2 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 756/5726/22
провадження № 61-13033ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє
адвокат Попов Микита Геннадійович, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 1 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду
від 10 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
19 вересня 2024 року засобами поштового зв'язку подана касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попов М. Г., на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 1 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року, повний текст якої складено
19 липня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
Заявнику необхідно було подати до суду докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження; виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Вказану ухвалу представник заявника отримав 3 березня 2025 року та повторно
21 березня 2025 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
13 березня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попов М. Г., засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду виправлену редакцію касаційної скарги з доданими до неї документами, копії скарги з додатками для відповідача.
25 березня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попов М. Г., подав до Верховного Суду аналогічну за змістом виправлену редакцію касаційної скарги з доданими до неї документами, копії скарги з додатками для відповідача.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
На виконання вимог ухвали від 16 жовтня 2024 року представник заявника у виправленій касаційній скарзі зазначає, що копію оскаржуваної постанови отримано 28 серпня 2024 року, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти про отримання копії постанови суду апеляційної інстанції, а також копією супровідного листа Київського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року. Вказує, що дата отримання оскаржуваної постанови кореспондується з датою опублікування судового рішення в Єдиному реєстрі судових рішень (далі - Реєстр).
Відповідно до відомостей Реєстру оскаржувану постанову Київський апеляційний суд прийняв 10 липня 2024 року, повний текст склав 19 липня 2024 року, забезпечено надання загального доступу 20 серпня 2024 року.
Слід зазначити, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Белет проти Франції»),
Касаційний суд вважає, що, з урахуванням встановлених обставин, заявнику на засадах верховенства права необхідно забезпечити доступ до незалежного і безстороннього вирішення спору за встановленою процедурою.
Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення заявнику строку на касаційне оскарження рішення Оболонського районного
суду міста Києва від 1 лютого 2024 року та постанови Київського апеляційного суду
від 10 липня 2024 року.
Заявник виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року в повному обсязі у встановлений судом строк.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставою касаційного оскарження рішення Оболонського районного суду
міста Києва від 1 лютого 2024 року та постанови Київського апеляційного суду
від 10 липня 2024 року заявник вказує застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 14 квітня 2021 року
у справі № 520/17947/18, від 20 лютого 2019 року у справі № 1512/2-234/11,
від 16 червня 2021 року у справі № 756/3115/17, від 10 червня 2020 року
у справі № 233/4787/18, від 28 листопада 2018 року у справі № 179/303/17,
від 27 вересня 2023 року у справі № 567/1042/22, від 14 березня 2018 року
у справі № 464/5089/15, від 16 листопада 2016 року у справі № 487/10132/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року
у справі № 227/3760/19-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
З огляду на викладене касаційний суд доходить висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України встановлено, що за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Виправлена касаційна скарга містить клопотання про зупинення дії та/або виконання оскаржуваних судових рішень.
Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 1 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 липня
2024 року, позов задоволено частково та стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 750 000 доларів США, 12 405 грн судового збору.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках (пункт 1
частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Оскільки оскаржуване судове рішення суду першої інстанції підлягає примусовому виконанню, тому за умови доведеності вчинення стягувачем дій, направлених на його виконання, суд касаційної інстанції може зупинити його виконання, а не дію.
Враховуючи, що суду не надано доказів примусового виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 1 лютого 2024 року, касаційний суд не вбачає підстав для зупинення його виконання, як і не вбачає підстав для зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року, оскільки вказаною постановою рішення суду першої інстанції залишено без змін і примусовому виконанню така постанова не підлягає.
Отже в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє
адвокат Попов М. Г., касаційний суд відмовляє.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Оболонського районного суду міста Києва від 1 лютого 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попов Микита Геннадійович, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 1 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року.
Витребувати з Оболонського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 756/5726/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попов Микита Геннадійович, про зупинення дії та/або виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 1 лютого
2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року.
Роз'яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська