ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" червня 2025 р. справа № 300/1939/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.,
при секретарі Маковійчук С.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги - Недокуса В.І.
розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, ОСОБА_2 про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання незаконним та скасування наказу в частині, зобов'язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, ОСОБА_2 про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання незаконним та скасування наказу в частині, зобов'язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання справи на "29" квітня 2025 р. о 14:00 год.
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 забезпечено участь представника Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги в судових засіданнях у справі №300/1939/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів, через Електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.
В судовому засіданні, яке відбулося 18.06.2025, судом поставлено на обговорення питання щодо визначення належного складу учасників справи в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання протиправними бездіяльності та дій, стягнення моральної шкоди.
Позивач в судовому засіданні вказав на відсутність підстав до закриття провадження у справі в частині позовних вимог до адвоката Сендецького В.Р. та послався на правові висновки Великої Палати по справах № 420/27049/21 та 640/12325/15, де вказано, що адвокат виконує делеговані Державою публічно-правові функції і набуває ознак суб'єкта владних повноважень.
Звернув увагу суду на докази подання касаційної скарги на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі №300/1766/25.
Представник відповідача - Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, в судовому засіданні просив закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог до адвоката Сендецького В.Р.
Розглянувши питання про закриття провадження у справі в частині вимог звернутих до ОСОБА_2 , заслухавши пояснення позивача та представника відповідача - Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд виходить з такого.
Правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 4 КАС України відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Згідно з частиною 3 статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 9 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" встановлено, що суб'єктами надання безоплатної первинної правничої допомоги є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, центри з надання безоплатної правничої допомоги, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги, утворені органами місцевого самоврядування з урахуванням потреб територіальної громади, юридичні особи приватного права, які мають право надавати правничу допомогу, залучені органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку, адвокати та інші фахівці у відповідній галузі права, залучені органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
Згідно з статтею 15 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" суб'єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є центри з надання безоплатної правничої допомоги, адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги центр з надання безоплатної правничої допомоги призначає адвоката, який включений до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, та уклав договір про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з центром з надання безоплатної правничої допомоги.
Повноваження адвоката підтверджуються дорученням центру з надання безоплатної правничої допомоги та/або довіреністю відповідно до вимог процесуального закону (частина 2 статті 21).
Згідно з частиною третьою вказаної норми для здійснення представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, у суді у спорах, що виникають з трудових відносин, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також щодо представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або для складання документів процесуального характеру центр з надання безоплатної правничої допомоги може уповноважити свого працівника.
Повноваження працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги як представника суб'єкта права на безоплатну вторинну правничу допомогу підтверджуються рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги та довіреністю відповідно до вимог процесуального закону (частина 4 статті 21).
Частиною другою статті 25 "Про безоплатну правничу допомогу" передбачено, що адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі права та гарантії, встановлені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", іншими законами України.
Аналізуючи наведені вище норми, суд доходить висновку про те, що адвокат не є посадовою чи службовою особою органів, які згідно з положеннями статей 9, 15 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" мають право надавати послуги безоплатної первинної та вторинної правничої допомоги, а є окремим суб'єктом, який може надавати такі послуги на підставі відповідного доручення центру з надання безоплатної правничої допомоги та/або довіреності відповідно до вимог процесуального закону, в межах незалежної професійної діяльності адвокатури в Україні, із забезпеченням під час надання таких послуг усіх прав та гарантій, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", іншими законами України.
Відтак, під час надання послуг з безоплатної первинної та вторинної правничої допомоги адвокат не здійснює публічно-владних управлінських функцій.
Таким чином, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України адвокат не відноситься до суб'єктів владних повноважень рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до адміністративних судів.
Як наслідок, суд зазначає, що адвокат не відноситься до посадових і службових осіб, визначених у статті 31 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або до адміністративного суду, оскільки такий порядок оскарження стосується посадових чи службових осіб органів, які згідно з статтями 9, 15 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" надають послуги безоплатної первинної та вторинної правничої допомоги, окрім адвоката.
Крім того, згідно частини 2 статті 25 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" оцінка якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної первинної правничої допомоги здійснюється за зверненням органів місцевого самоврядування, а безоплатної вторинної правничої допомоги - за зверненням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, комісіями, утвореними для цієї мети радами адвокатів регіонів.
За змістом заявлених позовних вимог звернутих до адвоката Сендецького В. Р., Доненко В.О. вважає неналежними та/або не наданими послуги відповідача у справі №344/15948/25, які, на думку позивача, повинен був надати на виконання доручення Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, а також порушення Правил адвокатської етики.
Водночас, на виконання вимог частини 2 статті 25 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" оцінка якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної вторинної правничої допомоги здійснюється комісіями, утвореними для цієї мети радами адвокатів регіонів, а не судом в порядку розгляду адміністративного позову.
Загальні умови та підстави дисциплінарної відповідальності адвоката регламентовані розділом VІ Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
Частиною 1 статті 42 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.
Таким чином, в контексті вищенаведеної норми, вважаючи, що адвокатом ОСОБА_2 , допущено дисциплінарний проступок, внаслідок порушення вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Правил адвокатської етики, то позивач не позбавлений права на звернення із скаргою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області. Водночас, суд зазначає, що саме рішення у дисциплінарній справі, прийняте за результатами розгляду відповідного звернення, підлягає оскарженню в судовому порядку.
Як наслідок, суд зазначає, що державою відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено відповідний порядок та ефективний засіб правового захисту у спірних відносинах.
В той же час, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги до адвоката Сендецького В. Р., щодо порушення вимог п.2 ч.1 ст. 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст.ст. 18, 35 Правил адвокатської етики, п.1 розділу ІІІ Стандартів надання БВПД, вимог ст. 37 Правил адвокатської етики, та, як наслідок, вимоги про стягнення моральної шкоди і процесуальних витрат не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді, оскільки законодавством визначено інший порядок та суб'єктів до яких можуть бути оскаржені такі дії адвоката.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Покликання позивача на правові висновки Великої Палати Верховного у справах № 420/27049/21 та 640/12325/15-ц є нерелевантними, оскільки стосуються спорів до Кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури про скасування рішення щодо дисциплінарної справи стосовно адвоката, тоді як в цій справі позивач визначив другим відповідачем адвоката і заявив до нього ряд позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала, що "позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 170 КАС) та "справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 238 КАС) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, так і позовів, які суди взагалі не можуть розглядати. Відповідні висновки викладені у її постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18, від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц, від 06.04.2023 у справі № 990/129/22, від 22 лютого 2024 у справі № 990/64/23).
Відтак, суд зазначає, що справа №300/1939/25 в частині вимог звернутих до адвоката Сендецького В. Р. не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, підсумовуючи усе вищевикладене, суд доходить висновку, що провадження у справі № 300/1939/25 в частині позовних вимог заявлених ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправними бездіяльності та дій, стягнення моральної шкоди, підлягає до закриття.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у справі № 300/1939/25 в частині позовних вимог заявлених ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправними бездіяльності та дій, стягнення моральної шкоди - закрити.
Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Микитин Н.М.
Довідка: Ухвала складена в повному обсязі 26.06.25 у звязку з перебуванням судді Микитин Н.М. у відпустці з 20.06.2025 по 24.06.2025 (включно).