Справа № 344/23107/23
Провадження № 22-ц/4808/699/25
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.
Суддя-доповідач Луганська
24 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Луганської В.М.,
суддів: Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.
за участю секретаря - Гудяк Х.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,
на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2025 року, ухвалене судом у складі судді Антоняка Т.М.,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, в обґрунтування якого зазначив, що між ним та відповідачкою 22.11.2012 року було зареєстровано шлюб.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 вересня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
У період шлюбу сторонами за спільні кошти було придбано транспортний засіб Volkswagen Touran 2005 року випуску, VIN код транспортного засобу НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 , загальна вартість транспортного засобу становить 222 184 грн.
Позивач посилається на те, що у разі поділу майна подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля у розмірі 111 092 грн.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задоволено.
Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки Volkswagen Touran 2005 року випуску, VIN код транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 у розмірі 106 386 грн.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі1073, 60 грн.
Не погоджуючись з рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2024 року суду, ОСОБА_2 ,в інтересах якої діє ОСОБА_4 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2025 року та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 26.02.2023 року згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №27828 придбано автомобіль марки Volkswagen Touran 2005 року випуску, VIN код транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 за ціною згідно акту огляду реалізованого транспортного засобу №7150/23/000554 від 26.02.2023 року за 48900 грн. Однак, позивач зазначає значно завищену ціну автомобіля, яка не відповідає реальній ціні, за яку придбано цей автомобіль, надавши суду скрин електронної сторінки сайту «АвтоРіа», калькулятор розрахунку вартості автомобіля та звіт про оцінку колісного транспортного засобу є значно завищена.
Посилається на те, що жоден з поданих позивачем доказів не підтверджують вартість транспортного засобу та не обґрунтовують суму позовних вимог.
Вказує, що стягнення у грошової компенсації на частку позивача у спірному майні подружжя у розмірі 106366 грн становитиме надмірний тягар, оскільки її доходи за місяць складають в середньому 4558 грн, вона є багатодітною матір'ю та має на утриманні троє неповнолітніх дітей.
Позивачем не заявлено вимогу до відповідача про визначення правового статусу майна та залишення його у спільній сумісній власності чи за відповідачем. Верховний Суд в постанові №209/3085/20 від 08.02.2022 року дійшов висновку, що поділ автомобіля є неможливим без згоди відповідача на викуп у позивачки її частки у спільному майні подружжя та без внесення ним на депозитний рахунок суду відповідної суми.
Також скаржниця вказує, що представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, тому на судове засідання представник відповідача не з'явився. Неналежне повідомлення про наступне судове засідання вважає порушенням та обмеженням її прав, оскільки це позбавило її можливості здійснювати захист своїх майнових прав в суді та мало бути прийнято судом заочне рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , зазначив, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування судового рішення.
Зазначив, що можлива відсутність у відповідачки коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві не є ознакою надмірності тягаря з такої виплати.
Позивач, і перед зверненням до суду, і в суді не відмовлявся від варіанту поділу майна коли відповідачка б передала йому у власність транспортний засіб, а він би виплатив їй грошову компенсацію, проте позиція відповідачки була в тому, щоб залишити собі транспортний засіб з мінімальними грошовими втратами або без таких.
Позивач звертає увагу суду на те, що представник відповідачки - адвокат Дзундза О.П. перед винесенням рішення у справі подавала три клопотання про відкладення розгляду справи 21.01.2025 року, 18.02.2025 р., 26.02.2025 року і при цьому сама відповідачка також не з'являлася в суд без повідомлення причин неявки, тобто сторона відповідача після отримання висновку експертизи обрала стратегію затягування розгляду справи, тому суд першої інстанції правильно зробив коли виніс рішення без участі відповідачки, оскільки такі дії явно вказували на зловживання правами стороною відповідача у справі.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скарги в межах їх доводів.
У судовому засіданні представник позивача Дяків Д. І. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 посилається зокрема, на те, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення відповідачки та її представника.
Згідно з частиною другою статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Право учасників справи брати участь в судових засіданнях закріплено у пункті 2 частини першої статті 43 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи.
Згідно з частинами другою, четвертою, п'ятою, шостою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21.11.2025 року розгляд справи призначено на 21.01.2025 року.
21 січня 2025 року розгляд справи відкладено на 18.02.25 року на 13 год 40 хв.
18 лютого 2025 року на адресу суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подала клопотання про відкладення розгляду справи, зазначивши про неможливість брати участь у судовому засіданні відповідачки за станом здоровя, на підтвердження чого було надано довідку з електронної системи охорони здоров'я.
18 лютого 25 року розгляд справи відкладено на 26 лютого 2025 року на 15 год 00 хв..
26 лютого 2025 року на електронну адресу Івано-Франківського міського суду від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю адвоката у іншій справі, про участь у якій представник зазначала раніше.
Матеріали справи не містять доказів надсилання судових повісток повідомлень адвокату відповідачки та не містить доказів отримання відповідачкою судових повісток на судові засідання, які були призначені на 18.02.2025 року та на 26.02.2026 року.
Суд першої інстанції розглядаючи справу за відсутності відповідачки та її представника не звернув увагу, що заяви представника відповідачки адвоката Дзундзи О.П. про відкладення розгляду справи подані не через систему «Електронний суд», а шляхом направлення на офіційну електронну адресу суду, тобто з порушенням встановленого порядку, передбаченого частинами 6, 7 ст.43 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що відповідачка була належним чином повідомлена судом першої інстанції про розгляд справи.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Суд першої інстанції розглянув справу, не маючи відомостей про те, що відповідачка повідомлена належним чином про дату, місце та час судового засідання.
Доводи апеляційної скарги в цій частині підтверджуються матеріалами справи, тому на підставі п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Щодо заявлених вимог про поділ спільного майна, колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль марки Volkswagen Touran 2005 року випуску, VIN код транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , набутий сторонами за час шлюбу та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, з урахуванням принципу неподільності об'єкта рухомого майна, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивача.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2023 року шлюб між сторонами розірвано.
Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу № 27828 від 26.02.2023 ОСОБА_2 був придбаний транспортний засіб Volkswagen Touran 2005 року випуску, VIN код транспортного засобу НОМЕР_1 .
Пунктом. 3.1 вказаного договору купівлі-продажу ціна транспортного засобу складає 48900 грн.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/109-24/15549-АВ від 18.11.2024 року ринкова вартість транспортного засобу Volkswagen Touran 2005 року випуску, VIN код транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 станом на 07.11.2024 становить 212 772,00 грн.
Вказаний транспортний засіб придбано відповідачкою в період перебування у шлюбі з позивачем та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Вказані обставини не заперечуються відповідачкою.
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина перша статті 60 СК України).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Відповідно до ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Судом вірно встановлено, що транспортний засіб Volkswagen Touran 2005 року випуску, VIN код транспортного засобу НОМЕР_1 придбано в період шлюбу та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/109-24/15549-АВ від 18.11.2024 року ринкова вартість транспортного засобу Volkswagen Touran 2005 року випуску, VIN код транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 станом на 07.11.2024 становить 212 772,00 грн.
Тому висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідачки на користь позивача суми компенсації в розмірі 106386, 00 грн, що складає половину вартості спірного автомобіля є правильним та відповідає вимогам закону та встановленим по справі обставинам.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не підтвердив належними доказами вартість спірного автомобіля, спростовується висновком експерта № СЕ-19/109-24/15549-АВ від 18.11.2024 року.
Посилання скаржниці про те, що суд на врахував, що у відзиві на позовну заяву відповідачка просила стягнути з неї 1/2 вартості спірного транспортного засобу відповідно до договору купівлі-продажу №27828 від 26.02.2023 року, що становить 24 450 грн є безпідставними, оскільки вартість майна, що підлягає поділу визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Наведене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі №754/3132/16-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 зазначено, «що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає».
З урахуванням зазначеного, доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано матеріального стану відповідачки та те, що позивачем попередньо не внесено на депозитний рахунок суду вартості частки транспортного засобу не заслуговують на увагу.
У спірних правовідносинах відповідачка не втрачає права власності на неподільну річ, а стає її одноосібним власником, факт відсутності у скаржниці коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, висновок суду про стягнення з відповідачки грошової компенсації вартості частки спірного автомобіля відповідає вимогам закону.
Однак, враховуючи, що суд першої інстанції розглянув справу, не маючи відомостей про те, що відповідачка повідомлена належним чином про дату, місце та час судового засідання, то відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, ця обставина є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки Volkswagen Touran 2005 року випуску, VIN код транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 у розмірі 106 386, 00 грн.
Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що апеляційний суд зробив висновок про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, проте правовий результат вирішення спору залишився без змін, тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки Volkswagen Touran 2005 року випуску, VIN код транспортного засобу НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 у розмірі 106 386, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073, 60 грн
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26 червня 2025 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді В.А. Девляшевський
Є.Є. Мальцева