Справа № 336/1552/25
Пр. 3/336/1554/2025
26 червня 2025 року м. Запоріжжя
Cуддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Вайнраух Лідія Анатоліївна розглянула в залі суду в м. Запоріжжі справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження не встановлене, громадянина України, не працевлаштованого, адреса реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, -
02.02.2025 о 17-20 годині в м. Запоріжжі, по вул. Чарівна, біля буд. 70, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ 1102» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку у присутності лікаря-нарколога, що підтверджено висновком №846 від 02.02.2025. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України, про повторність попереджений. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, за що передбачена відповідальність згідно з ч.3 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 у призначені судові засідання по справі жодного разу не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце проведення завчасно належним чином, про причини неявки суд не сповіщав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду від ОСОБА_1 не надходило.
Судом вжито всіх необхідних заходів для завчасного повідомлення особи.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, не є абсолютним.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v.Spain") від 07.07.1989 зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03, п.41) від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».
Суд не зобов'язаний самостійно з'ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов'язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи. Суддею вжито максимально можливих заходів для повідомлення особи та дотримання його права на особисту участь.
Враховуючи наведене, вжиття всіх можливих заходів для своєчасного виклику особи, суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , що не протирічить ч.1 ст.268 КУпАП.
Відповідно до п. 2.9. а Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшла висновку про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, у керування транспортним засобом особою в стані наркотичного сп'яніння, але не ч.3 ст.130 КУпАП, як визначено у протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з такого.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У КУпАП відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Так, відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURK v. GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, зокрема, з огляду на розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України, адже у протоколі не встановлено наявності в діях особи кваліфікуючої ознаки повторності (двічі протягом року вчинення порушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП).
За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується у сукупності наявними у справі письмовими доказами, безпосередньо дослідженими під час розгляду справи, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №236787 від 02.02.2025, засвідченим підписом поліцейського. ОСОБА_1 від підпису та надання пояснень, у тому числі на окремому аркуші, відмовився;
- направленням ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, оформлене на ім'я правопорушника 02.02.2025 о 17-50 годині, відповідно до якого у особи наявні ознаки сп'яніння, тотожні із тими, що вказані у протоколі;
- висновком КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.02.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння (змішане - метадон та 2-PVP);
- рапортом поліцейського від 02.02.2025, в якому відображено факт порушення, тотожний зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, до протокола додано компакт-диск з відеозаписом, який відтворений під час судового засідання, з якого суддею встановлено, що дата, час та місце події й інші фактичні обставини справи відповідають змісту протокола.
Як підтверджено довідкою інспектора УПП в Запорізькій області ДПП Мазирко К., ОСОБА_1 має повторність за ст.130 КУпАП на підставі постанов Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі №336/10559/24 від 29.10.2024, №336/9919/24 від 26.11.2024. Посвідчення водія ОСОБА_1 не має (видані посвідчення - знищені). Проте ці обставини, із врахуванням висновків суду, не є визначальними, адже дії особи суд кваліфікує за ч.1 ст.130 КУпАП.
Суддя зауважує, що склад правопорушення має бути чітко визначеним у відповідності до диспозиції кожної окремої норми, становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і, водночас, достатні для притягнення особи до юридичної, зокрема, адміністративної відповідальності та відображеним у протоколі про адміністративне правопорушення
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у даній справі наявна достатня сукупність узгоджених між собою доказів, які доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, безпосередньо досліджені судом та відповідають критерію достатності для встановлення вини особи.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 34 КУпАП пом'якшуючих вину особи обставин судом не встановлено.
Відповідно до ст. 35 КУпАП обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, судом визнаютьс я повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає покарання для водіїв у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами та для інших осіб (у виді штрафу).
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії; водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Тому особа, яка вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, керуючи транспортним засобом, але не маючи посвідчення водія відповідної категорії, не є водієм у розумінні ПДР та положень ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно, підлягає застосуванню саме стягнення у виді штрафу.
Під час призначення стягнення відповідно до ст.33 КУпАП суддя враховує тяжкість та обставини вчинення правопорушення, а також відомості про особу ОСОБА_1 із тому, із врахуванням доведеності його вини, приходить до висновку про наявність підстав для застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановленому санкцією ч.1 ст.130 КУпАП. Альтернативних санкцій вказаною нормою не передбачено.
Сплаті у відповідності до ст.40-1 КУпАП підлягає також судовий збір у передбаченому п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 розмірі.
Керуючись ст. 23, 27, 33-35, 40-1, 130, 245, 251-252, 268, 279, 280, 283-285, 294, 307, 308 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), який стягнути в дохід держави.
Штраф в зазначеному розмірі підлягає перерахуванню на такі реквізити: отримувач - ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; код отримувача (ЄДРПОУ) - 37941997; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; номер рахунку (IBAN) - UA708999980313000149000008001; код класифікації доходів бюджету -21081300; найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі).
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в дохід держави судовий збір, який підлягає стягненню на користь Державної судової адміністрації України, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 копійок), за реквізитами: рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУКу м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір на користь Державної судової адміністрації України.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, який становить 34 000,00 гривень, витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя Л.А. Вайнраух
Постанова набрала законної сили “___»_____________ 20___рік
Дата видачі постанови “___»_____________ 20___рік
Строк пред'явлення виконавчого документа “___»_____________ 20___рік