про повернення позовної заяви
26 червня 2025 року м. Київ № 369/6309/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовомОСОБА_1
доМіністерства закордонних справ України
провідновлення прав людини і громадянина
ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою, в якій просить суд: «Прошу суд відновити права споживача які належать позивачеві та змогу їх реалізації в повному обсязі без жодних порушень як в теперішньому так і в майбутньому».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 справу розподілено судді Мартиненко В.С.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 травня 2025 року справу №369/6309/25 передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 справу розподілено судді Жуковій Є.О.
12 червня 2025 року справу було фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року заяву було залишено без руху, встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви з прохальною частиною, викладеною відповідно до вимог ст.ст. 5, 19,245 Кодексу адміністративного судочинства України та уточненим складом відповідачів.
- докази надсилання уточненої позовної заяви іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
20 червня 2025 року на електронну адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява щодо забезпечення державною як гарантом цивільних прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, яку позивач просить суд - «включити цю заяву до матеріалів справи та врахувати вказані факти при розгляді» та в якій останній наголошує на наступному:
1. Паспорт є державною власністю, однак ім'я, вказане в ньому - це інтелектуальна власність живої людини, якою він є.
2. Вимога щодо реєстрації персональних даних у застосунку «Резерв+» є неправомірною і не підтверджена нормативно-правовими актами.
3. МЗС України діє як суб'єкт господарювання, зареєстрований у міжнародному комерційному реєстрі (Dun & Bradstreet), отже, несе обов'язок дотримання прав споживача відповідно до чинного законодавства України та є гарантом щодо забезпечення основних прав та свобод, законних інтересів фізичних осіб.
4. Його статус, викладений у позовній заяві, повністю відповідає правовому полю України і міжнародного публічного права.
20 червня 2025 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшла позовна заява про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, в якій позивач просить суд - «Прошу суд відновити права людини і громадянина в тому числі споживача які належать позивачеві та змогу їх реалізації в повному обсязі без жодних порушень як в теперішньому так і в майбутньому. На підставі статті 2 КАС України прошу суд розглянути позовну заяву та всі задокументовані матеріали згадані у цій позовній заяві для того щоб спір між сторонами було вирішено добросовісно, щоб основні права та свободи людини і громадянина (в тому числі споживача) не були звужені та порушені.».
23 червня 2025 року від позивача засобами електронної пошти надійшла позовна заява про реалізацію та поновлення цивільних прав та свобод людини і громадянина, в якій позивач просить суд -
«Прошу суд відновити права людини і громадянина в тому числі споживача які належать позивачеві та змогу їх реалізації в повному обсязі без жодних порушень як в теперішньому так і в майбутньому.
На підставі статті 2 КАС України просить суд розглянути позовну заяву та всі задокументовані матеріали згадані у цій позовній заяві для того щоб спір між сторонами було вирішено добросовісно, щоб основні права та свободи людини і громадянина (в тому числі споживача) не були звужені та порушені.
Відповідно до пункту 8 статті 160 КАС України повідомляю, що подані разом із позовною заявою копії документів та аудіо фіксації знаходяться в мене.
Також прошу суд звільнити від сплати судового збору на підставі статей 3 та 5 Конституції України, так як ця заява стосується основних прав та свобод людини і громадянина, що є невід'ємним правом кожної людини.
Також просить вжити заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, які було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав та законних інтересів, просить відшкодувати матеріальні збитки на підставі статей 4,19, 24 та 25 Закону України «Про звернення громадян» які визнаються судом.».
Дослідивши зазначені заяви, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний суд України в рішенні від 14.12.2011 року №19-рп/2011 встановив, що положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Поряд з цим, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Поряд з цим, приписами частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Варто зазначити, що окрім гарантованого Конституцією України та Кодексу адміністративного судочинства права звернення до суду, процесуальним законом, а саме КАС України також покладають обов'язки на учасників справи.
Так, статтею 44 КАС України регламентуються права та обов'язки учасників справи.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина 2 статті 44 КАС України).
Частиною п'ятою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Поряд з цим, відповідно до пункту 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
З системного аналізу наведених процесуальним норм вбачається, що на особу, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, покладений обов'язок вказати в позовній заяві обставини порушення прав по відношенню до себе або інших осіб, внаслідок чого порушено таке право та визначити спосіб захисту порушеного права.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.
Варто зазначити, що позовні вимоги мають бути сформульовано максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Поряд з цим, статтею 245 КАС України регламентуються повноваження суду при вирішенні справи. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави; 8-2) припинення релігійної організації, передбаченої статтею 289-9 цього Кодексу, та передачу майна, коштів та інших активів, що перебувають в її власності, крім культового, у власність держави; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
В свою чергу, з аналізу поданих позивачем заяв (на виконання вимог ухвали про залишення без руху) вбачається, що останнім взагалі не зазначено які дії/бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а саме відповідача, позивач вбачає протиправними.
Поряд з цим, з аналізу поданих позивачем заяв (на виконання вимог ухвали про залишення без руху) вбачається, що останній взагалі не конкретизує які саме порушені права підлягають захисту та відновленню, а лише наводить загально відомі правові терміни - «Прошу суд відновити права людини і громадянина в тому числі споживача які належать позивачеві та змогу їх реалізації в повному обсязі без жодних порушень як в теперішньому так і в майбутньому.»
З огляду на зазначене заявлені позивачем вимоги фактично унеможливлюють суд взагалі розглядати дану позовну заяву.
В контексті зазначеного, суд повторно звертає увагу, що відповідно до вимог чинного КАС України саме на позивача покладений обов'язок подання позовної заяви у відповідності до статтею 160, 161 КАС України.
Отже, з урахування вищезазначеного, суд приходить до висновку, що ані заява щодо забезпечення державою як гарантом цивільних права, свобод та законних інтересів фізичних осіб від 20.06.2025, ані позовна заява про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди від 20.06.2025, ані позовна заява про реалізацію та поновлення цивільних прав та свобод людини і громадянина від 23.06.2025, які були подані позивачем до Київського окружного адміністративного суду, не містять усунення недоліків зазначених в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, в частині уточненої позовної заяви з прохальною частиною, викладеною відповідно до вимог ст.ст. 5, 19,245 Кодексу адміністративного судочинства України та уточненим складом відповідачів.
Таким чином, суд констатує, що позивачем не було усунуто недоліків, встановлених судом в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, у встановлений судом строк.
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно частин 6 та 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи вищевикладені обставини, з огляду на невиконання вимог ухвали щодо усунення недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Повернути позовну заяву ОСОБА_1 .
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви і додані до неї документи надіслати позивачу.
3. Довести до відома позивача, що у відповідності до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Жукова Є.О.