Справа № 726/4226/24
Провадження 2/718/116/25
"26" червня 2025 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д., позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Мізюка В.В., відповідача ОСОБА_2 , його представника адвоката Глинської І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіцмані цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав, -
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із описаною вище позовною заявою, яку обґрунтовано тим, що 01.06.2012 сторони зареєстрували шлюб. У шлюбі у сторін народилося троє дочок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Садгірським районним судом м.Чернівці шлюб між ними розірвано і з цього моменту діти проживають з позивачкою.
Вказує, що на підставі судового наказу від 18.04.2019, виданого Садгірським районним судом м.Чернівці у справі № 726/814/19 відповідача зобов'язано сплачувати аліментів на утримання дочок в твердій грошовій сумі у розмірі по 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну дитину, починаючи стягнення з 17.04.2019 і до досягнення дітьми повноліття.
Однак, станом на 07.10.2024 заборгованість зі сплати аліментів становить 222 928 грн, тобто, з дати призначення аліментів, відповідач жодного разу не здійснив оплату. Незважаючи на те, що будь-яких обмежень щодо сплати аліментів у відповідача немає і він міг би надавати матеріальну допомогу в добровільному порядку як батько дітей, ОСОБА_2 не проявляє ініціативи в цьому питанні.
Батько дітей, відповідач у справі, належним чином не виконує свої батьківські обов'язки щодо дочок, фактично самоусунувся від їхнього виховання, з ними зовсім не спілкується, не цікавиться станом здоров'я, фізичним та духовним розвитком, навчанням та підготовкою до самостійного життя, не проявляє інтересу до внутрішнього світу, не надає жодної матеріальної допомоги. У зв'язку з чим позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї разом із ухвалою про відкриття провадження у справі та встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
З боку відповідача до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надіслано, зустрічний позов не пред'явлено.
05.03.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторона позивач в судовому засіданні підтримала позов та просила його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав, підтвердив зазначені у ньому обставини, не зміг назвати дати народження своїх дочок.
Адвокат Глинська І.П. підтримала позицію свого довірителя ОСОБА_2 .
В судове засідання, яким закінчується розгляд справи, - 26.06.2025 сторони не з'явилися.
Від адвоката Мізюка В.В. до суду надійшла заява про підтримання позову та проведення судового засідання без участі сторони позивача.
Представник відповідача - адвокат Глинська І.П. в судове засідання не з'явилася, скерувала заяву про визнання позову та проведення судового засідання без їхньої участі.
Представник служби у справах дітей Чернівецької міської ради в судове не з'явився, на електронну пошту суду скерував заяву про проведення судового засідання без їхньої участі, яку суд повертає без розгляду з урахуванням наступного.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви встановлені ст. 183 ЦПК України.
За приписами ч. 2 ст. 183 ЦПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Відповідно до пункту 3 Положення про ЄСІТС Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
Електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов'язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора (підпункт 5.4 пункту 5 Положення про ЄСІТС).
Користувач ЄСІТС (користувач) це особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень (підпункт 5.6 пункту 5 Положення про ЄСІТС).
Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.
Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.
Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про ЄСІТС).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).
У пункті 111 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС визначено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. У разі надсилання судом документів на адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом, ризики технічної неможливості доставки документа суду на відповідну адресу учасника судового процесу несе учасник судового процесу.
Використання електронного цифрового підпису врегульовано Законом України «Про електронні довірчі послуги» від 05 жовтня 2017 року №2155-VIII(далі - Закон №2155-VIII), згідно зі статтею 1 якого автентифікація це електронна процедура, яка дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.
Відповідно до статті 18 Закону №2155-VIII кваліфікований електронний підпис чи печатка вважається таким, що пройшов перевірку та отримав підтвердження, якщо: перевірку кваліфікованого електронного підпису чи печатки проведено засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки; перевіркою встановлено, що відповідно до вимог цього Закону на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки був чинним кваліфікований сертифікат електронного підпису чи печатки підписувача чи створювача електронної печатки; за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки здійснено ідентифікацію підписувача чи створювача електронної печатки; під час перевірки за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки отримано підтвердження того, що особистий ключ, який належить підписувачу чи створювачу електронної печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки; під час перевірки підтверджено цілісність електронних даних в електронній формі, з якими пов'язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка.
Електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22, зокрема у пунктах 12.1-12.3, дійшла висновку про те, що звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв'язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що наведені висновки не стосуються адвокатів та інших, передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС осіб (нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державних органів та органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання державного та комунального секторів економіки), які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду чітко окреслила, що фізичні особи наразі мають право звернення до суду з процесуальним документом через офіційну електронну адресу суду. Водночас під це правило не підпадають адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки.
З огляду на наведене, суд вважає, що заява Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про проведення судового засідання без їхньої участі, яка є процесуальною заявою та надіслана на електронну поштову адресу суду, є неналежним способом звернення, відтак відсутні підстави вважати, що такий документ оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України.
Зважаючи на те, що учасники справи в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено судом і підтверджується письмовими доказами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 01.06.2012, який рішенням № 726/813/19 Садгірського районного суду м.Чернівці від 21.06.2019 розірвано.
Під час перебування у зареєстрованому шлюбі у сторін народилися троє дітей - 09.07.2013 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 02.08.2013, серії НОМЕР_2 від 24.11.2017, серії НОМЕР_3 від 24.11.2017.
Відповідно до судового наказу, виданого Садгірським районним судом м.Чернівці 18.04.2019 у справі № 726/814/19, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягнуто аліменти на утримання дочок в твердій грошовій сумі у розмірі по 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну дитину, починаючи стягнення з 17.04.2019 і до досягнення дітьми повноліття.
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який виданий другим ВДВС м.Чернівці ЗМУМЮ Чернівецької області, встановлено, що ОСОБА_2 станом на 07.10.2024 має сукупний розмір заборгованості на суму 222 928,76 грн.
Позивачка 23.12.2023 уклала шлюб із ОСОБА_6 та разом із дітьми почала проживати за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 23.12.2023, витягом № 640404 про зареєстрованих у житловому будинку осіб.
Відповідно до довідки № 136/123/38 від 18.09.2024, яка видана ДУ ЗДО (ясла-садок) «Казка» м.Чернівці доньки позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з вересня 2022 по серпень 2024 відвідували цей заклад. Батько дітей - відповідач у справі дітей в садочок не приводив, не приймає участі у їхньому житті, не вносив кошти на оплату садка. Вихованням ОСОБА_4 та ОСОБА_3 займаються ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
Згідно з довідкою № 43 від 20.08.2024, яка видана ЗДО (ясла-садок) комбінованого типу № 14 «Зірочка», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідувала заклад з травня 2018 по серпень 2019. Вихованням ОСОБА_7 займаються ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , які приводять її до садка, відвідують батьківські збори та свята. За період навчання ОСОБА_7 її батько ОСОБА_2 жодного разу не з'являвся.
З довідки № 121 від 22.08.2024 КНП «Міська дитяча поліклініка, встановлено, що у разі захворювання дітей та з метою профілактичних оглядів звертається мати дівчаток ОСОБА_1 . Батько дітей ОСОБА_2 за медичною допомогою для неповнолітніх дітей не звертався.
Відповідно до характеристик, які видані Чернівецьким ліцеєм № 8 Чернівецької міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчаються у їхньому закладі, шкільним життям дітей цікавляться ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Відповідач ОСОБА_2 за час навчання жодного разу ліцей не відвідав, з класним керівником жодного разу не спілкувався.
Також встановлено, що ухвалою апеляційного суду від 30.11.2022 № 725/1406/21 вирок Першотравневого районного суду м.Чернівці від 02.03.2021 змінено в частині призначення покарання та визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 2 років позбавлення волі. Звільнився з місця позбавлення волі 26.06.2024 на підставі ухвали суду від 18.06.2024.
Із заяви відповідача, яка нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Король О.В. 28.02.2025, слідує, що ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно його дочок - ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Згідно з висновком органу опіки та піклування, який затверджено рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 263/13 від 27.05.2025, керуючись ст.ст. 19, 150, 155, 164, 166, 171 СК України, орган опіки вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дочок - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку із ухиленням від виконання своїх батьківських обов'язків.
В цьому висновку орган опіки та піклування також посилається на те, що до ЄРДР внесено відомості щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.164 КК України - ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.
Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.
Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
За змістом роз'яснень, викладених у п.п. 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
Між інтересами дитини і інтересами батьків має існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою і важливістю повинні переважати над інтересами батьків.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Мотиви з яких виходив суд та оцінка суду.
Враховуючи вищезазначені норми Закону, обов'язок нести відповідальність за дитину, її фізичний і моральний розвиток, її соціальне буття, здійснення прав щодо її захисту покладено на батьків.
Як безспірно встановлено в судовому засіданні відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, а саме: не піклується про їхній фізичний та духовний розвиток, не допомагає матеріально, не сплачує аліменти, не цікавиться здоров'ям, шкільним життям, навчанням та вихованням, не спілкується із ними без будь-яких перешкод та причин для цього, і таким чином ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Обставини справи свідчать про небажання відповідача займатися вихованням дітей, а саме відсутність будь-яких дій, які б свідчили про його намір змінити обставини свого життя та вчинити дії, спрямовані на виховання дівчат. Доказів щодо спростування таких обставин в матеріалах справи немає.
На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог, підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення.
За таких обставин, за наявності винної поведінки відповідача ОСОБА_2 та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками, враховуючи права та інтереси дітей, суд дійшов висновку про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків та необхідність позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У спірній по справі ситуації, суд, передусім, виходить з того, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів самих дітей, тому задовольняючи позов суд вважає, що від такого вирішення справи у житті дитини настануть позитивні наслідки. І таке втручання для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції суд визнає виправданим у спірній по справі ситуації і здатним забезпечити належний захист інтересів Дитини для її подальшого гармонійного розвитку.
При цьому, суд роз'яснює відповідачу, що у випадку зміни своєї поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення його батьківських прав, відповідно до ст. 169 СК України, він має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1 211, 20 грн судового збору.
На підставі викладеного та керуючись положеннями Конституції України, Декларації прав дитини, Конвенції про права дитини, ст.ст.8, 11 Закону України «Про охорону дитинства», Постановами Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3від 30 березня 2007 року та «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3від 15.05.2006 року, ст.ст.19, 150, 164-166, 180-182, 191 Сімейного кодексу України,ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263- 265, 268, 273, 280-283, 282, 284, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 1 211,20 грн судового збору.
Судове рішення не проголошувалося відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце зареєстраціч в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Третя особа: служба у справах дітей Чернівецької міської ради, місце знаходження м.Чернівці Центральтна площа, 9, ЄДРПОУ 45265077.
Суддя Василь Скорейко