Справа № 349/352/25
Провадження № 2/349/256/25
іменем України
26 червня 2025 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
у складі головуючого судді Гаврилюк О.О.
з участю секретаря судового засідання Гошко І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №349/352/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У березня 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс», інтереси якого представляє Романенко М.Е., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту №2784935 від 14 травня 2021 року в сумі 8950,00 грн.
В обгрунтування позову зазначено, що 14 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» і відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір №2784935 про надання споживчого кредиту. За умовами договору ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 2000,00 грн строком на 30 календарних днів з кінцевим терміном повернення кредиту 13 червня 2021 року. Тип процентної скарги - фіксована: проценти за користування кредитом - 750,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Комісія за надання кредиту - 200,00 грн. Кредитодавцем на підставі платіжного доручення 46229487 від 14 травня 2021 року було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 2 000 грн.
13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №07Г відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило накористь ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором №2784935 від 14 травня 2021 року.
Сума заборгованості за користування кредитом на час укладення договору факторингу становить 8950 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 6 750,00 грн., комісія - 200,00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача цю суму заборгованості, а також понесені судові витрати - 2 422,40 грн судового збору та 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду з викликом сторін.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув повторно і про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, хоча про день, час та місце слухання справи повідомляся у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, суд провів заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.
У зв'язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини справи.
За змістом Договору про надання споживчого кредиту №2784935 від 14 травня 2021 року встановлено, що ТОВ «Мілоан» зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.4 договору 30 днів надати позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит з кінцевим терміном повернення 13 червня 2021 року. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника та загальних витрат становить 2950,00 грн. З яких - 2000,00 грн. тіло кредиту, 750,00 грн. - відсотки, 200,00 грн. - комісія.
Кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування у сумі 2000 грн. на користь споживача на його картковий рахунок. Договір підписано директором ТОВ"Мілоан" Вініченком О.В. і позичальником ОСОБА_1 одноразовим паролем -ідентифікатором.
Копією платіжного доручення №46229487 від 14 травня 2021 року підтверджено перерахування ТОВ "Мілоан" на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів на суму 2 000 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором на 12 серпня 2021 року становить 8950,00 грн, з яких - 2000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6750,00 - заборгованість за відсотками, 200,00 грн. заборгованість за комісією.
За договором факторингу №07Т від 13 вересня 2021 року, укладеного між ТОВ "Мілоан" і ТОВ "Діджи Фінанс", ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, згідно додатку 1 до цього договору.
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №07Т від 13 вересня 2021 року у ньому вказано наступні дані: РНОКПП - НОМЕР_1 ; ПІП: Мартиняк Михайло зіновійович; номер кредитного договору 2784935; дата договору - 14 травня 2021 року; сума заборгованості разом- 8950,00 грн; сума заборгованості за тілом - 2000,00 грн; сума заборгованості за відсотками - 6750,00 грн; сума заборгованості за комісією - 200,00 грн; сума заборгованості за пенею - 200,00 грн.
Представником позивача 27 вересня 2023 року за вих. №3693407151-АВ відповідачу було направлено досудову вимогу про відступлення права вимоги за кредитним договором №2784935 від 14 травня 2021 року на підставі договору факторингу ТОВ "Діджи Фінанс"та проханням сплатити заборгованість за цим кредитним договором в загальному розмірі 8950,00 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи ( ч.5 ст. 81 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Положеннями ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦПК України та ГПК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 вказаного Закону, є оригіналом такого документа (п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частинами 1-3 ст. 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
За частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором з повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка за частиною 4 статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З врахуванням обставин справи з відповідача підлягає до стягнення сума боргу за тілом кредиту - 2000, 00 грн. заборгованість за відсотками в межах строку кредитування - 750,00 грн., комісія - 200, 00 грн. Всього на загальну суму 2950,00 грн.
На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково на 32,96%, з відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 798,42 грн. (2422,40Х32,96:100).
ТОВ «Діджи Фінанс» заявило про відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в розмірі 4 000,00 грн.
На підтвердження цих витрат надано: договір про надання правової допомоги; додаткову угоду, детальний опис робіт, виконаний адвокатським бюро, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом на суму 4 000,0 грн.
За ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, визначаючи суми судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21).
З урахуванням необхідності дотримання принципу співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаної адвокатом роботи, суд визначає їх в заявленій сумі 4 000,00 грн.. з врахуванням частково задоволення позову до стягнення підлягає 1318, 40 грн. (4000Х32,96:100).
Керуючись ст. 263-265, 280-284 ЦПК України,
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за тілом кредиту в сумі 2000, 00 грн., заборгованість за відсотками в межах строку кредитування - 750,00 грн., комісію - 200, 00 грн., всього на загальну суму 2950,00 грн.грн. за кредитним договором №2784935 від 14 травня 2021 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати в в розмірі 2107,82 грн. з яких судовий збір в розмірі 789,42 грн., витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 1318,40 грн..
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м. Київ, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 26 червня 2025 року
Суддя О.О.Гаврилюк