26 червня 2025 року Справа № 640/4908/21 провадження №ЗП/280/947/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 11, корпус Б, офіс 221-223; код ЄДРПОУ 35830520)
до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 43997555)
про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» (далі - позивач, ТОВ «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці (далі - відповідач, Митниця) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.10.2020 №UA100060/2020/000073/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA100060/2020/01060.
Крім того, просить здійснити розподіл судових витрат, а саме судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 752,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що позивач на підставі зовнішньоекономічного договору здійснив поставку в Україну товару, митну вартість якого визначено за першим методом - за ціною договору з урахуванням транспортних витрат за межами України. Натомість відповідач, з посиланням на виявлені розбіжності в поданих документах, скоригував заявлену позивачем митну вартість товарів у бік збільшення її розміру. Позивач стверджує, що під час митного оформлення декларантом надано всі необхідні та достатні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а висновки Митниці про наявність розбіжностей у поданих документах є необґрунтованими. Враховуючи зазначене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Каракашьян С.К.) від 02.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін; встановлено строки подання заяв по суті справи.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№03-14/31749/21 від 01.04.2021), в якому висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що документи, подані позивачем до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а тому митна вартість визначена із застосуванням резервного методу. З огляду на вищевикладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, за змістом відзиву на позовну заяву заявляє клопотання про зменшення розміру судових витрат, оскільки вважає, що витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 14752,00 грн не є співрозмірними зі складністю справи та ціною позову.
Позивачем подано відповідь на відзив (вх. №03-14/53421/21 від 05.04.2021), в якій наведено додаткові пояснення на спростування зауважень та правової позиції відповідача з посиланням на аргументи, вказані у позові.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
З урахуванням пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX, Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу №640/4908/21 передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
08.04.2025 справа №640/4908/21 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду, після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Семененко Марині Олександрівні.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, розпочато спочатку судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 23.04.2025 здійснено заміну відповідача Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на правонаступника - Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555).
Ухвалою суду від 14.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про залишення позовної заяви без руху.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
01.12.2018 між позивачем (Покупець) та компанією «NINGBO JUNMAO ENVIRONMENTAL PROTECTION EQUIPMENT CO., LTD» (Китай) (Продавець) укладено контракт №JU/LU/2018 (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує різні товари народного споживання, виготовлені в Китаї, поіменовані в подальшому "продукція", та оплачує їх вартість на умовах FOB порт Нингбо, Китай (згідно Інкотермс 2010) (п.1.1). Продавець постачає покупцю продукцію окремими партіями у відповідності до попередніх заявок покупця. Товар постачається на територію України (п. 1.2). Поставка продукції здійснюється окремими партіями згідно виставленого комерційного інвойсу, який стане невід'ємною частиною контракту. Комерційний інвойс буде визначати повний перелік Продукції даної поставки, її кількість, ціну одиниці, а також повну вартість. Вага брутто і нетто вказуються в пакувальному листі (п. 1.3). Загальна сума даного Контракту складається із суми всіх інвойсів в доларах США, які будуть являтись невід'ємною частиною контракту (п. 2.1). Ціна на продукцію виставляється Продавцем після отримання замовлення Покупця і вказується в інвойсі. Ціна повинна включати всі матеріали і витрати. Вартість упаковки і маркування включається у ціну Продукції. Валюта Контракту (ціни) і валюта платежу - долар США (п.п.3.1 - 3.3.). Оплата товару здійснюється в доларах США банківським переказом з рахунку покупця авансовим платежем: протягом 60 днів з моменту відвантаження товару на основі Комерційного інвойсу; дата Коносаменту буде вважатись датою відвантаження (п. 6.1).
Доповненням №1 від 01.12.2018 до Контракту пункт 1.2 викладено в новій редакції: Продавець постачає покупцю продукцію окремими партіями у відповідності до попередніх заявок покупця. Товар постачається на територію України. Перелік поставленого товару та ціна погодженні сторонами в Специфікації №1, яка являється невід'ємною частиною контракту. У випадку зміни ціни на товар протягом строку дії контракту, сторонами тоді підписується нова специфікація, яка також стане невід'ємною частиною Контракту.
Доповненням №2 від 02.09.2019 до Контракту змінено реквізити сторін, які зазначені в розділі 13.
За змістом специфікацій №3 від 01.11.2018, складеної до Контракту, сторони узгодили перелік партії товарів (артикули та короткий опис), їх розмір та ціну за 1 одиницю товару на загальну суму поставки 11 669,20 дол.США.
22.06.2020 Покупцем направлено Продавцю заявку на поставку товару №К0220 по Контракту № JU/LU/2018 від 01.12.2018.
Продавцем виписано рахунок-фактуру (комерційний інвойс) №JMWKL0220 від 03.08.2020 на оплату товарів на загальну суму 11 669,20 дол.США.
Для здійснення митного оформлення товару, декларантом позивача подано до митного органу електронну митну декларацію (ЕМД) № UA100060/2020/340268 від 23.10.2020, в якій заявлено до митного оформлення товари: меблі металеві: стелажна система пересувна розібрана; металева арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби; металеві частини меблів: полиці та кошики для встановлення в гардеробних та пересувних стелажних системах; вироби з пластмас: фурнітура для гардеробних систем; металева арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби зі сталі для гардеробних систем. Торговельна марка: Larvij. Виробник: NINGBO JUNMAO ENVIRONMENTAL PROTECTION EQUIPMENT CO., LTD).
Митна вартість товарів визначена за першим методом (за ціною контракту) у рахуванням транспортних витрат до кордону України.
Разом із митною декларацією позивачем надано документи на підтвердження заявленої митної вартості товару (графа 44 МД): пакувальний лист б/н від 03.08.2020; комерційний інвойс №JMWKL0220 від 03.08.2020; коносамент (Bill of lading) №NBKN093538 від 24.08.2020; коносамент (bill of lading) №4359-0177-008.021 від 22.09.2020; CMR №026663 від 18.10.2020; сертифікат про походження товару форми A №G20554512500033 від 21.09.2020; заявку №16 від 05.08.2020 до договору транспортного експедирування № КН 18 FS від 20.02.2019: swift від 16.09.2020; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №12023977 від 19 10.2020; довідку про вартість транспортно - експедиційних послуг б/н від 19.10.2020; каталог China Junmao від 20.10.2020; - Price List 17.02.2020 - 31.01.2021 (завірений Китайською ТПП); сертифікат про завірення Price List №203302АО/О219ю від 21.05 2020: експертний висновок Вінницької ТПП №0106 від 20.10.2020; податкову накладну №1817 від 09.09.2020; податкову накладну №1828 від 09.09.2020; специфікацію №3 від 15.06.2020; Доповнення 1, 2 до Контракту №JU/LU/2018 від 01.12.2018; Контракт №JU/LU/2018 від 01.12.2018; договір про надання послуг митного брокера №Б-0510/18 від 11.10.2018; договір транспортного експедирування № КН 18 FS від 20.02.2019; замовлення на придбання №К0220 від 22.06.2020; переклад експортної декларації №310420200549470529 від 18.08.2020; лист постачальника (виробника) від 01.08.2020 стосовно скорочення маркування; акт надання транспортно-експедиційних послуг №12023977 від 19.10.2020; експортну декларацію №310420200549470529 від 18.08.2020.
23.10.2020 Митниця направила декларанту повідомлення з вимогою надання додаткових документів, в якій зазначено, що заявлена митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана, оскільки документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначено, що відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом повинні надаватись рахунки - фактури, акти виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно - експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Таким чином, надані відомості щодо витрат на транспортування не підтверджені належним чином та не підлягають обчисленню та перевірці, що суперечить положенням частини 2, 21 статті 58 Митного кодексу. Також для підтвердження витрат на транспортування надана довідка від ДП «Кюне і Нагель» від 19.10.2020 №б/н, згідно якої надана вартість перевезення складає 34 147,25 грн від порту Ningbo. Однак, відповідно до наданих товаротранспортних документів, а саме: коносаменту, дана компанія не зазначена як безпосередній виконавець транспортних послуг. Отже, відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватися з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Висновок Вінницької ТПП від 20.10.2020 №0106 прийнятий до уваги митниці, але не може бути підставою для визнання митної вартості. Наданий прайс - лист не містить інформацію стосовно даних (сайти у мережі Інтернет, електронну адресу, телефони) для контактів покупців із фірмою - продавцем зазначених товарів, термін дії цін на визначений період та інші положення, що стосуються умов продажу товарів, що не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Так, згідно норм зазначеної статті, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Тобто, даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості. Відповідно до п. 3.2 поданого до митного оформлення контракту від 01.12.2018 №JU/LU/2018 у вартість товару входить вартість пакування та маркування, але разом з тим у поданому до митного оформлення інвойсі від 03.08.2020 № JMWKL0220 такі числові складові не зазначено, а отже неможливо виділити числові складові вартості самого товару. Враховуючи вищевикладене, відповідно до чистин 2 та 10 статті 58 Кодексу відсутня документально підтверджена інформація щодо числових значень складових митної вартості, необхідних при її обчисленні.
У зв'язку з вищенаведеним, відповідно до статті 53 МК України позивачу запропоновано протягом 10 календарних днів подати такі додаткові документи (за наявності): 1) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу №599, зокрема: договори транспортного експедирування, заявки на перевезення, документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування; 2) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Також повідомлено, що відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подавати наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу митного органу позивачем направлено заяву №26-1 від 26.01.2020, до якої долучено: Рахунок-фактуру та акт виконаних робіт(надання послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, заявку на перевезення, прайс-лист.
Крім того, листом №26-2 від 26.10.2020 повідомлено, що протягом 10 днів інші документи надаватись не будуть.
За результатами розгляду поданих позивачем документів, Митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA100060/2020/000073/2 від 26.10.2020, відповідно до якого зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана оскільки документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказано на такі невідповідності в поданих документах:
1. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом повинні надаватись рахунки - фактури, акти виконаних робіт (наданих послуг) від виконаєш договору (контракту) про надання транспортно - експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують Факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка - фактури. Таким чином, надані відомості щодо витрат на транспортування не підтверджені належним чином та не підлягають обчисленню та перевірці, що суперечить положенням частини 2, 21 статті 58 Митного кодексу. Також: для підтвердження витрат на транспортування надана довідка від ДП «Кюне і Нагель» від 19.10.2020 №б/н, згідно якої надана вартість перевезення складає 34 147,25 грн. від порту Ningbo.Однак, відповідно до наданих товаротранспортних документів, а саме: коносаменту, дана компанія не зазначена як безпосередній виконавець транспортних послуг. Отже, відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватися з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.
2. Висновок Вінницької ТПП від 20.10.2020 №0106 прийнятий до увагу митниці, aлe не може бути підставою для визнання митної вартості.
3. Наданий прайс - лист не містить інформацію стосовно даних (сайти у мережі Інтернет, електронну адресу, телефони) для контактів покупців із фірмою - продавцем зазначених товарів, термін дії цін на визначений період та інші положення, що стосуються умов продажу товарів, що не відображає дійсну вартість товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Так, згідно норм зазначеної статті, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Тобто, даний документ не підтверджує дійсність цін та достовірність митної вартості.
4. Відповідно до п. 3.2 поданого до митного оформлення контракту від №JU/LU/2018 у вартість товару входить вартість пакування та маркування, але разом з тим у поданому до митного оформлення інвойсі від 03.08.2020 № JMWKL0220 від 03.08.2020 такі числові складові не зазначено, а отже неможливо виділити числові складові вартості самого товару.
Крім того, зазначено, що Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (МД від 31.08.2020 №UA100300/2020/417238; від 21.09.2020 №UA204020/2020/26929; від 05.10.2020 №UA100020/2020/44498; від 07.09.2020 №UA204020/2020/25354). Декларант має право звернутись до органів державної фіскальної служби та випустити товар, що декларується, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості в органах державної фіскальної служби вищого рівня відповідно до глави 4 Кодексу або до суду.
Крім того, 26.10.2020 Митницею складено картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2020/01060, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, заявлених до митного формлення.
Декларантом подано нову митну декларацію ЕМД № UA10060/2020/340933 від 27.10.2020 року, сплачено вартість донарахованих митних платежів відповідно до спірного рішення про коригування митної вартості товарів, товар випущено у вільний обіг.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів протиправними та необґрунтованими позивач звернувся із даним позовом до суду.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 МК України).
Згідно з ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст.52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
За правилами ч.6 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною 1 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За положеннями ч.1 ст. 55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 МК України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов'язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.
При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості лише у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у подібних правовідносинах, зокрема, але не виключно, у постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 02.07.2019 (справа №804/1416/16), від 30.07.2018 (справа №804/16582/14), від 05.06.2018 (справа №804/475/16), від 02.06.2022 -(справа № 460/2674/20) тощо.
Необхідно також зауважити, що Законом України №227-V від 05.10.2006 "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м.Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).
Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А "Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)" у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв'язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.
Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.
Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: "На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства".
Отже, митний орган може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.
Водночас, суд вважає, що вказані митним органом в оскаржуваному рішенні розбіжності в поданих позивачем документах не могли бути підставою для витребування додаткових документів та коригування заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки подані позивачем для митного оформлення товару документи були достатніми для підтвердження задекларованої митної вартості у своїй сукупності не викликали сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про ціну товару та інші складові митної вартості.
Щодо транспортних витрат, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Експедитор (транспортний експедитор) суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Стаття 8 вказаного Закону містить перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, серед яких: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу…
..Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Статтею 10 вказаного Закону визначено права Експедитора та Клієнта, проте зазначено, що договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші права експедитора та клієнта.
20.02.2019 між позивачем «Клієнт» та дочірнім підприємством «Кюне і Нагель» (Експедитор) було укладено договір транспортного експедирування №КН 18 FS (далі - Договір №КН 18 FS.
Відповідно до пункту 1.1. Договору №КН 18 FS, транспортно-експедиційне обслуговування - надання транспортно-експедиційних послуг, що безпосередньо пов'язані з організацією перевезень вантажів у внутрішньому та/або міжнародному сполученні морським та іншими видами транспорту.
Згідно пункту 1.2. Договору №КН 18 FS заявка - форма доручення клієнта, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення (групи однотипних перевезень), а саме: вид, найменування та характеристика, розміри, вага вантажу; вартість транспортно-експедиційних послуг, що підлягає сплаті експедитору; пункти відправлення та призначення вантажу; найменування вантажовідправника та вантажоодержувача; страхування вантажу; умови перевезення; особливі вказівки клієнта; інші умови здійснення конкретного перевезення (групи однотипних перевезень).
Додатком №2 до Договору №КН 18 FS сторони узгодили правила надання транспортно-експедиційних послуг FIATA, за змістом яких «транспортно-експедиційне агентство» означає особу, що укладає з клієнтом договір про транспортно-експедиційні послуги; «перевізник» означає будь-яку особу, яка фактично виконує перевезення товарів власними транспортними засобами (виконавчий перевізник), а також будь-яку особу, що несе таку ж відповідальність як і перевізник, в результаті взятої на себе відповідальності, що виражена чи витікає з домовленості (перевізник за договором); «клієнт» означає будь-яку особу, яка має права чи зобов'язання згідно з договором про транспортно-експедиційні послуги, укладеного з транспортно-експедиційним агентством, або такі, що витікають з його діяльності, пов'язаної із наданням таких послуг.
Отже, залучення основним експедитором дочірнім підприємством «Кюне і Нагель» до виконання перевезення спірної партії товару третіх осіб, зокрема, компаній перевізників, не суперечить умовам Договору № КН 18 FS.
У рамках Договору № КН 18 FS позивач згідно заявки №16 від 05.08.2020 замовив послуги із транспортування вантажу з порту відправлення - порт Ningbo, Китай до порту призначення - порт Одеса (Україна), вартість послуг (з ПДВ) 2 312,00 дол.США, еквівалент - Вартість послуг є попередньо узгодженою та може бити відкоригована Експедитором відповідно до умов Договору на дату виставлення рахунку.
Експедитором виписано рахунок-фактуру №12023977 від 19.10.2020, в якому зазначено види послуг, які надані позивачу, а саме: морський фрахт на суму 27 602,74 грн (ПДВ 0%), вантажно-розвантажувальні роботи на суму 9 738,65 грн (без ПДВ), експедиторська винагорода в розмірі 6 544,51 грн за межами України (без ПДВ), транспортні послуги по території України 15 364,46 грн (без ПДВ). Загальна вартість наданих послуг 65 579,88 грн, у тому числі ПДВ 6 329,52 грн.
Сторонами також підписано акт надання послуг №12023977 від 19.10.2020, відповідно до якого надано такі послуги: морський фрахт на суму 27 602,74 грн (ціна з ПДВ), вантажно-розвантажувальні роботи на території України на суму 11 686,38 грн (ціна з ПДВ), експедиторська винагорода на суму 7 853,41 грн (ціна з ПДВ), транспортні послуги по території України на суму 18 437,35 грн (ціна з ПДВ). Загальна вартість наданих послуг 65 579,88 грн, у тому числі ПДВ 6 329,52 грн.
Відповідно до платіжного доручення №10946 від 26.10.2020 позивач сплатив на користь ДП «Кюне і Нагель» кошти в сумі 65 579,88 грн, призначення платежу: оплата транспортних послуг по Україні та фрахт згідно рахунку №12023977 від 19.10.2020.
Необхідно зазначити, що для декларанта транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємовідносин з основним перевізником/експедитором за Договором №КН 18 FS. У свою чергу залучення основним перевізником/експедитором будь-яких сторонніх суб'єктів для виконання обов'язків щодо організації перевезення характеризує лише обраний спосіб виконання наявних у нього зобов'язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, який здійснював розрахунки за транспортні витрати виключно з експедитором, з яким він має договірні відносини - з ДП «Кюне і Нагель».
Вказані обставини спростовують твердження митного органу про необхідність надання до митного оформлення документів, які б містили інформацію про числові значення у зв'язку із залученням до перевезення третіх осіб.
Крім того, до митного оформлення надано Довідку про вартість транспортно-експедиційних послуг від 19.10.2020, складену ДП «Кюне і Нагель», відповідно до якої вартість транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажу на умовах та за маршрутом FOB NINGBO-ODESSA, Україна (пункт перетину кордону) згідно транспортних документів BAL Bill of Lading №4359-0177-008.021, контейнер APZU3560190 становить: морський фрахт 27 602,74 грн, експедиторська винагорода за межами України 6 544,51 грн (без ПДВ) та 1308,90 грн. ПДВ.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Проте, вказаний перелік документів не є вичерпним, на що, зокрема, вказує мовний зворот «можуть належати».
Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23.
Надані декларантом документи та підтвердження транспортних витрат, у тому числі, довідка про вартість транспортно-експедиційних послуг від 19.10.2020, складена експедитором, містять детальну інформацію про вартість транспортних витрат, узгоджуються між собою, що на думку суду, є достатніми доказами на підтвердження витрат позивача на транспортування товарів, включених ним до заявленої митної вартості товарів.
Щодо посилання на неврахування висновку Вінницької ТПП від 20.10.2020 №0106, суд зазначає, що митним органом взагалі не наведено жодних обґрунтувань щодо вказаної розбіжності, що не відповідає вимогам вмотивованості рішення суб'єкта владних повноважень.
Щодо зауважень до змісту прайс-листа, суд зазначає, що Митниця не навела жодного розумного обґрунтування впливу вказаних обставин на можливість перевірки задекларованої митної вартості товарів.
Прайс-лист не є первинним документом, оскільки є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.
Крім того, вказані документи не є документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів відповідно до ч.2 ст.53 МК України, а тому їх зміст жодним чином не впливає на митну вартості товарів.
Щодо відсутності в інвойсі числових складових вартості пакування та маркування, суд зазначає, що відповідно до Контракту вартість пакування та маркування включено до вартості Продукції (п.3.2).
Відповідно до проформи інвойсу 03.08.2020 № JMWKL0220 року умови поставки визначено FOB, NINGBO.
Згідно з правилами Інкотермс за умов FOB (FREE ON BOARD) продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
З викладеного слідує, що як за умовами контракту, так і за умовами поставки FOB обов'язок пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з упаковки та пакування включено до вартості товару.
Отже, при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).
Також безпідставними є доводи відповідача про ненадання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу, оскільки останнім не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі або неподання таких документів не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару, проте, митним органом необґрунтовано витребувано додаткові документи, а вказані в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості недоліки у поданих позивачем документах спростовані в ході судового розгляду справи.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Разом з тим суд встановив, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а також заявлену митну вартість, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування другорядного методу.
У постанові від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Оскільки причини відмови, викладені в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів, така картка також має протиправний характер та підлягає скасуванню.
У постанові від 23.07.2021 у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, і з цих підстав дійшов висновку, що вимога про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин та досліджених письмових доказів суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 26.10.2020 №UA100060/2020/000073/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2020/01060 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивач поніс судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4540,00 грн, які з урахуванням ч.1 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 14 752,00 грн.
Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано копії таких документів:
- Договір про надання правової допомоги від 18.02.2020 (далі - Договір від 18.02.2020), укладений між ТОВ «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» в особі директора (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «ДЕРЕВ'ЯНЧУК, МАКАРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі заступника голови Слободяна Дмитра Богдановича (Адвокатське об'єднання), відповідно до якого Клієнт доручає Адвокатському об'єднанню надавати йому (адвокатські) юридичні послуги шляхом виконання дій, що мають юридичне значення, відповідно до чинного законодавства про види адвокатської діяльності та отриманих від Клієнта окремих доручень (завдань) від імені та за рахунок Клієнта в порядку та на умовах, встановлених договором.
Доручення охоплює представництво і захист прав і законних інтересів Клієнта шляхом пред'явлення адміністративного позову до Київської митниці Державної митної служби України з позовними вимогами:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 26.10.2020 №UA100060/2020/000073/2;
2) визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA100060/2020/01060, оформлену Київською митницею Державної митної служби України.
Доручення охоплює представництво і захист прав і законних інтересів Клієнта, як учасника судового провадження, під час розгляду справ в суді першої інстанції, надання Клієнту у зв'язку з цим консультацій та роз'яснень правового характеру.
Додаткові доручення до цього Договору можуть бути оформлені шляхом складання і підписання Сторонами відповідних додаткових угод. (п.1.1 договору)
Ціна юридичних (адвокатських) послуг по цьому Договору складає 14 752 (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн., 00 коп. і підлягає сплаті на рахунок Адвокатського об'єднання в наступному порядку:
- 7 376 (сім тисяч триста сімдесят шість)грн., 00 коп. підлягають сплаті протягом 10 (десяти) календарних днів від дня підписання Договору;
- 7 376 (сім тисяч триста сімдесят шість) грн., 00 коп. підлягають сплаті протягом 2-х місяців від дати укладання договору, але не пізніше дати направлення відповіді на відзив в адміністративній справі.
Оплата договору здійснюється у безготівковій формі на підставі рахунку Адвокатського об'єднання. (п.4.1 договору);
- Додатковою угодою до Договору про надання правової допомоги від 29.03.2021 було виправлено технічну помилку при укладенні договору змінивши дату укладення договору з «18 лютого 2020р.» на вірну дату «12 лютого 2021 р.»;
- Акт приймання - передачі послуг від 30.03.2021, відповідно до якого Адвокатське об'єднання надало послуги: аналіз документів, наданих Клієнтом, аналіз нормативно-правової позиції та її узгодження з Клієнтом, консультація щодо можливості звернення до суду з адмінпозовом, виконавець Терновська Ю.М., дата 12.02.2021, кількість часу витраченого на виконання 6 год., вартість послуги 737,60 грн./год., ціна (без ПДВ) - 4425,60 грн; підготовка проекту адміністративного позову, його узгодження з Клієнтом, виконавець Терновська Ю.М., дата 15.02.2021-16.02.2021, кількість часу витраченого на виконання 11 год., вартість послуги 737,60 грн./год., ціна (без ПДВ) - 8113,60 грн.; представництво і захист прав і законних інтересів Клієнта шляхом підписання і оформлення адміністративного позову, виконавець Терновська Ю.М., дата 24.02.2021, кількість часу витраченого на виконання 30 хв., вартість послуги 737,60 грн./год., ціна (без ПДВ) - 368,80 грн.; аналіз відзиву на адміністративний позов по справі №640/4908/21, підготовка відповіді на відзив, його узгодження з Клієнтом і оформлення відповіді на відзив, виконавець Терновська Ю.М., дата 29.03.2021-30.03.2021, кількість часу витраченого на виконання 2 год.30 хв., вартість послуги 737,60 грн./год., ціна (без ПДВ) 1844,00 грн. Всього 20 годин - 14 752 грн. Клієнт претензій до наданої правової допомоги не має.
На підтвердження оплати послуг до суду надано платіжне доручення №187 від 26.02.2021 на суму 7 376,00 грн., в графі призначення платежу зазначено: «оплата за надання юридичних (адвокатських) послуг по договору про надання правової допомоги від 12.02.2021 р., зг.рах.№1 від 18.02.2021 р. Без ПДВ».
На підтвердження оплати послуг до суду надано платіжне доручення №301 від 31.03.2021 на суму 7 376,00 грн., в графі призначення платежу зазначено: «оплата за надання юридичних (адвокатських) послуг по договору про надання правової допомоги від 12.02.2021 р., зг.рах.№2 від 29.02.2021 р. Без ПДВ»
Дослідивши зміст Договору від 12.02.2021 та інші надані докази, суд зазначає, що визначений таким договором предмет узгоджується зі спірними правовідносинам, що підтверджує зв'язок понесених витрат з розглядом даної справи.
Надані докази доводять, що позивачем понесено витрати на правову допомогу в даній справі на суму 14 752,00 грн, оскільки предмет правової допомоги співвідноситься з предметом спору в даній справі, підтверджено сплату коштів на користь адвоката, який здійснював представництво інтересів позивача у даній справі на підставі ордеру від 01.04.2021 серія АІ №1102001, підписав та подав позовну заяву.
Суд враховує, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 09 березня 2021 року у справі № 200/10535/19-а тощо.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що справа слухається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, таким чином витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 14 752,00 грн не є спів мірними зі складністю справи та ціною позову. Відповідач просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Суд вважає наведені доводи неспроможними, адже відповідно до частин 1, 2 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
При цьому, право на правову допомогу в адміністративній справі не залежить від складності справи та характеру спірних правовідносин.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження неспівмірності заявлених витрат, відсутні посилання на нормативно-правовий акт або інший акт, який би визначав розмір тарифів на правову допомогу.
Відтак, відповідні заперечення суд визнає необґрунтованими.
Разом із тим, наданими доказами підтверджується зв'язок понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 14 752,00 грн у зв'язку з розглядом даної справи.
Враховуючи складність справи, фактично надані адвокатом послуги та зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що підтверджений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 752,00 грн є розумним та справедливим.
У зв'язку із задоволенням позову, з урахуванням ч.1 ст.139 КАС України, наявні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на правову допомогу в розмірі 14 752,00 грн.
Згідно з положеннями абзацу 6 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100060/2020/000073/2 від 26 жовтня 2020 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2020/01060, оформлену Київською митницею Державної митної служби України.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4540,00 грн (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 752,00 грн (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРВІДЖ ІНТЕРНЕШНЛ ЛІМІТЕД», місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 11, корпус Б, офіс 221-223; код ЄДРПОУ 35830520.
Відповідач - Київська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 43997555.
Повне судове рішення складено 26.06.2025.
Суддя М.О. Семененко