26 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/4687/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся через систему «Електронний суд» до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач, Загін) щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення у 2016 та 2017 роках, а також підйомної допомоги у 2017 році без урахування щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №889 (далі - Постанова №889) та зобов'язання вчинити відповідні дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно у період проходження військової служби позивачем не включив щомісячну додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого було нараховано грошову допомогу для оздоровлення та підйомну допомогу.
Ухвалою суду від 03 березня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
Зазначену ухвалу Загін отримав 03 березня 2025 року, однак правом на подання відзиву не скористався.
Наведене обумовило постановлення 02 травня 2025 року ухвали про витребування у відповідача розрахунку нарахованих та виплачених ОСОБА_1 сум грошової допомоги на оздоровлення у березні 2016 року, лютому 2017 року та підйомної допомоги у вересні 2017 року та зупинення провадження у справі до дати отримання витребуваних доказів.
20 травня 2025 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволені позову відмовити. Зауважує, що вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується грошова допомога на оздоровлення. Також наголошує на пропуску позивачем строку звернення до суду.
03 червня 2025 року до суду надійшли витребувані у відповідача документи.
Ухвалою суду від 26 червня 2025 року суд поновив провадження у справі.
На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Загоні.
Відповідно до наказів голови Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» №2069-ОС від 20 листопада 2024 року та №2127-ОС від 27 листопада 2024 року з позивачем припинений (розірваний) контракт та звільнено його з військової служби згідно з підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас та з 27 листопада 2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Згідно архівних відомостей за 2016 та 2017 року, а також довідок розрахунків допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за березень 2016 року, лютий 2017 року та довідки розрахунку підйомної допомоги за лютий 2017 року, під час проходження позивачем служби відповідачем проводились нарахування та виплати, розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення, зокрема, у березні 2016 року у розмірі 4763,25 грн, у лютому 2017 року у розмірі 6486,50 грн - грошової допомоги на оздоровлення та у вересні 2017 року у розмірі 6579,35 грн - підйомна допомога, без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, нарахованої у ці місяці, у сумі 1487,92 грн, 3891,90 грн та 3908,07 грн відповідно, виплату якої було встановлено Постановою №889.
Уважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.
Суд наголошує, що спірний період регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду без застосування строку звернення до суду, визначеного статтею 233 КЗпП України у редакції України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 1 статті 9 Закон України №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону України №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 4 статті 9 Закону України №2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 статті 101 Закону України №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Підпунктом 1 пункту 3 статті 91 названого Закону також передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Постановою № 889, чинною до 01 березня 2018 року, установлено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям.
Зі змісту Постанови №889 убачається, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Як слідує з матеріалів справи, розрахунок та виплата позивачу грошової допомоги на оздоровлення за березень 2016 року та лютий 2017 року, а також підйомної допомоги за вересень 2017 року здійснювалося без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, що визнається відповідачем.
Правовою підставою таких дій відповідач називає застосування пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73 (далі - Інструкція №73), відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 Інструкції №73 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Пунктом 6 Інструкції №73 передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби на підставі наказів вищих начальників.
Згідно з пунктом 8 Інструкції №73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Водночас, згідно з наведеними вище пунктами 2 та 3 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Установивши, що перед звільненням додаткова грошова винагорода на підставі Постанови № 889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20 дійшов висновку, що така винагорода не може вважатись одноразовою, відповідає ознакам додаткового виду щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.
Суд наголошує, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.
Установлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20 січня 2022 року у справі № 520/15971/2020.
Таким чином, застосовуючи інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги, слід ураховувати пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода має систематичний, а не одноразовий характер та входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення та підйомна допомога.
Відповідно до архівних відомостей позивача за 2016 та 2017 року, у березні 2016 року останньому проведено виплату грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 4763,25 грн та у лютому 2017 року - 6486,50 грн, а у вересні 2017 року підйомної допомоги в розмірі 6579,35 грн без урахування у складі місячного грошового забезпечення, з якого нараховувалась допомога для оздоровлення, щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 889.
Утім, з огляду на викладене, розрахунок таких виплат позивачу мав проводитися відповідачами з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №899, яку позивач отримував під час проходження військової служби.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у березні 2016 року та у лютому 2017 року, а також підйомної допомоги у вересні 2017 року, з врахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.
Аналогічний висновок викладений у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі №380/14037/21.
Відтак позовні вимоги є обґрунтованими та відповідно підлягають задоволенню.
За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення у 2016 році та 2017 році та підйомної допомоги у 2017 році у розмірі місячного грошового забезпечення без урахування щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №889.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) провести перерахунок та здійснити доплату належної ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення у 2016 році та 2017 році та підйомної допомоги у 2017 році із урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється такі допомоги, щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 року №889 з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис
26.06.25