Справа № 629/3425/24
Номер провадження 1-кп/629/42/25
25 червня 2025 року Лозівський міськрайонним суд Харківської області у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Лозова Харківської області заяву представника потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_4 про збільшення розміру позовних вимог та забезпечення позову по кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України
Представник потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_4 звернувся до суду у кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушенн, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з цивільним позовом про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, в якому він просив стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду завдану здоров'ю у розмірі 27 124,51грн, моральну шкоду у розмірі 1 356,22 грн., матеріальну шкоду, заподіяну майну, у розмірі 50 000 грн.; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 492 643,78 грн.
Ухвалою суду від 19.06.2024 цивільний позов прийнятий до розгляду у кримінальному провадженні, залучено у якості третьої особи - БО БФ «Твори добрі справи».
Ухвалою суду від 25.09.2024 за результатами проведеного підготовчого провадження кримінальне провадження було призначено до судового розгляду в судове засідання.
21.05.2025 представник потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якому він просив стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду завдану здоров'ю у розмірі 27 124,51грн, моральну шкоду у розмірі 7386,22 грн., матеріальну шкоду, заподіяну майну, у розмірі 76868,53 грн.; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 500000 грн., стягнути солідарно з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу 50000 грн., а також стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_6 шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності, 120600 грн.
Крім того, 21.05.2025 представник потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_4 подано заяву в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно рухомого та нерухомого майна, яке належить обвинуваченому - цивільному відповідачу ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 . Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .): транспортного засобу Ford Fusion, д.н.з. « НОМЕР_2 »; квартири за адресою: АДРЕСА_2 . (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1115393863220); грошові кошти, що належать ОСОБА_5 , з метою забезпечення реального виконання судового рішення.
Дослідивши заяву про збільшення розміру позовних вимог суд дійшов таких висновків.
Вимоги ст. 128 КПК України встановлюють, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).
Суд зауважує, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.
Згідно ч. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року, № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до ч. 23.1 ст. 23 цього Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що звертаючись до суду з позовом позивач визначив предмет позову - відшкодування ПрАТ «СК «Євроінс Україна» потерпілому матеріальної шкоди, завданої здоров'ю потерпілого, моральної шкоди, матеріальної шкоди, заподіяної майну, відшкодування обвинуваченим потерпілому моральної шкоди.
Як вбачається зі змісту прохальної частини заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просив збільшив цифровому еквівалент вимог, які заявляв раніше, а також заявив вимогу про відшкодування ПрАТ «СК «Євроінс Україна» потерпілому шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності, 120600 грн.
Таким чином суд встановив, що після початку судового розгляду представником позивача заявлена нова позовна заява до ПрАТ «СК «Євроінс Україна», а тому, враховуючи положення ч. 1,5 ст. 128 КПК України, ст. 49 ЦПК України суд повинен відмовити у прийнятті такої позовної вимоги та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23).
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову позивачу у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог в частині вимоги про відшкодування ПрАТ «СК «Євроінс Україна» потерпілому шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності, 120600 грн. та повернути її представнику ОСОБА_4 .
Щодо заяви про забезпечення позову, суд зазначає на таке.
Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положеннями ч. 8 ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до роз'яснень викладених в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.10.2018 року по справі №183/5864/17-ц достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.12.2023, було накладено арешт на транспортний засіб Ford Fusion д.н.з. « НОМЕР_2 » червоного кольору.
Щодо накладення заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_2 . (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1115393863220) та грошових коштів, що належать ОСОБА_5 , суд зазначає на таке.
Дослідивши подану заяву, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, беручи до уваги права не тільки позивача, а й іншого учасника процесу, права якого може бути порушено у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, суд дійшов переконання, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником не обґрунтовано, яким саме чином незабезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ускладнення чи унеможлення виконання майбутнього рішення суду, не додано доказів на підтвердження наявності реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, позивачем не підтверджено жодним доказом наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, не надано доказів, які можуть свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, відомості щодо наявності рахунків у обвинуваченого, не обґрунтована відповідність застосування обраного позивачем виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, припущення заявника що не накладення арешту на майно може значно ускладнити виконання рішення суду, не доведене.
Керуючись ст. 128 КПК України, ст. 49, 149 ЦПК України,
Відмовити у прийнятті заяви представника потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_4 про збільшення розміру позовних вимог в частині вимоги про стягнення з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_5 шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності, та повернути її представнику потерпілого і цивільного позивача.
В задоволенні заяви представника потерпілого і цивільного позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Суддя: ОСОБА_7