Іменем України
26 червня 2025 року
м.Харків
справа № 639/7636/24
провадження № 22-ц/818/2875/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2025 року, постановлене суддею Мельниковою І.Д.
У листопаді 2024 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором: №736675352 від 31.10.2021 року у розмірі 35115,50 грн та понесені судові витрати.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що до матеріалів справи долучено договори відступлення прав вимоги, реєстри відповідно до яких позивач набув право вимоги до певного переліку боржників. В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін. Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався чинного зобов'язання на момент його передачі і відбувся на законних підставах, оскільки реєстр прав вимоги підписано після укладення кредитного договору.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що на момент укладення Договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов'язання відповідача за Кредитним договором № 736675352 від 31.10.2021 ще не існували, відтак не могли відступатися права кредитора за цим договором. Оскільки на момент укладення договору факторингу зобов'язання між первісним кредитором та відповідачем не виникло, то у первісного кредитора не існувало права вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що 31.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді кредитний договір № у формі електронного документа з використанням електронного підпису MNV8J7V2 (а.с. 16 зі звороту).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 17500 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "СМАРТ" ТОВ "МАНІВЕО".
Згідно з пунктом 1.2. договору кредит надається строком на 84 днів від дати отримання Кредиту до 23.01.2022 року. При цьому строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
Пунктом 1.4. договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
1.5. виключно на період строку визначеного в пункті 1.6 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 251.85 % річних, що становить 0,69 % від суми кредиту за кожний день користування ним;
1.5. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах пункту 1.6. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 474,50% річних, що становить 1,30% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Пунктом 3.3 цього договору передбачено, що за порушення позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, кредитодавець має право стягнути з кредитодавця пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 28 % від суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення позичальником зобов'язань за даним договором, не може перевищувати половину суми кредиту, одержаної позичальником за даним договором.
Як вбачається з змісту пункту 4.1 договору невід'ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Згідно з пунктом 4.14 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Аналогічна інформація викладена в Паспорті споживчого кредиту продукту "КОМФОРТ" до договору № 736675352 від 31 жовтня 2021 року (а.с. 12).
28 листопада 2018 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "МАНІВЕО" укладено договору факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 37).
28 листопада 2019 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "МАНІВЕО" укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти пункт 8.2 договору в такій редакції: "Строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором" (а.с. 43).
31 грудня 2020 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "МАНІВЕО" укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Строк дії договору продовжено до 31.12.2021 (а.с. 44).
31 грудня 2021 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "МАНІВЕО" укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 (а.с. 49).
31 грудня 2023 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "МАНІВЕО" укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2024 (а.с. 51).
З витягу з реєстру прав вимоги № 170 від 25 січня 2022 року вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3177012014 від 31 жовтня 2021 року на суму боргу 35115,50 коп., з яких 17500 грн 00 коп - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 17615,50 грн заборгованість за відсотками, передано від ТОВ "МАНІВЕО" до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" (а.с. 52 зворот).
05 серпня 2023 року між ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 54).
Згідно додаткової угоди №2 від 03.08.2021 року до договору факторингу № 05/0820-01 сторони домовились, що строк дії договору продовжено до 31.12.2022 включно.
Додатковою угодою №3 від 30.12.2022 року до договору факторингу № 05/0820-01 сторони домовились, що строк дії договору продовжено до 30.12.2024 включно.
30 вересня 2024 року між ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" та ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" укладено договір факторингу № 3009/24, за умовами якого за цим договором клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 63).
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність доказів переходу права вимоги за даним кредитним договором до позивача.
З витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу від 30.09.2024 року вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3177012014 від 31 жовтня 2021 року на суму боргу 35115,50, з яких: 17500,00 коп. - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 17615,50 заборгованість за відсотками, передано від ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" до ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" (а.с. 68 зворот).
З розрахунку заборгованості ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором 3177012014 від 31 жовтня 2021 року складає 35115,50 грн з яких: 17500,00 коп. - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту), 17615,50 грн заборгованість за відсотками.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.1048та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
За змістом ч.1ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Договір підписано в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідача № MNV8J7M2, відправленим 31 жовтня 2021 року о 17:04:54, введеним 31 жовтня 2021 року о 17:05:48. Він містить податковий номер відповідача, його адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону. Аналогічне зазначено в довідці щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "МАНІВЕО" (а.с. 16).
Відповідно до алгоритму дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів, перевірка дійсності платіжної картки та верифікація держателя банківської карти, вказаної Позичальником в Заявці, банк перевіряє належність відповідної картки держателю.
В підписаному сторонами договорі відсутні данні щодо відкритого (наявного) карткового рахунку.
На підтвердження надання кредитних коштів, позивач надав копію платіжного доручення, з якого вбачається, що на виконання кредитного договору № 3177012014 від 31 жовтня 2021 року кредитором здійснено перекази коштів у розмірі 17500,00 грн 00 коп. на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувачем зазначений ОСОБА_1 (а.с. 34 зворот).
Згідно повідомлення АТ "Таскомбанк" підтверджує здійснення переведення коштів на рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 35 зворот).
Разом з тим даних про те, що картка, на яку здійснено переказ, належить відповідачу, матеріали справи не містять.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів доходить висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази виконання позивачем умов кредитного договору про надання кредитних коштів.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оскільки позивачем недоведено належності карткового рахунку, на який здійснено переказ саме ОСОБА_1 , а укладений сторонами договір не містить зазначення номеру такої картки, доказів надання кредиту не вбачається.
Підстави для задоволення позову відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Висновок суду про відмову у задоволенні позову у зв'язку із недоведення переходу до позивача права вимоги є помилковими. Тому рішення суду підлягає зміні в частині мотивів відмови у позові.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» залишити задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2025 року змінити, відмовивши в задоволенні позову з мотивів, викладених у цій постанові.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю.Тичкова
Ю.М. Мальований