Справа № 240/6927/24
Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
26 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
в квітні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення (індексації, премії, надбавки за вислугу років) військовослужбовцю ОСОБА_1 за період проходження служби з 21.05.2023 по 31.10.2013 та квітень 2023 року не в повному розмірі; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації військовослужбовцю ОСОБА_1 за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як ветерану війни - інваліду війни (учаснику бойових дій) за період з 27.10.2022 по 30.11.2023, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.11.2023; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування та не включення до загальної вислуги років 17 років 06 місяців 18 днів, яка була обрахована військовою частиною НОМЕР_2 станом на 09.10.2019 при звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 станом на 30.11.2023.
Також, позивач просив зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення (індексацію, премію, надбавку за вислугу років) військовослужбовцю ОСОБА_1 за період проходження служби з 21.05.2023 по 31.10.2023 та квітень 2023 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію військовослужбовцю ОСОБА_1 за невикористані календарні дні додаткової відпустка, як ветерану війни - інваліду війни (учаснику бойових дій) за період з 27.10.2022 по 30.11.2023, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військове ) служби 30.11.2023; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та включити загальну вислугу років 17 років 06 місяців 18 днів, яка була обрахована військовою частиною НОМЕР_2 станом на 09.10.2019 при звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 станом на 30.11.2023, яка складає 18 років 7 місяців 21 день.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення (індексації, премії, надбавки за вислугу років) ОСОБА_1 за період проходження служби з 21.05.2023 по 31.10.2013 та квітень 2023 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення (індексацію, премію, надбавку за вислугу років) ОСОБА_1 за період проходження служби з 21.05.2023 по 31.10.2023 та квітень 2023.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації військовослужбовцю ОСОБА_1 за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як ветерану війни - інваліду війни (учаснику бойових дій) за період з 27.10.2022 по 30.11.2023, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.11.2023 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за невикористані календарні дні додаткової відпустка, як ветерану війни - інваліду війни (учаснику бойових дій) за період з 27.10.2022 по 30.11.2023, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 30.11.2023.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування та не включення до загальної вислуги років 17 років 06 місяців 18 днів, яка обрахована військовою частиною НОМЕР_2 станом на 09.10.2019 при звільненні ОСОБА_1 станом на 30.11.2023.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок вислуги років та включити загальну вислугу років 17 років 06 місяців 18 днів, яка була обрахована військовою частиною НОМЕР_2 станом на 09.10.2019 при звільненні ОСОБА_1 станом на 30.11.2023, яка складає 18 років 7 місяців 21 день.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач у період з 27.10.2022 по 30.11.2023 проходив військову службу на посаді заступника командира навчальної роти з морально-психологічного забезпечення навчального батальйону Військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2023 №144 позивача звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2023 №345 позивача звільнено у відставку та виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
За час проходження військової служби позивачу не нараховані та не виплачені календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій: а саме грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки за період з 27 жовтня 2022 року по 30 листопада 2023 року, не нараховано та не виплачено грошове забезпечення в повному обсязі за квітень 2023 року та з 22 травня 2023 року по 01 листопада 2023 року.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно йому не виплачено грошове забезпечення в період з 21.05.2023 по 31.10.2023 та грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки за 2022 та 2023 роки, а також не вірно нараховано вислугу років при звільненні.
19 листопада 2023 року позивачем були надіслані рапорти з необхідними документами, в яких просив виплатити грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки за 2022 та 2023 роки.
Проте, станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач не провів з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані у 2022-2023 роках календарні дні додаткової відпустки як учаснику УБД, передбаченої Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щомісячного грошового забезпечення з 21.05.2023 по 31.10.2023.
За результатами розгляду звернення, Військова частина НОМЕР_1 листом від 04.03.2024 №812/2915 повідомила, що виплату грошової компенсації за всі не невикористані дні додаткової відпустки законодавством не передбачено, так як відсутня копія посвідчення, грошове забезпечення за період з 21.05.2023 по 31.10.2023 не нараховувалося та не виплачувалося, не в повному обсязі виплачено грошове забезпечення за квітень 2023 рік, індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби не нараховано та не виплачено в повному обсязі, загальна вислуга років не обрахована на день звільнення проходження військової служби.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що всупереч нормам законодавства, позивачу не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення за період проходження служби з 21.05.2023 по 31.10.2023 та квітень 2023 року, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
З метою належного захисту порушеного права позивача, є всі підстави зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатиту позивачу грошового забезпечення (індексацію, премію, надбавку за вислугу років) за період проходження служби з 21.05.2023 по 31.10.2023 та квітень 2023 року.
Щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як ветерану війни - інваліду війни (учаснику бойових дій) за період з 27.10.2022 по 30.11.2023, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військове ) служби 30.11.2023, суд першої інстанції зазначив, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін, або виплатою грошової компенсації відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ, пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону №504/96-ВР.
Тобто, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII.
Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що встановлені обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про те, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено усіх необхідних з ним розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 27.10.2022 по 30.11.2023, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби .
Щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вислуги років та включити загальну вислугу років 17 років 06 місяців 18 днів, яка була обрахована військовою частиною НОМЕР_2 станом на 09.10.2019 при звільненні позивача станом на 30.11.2023, яка складає 18 років 7 місяців 21 день, суд першої інстанції зазначив, що станом на 09 жовтня 2019 року вислуга років позивача становила: 13 років 02 місяці 12 днів, пільгова 04 роки 04 місяці 06 днів, загальна - 17 років 06 місяців 12 днів, що підтверджується наявним у матеріалах справи наказом від 09.10.2019 року №266 командира військової частини НОМЕР_2 .
Проте, відповідачем зараховано вислугу років станом на 27 листопада 2023 року, що становить: календарна: 01 рік 01 місяць 03 дні, загальна: 01 рік 01 місяць 03 дні.
Тобто позивачу не враховано вислугу років за проходження служби в ЗСУ в порушення вимог наказу від 14.08.2014 №530 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 за №1294/26071 «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, Підпункт 1 пункту 2.1 роз ділу ІІ в редакції Наказу Міністерства оборони №240 від 17.05.2019 - військова служба.
З огляду на те, що військовою частиною НОМЕР_1 невірно розраховано вислугу років позивача, у зв'язку із чим для повного захисту його прав необхідно зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок вислуги років позивача та включити загальну вислугу років 17 років 06 місяців 18 днів, яка була обрахована військовою частиною НОМЕР_2 станом на 09.10.2019 при звільнення ОСОБА_1 станом на 30.11.2023, яка складає 18 років 7 місяців 21 день.
Враховуючи встановлені обставини справи та наявні докази, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Щодо питання вислуги років, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2014 №530 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (далі - Положення №530).
Відповідно до п.2.10 Положення №530 перед представленням військовослужбовців до звільнення з військової служби управління (відділ) персоналу уточнює дані про проходження ними служби, а в необхідних випадках і дані про навчання в цивільних вищих (або колишніх середніх) навчальних закладах до прийняття (призову) на військову службу, підтверджує в послужних списках з їх особових справ періоди служби та іншої діяльності, що підлягає зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні, і окремо - на умовах, передбачених пунктом 2.2 цього розділу, або на пільгових умовах, після чого разом з відповідними підрозділами персоналу.
Згідно з п.2.12 Положення №530, обчислення вислуги років чи загального страхового стажу для призначення пенсій здійснюється:
Департаментом фінансів Міністерства оборони України за поданням Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, Кадрового центру Збройних Сил України, Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, управлінь персоналу командувань видів Збройних Сил України, управлінь персоналу оперативних командувань та штатних підрозділів персоналу органів військового управління, підпорядкованих Генеральному штабу Збройних Сил України, а також структурних підрозділів, які відповідають за роботу з персоналом у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України, - генералам, адміралам, офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу в апараті Міністерства оборони України, у Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів Збройних Сил України та військових частинах безпосереднього підпорядкування;
фінансово-економічними управліннями командувань видів Збройних Сил України за поданням відповідних управлінь (відділів) персоналу - офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу управлінь (відділів) оперативних (повітряних) командувань, з'єднань і військових частин, що належать до їх складу, а також офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу військових частин, підпорядкованих Міністерству оборони України, що займають посади, призначення на які здійснюються наказами командувачів військ оперативних командувань, командирів повітряних командувань (по особовому складу), їм відповідних і нижче.
Згідно з п.2.13 Положення №530, при обчисленні вислуги років на пенсію військовослужбовцям, які підлягають звільненню з військової служби, складається розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію (додаток 3). У розрахунку зазначаються всі календарні періоди військової служби і окремо періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, а також загальна вислуга років на пенсію.
Відповідно до п.2.15 Положення №530, попередній розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію складається відповідним управлінням (відділом) персоналу та передається разом з особовою справою до фінансового органу (пункт 2.12 цього розділу), який складає основний розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію і повертає його в управління (відділ) персоналу для долучення до особової справи військовослужбовця.
Вислуга років розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення військовослужбовця. Розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію не складається для військовослужбовців, щодо яких на дату запланованого звільнення не дотримуються умови призначення пенсії, зазначені у статті 12 Закону.
Після звільнення військовослужбовця з військової служби зазначений примірник особової справи разом з основним розрахунком вислуги років надсилається в обласний військовий комісаріат (ТЦКСП) за обраним військовослужбовцем місцем проживання, а попередній розрахунок залишається у справах фінансового органу та зберігається протягом трьох років.
Згідно з п.2.18 Положення №530, обласний військовий комісаріат (ТЦКСП) при призначенні пенсій перевіряє розрахунки вислуги років і додатково включає період неврахованої служби військовослужбовців з дня складення розрахунку вислуги років по день звільнення з військової служби. При цьому невраховані періоди служби, передбаченої підпунктами 2 і 3 пункту 2.3 цього розділу, зараховуються до вислуги років на відповідних пільгових умовах. Підставою для зарахування цих періодів є підтвердження управління (відділу) персоналу або військової частини про те, що військовослужбовець у відповідний період мав право на таку пільгу.
Відповідно до п.2.19 Положення №530, вислуга років на пенсію, обчислена органами, зазначеними в пункті 2.12 цього розділу, доводиться під підпис військовослужбовцю, який представляється до звільнення з військової служби, на звороті відповідного розрахунку. Заперечення військовослужбовця щодо складеного розрахунку повинні бути розглянуті до його звільнення з військової служби.
Обчислення вислуги років чи загального страхового стажу для призначення пенсій здійснюється Департаментом фінансів Міністерства оборони України або фінансово-економічними управліннями командувань видів Збройних Сил України ще до того, як військовослужбовець вибуде зі списків особового складу військової частини, а військовий комісаріат (ТЦКСП) наділений тільки повноваженнями додатково включити період неврахованої служби військовослужбовців з дня складення розрахунку вислуги років відповідним органом по день звільнення з військової служби.
Також, матеріали справи містять витяг з Наказу Командира військової частини НОМЕР_2 від 09.10.2019 №266 в якому зазначено, вислуга років позивача становить: календарна 13 років 02 місяці 12 днів, пільгова 04 роки 04 місяці 06 днів, загальна - 17 років 06 місяців 18 днів (а.с.28).
З урахуванням того, що військова частина НОМЕР_1 зазначає, що позивач проходив службу у відповідній військовій частині та вислуга років станом на 27.11.2023 складає 01 рік 01 місяць 03 дні.
Отже, загальна вислуга років позивача складає 18 років 07 місяців 21 день.
Доводи апелянта щодо можливої більшої вислуги років позивача, не знаходять свого підтвердження, оскільки згідно з Положенням №530 після звільнення військовослужбовця з військової служби зазначений примірник особової справи разом з основним розрахунком вислуги років надсилається в обласний військовий комісаріат (ТЦКСП) за обраним військовослужбовцем місцем проживання, а попередній розрахунок залишається у справах фінансового органу та зберігається протягом трьох років.
Обласний військовий комісаріат (ТЦКСП) при призначенні пенсій перевіряє розрахунки вислуги років і додатково включає період неврахованої служби військовослужбовців з дня складення розрахунку вислуги років по день звільнення з військової служби. При цьому невраховані періоди служби, передбаченої підпунктами 2 і 3 пункту 2.3 цього розділу, зараховуються до вислуги років на відповідних пільгових умовах. Підставою для зарахування цих періодів є підтвердження управління (відділу) персоналу або військової частини про те, що військовослужбовець у відповідний період мав право на таку пільгу.
Тобто, обласний військовий комісаріат, буде здійснювати перевірку вислуги років та у разі необхідності її коригування, а тому дане твердження апелянта є не релевантне в даній ситуації.
З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову в цій частині, а саме: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування та не включення до загальної вислуги років 17 років 06 місяців 18 днів, яка обрахована військовою частиною НОМЕР_2 станом на 09.10.2019 при звільненні ОСОБА_1 станом на 30.11.2023 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок вислуги років та включити загальну вислугу років 17 років 06 місяців 18 днів, яка була обрахована військовою частиною НОМЕР_2 станом на 09.10.2019 при звільненні ОСОБА_1 станом на 30.11.2023, яка складає 18 років 7 місяців 21 день.
Щодо вимог адміністративного позову в частині невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як ветерану війни - інваліду війни (учаснику бойових дій), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ст. 16-2 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до п.8, 14, 17-19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Відповідно до абз.5 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Оскільки з 27.10.2022 по 30.11.2023 додаткова відпустка, позивачу не надавалась та при звільненні компенсація не виплачувалася, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Також, припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року залишено без змін.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197; далі - Наказ №260, Порядок №260 відповідно) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону №504/96-ВР та п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18.
Позивач, як учасник бойових дій, не використав додаткові дні відпустки з 27.10.2022 по 30.11.2023, а отже набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку у зв'язку із звільненням зі служби. Однак, відповідач не провів з позивачем розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-XII, з 27.10.2022 по 30.11.2023.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з 27.10.2022 по 30.11.2023, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 27.10.2022 по 30.11.2023, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
Щодо вимоги позивача в частині нарахувати та виплатити грошове забезпечення (індексацію, премію, надбавку за вислугу років) за період проходження служби з 21.05.2023 по 31.10.2023 та квітень 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.
Статтґ 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII визначає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197.
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно з пунктами 1, 3 Розділу XVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Відповідно до вимог пункту 4 Розділу XVI Порядку №260 При порушенні військової дисципліни або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, незадовільному виконанні службових обов'язків, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах:
Пунктом 2 розділу ХХХІІ Порядку №260 встановлено, що у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Згідно з п.14 Розділу 1 Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
В свою чергу, у відповідності до п.15 Розділу 1 Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Тобто, з урахуванням службового розслідування відповідач здійснив правомірні дії щодо невиплати позивачу грошового забезпечення в період з 24.04.2023 по 22.05.2023.
При цьому, питання виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад врегульовано Розділом XXVIII Порядку № 260.
Пункт 1 розділу XXVIII Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Такий порядок виплати грошового забезпечення не стосується військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення на посади) відповідно до підпунктів 12-1 та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
За пунктом 5 розділу XXVIII Порядку №260, якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується йому в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.
Грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України. (пункт 6 розділу XXVIII Порядку №260)
Грошове забезпечення військовослужбовців під час перебування у розпорядженні підлягає перерахунку в разі набуття права на збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення. (пункт 7 розділу XXVIII Порядку №260)
Отож, саме Розділом XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, унормовано питання виплати грошового забезпечення позивачу у період перебування його у розпорядженні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 липня 2023 року справа № 640/2358/20.
В свою чергу, відповідач не зазначає підстав невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.04.2023 по 23.04.2023 (включно) та неповної виплати грошового забезпечення позивачу з урахуванням норм Порядку №260 за період з 22.05.2023 по 30.11.2023.
З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення (індексації, премії, надбавки за вислугу років) ОСОБА_1 за період проходження служби з 22.05.2023 по 31.10.2013 та з 01.04.2023 по 23.04.2023 (включно) та зобов'язати військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення (індексацію, премію, надбавку за вислугу років) ОСОБА_1 за період проходження служби з 22.05.2023 по 31.10.2013 та з 01.04.2023 по 23.04.2023 (включно).
Проте, за період з 24.04.2023 по 22.05.2023, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині задоволення вимог адміністративного позову, оскільки позивач був відсутній на службі без поважних причин одну добу і більше (згідно з службовим розслідування). В свою чергу, факт закриття кримінального провадження не свідчить про поважність причин відсутності позивача з 24.04.2023 по 22.05.2023 та не спростовує обставин встановлених службовим розслідуванням.
З урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, в межах ч.1 ст.308 КАС України та з урахуванням встановлених обставин.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення без урахування усіх обставин справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення (індексації, премії, надбавки за вислугу років) ОСОБА_1 за період проходження служби з 24.04.2023 по 22.05.2023 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення (індексацію, премію, надбавку за вислугу років) ОСОБА_1 за період проходження служби з 24.04.2023 по 22.05.2023.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.