Справа № 349/54/25
Провадження № 33/4808/338/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Гаврилюк О. О.
Суддя-доповідач Кукурудз
25 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., з участю захисника Шидзінського І.В. інтересах ОСОБА_1 розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника Шидзінського І.В. на постанову Рогатинського районного суду від 01 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130, ст.124 КУпАП, -
З матеріалів справи, слідує, що 09.01.2025 року о 21 год. 05 хв. в м. Рогатині, по вул. Галицькій, 38, водій ОСОБА_1 керував автомобілем "Renault Trafic" д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім цього, ОСОБА_1 09.01.2025 року в м. Рогатині, по вул. Галицькій, 38, керував автомобілем "Renault Trafic" д.н.з. НОМЕР_1 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримав безпечної дистанції та без печного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з вантажним транспортним засобом марки Scania н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який здійснював маневр повороту ліворуч. Водій ОСОБА_1 порушив п. 13.1 ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.
Постановою Рогатинського районного суду ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, відповідно до ст.36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 остаточне стягнення, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка встановлена за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 тисяч гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Оскаржуючи вказану постанову захисник Шидзінський І.В. вважає її незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процессуального права а також з неповним дослідженням обставин справи, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Стверджує, що судом недоведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Вказує, що суд спрощено підійшов до розгляду справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до винесення незаконної постанови суду.
Під час складання протоколів не дотримано вимог чинного законодавства щодо належності та допустимості доказів, працівниками поліції не вжито належних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, не надано жодних належних і допустимих доказів, які могли б підтвердити факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення за ст.124 КУпАП, ч.1 ст.130 КУпАП, а факт вчинення правопорушень не зафіксовано належним чином, як того вимагає КУпАП.
Просить постанову суду щодо ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП, ст.124 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Заслухавши захисника Шидзінського І.В. в інтересах ОСОБА_1 перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи (а.с.1) ОСОБА_1 порушив пункт 2.5, 13.1 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130, ст.124 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Такий висновок судді відповідає фактичним обставинам справи підтверджується дослідженими у судовому засіданні та викладеними у постанові суду доказами, яким суддя дав належний аналіз та оцінив їх у сукупності, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №216891 від 09.01.2025 року (а.с.2), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеоматеріалами, рапортом патрульного, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №216874 від 09.01.2025 року, який підтверджує факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, схемою місця ДТП від 09.01.2025 року, на якій відображена дорожня обстановка, розміщення транспортних засобів та їх механічні пошкодження.
Наведені докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та встановленими законом способами, будь які сумніви їх достовірності відсутні.
Суддя, розглядаючи справу, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_1 містять ознаки правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КупАП.
Що стосується апеляційних доводів, що судом не доведено факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 то вони є недоведеними, та спростовуються наступним.
Працівники поліції, які безпосередньо були на місці дорожньо-транспортної пригоди достовірно встановили, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 а саме "Renault Trafic" д.н.з. НОМЕР_1 про, що зазначено в протоколах про адміністративні правопорушення та схемі місця ДТП.
Отже, обставини, на які покликається захисник, не можуть бути взяті до уваги.
Таким чином, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП повністю доведена дослідженими судом доказами.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, та за ст.124 КУпАП, оскільки він порушив Правила дорожнього руху, а саме п.13.1 ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції, та складанні протоколів про адміністративні правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до вимог ст. 33 КУпАП у межах, установлених КУпАП, з урахуванням характеру вчинених правопорушень, даних про особу порушника, які зазначені у адміністративному протоколі, ступеня вини, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
З урахуванням вищевикладеного, під час розгляду апеляційної скарги захисника апеляційним судом не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Інші підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказані й під час перевірки справи в апеляційному суді не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених районним судом обставин події.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Отже, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Шидзінського І.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 01.04.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП - без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду Б.І. Кукурудз