26 червня 2025 рокусправа № 380/10865/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартинюк Віталій Ярославович, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним і скасувати рішення №134950023226 від 27.03.2025 року про відмову у призначенні пенсії;
зобов'язати призначити пенсію за віком з 08.07.2024 року на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року), а саме у зв'язку з досягненням пенсійного віку 45 років при наявності загального стажу більше 15 років, в тому числі пільгового стажу за Списком №1, більше 7 років 6 місяців.
Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що після досягнення 45-річного віку вона звернулась до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте їй було відмовлено у призначенні пільгової пенсії на підставі ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» через недосягнення нею 50 років, а також через відсутність необхідного пільгового стажу. Зазначає, що рішенням суду від 31.10.2024 року у справі №380/17209/24, в тому числі, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.07.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак відповідачем прийнято рішення про відмову їй в призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням 50 років. Посилаючись на рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 у справі №1-р/2020, вважає рішення відвідача протиправним, а відтак звернулася з позовом до суду.
Ухвалою суду від 11.06.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, давши їм оцінку, суд виходив з наступного.
Судом встановлено та не заперечується у спірному рішенні органом Пенсійного фонду України, що вік заявниці 47 років 8 місяців. Страховий стаж роботи склав 32 роки 8 місяців 29 днів. Пільговий стаж роботи за Списком №1 склав 29 років 6 місяців 10 днів.
В даному рішенні, в тому числі, зазначено, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 по справі №380/17209/24 повторно розглянуто заяву від 08.07.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди роботи рентгенлаборантом з 01.08.1994 по 06.02.2000, з 28.06.2000 по 30.06.2024. За результатами повторного розгляду заяви про призначення пенсії на пільгових умовах від 08.07.2024 прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку 50 років.
Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії за вислугу років позивачу у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, представник позивача звернулася до суду з даним позовом.
Зміст спірних правовідносин є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.03.2025 року №134950023226 про відмову гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно із пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VIII (набрав чинності 01.04.2015) стаття 13 Закону №1788-ХІІ була викладена в новій редакції, відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII (далі - рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020):
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII;
стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;
45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин у цій справі була колізія між нормами Закону №1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020) з одного боку, та Законом №1058-IV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах за Списком №1 для жінок, а саме перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Таким чином, на переконання суду, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
«Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV».
Суд відзначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через недосягнення пенсійного віку 50 років (рішення від 27.03.2025 року №134950023226).
Однак, з урахуванням вищенаведеного, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі Закону №1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020) мають жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах.
Судом встановлено та не заперечується у спірному рішенні органом Пенсійного фонду України, що вік заявниці 47 років 8 місяців, страховий стаж роботи - 32 роки 8 місяців 29 днів, пільговий стаж роботи за Списком №1 - 29 років 6 місяців 10 днів.
Таким чином, оскільки позивач на час звернення до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах досягла 47 років 8 місяців, що є достатнім віком для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 на підставі Закону №1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020), а відтак спірне рішення прийняте Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах в цій частині є протиправним.
Судом не беруться до уваги інші посилання сторін, з огляду на встановлені обставини.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів правомірності відмови позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Такий критерій правомірності відповідачами дотриманий не був.
З огляду на викладене, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає критерію обгрунтованості.
Як наслідок обґрунтованими є і похідні вимоги про спонукання до вчинення дій, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 08.07.2024 року на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року), а саме у зв'язку з досягненням пенсійного віку 45 років при наявності загального стажу більше 15 років, в тому числі пільгового стажу за Списком №1, більше 7 років 6 місяців, також підлягають до задоволення в цій частині.
Суд відзначає, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував таке питання за заявою заявника, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, який приймав остаточне спірне рішення.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача, з урахуванням ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).
Керуючись ст.ст.2, 6, 9, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.03.2025 року №134950023226 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84100, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010) призначити пенсію за віком ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 08.07.2024 року на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84100, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович