на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р. з отриманням доходу в розмірі 7690980,52 грн., суд вірно визнав безпідставними.
Зважаючи на факт перебування позивача на загальній системі оподаткування з 01.01.2023 р., саме з вказаної дати необхідно здійснювати обрахунок суми загального доходу протягом 12 календарних місяців, а не з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р., як вчинено відповідачем.
Наведене дає підстави для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 20.03.2024 р. №00000/2661/Ж10/24-13-24-04.
Стосовно заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, варто зазначити, що відповідно до п.177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом167.1 статті 167цьогоКодексу.
За правилом п.177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідачем в акті перевірки зафіксовано, що перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в декларації про доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, встановлено заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2023 р. по 05.01.2024 р. на загальну суму 2154087,70 грн, в тому числі за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. в сумі 2154087,70 грн, яке виникло у зв'язку з невірним визначенням сум доходів та витрат, чим порушено п.177.2 ст.177 Податкового Кодексу України.
Відповідно до підпункту 14.1.54. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Згідно підпункту 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України платниками податку, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
За загальним правилом, встановленим статтею 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (підпункти163.1.1.163.1.3 пункту 163.1. статті 163 Податкового кодексу України).
За змістом пунктів 23.1.,23.2. статті 23 Податкового кодексу України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.
Відповідно до пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178цього Кодексу.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (підпункт 164.1.2. пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України).
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (підпункт 164.1.3. пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України).
За правилами пункту 164.3. статті 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Підпунктом "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Згідно підпункту 177.1. статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу
Податковим кодексом України встановлений обов'язок платників податку вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього Кодексу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку (пункт 176.1. статті 176 Податкового кодексу України).
Пунктом 177.2. статті 177 Податкового кодексу України, яка встановлює правила оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3. статті 177 Податкового кодексу України).
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати (підпункт 177.5.3. пункту 177.5. статті 177 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 177.8. статті 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Пунктом 177.10. статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
За змістом пункту177.11. статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".
Відповідно до приписів 1Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Згідно з приписами частин 1, 2статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що позивачем під час проведення перевірки були надані первинні бухгалтерські документи щодо здійснення господарської діяльності, в тому числі щодо понесених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2087555,52 грн.
Відповідачем в акті перевірки, зазначено, що даючи оцінку структурі витрат позивача, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за 2023 рік, зазначено їх розмір 2105624,50 грн, в тому числі, 1722138,50 грн - придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції, 311029,21 грн - оплата праці та нарахування на заробітну плату, 72456,79 грн - інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг. Як вбачається із результатів перевірки, відповідачем були враховані надані позивачем документи на придбання ТМЦ всього на суму 1722138,50 грн.
Разом з тим, відповідач не надав до суду належні та допустимі докази на спростування встановлених обставин по справі стосовно неврахування у складі витрат позивача, відповідно до п.п.177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України, відомості про понесені витрати, пов'язані із підприємницькою діяльністю на загальну суму 365417,02 грн.
Також матеріалами справи підтверджується, що позивачем були надані витребувані контролюючим органом всі наявні документи бухгалтерського обліку та інші, пов'язані із обчисленням і сплатою податків, зборів. Однак, надані документи залишені поза увагою відповідача, що в свою чергу не вказує на їх відсутність чи незабезпечення надання та зберігання.
Беручи до уваги вищенаведене, висновок відповідача про заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних спростовується матеріалами справи та зроблений без урахування усіх обставин справи, а тому податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року №00000/2659/Ж10/24-13-24-04 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.03.2024 р. №00000/2660/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 40389,15 грн, судом першої інстанції вірно зазначено, що за приписами пункту 16.1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Отже, об'єктом оподаткування військового збору є чистий оподатковуваний дохід.
Така позиція суду ґрунтується на позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.02.2022 р. у справі №822/2249/17.
З огляду на вище наведені обставини, визнання судом безпідставним донарахування контролюючим органом суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання безпідставним нарахування позивачу сум військового збору з огляду на їх похідний від попередніх правовідносин, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 20.03.2024 р. №00000/2660/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 40389,15 грн, підлягає скасуванню.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.