25 червня 2025 рокуСправа № 280/5030/25
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєва К.В., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29-А, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 02909973),
третя особа - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд.13, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00015622)
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення частини заробітної плати,
16.06.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), третя особа - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо невиконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі № 280/6145/24 щодо зобов'язання Запорізької обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі заробітну плату розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням окладу на посаді начальника відділу та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру» за період з 28.02.2024 по 07.06.2024 в частині виплати заробітної плати для оплати відпусток за березень та квітень 2024 року та для виплати згідно ст. ст 116, 117 КЗПП України;
2) стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 частину заробітної плати для оплати відпусток за березень та квітень 2024 року та для виплати згідно ст. ст 116, 117 КЗПП України на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі № 280/6145/24 щодо в сумі 27248,54 грн. (двадцять сім тисяч двісті сорок вісім грн. 54 коп).
За приписами пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про те, що рішення суду у справі №280/6145/24 фактично не виконано, оскільки боржником Запорізькою обласною прокуратурою не здійснено інші виплати, передбачені Розділом IX Закону України «Про прокуратуру» за період з 28.02.2024 по 07.06.2024, а саме не здійснено перерахунок та виплату за рішенням суду: заробітної плати для оплати відпустки за березень 2024 року та квітень 2024 року, заробітної плати для виплати згідно зі статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Судом встановлено, що предметом розгляду справи №280/6145/24 була незгода позивача з бездіяльністю відповідача щодо невиконання рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.09.2023 №8-р(ІІ)2023 в частині встановлення та виплати позивачу заробітної плати з 28.02.2024 по 07.06.2024, що складається з окладу на посаді начальника відділу та щомісячної надбавки за вислугу років, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просив зобов'язати відповідача встановити та виплатити позивачу з 28.02.2024 по 07.06.2024 заробітну плату, що складається з окладу на посаді начальника відділу та щомісячної надбавки за вислугу років, а також інші виплати, передбачені Розділом IX Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням раніше виплачених сум.
За результатами судового розгляду справи №280/6145/24 рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 заробітної плати, розрахованої відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 28 лютого 2024 року по 07 червня 2024 року; зобов'язано Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 28 лютого 2024 року по 07 червня 2024 року, розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням посадового окладу на посаді начальника відділу, щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат, передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, суд зазначає, що спірні правовідносини у справі №280/5030/25 фактично виникли у зв'язку із неналежним виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі №280/6145/24, яке набрало законної сили.
Фактично під час розгляду позову суд має дослідити і перевірити порядок виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі №280/6145/24, оскільки позивач у своїй позовній заяві та в своїх позовних вимогах безпосередньо зазначає, що передумовою виникнення даного позову є невиконання та неналежне виконання відповідачем рішення суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Приписами статті 129-1 Конституції України передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Позивач зазначає, що на виконання постанови державного виконавця Запорізька обласна прокуратура надала повідомлення про повне виконання рішення суду у справі №280/6145/24 без конкретизації розрахунку та здійснення виплат, на підставі чого державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому відомості про оскарження позивачем вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження матеріали справи не містять.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Наведені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.
Наведені спеціальні норми КАС України спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Суд зазначає, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення у справі №280/6145/24 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними, відповідно до статті 383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22, від 16.03.2023 у справі № 640/12697/21 та від 30.11.2023 у справі № 420/6135/22, від 21.02.2024 у справі № 140/17323/23 тощо.
Відповідно до положень частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1); у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі (пункт 2).
Суд зазначає, що спірні правовідносини мають бути вирішені в межах судового контролю за виконанням рішення у справі № 280/6145/24, а не окремого позову. Тому розгляд справи №280/5030/25 за правилами адміністративного судочинства неможливий, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №420/6135/22, від 30.01.2024 у справі №320/19014/23, від 30.01.2024 у справі №640/20021/22, від 21.02.2024 у справі №240/17323/23.
Суд роз'яснює позивачу, що належним способом захисту прав у спірних правовідносинах, є подання заяви в порядку статті 383 КАС України у справі №280/6145/24, а не звернення до суду з окремим позовом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у відкритті виконавчого провадження у справі №280/5030/25 на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
Враховуючи те, що відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду за вих.№ 02-35/25/51 від 23.06.2025 суддя Мінаєва К.В. у період з 23.06.2025 по 24.06.2025 перебувала у відпустці, питання щодо відкриття провадження у справі вирішується у перший робочий день після виходу судді з відпустки.
Керуючись статтями 170, 171, 241, 243, 248, 256 КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №280/5030/25 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, третя особа - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення частини заробітної плати.
Копію ухвали направити позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі Судова влада України, за якою учасники справи можуть отримати інформацію: http://adm.zp.court.gov.ua/sud0870/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 25.06.2025.
Суддя К.В.Мінаєва