12 червня 2025 року Справа № 640/21005/19 Провадження №ЗП/280/625/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мінаєвої К.В.,
за участю секретаря судового засідання Шаповалової А.С.,
представника позивача - Харка Д.М.,
представника відповідача - Чучваги К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
30.10.2019 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), у якій позивач просив суд:
1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.04.2017 №2048671-1305 про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 239809,08 грн у повному обсязі;
2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.04.2018 №52460-1305-2657 про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 239809,08 грн у повному обсязі;
3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.04.2019 №2726427-1305-2615 про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 199042,13 грн у повному обсязі.
Крім того, просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача документально підтверджені сплачені судові витрати за подання адміністративного позову.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначено ОСОБА_1 суми податкових зобов'язань по земельному податку з фізичних осіб за 2017-2019 роки на підставі пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54, п.286.5 ст.286 ПК України. Основним видом господарської діяльноті позивача є здавання в оренду належного йому на праві приватної власності майнового комплексу. Позивач вважає, що відсутність оформлення платником податків права власності або користування на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, належне платнику податків на праві власності, а також наявність у позивача статусу платника єдиного податку третьої групи обумовлює звільнення його від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку) відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 ПК України. За наведених підстав позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
ІІ. Виклад позицій учасників справи.
22.11.2019 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву (вх.№126819), у якому зазначено, що серед видів діяльності позивача за КВЕД відсутній вид діяльності, який передбачає використання землі, що є умовою несплати земельного податку відповідно до пп.297.1.4 п.297.1 ст.297 ПК України. Докази використання земельної ділянки в господарській діяльності в матеріалах справи відсутні. Водночас надання здавання в оренду власного нерухомого майна не доводить використання земельної ділянки у господарській діяльності, оскільки об'єктом такої діяльності є об'єкт нерухомості, а не земельна ділянка. Так само позивачем як платником єдиного податку не доведено того, що отриманий оподаткований дохід від використання земельної ділянки, на якій знаходиться будівля для господарської діяльності. Відтак ОСОБА_1 не підлягає звільненню від сплати земельного податку на підставі пп.297.1.4 п.297.1 ст.297 ПК України як платник єдиного податку, оскільки земельна ділянка, яка є об'єктом оподаткування, не використовується позивачем для провадження господарської діяльності. При цьому під час розрахунку земельного податку позивачу використовувались: лист Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.07.2009 № 07-387/19108; технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування; витяг з технічної документації № Н-00767/2009 від 21.07.2009 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; черговий кадастровий план, витяг з бази даних міського земельного кадастру від 28.04.2017. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
04.05.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва отримано письмові пояснення представника позивача (вх.№60173), у яких він посилається на Узагальнюючу консультацію, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 №602, та індивідуальну податкову консультацію, відповідно до яких фізична особа-підприємець платник єдиного податку, який використовує будівлі (споруди), їх частини, для провадження господарської діяльності та який оформив відповідно до вимог чинного законодавства свої права на земельну ділянку під такими об'єктами, не повинен сплачувати земельний податок. Також зазначає, що ст.120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на будівлю / споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Відтак земельна ділянка, що знаходиться під об'єктом нерухомості, не є самостійним, відмінним від майнового комплексу об'єктом нерухомості, який може здаватись чи не здаватись в оренду, адже земельна ділянка під майновим комплексом є неподільними речами разом з самою будівлею, під якою така ділянка розташована, які не можуть використовуватись окремо одна від одної. Отже, одночасно з наданням в оренду будівлю, споруду чи її окрему частину відбувається одночасне надання у користування пропорційної частки земельної ділянки, що знаходиться під такою будівлею, спорудою. Факт звернення ГУ ДФС у м.Києві з листом від 21.11.2019 №25246/9/26-15-09-19 до Держгеокадастру України щодо отримання інформації про внесення земельної ділянки до державного земельного кадастру у цілях нарахування позивачу земельного податку свідчимть про відсутність таких даних у контролюючого органу на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, що суперечить вимогам п.286.1 ст.286 ПК України, за яким підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, адміністрування якого здійснює Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, а не Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА). Наполягає на задоволенні позовних вимог.
12.05.2020 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли додаткові пояснення відповідача (вх.№63485), у яких представник контролюючого органу, крім раніше зазначеного у відзиві на позовну заяві, вказує, що податкова консультація та лист податкової не є нормативно-правовими актами чи судовою практикою в аналогічних правовідносинах та мають рекомендаційний характер. Також звертає увагу на заміну відповідача на його правонаступника.
13.05.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва отримано клопотання про долучення доказів (вх.№64270), а саме листа Головного управління Держгеокадастру у м.Києві від 06.12.2019 №8-26-0.22-5853/2-19, у якому, зокрема, зазначено про відсутність в Головному управлінні Держегокадастру у м.Києві відомостей щодо державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі на території м.Києва та рішення про передачу їх у власність / користування ОСОБА_1 . Тобто, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч вимогам п.286.1 ст.286 ПК України, оскільки відповідачем нараховано податкові зобов'язання по земельній ділянці, відомості про яку відсутні у Державному земельному кадастрі.
28.04.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№68898), а саме інформаційну довідку від 04.10.2019 №183656922 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про відсутність жодних даних щодо речових прав на нерухоме майно фізичної особи гр. ОСОБА_1 , а також долучено судову практику.
27.03.2025 на адресу Запорізького окружного адміністративного суду надійшли пояснення представника позивача (вх.№14884), в яких зазначено про актуальність спору. Посилаючись на практику Верховного Суду (постанова від 07.12.2023 у справі №160/16601/20), представник зазначає, що нарахування відповідачем земельного податку повинно здійснюватися виключно на підставі даних, отриманих від Держгеокадастру, а не на підставі відомостей, що надійшли від управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.
11.04.2025 Запорізьким окружним адміністративним судом отримано відзив на позовну заяву (вх.№17593), аналогічний за змістом раніше поданому до Окружного адміністративного суду міста Києва. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
22.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшли пояснення представника позивача (вх.№19577), в яких зазначено, що внесені Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ зміни до пп.4 п.297.1 ст.297 ПК України фактично підтверджують відсутність встановлення законодавцем обмеження у застосуванні податкової пільги, передбаченої у пп.4 п.297.1 ст.297 ПК України у період з 28.12.2014 по 23.05.2020. У межах судового провадження у справі №640/12033/20 у процесуальному порядку судом надано правову оцінку правомірності звільнення фізичної особи платника податків ОСОБА_1 як платника єдиного податку за ставкою 5%, група - 3, від обов'язку з нарахування, сплати та подання податкової звітності в частині земельного податку за земельну ділянку на підставі підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України (в редакції Закону №71-VIII від 28.12.2014, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як за податковий період 2020 року, так і за податкові періоди з 2017 по 2019 роки включно). Земельна ділянка за адресою: вул. Сім'ї Сосніних, 9 у Святошинському районі м. Києва перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, у власність / користування громадянину ОСОБА_1 та жодними рішеннями Київської міської ради, починаючи з 28.05.2002 по теперішній час, не передавалася, що виключає набуття позивачем податково-правового статусу власника / постійного землекористувача за визначенням пп. 14.1.72 ст.14 та пп.269.1.1 ст.269, п.287. ст.287 ПК України.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2019 у справі №640/21005/19 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019 у справі №640/21005/19 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2825-IX супровідним листом від 18.01.2023 № 03-19/3880/23 матеріали адміністративної справи №640/21005/19 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно правових спорах наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва. З урахуванням положень Закону України № 2825-IX та результатів авторозподілу судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (протокол доступний за посиланням: https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/), матеріали адміністративної справи №640/21005/19 скеровано за належністю до Запорізького окружного адміністративного суду, які надійшли 20.03.2025 за вх.№13244.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2025 у справі №640/21005/19(провадження ЗП/280/625/25) прийнято справу до провадження, здійснено процесуальне правонаступництво відповідача Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м.Київ, 04116; код ЄДРПОУ ВП 44116011); призначено підготовче засідання на 10.04.2025.
Ухвалою від 31.03.2025 суд задовольнив заяву представника позивача адвоката Харка Дмитра Михайловича про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Ухвалою від 07.04.2025 суд задовольнив заяву представника відповідача Воронько Анастасії Володимирівни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою від 10.04.2025 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 08.05.2025.
Ухвалою від 06.05.2025 суд задовольнив заяву представника відповідача Чучваги Костянтина Павловича про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 08.05.2025 суд відклав підготовче засідання на 21.05.2025. Протокольною ухвалою від 21.05.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 12.06.2025.
12.06.2025 у судовому засіданні оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення суду.
Повне рішення суду по справі складено з урахуванням перебування судді у відпустці згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду за вих.№ 02-35/25/51 від 23.06.2025.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 відповідно до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В02 №353760 з 29.01.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець (номер запису 2 072 017 0000 009344). Одним з видів діяльності за КВЕД є 68.20 Здавання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.25-27, т.1).
Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А № 432644, виданого 15.05.2012 ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, позивач з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування, ставка єдиного податку 5% (а.с.23, т.1).
На підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу від 28.05.2002 (зареєстрованого в реєстрі за №4964), укладеному між генеральним директором ВАТ «Електротехнічний завод» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), позивачу на праві власності належить майновий комплекс, що знаходиться по вул. Сосніних сім'ї, 9 в м. Києві, до складу якого входять битовка складу (побутове приміщення) ПММ ВМТП та корпус 46 (прохідна) (а.с.29, 55; т.1).
За змістом листа Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.07.2009 №07-387/19108 земельна ділянка номер 75:313:029 на вул. Сім'ї Сосніних, 9 у Святошинському районі м. Києва зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування з 25.06.2002 (а.с.114, т.1).
Згідно з даними Реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 з 01.01.2016 є платником єдиного податку, ставка 5% група - 3 (а.с.53, т.1).
Листом Державної фіскальної служби України від 14.02.2017 № 2223/Б/99-99-13-03-01-14 позивачу роз'яснено, що фізична особа, яка здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування як фізична особа - підприємець, звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку за наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку. У разі необхідності платник податку може звернутися до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для отримання розрахунку річної суми земельного податку (а.с.28, т.1).
Відповідно до даних Міського земельного кадастру (МЗК) (витяг від 28.04.2017) земельна ділянка з кадастровим номером 75:313:0029, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (майновий комплекс), площею 2153,62 кв.м, обліковується за ОСОБА_1 (а.с.54, т.1).
Головним управлінням ДФС у місті Києві сформовано та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.286.5 ст.286 розділу ХІІІ ПК України визначено належні до сплати суми податкових зобов'язань:
- податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.04.2017 №2048671-1305 про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 239809,08 грн (а.с.20, т.1);
- податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.04.2018 №52460-1305-2657 про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 239809,08 грн (а.с.21, т.1);
- податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.04.2019 №2726427-1305-2615 про визначення суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 199042,13 грн (а.с.22, т.1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта щодо ОСОБА_1 відомості відсутні (а.с.42, т.2).
Листом ГУ ДФС у м.Києві від 21.11.2019 №25246/9/26-15-09-19 у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру запитано інформацію про розміри та нормативно-грошову оцінку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відносно землекористувача ОСОБА_1 , а також про внесення земельної ділянки, яка знаходиться під приміщенням майнового комплексу, до Державного земельного кадастру (а.с.1, т.2).
Листом ГУ Держгеокадастру у м.Києві від 06.12.2019 № 8-26-0.22-5853/2-19 відповідача повідомлено, що номер земельної ділянки 75:313:029 не містить усіх структурних елементів кадастрового номеру земельної ділянки, у зв'язку з чим інформація про земельну ділянку з номером 75:313:029 в Головному управління Держегеокадастру у м. Києві відсутня. Разом з тим, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місце знаходженням земельної ділянки. Враховуючи те, що інформація про земельну ділянку з номером 75:313:029 в Головному управління Держегеокадастру у м. Києві відсутня, надати запитувану інформацію не має можливості. Пошук відомостей ва Державному земельному кадастрі за іншими критеріями, у тому числі за критерієм «адреса земельної ділянки» законодавством не встановлені, а отже і програмним забезпеченням Державного земельного кадастру не передбачено. Водночас станом на теперішній час відомості щодо державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі на території в м. Києва та рішення про передачу їх у власність / користування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в Головному управлінні Держегеокадастру у м. Києві відсутні (а.с.30-33, т.2).
Не погоджуючись з прийнятими вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі - орендна плата).
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2. землекористувачі.
Відповідно до пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є: 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Отже, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За приписами пункту 286.1 статі 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Пунктом 287.1 статті 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються положеннями статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України. Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Відтак на всіх власників чи користувачів земельними ділянками покладається обов'язок із плати за землю, зокрема у вигляді земельного податку.
При цьому, у разі набуття права власності чи оренди на нерухоме майно обов'язок із сплати земельного податку або орендної плати покладається на власника/орендаря нерухомого майна, незалежно від факту оформлення права власності чи користування відповідною земельною ділянкою.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач є власником майнового комплексу, за земельну ділянку під яким контролюючим органом оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями нараховано земельний податок. При цьому, право власності чи користування на земельну ділянку під належним йому на праві власності майновим комплексом позивачу не надавалося.
Так, пунктом 6 договору купівлі-продажу майнового комплексу від 28.05.2002, що знаходиться по вулиці Сосніних сім'ї № 9 в місті Київ укладеного між генеральним директором ВАТ «Електротехнічний завод» ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було також засвідчено, що право власності на земельну ділянку, яка знаходиться під майновим комплексом продавцем (тобто, ВАТ «Електротехнічний завод») не оформлювалось і державний акт про право власності на землю відсутній.
Судом враховано, що листом Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 10.04.2025 № 057-4704 повідомлено, що Київська міська рада у період з 28.05.2002 року по теперішній час не приймала рішення про передачу громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки у власність (користування) на АДРЕСА_1 .
Листом Виконавчого органу Київської міської ради від 11.01.2018 № 006-92 ОСОБА_1 роз'яснено, що постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування на засіданні 24.11.2017 підтримала проект рішення «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування майнового комплексу».
Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018 № 750/4814 вирішено відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,22 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) у власність для експлуатації та обслуговування майнового комплексу.
Отже, позивач вживав заходи з метою оформлення права власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, проте не набув документального підтвердження прав на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, відповідно до листа Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 18.04.2025 № 057-5160: «У період з 28.05.2002 по теперішній час за поданням Департаменту Київська міська рада не приймала рішення про передачу громадянину ОСОБА_1 чи будь-яким іншим фізичним або юридичним особам земельної ділянки (код ділянки 75:313:0029) у власність (користування) на АДРЕСА_1 ».
Суд зазначає, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права неодноразово висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 07.07.2015 у справі №826/12388/13-а, від 02.12.2015 у справі №826/3130/15 та Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі №826/8009/16, від 16.06.2020 у справі №826/11166/16, 20.02.2023 у справі 815/3972/16.
Застосовуючи таку позицію Верховного Суду в контексті правовідносин, що склалися у справі суд зазначає, що в розглядуваній ситуації відмови позивачу в оформленні прав на земельну ділянку з вимогою сплати земельного податку суперечить вимогам пункту 269.1 статті 269 ПК України, за положеннями якої платниками земельного податку є власники земельних ділянок, землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування. При цьому відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Що ж стосується доводів позивача про розповсюдження на нього пільги щодо звільнення від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, передбаченої підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За приписами пункту 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Також пунктом 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).
Згідно підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.
Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі № 826/14703/13-а та у постановах Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 826/9948/16, від 09.04.2019 у справі №826/12960/16, від 13.06.2018 у справі № 826/14615/16, від 19.06.2018 у справі №814/3427/13-а, від 26.06.2018 у справі №826/10930/13-а, від 05.11.2021 у справі №826/10983/18.
Судом встановлено, що позивачем у межах господарської діяльності позивачем передано в оренду належне йому нерухоме майно ТОВ «Геона» та ТОВ «ЄВРОНАПС», дохід від здачі в оренду нерухомого майно відображено позивачем як дохід звітного періоду у податковій звітності позивача як платника єдиного податку, отже господарська діяльність позивача полягає у наданні в оренду майнового комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Сім 'ї Сосніних, 9 Святошинський р-н, м. Київ.
При цьому, суд враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 640/12033/20 за позовом гр. ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування ППР по земельному податку з фізичних осіб за 2019 рік, прийнятого податковим органом відносно цієї ж земельної ділянки, позовні вимоги гр. ОСОБА_1 задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі № 640/12033/20 (копія з Єдиного державного реєстру судових рішень наявна в матеріалах справи) рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу податкового органу - без задоволення.
Водночас, суд наголошує, що у постанові Верховного Суду від 05.02.2021 у справі №826/16051/16 суд виснував, що умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі № 21-2352а15 (№ 826/14703/13-а), який в подальшому був підтриманий і Верховним Судом у постановах від 15.02.2019 у справі №826/9948/16, від 09.04.2019 у справі №826/12960/16, від 21.05.2020 у справі №826/10983/18 тощо.
Таким чином, надання нежилих приміщень в найм не вважається використанням земельної ділянки у господарській діяльності, а тому і не є підставою для звільнення від сплати земельного податку.
Водночас суд зазначає, що положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2, пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Відомості з Державного земельного кадастру, внесені або перенесені до нього з Державного реєстру земель після 1 січня 2013 року, надаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у формах, зазначених у абзацах другому - п'ятому частини першої цієї статті, також адміністраторами центрів надання адміністративних послуг та уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевого самоврядування.
Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки надаються у формі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.
Порядок доступу нотаріусів до Державного земельного кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051), ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.
Підпунктом 14 пункту 24 Порядку визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дату проведення нормативної грошової оцінки земель.
Підпункт 1 пункту 4 Порядку взаємодії органів виконавчої влади щодо обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння плати за землю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 №1066 (далі - Порядок №1066), визначає, що для здійснення здійснення контролю за надходженням до місцевих бюджетів коштів від сплати земельного податку та орендної плати за землю подаються щокварталу до 30 числа місяця наступного періоду відомості Держгеокадастром, головними управліннями Держгеокадастру в області, м. Києві - відповідним територіальним органам ДФС щодо, зокрема проведення нормативної грошової оцінки земель у межах населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом на міста обласного і районного значення, селища, села та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом землекористувачів за категоріями земель.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 №1386 затверджений Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів (далі - Порядок №1386), пунктом 4 якого передбачено, що Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:
Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.
Зміст пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України у взаємозв'язку з підпунктом 1 пункту 4 Порядку №1066, пунктом 4 Порядку №1386 свідчить, що нарахування земельного податку повинно здійснюватися на підставі саме актуальних даних державного земельного кадастру.
Для цього законодавець відповідним чином врегулював порядок обміну необхідною для цього інформацією між, зокрема, Держгеокадастром (його територіальними органами) і податковими органами.
Як встановлено судом, відповідачем під час розрахунку податку на землю з фізичних осіб ОСОБА_1 використовувались:
Лист Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.07.2009 № 07-387/19108;
технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування (кадастровий номер земельної ділянки: 75:313:029);
витяг з технічної документації № Н-00767/2009 від 21.07.2009 року про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер: 75:313:029);
черговий кадастровий план, витяг з бази даних міського земельного кадастру від 28.04.2017 року (реєстр земельних ділянок) .
Згідно з листом Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.07.2009 № 07-387/19108, земельна ділянка кадастровий номер 75:313:029 за адресою: вул. Сім 'ї Сосніних, 9 Святошинський р-н,. м. Київ, зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування з 25.06.2002.
Зазначену інформацію використано відповідачем при розрахунку земельного податку за 2017-2020 роки, що підтверджується відповідачем у заявах по суті спору та поясненнях, наданих в судовому засіданні представником.
Разом з тим, вказані документи не можуть вважатись витягом про нормативну-грошову оцінку даної земельної ділянки.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 06.12.2019 № 8-26-0.22-585312-19, направленого Головному управлінню ДФС у м. Києві на запит податкового органу від 21.11.2019 № 25246/9/26-15-09-19, Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві надано таку інформацію: «Відповідно до ст. 791 ЗК України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Інформація про земельну ділянку з номером 75:313:029 в Головному управлінні Держгеокадастру у м. Києві - відсутня, надати запитувану інформацію (про площу, нормативно-грошову оцінку земельної ділянки під майновим комплексом за адресою АДРЕСА_1 та інформацію чи внесена ділянка до Державного земельного кадастру) не має можливості. Відомості щодо державної реєстрації земельних ділянок в державному земельному кадастрі на території м. Києва та рішення про передачу їх у власність/користування ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) Головному управління Держгеокадастру у м. Києві відсутні.».
Відповідач не здійснив жодних заходів для отримання інформації з метою нарахування земельного податку у 2017-2019 роках, яке повинно здійснюватися на підставі актуальних даних державного земельного кадастру.
У свою чергу, базою нарахування податку, в даному випадку є площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.
Жодних належних і допустимих доказів на підтвердження існування у Державному земельному кадастрі відомостей щодо земельної ділянки та нормативно-грошової оцінки останньої, на якій розташоване належне позивачу на праві власності нерухоме майно, відповідачем надано не було.
З огляду на викладене, відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не виконано обов'язок щодо подання доказів наявності у 2017-2019 роках підстав нарахування земельного податку, якою є актуальні дані державного земельного кадастру, що свідчить про відсутність у нього при прийнятті оскаржуваних рішень відомостей з державного земельного кадастру, які б надали підстави для нарахування податку на землю відповідно вимог частини 286.1 статті 286 Податкового кодексу України.
Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Платіжною квитанцією № 23475836 від 29.10.2019 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 6786,62 грн, у зв'язку з чим зазначені судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.04.2017 №2048671-1305, від 10.04.2018 №52460-1305-2657, від 24.04.2019 №2726427-1305-2615.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6786,62 грн (шість тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 62 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві, місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м.Київ, 04116; код ЄДРПОУ ВП 44116011.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.06.2025.
Суддя К.В.Мінаєва