ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" червня 2025 р. справа № 300/6522/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, відповідно до змісту якого просить: визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №092850025839 від 31.07.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком, при цьому зарахувавши до стажу роботи для призначення пенсії період навчання згідно довідки архівного відділу Калуської міської ради від 09.08.2024 №01.7-06/1004, усі періоди роботи, що відображені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 03.12.1976, період роботи з 01.02.1982 по 27.06.1985 в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) та виплачувати пенсію за віком починаючи з наступного дня після досягнення пенсійного віку, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що пенсійним органом протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком. Стверджує, що до страхового стажу не зараховано період навчання на підставі атестату від 16.07.2024, оскільки ім'я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ), а також періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.12.1976, бо запис про зміну прізвища не засвідчено печаткою. Також стверджує, що період роботи з 01.02.1982 по 27.06.1985 в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі має бути зараховано до страхового стажу позивача із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців). Вважає, що відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, як допустила такі порушення, а не для працівника. Позивач зазначає, що період навчання з 01.09.1974 по 20.07.1976 підтверджується довідкою архівного відділу Калуської міської ради від 09.08.2024. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області скористалось правом подання відзиву на позов, в якому стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що до страхового стажу не враховано період навчання згідно атестату (№ 3624 від 16.07.2024), оскільки ім'я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ), періоди трудової діяльності згідно трудової книжки (серії НОМЕР_1 від 03.12.1976), оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яку затверджено постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162, а саме - запис про зміну прізвища не засвідчено печаткою. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.30).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у відзиві на позов також стосовно задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що до набрання чинності 01.01.2004 Законом №1058, періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто відповідно до статті 3 та 56 Закону №1788 на підставі трудової книжки та інших документів, які підтверджують періоди роботи, а з 01.01.2004 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку пропорційно до сплати страхових внесків. Згідно атестату №3624 від 16.07.2024 період навчання не зараховано до страхового стажу, оскільки ім'я ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 , будь-яких довідок при зверненні за призначенням пенсії позивачем надано не було. Щодо зарахування періоду роботи в районах Крайньої Півночі відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів укладення строкового трудового договору терміном на 3 роки. Вважає що позовна вимога про зарахування періодів роботи з 01.02.1982 по 27.06.1985 в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є передчасною, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не взято до уваги трудову книжку серії НОМЕР_1 в зв'язку з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яку затверджено постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162, а будь-яких інших документів (договорів) позивачем надано не було. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.46).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 24.07.2024 у віці 65 років звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.36).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 31.07.2024 №092850025839 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком. Зазначено, що до страхового стажу не враховано період навчання згідно атестату (№ 3624 від 16.07.2024), оскільки ім'я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ) та періоди трудової діяльності згідно трудової книжки (серії НОМЕР_1 від 03.12.1976), оскільки записи внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яку затверджено постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162, а саме - запис про зміну прізвища не засвідчено печаткою. Вказано, що страховий стаж позивача становить 3 роки 4 місяці 19 днів (а.с.20).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-IV, в редакції станом на час спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.
Пенсійний орган зазначає про наявність у позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії 3 років 04 місяців 19 днів страхового стажу.
За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктами 3, 17 - 18, 23 - 25 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
За приписами п.26 Порядку №637 якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі. У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до стажу роботи на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками.
20.06.1974 постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №162), яка діяла станом на дату заповнення трудової книжки 03.12.1976.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Вказані зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів (пункт 2.12 Інструкції № 162).
Аналогічні вимоги містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (надалі також - Інструкція №58, в редакції, чинній у періоди роботи позивача по 01.04.2003).
Згідно пунктів 1.1., 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (надалі також - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області до страхового стажу позивача не взято до уваги трудову книжку серії НОМЕР_1 від 03.12.1976 з тих підстав, що запис про зміну прізвища не засвідчено печаткою.
До заяви про призначення пенсії позивачем було надано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 03.12.1976. В графі прізвище вказане « ОСОБА_4 » закреслено та зазначено прізвище « ОСОБА_5 ». Також зазначено (мовою оригіналу), що «фамилию читать « ОСОБА_5 » на основании паспорта НОМЕР_2 , выданного ОВД Калушского РИК Ів-Франк.области 21 мая 1980 года».
Вказаний запис на титульному аркуші про зміну прізвища місить підпис відповідальної особи (а.с.41).
Суд зазначає, що формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року в справі №593/283/17, від 11 липня 2019 року в справі №607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року в справі №750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року в справі №229/1905/17, від 30 вересня 2019 року в справі №638/18467/15-а та від 15 листопада 2019 року в справі №495/5161/17, від 27.02.2020 в справі №545/4197/16-а.
Суд зауважує, що позивач до заяви про призначення пенсії додав копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Калуським РВ УДМС України в Івано-Франківській області 02.08.2014 (а.с.39).
Так, на першій сторінці світлокопії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 у графі “прізвище, ім'я, по-батькові» зазначено ОСОБА_1 , а на другій сторінці вказано (російською мовою) - “ ОСОБА_1 » (а.с.39-40).
На титульному аркуші трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 03.12.1976 в рядках: “прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження вказано (мовою оригіналу): “ ОСОБА_1 » (а.с.41). На вказаному титульному аркуші трудової книжки позивача міститься відтиск печатки Калуського АТП 08062.
Відтак, підстави неврахування при розгляді заяви позивача про призначення пенсії записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.12.1976 є формальними.
Отже, відомості трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.12.1976 в спірному випадку підлягають врахуванню.
Згідно записів №№1 - 22 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 03.12.1976 позивач з 02.12.1976 по 13.04.1978 працював у Калуському АТП 08062, з 22.04.1978 по 07.05.1980 - служба в рядах радянської армії, з 05.06.1980 по 12.01.1982 працював у Калуському АТП 08062, з 01.02.1982 по 27.06.1985 працював у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а саме у тресті «Нижневартовскнефтегеофизика» Управление «Нефтегеофизика» », вахтово-експедиційним методом роботи, з 06.08.1985 по 05.09.1991 працював у Калуській автобазі «Головпромтранспорту», з 27.09.1991 по 06.03.2001 - в кооперативі «Явір», з 09.03.2001 по 25.12.2003 позивач працював у товаристві з обмеженою відповідальністю на посаді шофера, з 05.02.2018 по 10.07.2018 - у ТОВ «Стальбудмонтаж».
В трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 03.12.1976 містяться записи щодо трудової діяльності з покликанням на первинні документи для внесення записів. Записи трудової книжки читабельні та зрозумілі, між собою пов'язані хронологічно, містять реквізити наказів (їх дату та номер) про призначення на посаду та звільнення з посади; записи засвідчені печатками.
Стосовно періоду навчання позивача з 01.09.1974 по 20.07.1976, суд зазначає наступне.
В оскаржуваному рішенні пенсійний орган вказав, що до страхового стажу не враховано період навчання згідно атестату (№ 3624 від 16.07.2024), оскільки ім'я ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ).
Підпунктами «з», «и», пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, чинного у період навчання позивача, було передбачено, що до загального стажу роботи зараховується навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічного навчання та в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, а також навчання у вищих учбових закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.).
Згідно з пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
За змістом світлокопії атестату №3624 від 16.07.1976 (період навчання з 01.09.1974 по 16.08.1976) такий виданий ОСОБА_6 (а.с.38 зворот).
Судом досліджено надану до матеріалів справи копію паспорта громадянина України НОМЕР_3 , виданого Калуським РВ УДМС України в Івано-Франківській області 02.08.2014 та встановлено, що вірним ім'ям позивача є « ОСОБА_3 ».
Відтак, у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо підтвердження вказаним документом періоду навчання позивачем.
Разом з цим, позивачем надано суду архівну довідку архівного відділу Калуської міської ради №01.7-06/1004 від 09.08.2024, в якій зазначено, що в документах архівного фонду Калуського міського професійно-технічного училища №4, згідно з книгою наказів з навчальної частини, ОСОБА_1 зарахований на навчання до МПТУ №4 з 01.09.1974 в групу слюсарів-вентиляційників. З дворічним терміном навчання (наказ від 01.09.1974 №87-К) і відрахований зі складу учнів МПТУ №4, у зв'язку із закінченням повного курсу навчання, з (дата не зазначена) (наказ від 20 липня 1976 року №93-К).
Однак, описана вище довідка не була долучена позивачем до заяви про призначення пенсії від 24.07.2024, пенсійним органом не надавалася оцінка відомостям вказаної довідки при розгляді заяви про призначення пенсії.
Щодо періоду роботи позивача з 01.02.1982 по 27.06.1985 в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, суд зазначає наступне.
Згідно із записами №9 - №13 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 03.12.1976 позивач з 01.02.1982 по 27.06.1985 працював у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а саме у тресті «Нижневартовскнефтегеофизика» Управление «Нефтегеофизика», вахтово-експедиційним методом роботи.
Суд зауважує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області до страхового стажу не взято до уваги трудову книжку серії НОМЕР_1 від 03.12.1976 з тих підстав, що запис про зміну прізвища не засвідчено печаткою.
Тобто, пенсійним органом не надавалася оцінка, в тому числі, і вказаному періоду роботи з 01.02.1982 по 27.06.1985.
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській щодо зарахування періоду роботи в районах Крайньої Півночі зазначає, що позивачем не надано доказів укладення строкового трудового договору терміном на 3 роки.
З цього приводу суд вказує на таке.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.
Пунктом «д» статті 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії ВР СРСР від 26 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 року №530/П-28.
Абзацом третім пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» визначено, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод організації робіт, затвердженого постановою Державного комітету Союзу РСР з праці і соціальних питань, Президії ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я Союзу РСР від 31 грудня 1987 року № 794/33-82, встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.
Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.
З огляду на викладене, на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 зазначеного Указу, зокрема зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.
Системний аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 396/153/17(2-а/396/13/17).
Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором. Відтак, доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо необхідності надання письмового договору для пільгового розрахунку стажу є помилковими.
При цьому суд зазначає, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тому, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року в справі №173/637/17, від 03 липня 2018 року в справі №302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року в справі №554/1723/17, від 31 липня 2019 року в справі №287/15/17-а, від 21 серпня 2019 року в справі №750/1717/16-а, від 22 лютого 2021 року в справі №266/258/16-а.
Суд звертає увагу, що зі змісту дослідженої судом вище трудової книжки позивач працював саме вахтово-експедиційним методом роботи у спірний період, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Відтак, з урахуванням наведених вище висновків суду та наявних в матеріалах справи доказів, позивачем не підтверджено право на зарахування періоду роботи з 01.02.1982 по 27.06.1985 до пільгового розрахунку стажу роботи із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців.
Підсумовуючи наведене вище суд виснує про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 31.07.2024 №092850025839 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відтак, воно підлягає скасуванню.
Враховуючи, що суд не може підміняти державний орган та приймати замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до дискреційних повноважень такого суб'єкта владних повноважень, зокрема й вираховувати страховий стаж, який дає право на пенсію, і надавати оцінку документам, яким не була надана оцінка пенсійним органом, суд виснує, що позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком, зарахувавши при цьому до стажу роботи для призначення пенсії період навчання згідно довідки архівного відділу Калуської міської ради від 09.08.2024 №01.7-06/1004, усі періоди роботи, що відображені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 03.12.1976, період роботи з 01.02.1982 по 27.06.1985 в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) та виплачувати пенсію за віком починаючи з наступного дня після досягнення пенсійного віку, в спірному випадку є передчасними, а відтак, задоволенню не підлягають.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 24.07.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Отже, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача від 24.07.2024 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
За результатами розгляду цієї справи суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн. (50% задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 31.07.2024 №0928500025839.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.07.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009).
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.