Справа № 352/165/25
Провадження № 22-ц/4808/818/25
Головуючий у 1 інстанції ГРИНЬКІВ Д. В.
Суддя-доповідач Луганська
24 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів Василишин Л.В., Максюти І.О.,
за участю секретаря - Гудяк Х.М.
учасники справи
позивач - Акціонерного товариства «Таскомбанк»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк»
на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2025 року
за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
У січні 2025 року АТ «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в обґрунтування якого зазначило, що 14 березня 2018 року між АТ «Таксомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір №507/4501550-СК про приєднання до публічної пропозиції «Таксомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.Відповідно до умов кредитного договору та паспорту споживчого кредиту позивач надав позичальнику грошові кошти на умовах кредитного ліміту 57 700 грн з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом: з 14.03.2018 року по 31.01.2019 року - 39,6%; з 01.02.2019 - 43,2%. Строк користування кредитом 12 місяців з автоматичною пролонгацією, цільове призначення кредиту - на споживчі цілі.
Позивач зазначив, що підписавши заяву-договір №507/4501550-СК від 14.03.2018 року позичальник підтвердив достовірність відомостей, відображених в заяві-договорі, підтвердив факт ознайомленості, обізнаності та розуміння публічної пропозиції АТ «Таксомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб зі всіма додатками до нього, надав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку згідно внутрішніх нормативних документів банку та надав свою пряму та безумовну згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту.
Кредитні кошти відповідачу були надані у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою, тобто кредитодавець в повному обсязі виконав свій обов'язок. В свою чергу позичальником умови вказаного кредитного договору не виконані, кредитні кошти не повернуті.
Станом на 04.12.2024 року заборгованість відповідача за заявою-договором №507/4501550-СК від 14.03.2018 року становить 100 750, 22 грн, з яких: 57 700 грн - заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 43 050,22 грн - заборгованість по процентах (в т.ч. прострочена), що підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору та виписками.
У зв'язку з викладеним, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №507/4501550-СК від 14.03.2018 року в розмірі 100 750, 22 грн, з яких: 57 700 грн - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 43 050,22 грн - заборгованість по процентах (в т.ч. прострочена), а також понесені позивачем судові витрати.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2025 року в задоволенні позову АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду АТ «Таскомбанк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2025 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Таскомбанк» задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що посилання суду першої інстанції на постанову Об'єднаної Палати Верховного суду від 23.05.2022 року у справі №393/126/20 є необґрунтованим, оскільки кожна фінансова установа має власні шаблони кредитних договорів на підставі яких видаються кредитні кошти. Публічна пропозиція та Тарифи банку досі зберігаються на офіційному сайті банку, в розділі «Архіви» і є чітко зрозумілими на момент укладення заяви-договору.
Відповідно до заяви-договору від 14.03.2018 року №507/4501550-СК, відповідачка погодилась з тим, що публічна пропозиція АТ «Таксомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб розміщена на сайті банку. Умови підключення до клієнт-банку «ТАС-24», Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку з цією заявою-договором становлять договір банківського обслуговування та є його невід'ємними частинами.
Банк дотримався процедури повідомлення клієнта про зміну тарифів, передбаченої умовами договору та не отримав письмової незгоди клієнта. Зміни, що набрали чинності з вказаних в них дат є обов'язковими для виконання сторонами договору. Сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі, і щодо розміру, підстав і порядку нарахування процентів.
Відповідачка користувалась карткою та наданими кредитними коштами, сплачувала відсотки та частково виконувала інші умови договору, тим самим підтвердила погодження всіх істотних умов договору.
Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 не надала відзиву на позовну заяву, не висловила свою незгоду з умовами укладеного договору, необізнаністю із розміром відсоткової ставки, не ініціювала розірвання договору тощо, натомість, згідно виписки по особовому рахунку активно використовувала грошові кошти, проте суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз'яснено відповідачці право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами надсилались ОСОБА_1 за адресою місця її реєстрації 08.05.2025 року та повторно 29.05.2025 року.
На адресу суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України свідчить про вручення відповідачці ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання представник ТОВ «Таскомбанк» не з'явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений через підсистему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася. Згідно відповіді з Єдиного демографічного реєстру (а.с. 122) останнє місце реєстрації відповідачки - АДРЕСА_1 . Апеляційним судом за місцем реєстрації відповідачки направлялася судова повістка-повідомлення, яка повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України повістка-повідомлення вважається врученою відповідачці.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у заяві-договорі не зазначений розмір процентної ставки, а ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання його споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту та дійшов висновку, що між сторонами не узгоджений розмір процентів у якості плати за користування грошовими коштами. ОСОБА_1 неодноразово вносила кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені нею кошти розподілялись банком на погашення процентів і не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Згідно наданих позивачем виписок по особових рахунках ОСОБА_1 сплачено 170 351,67 грн, з яких на погашення заборгованості за відсотками банком було зараховано 110 236,01 грн, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про погашення заборгованості за тілом кредиту, оскільки сплачені відповідачкою кошти в розмірі 110 236,01 грн, які зараховувались банком на погашення процентів не передбачених договором перевищують заявлену до стягнення суму заборгованості за тілом кредиту 57 700 грн.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14.03.2018 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 507/4501550-СК з відкриттям на ім'я відповідача поточного рахунку у гривні, операції за яким здійснюватимуться з використанням електронних платіжних засобів, оформлених на ім'я відповідача, а саме: платіжної картки «Велика п'ятірка». Відповідно до умов кредитного договору, сума бажаного кредитного ліміту становить 48 112,44 грн. Вказана заява-договір підписана власноручно ОСОБА_1 .
У паспорті споживчого кредиту за картою «Велика П'ятірка» зазначено: інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, зокрема: тип кредиту: кредитна лінія, сума/ліміт кредиту від 0 до 100 000 грн (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит), строк кредитування 12 міс з автоматичною пролонгацією; мета отримання кредиту - споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту кредитна лінія; інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту: пільгова процентна ставка 0,000001 % на місяць; базова процентна 39,6 % річних, тип процентної ставки - фіксована, загальні витрати за кредитом: 2115,62 грн (на прикладі суми кредитного ліміту 10000 грн та його погашення впродовж 12 місяців, реальна річна процентна ставка, відсотків річних 40,43 % річних, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 40,43 %, Згідно з розділом 6 Паспорта «Додаткова інформація» ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 13.04.2018 року. Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем ОСОБА_1 14.03.2018 року власноручно (а.с.7).
23.10.2024 року позивач направив ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про те, що у зв'язку з тривалим невиконанням своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість по кредиту станом на 23.10.2024 року в сумі 56623,78 грн. - основний борг, 3541,44 грн. - строкова заборгованість за процентами, 1076,22 грн. - прострочений борг, 36512,17 - прострочена заборгованість за процентами, а тому вимагають виконати взяті на себе зобов'язання протягом 30 днів з дати одержання повідомлення, але не пізніше 45 днів з дня направлення банком даного повідомлення.
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №507/4501550-СК від 14.03.2018 року, станом на 04.12.2024 року, який надано позивачем, витрати відповідача за поточним рахунком становить в загальній сумі 271 946,40 грн, зарахування за поточним рахунком в загальному розмірі - 214 246,40 грн; нараховані відсотки за користування кредитом в загальній сумі 159 380,59 грн, сплачені відсотки в загальному розмірі - 116 330,37 грн.
Відповідно до виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 кредитного договору №507/4501550-СК від 14.03.2018, за період з 20.11.2018 року по 01.12.2024 року, зазначені операції з обороту ДТ та обороту КТ із зазначенням дати таких, які в загальному розмірі становлять 63158,05 грн, по особовому рахунку № НОМЕР_1 кредитного договору №507/4501550-СК від 14.03.2018, за період з 26.04.2018 року по 06.12.2024 року щодо нарахування відсотків, які за вихідним залишком становлять 158451,61 грн, по особовому рахунку № НОМЕР_2 кредитного договору №507/4501550-СК від 14.03.2018, за період з 27.11.2018 року по 01.12.2024 року з перенесення на прострочену заборгованість відсотків за користування кредитом, які за вихідних залишком становлять 821,57 грн; по особовому рахунку № НОМЕР_3 кредитного договору №507/4501550-СК від 14.03.2018, за період з 28.11.2018 року по 06.12.2024 року з нарахування відсотків згідно договору, які за вихідних залишком становлять 928,98 грн; по особовому рахунку № НОМЕР_4 кредитного договору №507/4501550-СК від 14.03.2018, за період з 15.03.2018 року по 20.11.2018 року за операціями по рахунку, які за вихідних залишком становлять 59 102, 59 грн.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах,який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює банком (в даному випадку АТ «Таксомбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Звертаючись до суду із позовом АТ «Таксомбанк» просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 100 750,22 грн, що складається із 57 700 грн заборгованості по тілу кредиту, 43 050,22 грн заборгованості по відсотках.
Обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі її розмір і порядок нарахування, позивач посилається на те, що підписуючи заяву-договір № 507/4501550-СК від 14.03.2018 року відповідачка підтвердила, що погоджується з тим, що публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщені на сайті www.tascombank.com.ua), Умови підключення до Клієнт-банку «ТАС24», Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку разом з цією заявою-договором становлять договір банківського обслуговування та є його невід'ємними частинами.
На підтвердження умов договору АТ «Таксомбанк» надало суду копію заяву-договір про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 507/4501550-СК від 14.03.2018 року, паспорт споживчого кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою ОСОБА_1 14.03.2018 року підписано заяву-договір про приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 507/4501550-СК з відкриттям на ім'я відповідача поточного рахунку у гривні, операції за яким здійснюватимуться з використанням електронних платіжних засобів, оформлених на ім'я відповідача, а саме: платіжної картки «Велика п'ятірка». Відповідно до умов кредитного договору, сума бажаного кредитного ліміту становить 48 112,44 грн
Проте, заява-договір про приєднання до публічної пропозиції хоч і містить особистий підпис ОСОБА_1 , проте не містить погоджених сторонами процентів за користування кредитними коштами.
В заяві-договірі № 507/4501550-СК від 14.03.2018 року зазначено лише анкетні дані відповідачки, її контактну інформацію, інформацію про володіння майном та середньомісячний дохід, проте не містить жодних даних про умови кредитування. Зокрема, вона не містить відомостей щодо розміру процентів за користування кредитними коштами або будь-які інші умови договору.
Дані щодо процентної ставки містить паспорт споживчого кредитування, який також підписаний позичальником.
Проте суд не має підстав вважати, що підписуючи паспорт споживчого кредитування, ОСОБА_1 погоджувала зазначений у ньому розмір процентів за користування коштами, з огляду на таке.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.
З огляду на викладене, наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту не є договором споживчого кредиту, а лише передує укладенню самого договору, та містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит.
Крім того, у Паспорті споживчого кредиту за карткою «Велика п'ятірка» зазначено, що вказана в ньому інформація зберігає чинність до 13.04.2018 року, а також те, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачкою Паспорту споживчого кредиту не може свідчити про погодження сторонами розміру відсотків, а також порядку їх нарахування. Такий не є складовою кредитного договору.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт погодження всіх істотних умов договору із відповідачем, а тому відсутні правові підстави для стягнення процентів і висновок суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»(далі -Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-ХІІ споживач- фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у рішенні в справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «Таскомбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 та постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 365/159/19.
Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, що позивач за рахунок коштів, які вносилися ОСОБА_1 на погашення кредитної заборгованості, безпідставно погашав заборгованість за відсотками.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно виписок по особових рахунках за увесь період ОСОБА_1 сплачено 170 351,67 грн, (17 000 грн у період з 15.03.2018 по 20.11.2018 та 153 351,67 грн у період з 20.11.2018 по 04.07.2023), з яких на погашення заборгованості за відсотками було зараховано 110 236,01 грн (10 990,15 грн у період з 15.03.2018 по 20.11.2018 та 99 245,86 грн у період з 20.11.2018 по 04.07.2023).
Враховуючи, що внесені ОСОБА_1 кошти на погашення кредитної заборгованості безпідставно розподілялись позивачем на погашення нарахованих банком процентів та розмір сплачених відповідачкою процентів в сумі 110 236,01 грн значно перевищує заявлену позивачем суму заборгованості за тілом кредиту в сумі 57 700 грн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно дост.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Оскільки апеляційну скаргу АТ «Таксомбанк» залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2025 року залишити без задоволення.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26 червня 2025 року.
Судді: В.М. Луганська
Л.В. Василишин
І.О. Максюта