Справа 688/2615/25
№ 2-а/688/30/25
Рішення
Іменем України
26 червня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Козачук С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Гошовської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка адміністративну справу за позовом адвоката Васильченка Володимира Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
06.06.2025 року адвокат Васильченко В.О. звернувся до суду в системі «Електронний суд» в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову посилається на те, що 24.05.2025 відносно позивача ОСОБА_1 заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 складено протокол №291 про адміністративне правопорушення, який в порушення вимог Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МОУ від 01.01.2024 №3 та ст. 256 КУпАП не містить інформації про кваліфікацію виявленого адміністративного правопорушення за відповідною частиною статті КУпАП (не зазначено нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення). Відтак ОСОБА_1 не знав і не міг знати, яке саме порушення йому інкримінується, а тому вказане унеможливило надати будь-які пояснення та зауваження по суті, чим порушено його права як особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
29.05.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову № 1044 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн.
Вважає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконним, а оскаржувана постанова - необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при розгляді даної справи не були з'ясовані та доведені обставини, які б свідчили про наявність складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в діях ОСОБА_1 , в тому числі вини особи в його вчиненні. Кваліфікація його дій проведена невірно. Станом на 24.05.2025 ОСОБА_1 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (правонаступнику ІНФОРМАЦІЯ_5 ), пройшов ВЛК, а тому відповідач мав про нього актуальні персональні дані. Обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано.
Звертає увагу, що відповідач, описуючи об'єктивну сторону правопорушення, «перекручує» факти. Жодних змін сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти, освіти, місця роботи, посади позивача у період з 23.02.2022 по 24.05.2025 не відбулось, відтак обов'язку повідомляти про зміни облікових даних у позивача не виникало, а тому у цей період жодних порушень позивачем не вчинено, і відповідачем таких саме за цей період не зазначено. А щодо тих, що зазначені в період з 1997 по 2008 роки, то стаття 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не містила частини 11. До 19.05.2024 норми ч. 3 ст.210-1 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою за бездіяльність за минулий час, не існувало.
А тому, просить суд скасувати постанову №1044 по справі про адміністративне правопорушення від 29.05.2025, винесену відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн.; закрити справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Позиції учасників справи
Позивач ОСОБА_1 та його представник Васильченко В.О. в судове засідання не з'явились, проте адвокат Васильченко В.О. подав до суду клопотання, у якому просив розгляд справи провести у його та позивача відсутності, позов підтримав, просив його задовольнити, вказавши, що відповідач відзив на позов не подав, правомірність оскаржуваної постанови не довів.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, відзив не подав, хоча про час, день та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 13 год. 00 хв. 19.06.2025, яке за клопотанням представника позивача відкладено до 09 год 15 хв 26.06.2025.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Із постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_3 № 1044 від 29.05.2025 встановлено, що протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України №3633-ІХ від 11.04.2024 (тобто у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно) військовозобов'язаний ОСОБА_1 не уточнив свої військово-облікові дані у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІX, а саме актуальну адресу проживання, номери засобів зв'язку, адрес електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, в тому числі інформацію про актуальний стан свого здоров'я у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності). Починаючи з 23.02.2022 (з моменту оголошення мобілізації в Україні) по 24.05.2025 (день доставки до ІНФОРМАЦІЯ_3 ) особисто в семиденний строк не повідомляв зміни своїх облікових даних в орган (районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки), де він перебував на військовому обліку, а саме: про зміни місця роботи (навчання) - в 1997 році закінчив Український транспортний університет (м. Київ) за фахом «Автомобілі та автомобільне господарство», з 1998 по 2008 роки працював менеджером з продажів у різних торгівельних організаціях в місті Києві, після звільнення офіційно не працював, про актуальний стан свого здоров'я (тривалий час не проходив медичне обстеження військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби), номери засобів зв'язку (актуальний номер свою мобільного телефону), адресу електронної пошти (за наявності електронної пошти). Актуального військово-обліковою документу станом на 24.05.2025 в паперовому або електронному вигляді при собі не мав і не міг пред'явити його офіцерам поліції та військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, своїми неправомірними діями, які виразились в не оновленні своїх військово-облікових даних, в тому числі актуальної інформації про місце постійного проживання, місця роботи (навчання) та сімейний стан, про стан свого здоров'я, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) військовозобов'язаний ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту 1 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІX, Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів (додаток № 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів»), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022р. (вступила в дію з 05.01.2023), частини другої статті 17 Закону України «Про оборону України», частин третьої та десятої статті 1, пункту 2 частини першої статті 37, частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу третього частини першої та абзацу сьомого частини третьої та частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, кваліфікуючими ознаками якої є вчинення вказаних дій в особливий період», за що його притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн.
Копію вказаної постанови ОСОБА_1 отримав 29.05.2025, про що міститься його підпис у відповідній графі цієї постанови.
Представник позивача - адвокат Васильченко В.О., вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною, діючи в інтересах ОСОБА_1 , 06.06.2025 звернувся до суду з даним позовом в системі «Електронний суд», тобто в межах встановленого законом десятиденного строку на її оскарження.
Застосовані норми права, оцінка доказів та висновки суду
Згідно статей 8, 19 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права і органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (частина перша статті 7 КУпАП).
Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно статей 278, 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а). Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (постанова Верховного Суду від 18.07.2020 у справі №216/5226/16-а).
Частина 3 статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчиненні під час особливого періоду.
Згідно примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Суд вважає, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, не забезпечено об'єктивне з'ясування обставин справи, не встановлено та не доведено події і складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини ОСОБА_1 в його вчиненні. Крім того, не враховано наявності обставин, що виключають застосування положень зазначеної норми.
Наказом Міністерства оборони України 01 січня 2024 року № 3 затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, яка визначає процедуру складання протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
У пункті 2 цієї Інструкції зазначено, що уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 КУпАП, визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Сама форма та зміст протоколу передбачена у додатку 1 до Інструкції. Серед реквізитів форми протоколу згідно додатку 1 до Інструкції наявний наступний: «Суть адміністративного правопорушення: (дата, час, місце вчинення та суть адміністративного правопорушення), чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене частиною __статті __КУпАП».
Стаття 256 КУпАП передбачає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно пункту 3 розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол № 291 від 24.05.2025 відносно ОСОБА_1 складався відповідно до додатку 1 до Інструкції, про що зазначено в самому протоколі. Проте протокол №291 від 24.05.2025 не містить інформацію про кваліфікацію виявленого адміністративного правопорушення за відповідною частиною статті КУпАП (не зазначено нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за правопорушення, вчинене ОСОБА_1 ). Отже, оскаржувана постанова виносилась на підставі протоколу, який не відповідає вимогам закону. Крім того, ОСОБА_1 не знав та не міг знати, яке саме порушення йому інкримінується, і це підтверджено в протоколі рукописним записом позивача, а тому вказане унеможливило надати будь-які пояснення та зауваження по суті, чим порушено право особи, що притягається до адміністративної відповідальності, на захист.
Також судом встановлено та з наданих доказів вбачається, що 18.07.2013 позивач прибув на постійне місце проживання до міста Шепетівка, що підтверджується записом про адресу місця реєстрації у паспорті громадянина України ОСОБА_1 . 19.07.2013 ОСОБА_1 став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що здійснено відмітку у військовому квитку, що підтверджується його копією. У квітні 2022 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК. Вказане свідчить про те, що станом на 24.05.2025 ОСОБА_1 вже перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 (правонаступника ІНФОРМАЦІЯ_5 ), пройшов ВЛК, а, відтак, на вказану дату відповідач мав про нього актуальні персональні дані.
За приписами примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстру) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі по тексту Закон № 1951-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до ч. 5 ст. 5, ст.ст. 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
В той же час, відповідачем не надано доказів вчинення ним дій щодо отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статтею 14 Закону № 1951-VIII, з огляду на те, що позивач перебуває на обліку у відповідача, а також відповідачем не надано доказів неможливості отримання персональних даних позивача у наведений спосіб.
Щодо твердження про порушення позивачем статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», то слід звернути увагу на те, що до неї неодноразово вносились зміни. У період з 2022 року по даний час вказана стаття містить частину 11, яка передбачає, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідач стверджує, що позивач починаючи з 23.02.2022 по 24.05.2025 особисто в семиденний строк не повідомляв зміни своїх облікових даних в орган (районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки), де він перебував на військовому обліку, а саме про зміни місця роботи (навчання) - в 1997 році закінчив Український транспортний університет (м. Київ) та фахом «Автомобілі та автомобільне господарство», з 1998 по 2008 роки працював менеджером з продажів у різних торгівельних організаціях в місті Києві, після звільнення офіційно не працював, про актуальний стан свою здоров'я (тривалий час не проходив медичне обстеження військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби), номери засобів зв'язку (актуальний номер свою мобільного телефону), адресу електронної пошти (за наявності електронної пошти).
Суд звертає увагу, що змін сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти, освіти, місця роботи, посади позивача у період з 23.02.2022 по 24.05.2025 не відбулось. Натомість в період з 1997 по 2008 роки стаття 38 вищевказаного Закону не містила частини 11 (аналогічна за змістом до чинної редакції частини 11 статті 38 у 1997 році була викладена у частині 7, у 1999 році - у частині 8, у 2006 - у частині 10 статті 38). Проте відповідач стверджує про вчинення порушення саме у період 23.02.2022-24.05.2025.
19 травня 2024 року набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210-1 КУпАП доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час. Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» розпочато загальну мобілізацію, а не 23.02.2022, як вказано в оскаржуваній постанові).
Отже, до 19.05.2024 норми ч. 3 ст.210-1 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою за бездіяльність за минулий час, не існувало.
Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). За ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП за викладених в оскаржуваній постанові обставин суперечить закону, оскільки закон, за яким він притягується до адміністративної відповідальності, не має зворотної дії в часі, законодавства, яке згідно оскаржуваної постанови порушив позивач, в період часу, за який він притягується до адміністративної відповідальності, не існувало.
Крім того твердження відповідача про тривале непроходження медичного обстеження позивача військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до військової служби теж суперечить обставинам справи, оскільки 08.04.2022 року (тобто у період 23.02.2022-24.05.2025) ОСОБА_1 отримав довідку військово-лікарської комісії, якою він визнаний обмежено придатним до військової служби, копію якої долучено до справи.
Відповідачем безпідставно застосовано до даних правовідносин абзац третій частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким передбачено, що громадяни зобов'язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом, оскільки жодних обставин про порушення позивачем даної норми ні в протоколі, ні в постанові не зазначено.
Також зазначення в постанові обставин щодо відсутності при собі у позивача й не можливості пред'явити офіцерам поліції та військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_3 актуального військово-облікового документу станом на 24.05.2025 в паперовому або електронному вигляді як складової об'єктивної сторони адміністративного правопорушення не є правомірною.
Частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
У позивача наявний військовий квиток НОМЕР_1 , виданий йому 07.07.1992 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , і вказана обставина не оспорюється відповідачем. Так, серед додатків до протоколу відповідачем зазначено копії сторінок військового квитка на 3 аркушах.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервісті та форму ьвійськово-облікового документа.
Пунктом 2 Постанови КМУ №559 установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Відтак чинним законодавством передбачено можливість мати та пред'являти за законною вимогою військовий квиток як військово-обліковий документ, що виданий раніше - до моменту видачі військово-облікового документу нового зразка відповідно до Постанови КМУ №559. При цьому відповідач не роз'яснює критеріїв «неактуальності» наданого позивачем військового квитка, копії з якого долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
За статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Під час здійснення розгляду справи по суті не було встановлено та доведено наявності у діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, жодним чином не з'ясовано та не підтверджено належними та допустимими доказами стверджуваних обставин об'єктивної сторони та вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Недоведені подія та вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08 липня 2020 року, справа №463/1352/16, провадження №К/9901/21241/18).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Всупереч зазначеному, у даній справі відсутні будь-які докази стверджуваних обставин правопорушення, тобто, має місце недоведеність «поза розумним сумнівом» події та вини особи, що має бути прирівняно до доведеної невинуватості.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
При цьому у резолютивній частині оскаржуваної постанови не зазначено нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, за вчинення якого на ОСОБА_1 накладається адміністративне стягнення, що є порушенням вимог ст. 283 КУпАП та не надає суду можливості достеменно визначити норму за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Не містить оскаржувана постанова і посилання на докази, якими підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Не надано таких доказів відповідачем і до суду для розгляду даної справи.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідач, не подавши до суду відзиву та належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Таким чином, у судовому засіданні не здобуто доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому позов слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі ч. 3 ст. 210-1, ст.ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 246, 268-269, 271, 286 КАС України, суд -
ухвалив:
Позов адвоката Васильченка Володимира Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 1044 від 29 травня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 .
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Суддя: Світлана КОЗАЧУК