Справа № 183/1831/24
№ 1-кс/183/1182/25
25 червня 2025 року місто Самар Дніпропетровської області
слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 17 листопада 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022132580000169, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Білолуцьк Старобільського району Луганської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч.2 ст. 111 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
до слідчого судді надійшло вказане клопотання, в якому прокурор просить обрати підозрюваному ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави та на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження.
В обґрунтування клопотання прокурор вказав, що слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 17 листопада 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022132580000169 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч.2 ст. 111 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що у період до 24.02.2022, більш точні дані досудовим розслідуванням встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5 призначено на посаду помічник лісничого Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Відповідно до «Положення про державну лісову охорону», затвердженого постановою КМУ № 976 від 16.09.2009 та Додатку до нього, керівник (директор), лісничий, помічник лісничого та майстер лісу входить у склад лісової охорони, а Держлісохорона має статус правоохоронного органу.
Статтею 241 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 49, 63-70, 73, 75, 77, 188-5 вказаного кодексу.
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, його заступники, головні лісничі, старші інженери та інженери, командири авіаланок, старші льотчики-спостерігачі та льотчики-спостерігачі баз авіаційної охорони лісів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу.
Таким чином, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді помічника лісничого Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство», є особою уповноваженою на виконання функцій держави, при виконанні службових обов'язків постійно здійснював функції представника влади та службової особи, користувався делегованими центральним органом виконавчої влади, повноваженнями та в силу Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», був працівником правоохоронного органу, так як органи державної лісової охорони є правоохоронними органами.
Згідно ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Водночас ОСОБА_5 , в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. 1, 2, 17 Конституції України, зрадив українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.
Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов'язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_7 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина Герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав'язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об'єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
19.02.2022 керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Луганської області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Луганської області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Київській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
14.03.2022 указом Президента України № 133/2022, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Крім того, наказом Міністерства розвитку громад та територій України
28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» закріплено, що з 24.02.2022 територія Білолуцької селищної територіальної громади Старобільського району Луганської області віднесена до тимчасово окупованих російською федерацією територій.
Водночас ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді помічника лісничого Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство», будучи працівником Державної лісової охорони, що має статус правоохоронного органу, в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, на порушення вимог ст. ст. 1, 2, 17 Конституції України зрадив українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за таких обставин.
Так, в період часу з 24 лютого 2022 року по 05 травня 2022 року (більш точного часу та дати під час досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території смт. Білолуцьк Старобільського району Луганської області, будучи працівником правоохоронного органу та достовірно обізнаним, що на території України введено режим воєнного стану, розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, усвідомлюючи, що його дії шкодитимуть суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості та обороноздатності України, а також державній, економічній та інформаційній безпеці України, керуючись цією метою та метою встановлення та утвердження окупаційної влади на території Луганської області, добровільно надав згоду представникам окупаційної адміністрації та вступив на посаду помічника лісничого «Белолуцкого лесничества», яке є структурним підрозділом «Государственного унитарного предприятия луганской народной республики» «Старобельское лесоохотничье хозяйство», яке в свою чергу підпорядковується «Министерству природных ресурсов и экологии луганской народной республики» окупаційної адміністрації РФ.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану, надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Водночас досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу Держлісагенства № 730-к «Про призначення за контрактом ОСОБА_9 » від 21.10.2020, ОСОБА_9 призначений на посаду директора Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство» за контрактом з 27.10.2020.
Відповідно до наказу Держлісагенства № 370-к «Про звільнення ОСОБА_9 » від 20.09.2022 трудовий договір з ОСОБА_9 припинений, а сам ОСОБА_9 звільнений з посади директора Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство» за відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль за п. 83 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
У період до 24.02.2022, більш точні дані досудовим розслідуванням встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5 призначено на посаду помічник лісничого Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Відповідно до «Положення про державну лісову охорону», затвердженого постановою КМУ № 976 від 16.09.2009 та Додатку до нього, керівник (директор), лісничий, помічник лісничого та майстер лісу входить у склад лісової охорони, а Держлісоохорона має статус правоохоронного органу.
Статтею 241 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 49, 63-70, 73, 75, 77, 188-5 вказаного кодексу.
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, його заступники, головні лісничі, старші інженери та інженери, командири авіаланок, старші льотчики-спостерігачі та льотчики-спостерігачі баз авіаційної охорони лісів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу.
Відповідно до контракту від 21.10.2020 укладеному між Державним агентством лісових ресурсів та ОСОБА_9 , останній, перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство», здійснював поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовував його виробничо-господарську соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечував виконання завдань передбачених законодавством, Статутом підприємства та контрактом.
Таким чином, ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство», є особою уповноваженою на виконання функцій держави, при виконанні службових обов'язків постійно здійснював функції представника влади та службової особи, користувався делегованими центральним органом виконавчої влади, повноваженнями та в силу Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», був працівником правоохоронного органу, так як органи державної лісової охорони є правоохоронними органами.
Так, статтею 47 Лісового кодексу України (далі Лісовий Кодекс) визначено, що лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.
Відповідно до ст. 48 Лісового кодексу у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Відповідно до ст. 19 Лісового Кодексу, постійні лісокористувачі зобов'язані: дотримуватись правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування; здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення тощо.
24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН увійшли Союз Радянських Соціалістичних Республік (правонаступником якого з 1991 року є російська федерація), Українська Радянська Соціалістична Республіка (правонаступницею якої з 1991 року є Україна) та ще 49 держав-засновниць, а згодом до вказаної міжнародної організації прийняті інші держави світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН всі члени ООН утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування проти територіальної недоторканості або політичної незалежності будь-якої держави.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1965 «Про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про убезпечення їх незалежності і суверенітету» закріплено, що держави не мають права втручатися прямо чи опосередковано з якої б то не було причини у внутрішні та зовнішні справи іншої держави.
Кожна держава має невід'ємне право обирати свою політичну, економічну, соціальну та культурну систему без втручання в будь-якій формі з боку будь-якої іншої держави.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 «Про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав» закріплено, що держави не мають права здійснювати інтервенцію або втручання в будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні чи зовнішні справи інших держав.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 24.10.1970 «Про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН» закріплено принцип, згідно з яким держави утримуються в своїх міжнародних відносинах від силових погроз або застосування сили, як проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь-якої держави так і будь-яким іншим чином несумісним з цілями ООН. Така загроза силою або її застосування є порушенням міжнародного права і Статут ООН.
Кожна держава зобов'язана утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих міжнародних кордонів іншої держави або у якості засобу вирішення міжнародних суперечок, в тому числі територіальних суперечок, і питань, що стосуються державних кордонів.
Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Незалежність України визнано значною кількістю держав світу, у тому числі 05.12.1991 російською федерацією.
31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань за Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі укладено Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом російської федерації від 02.03.1999 № 42-ФЗ).
Відповідно до ст.ст. 2-3 зазначеного Договору російська федерація зобов'язалась поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих кордонів між Україною та російською федерацією та розбудову відносин на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, незастосування сили або загрози силою, невтручання у внутрішні справи.
Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканою.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов'язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_7 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина Герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав'язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об'єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
Також, представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.
В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
19.02.2022 керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Луганської області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Луганської області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.
Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Київській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24.02.2022 указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
14.03.2022 указом Президента України № 133/2022, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
За результатами воєнних дій збройними силами російської федерації територія Старобільського району Луганської області, до якої входять - Біловодська селищна територіальна громада, Білолуцька селищна територіальна громада, Марківська селищна територіальна громада, Міловська селищна територіальна громада, Новопсковська селищна територіальна громада, Старобільська міська територіальна громада, Чмирівська сільська територіальна громада, Шульгинська сільська територіальна громада, є тимчасово окупованими територіями.
Так, наказом Міністерства розвитку громад та територій України
28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» закріплено, що з 28.02.2022 територія Старобільської міської територіальної громади та з 26.02.2022 територія Чмирівської сільської територіальної громади віднесені до тимчасово окупованих російською федерацією територій.
Представниками російської федерації та незаконного збройного формування так званої «лнр» на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області в березні 2022 року створено підпорядковану, керовану та фінансовану російській федерації окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України. При цьому, представники підконтрольних російській федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу російської федерації.
Представниками держави-агресора та незаконного збройного формування так званої «лнр» на тимчасово окупованій території Луганської області, серед іншого, 01.04.2022 створено не передбачений законодавством України орган, наділений правозастосовними та правоохоронними функціями, так зване «государственное унитарное предприятие лнр «старобельское лесоохотничье хозяйство» (надалі ГУП ЛНР «СЛХ»), розташоване за адресою: Луганська область, Старобільський район, с. Чмирівка, вул. Соснова, буд. 3, на який останніми покладено обов'язок здійснювати протиправні функції щодо незаконного використання лісових ресурсів, надання представникам окупаційної влади російської федерації допомоги у викраденні таких ресурсів.
Так, ОСОБА_9 , не погоджуючись з політикою чинної влади в Україні та підтримуючи входження тимчасово окупованих територій України до складу російської федерації, протягом лютого-квітня 2022 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, з метою увійти в коло довіри представників окупаційної адміністрації для подальшого незаконного працевлаштування в лавах так званих правоохоронних органів російської федерації, перебуваючи на території Старобільського району Луганської області, прийняв рішення сприяти окупаційній адміністрації та виконувати їх злочинні накази.
З цією метою ОСОБА_9 , перебуваючи на території с. Чмирівка Старобільського району Луганської області, точне місце, дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, будучи обізнаним про факт ведення російською федерацією агресивної війни проти України, невизнання вказаною державою поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України, у тому числі Луганської області, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, які за результатом їх реалізації завдадуть шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності України, добровільно погодився на пропозицію невстановлених осіб, які входили до складу окупаційної адміністрації, зайняти посаду у незаконному органі, наділеному правозастосовними та правоохоронними функціями ГУП ЛНР «СЛХ», розташоване за адресою: Луганська область, Старобільський район, с. Чмирівка, вул. Соснова, 3, у зв'язку з чим, відповідно до «приказа 9/Г от 14.04.2022», ОСОБА_9 призначено на посаду директора ГУП ЛНР «СЛХ».
З метою забезпечення військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації, які знаходились на території Старобільського району Луганської області, так званим тимчасово виконувачем обов'язки Голови ЛНР ОСОБА_10 07.12.2022 надано доручення, адресоване так званому тимчасово виконувачу обов'язки Міністра природних ресурсів та екологічної безпеки ЛНР ОСОБА_11 щодо надання можливості таким військовослужбовцям здійснювати самозаготівлю деревини під контролем ГУП ЛНР «СЛХ» на території с. Половинкине Старобільського району «ЛНР».
Директор ГУП ЛНР «СЛХ» ОСОБА_9 , маючи умисел на реалізацію та підтримку рішень окупаційної адміністрації щодо забезпечення військовослужбовців Збройних сил Російської Федерації деревиною, добровільний збір, підготовку та передачу матеріальних ресурсів збройним силам держави-агресора, вирішив зайнятись заготівлею, переробкою та передачею лісопродукції військовослужбовцям Збройних сил Російської Федерації на території обслуговування ГУП ЛНР «СЛХ».
З метою реалізації вказаного умислу, усвідомлюючи, що одноособово не зможе його реалізувати, ОСОБА_9 вирішив створити та очолити організовану злочинну групу, до складу якої повинні були увійти колишні працівники державного підприємства «Старобільське лісомисливське господарство», які зайняли посади в ГУП ЛНР «СЛХ», що користувалися його авторитетом, довірою, здатні виконувати його окремі доручення, для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, об'єднаних єдиним злочинним умислом, з розподілом конкретних ролей кожному учаснику організованої групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого членам організованої групи, з подальшим чітким їх виконанням, при суворому підпорядкуванні ОСОБА_9 , як організатору та лідеру організованої групи, і дотриманням встановленої ними дисципліни і конспірації.
Приблизно наприкінці грудня 2022 року (більш точну дату під час проведення досудового розслідування встановити не представилося можливим) ОСОБА_9 створив та очолив організовану групу до складу якої на добровільній основі та єдності злочинних намірів увійшли: лісничий Новопсковського лісництва ГУП ЛНР «СЛХ» ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , лісничий Новобєлянського лісництва ГУП ЛНР «СЛХ» ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 , помічник лісничого Бєлолуцького лісництва ГУП ЛНР «СЛХ» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час створення даної злочинної групи кожен з її учасників усвідомлював злочинні наміри та дії, пов'язані з надання допомоги збройним формуванням держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень та дій збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора та окупаційній адміністрації держави-агресора.
Метою діяльності організованої групи була реалізація та підтримка рішень і дій збройних формувань держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільний збір, підготовка та передача матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора, а саме деревини та іншої лісопродукції для будівництва фортифікаційних споруджень та інших військових цілей, спрямованих на захоплення частини суверенної території України та протидії Силам Оброни України.
Відповідно до розробленого ОСОБА_9 злочинного плану учасники організованої групи повинні були: добровільно зайняти відповідні посади у підконтрольних ОСОБА_9 лісництвах, створених на тимчасово окупованій території Луганської області; на виконання вказівок окупаційної адміністрації держави агресора визначати ділянки лісового масиву, які розташовувались на території обслуговування ГУП ЛНР «СЛХ» з метою здійснення заготівлі деревини та подальшої передачі її збройним силам Російської Федерації; на виконання вказівок окупаційної адміністрації держави агресора визначати обсяги лісопродукції, забезпечувати проведення лісозаготівельних, лісопильних та деревообробних робіт, з метою подальшої передачі їх збройним формуванням держави-агресора; безпосередньо здійснювати передачу лісоматеріалів збройним силам Російської Федерації для їх військових потреб; звітувати перед окупаційною адміністрацією держави агресора з питань здійснення заготівлі та передачі деревини для потреб збройних формувань держави-агресора.
Відповідно до злочинного плану ОСОБА_9 , володіючи організаторськими здібностями, особистими лідерськими якостями, будучи організатором злочинного угруповання, чітко розподілив ролі учасників організованої групи, згідно яких він був зобов'язаний: здійснювати загальне керівництво і координацію діяльності учасників організованої групи; забезпечити реєстрацію ГУП ЛНР «СЛХ» у відповідних «реєстраційних органах влади» окупаційної влади держави-агресора; погоджувати з «Министерством природных ресурсов и экологической безопасности Луганской Народной Республики» окупаційної адміністрації РФ кандидатури на посади лісничих у відповідних лісництвах; забезпечувати реалізацію рішень окупаційної адміністрації держави-агресора з питань заготівлі, переробки та передачі лісопродукції збройним формуванням держави-агресора; взаємодіяти з представниками окупаційних органів влади РФ у питаннях, пов'язаних із заготівлею, переробкою та передачею лісопродукції збройним формуванням держави-агресора; надавати обов'язкові для виконання вказівки іншим учасникам організованої групи щодо заготівлі, переробки та передачі лісопродукції збройним формуванням держави-агресора для військових потреб, контролювати їх виконання; звітувати перед «Министерством природных ресурсов и экологической безопасности Луганской Народной Республики» окупаційної адміністрації РФ про обсяги поставленої військовим формуванням РФ деревини.
Зі свого боку ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , діючи як виконавці у складі організованої групи, згідно з єдиним планом вчинення злочинів та розподілом ролей, умисно, з метою надання представникам окупаційної влади російської федерації лісових ресурсів шляхом організації передачі деревини на потреби Збройних сил Російської Федерації, спрямованій на підтримку Російської Федерації, так званої Луганської Народної Республіки та їх збройних формувань, повинні були: виконувати вказівки керівника організованої групи - ОСОБА_9 ; безпосередньо займатися заготівлею, переробкою та передачею лісопродукції збройним формуванням держави-агресора для військових потреб; звітувати організатору групу про виконану роботу.
Стійкість і зорганізованість такого об'єднання визначалася тривалістю, стабільністю та безпекою його функціонування, що досягалося стабільним складом учасників об'єднання, тісними стосунками між його учасниками, їх централізованим підпорядкуванням, єдиними для всіх правилами поведінки, а так само наявністю плану злочинної діяльності відомого усім учасникам і чітким розподілом функцій між учасниками щодо його досягнення.
Крім того, всі члени організованої групи були обізнані щодо протиправних цілей, виявили бажання і сприяли досягненню визначеної мети в ході вчинення злочинів, у межах відведеної кожному з учасників групи спеціальної ролі, при цьому вказані особи були обізнані про дії один одного і направляли свої зусилля на досягнення єдиного для всіх злочинного результату - здійснення незаконного використання лісових ресурсів, надання представникам окупаційної влади Російської Федерації допомоги у викраденні таких ресурсів.
В подальшому, ОСОБА_9 , перебуваючи на території с. Чмирівка Старобільського району Луганської області, приблизно наприкінці 2022 року, точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, будучи обізнаними про факт ведення російською федерацією агресивної війни проти України, невизнання вказаною державою поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України, у тому числі Луганської області, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань, окупаційної адміністрації держави-агресора, співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, які за результатом їх реалізації завдадуть шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності України, будучи організатором злочинного угрупування, надав вказівку виконавцям ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 на організацію лісозаготівельних та лісопильно-деревообробних робіт з метою надання представникам окупаційної влади російської федерації лісових ресурсів шляхом передачі деревини на потреби Збройних сил Російської Федерації.
Так, ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , діючи умисно, реалізуючи спільний злочинний план, спрямований на реалізацію рішень держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, зокрема, щодо реалізації так званих функцій у сфері лісомисливського господарства, отримавши вказівку від ОСОБА_9 , почали здійснювати організацію лісозаготівельних та лісопильно-деревообробних робіт з метою надання представникам окупаційної влади Російської Федерації лісових ресурсів шляхом передачі деревини на потреби Збройних сил Російської Федерації.
В подальшому, ОСОБА_12 , будучи працівником структурного підрозділу ГУП ЛНР «СЛХ», а саме «Новопсковского лесничества», перебуваючи на території смт. Новопсков Старобільського району Луганської області, діючи за вказівкою ОСОБА_9 , реалізовуючи рішення держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, зокрема, щодо реалізації так званих функцій у сфері лісомисливського господарства, будучи обізнаним про факт ведення російською федерацією агресивної війни проти України, невизнання вказаною державою поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України, у тому числі Луганської області, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, як виконавець злочинного угрупування, організував проведення лісозаготівельних та лісопильно-деревообробних робіт та в подальшому надав представникам окупаційної влади Російської Федерації лісові ресурси - деревину на потреби Збройних сил Російської Федерації, з метою подальшого обігріву військовослужбовців країни агресора, будівництва фортифікаційних споруджень та на інших цілей, для захоплення частини суверенної території Україна та протидії Силам Оброни України, чим вчиняв діяльність на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності та обороноздатності України.
У період часу з січня по жовтень 2023 року, більш точний час в ході досудового розслідуванні встановити не виявилось можливим, ОСОБА_12 , діючи за вказівкою ОСОБА_9 , відповідно до злочинного плану та з відома інших учасників організованої групи, на безоплатній основі, забезпечив військовим формуванням держави-агресора відпуск лісопродукції з ділянок лісу, які відносяться до території лісового фонду Новопсковського лісництва, загальною кількістю 405,9 м?, з яких 71 м? для опалення, 321,4 м? для технологічних потреб та 13,5 м? пиломатеріалів.
Зокрема, на виконання злочинного плану, у період часу з 16.02.2023 по 16.03.2023 ОСОБА_12 , діючи за вказівкою ОСОБА_9 , відповідно до злочинного плану та з відома інших учасників організованої групи забезпечив відпуск лісопродукції загальною кількістю 208 м? з місця заготівлі, а саме з кварталу № 127 виділу 15, а також кварталу № 69 виділу 3 Новопсковського лісництва, федеральній казенній установі «Військова частина 89425», юридичною адресою якої є: РФ, Нижегородська обл., Володарський район,
с. Муліно, яка в свою чергу підконтрольна Міністерству оборони Російської Федерації.
Продовжуючи злочинний умисел, з 12.04.2023 по 18.04.2023 ОСОБА_12 , діючи за вказівкою ОСОБА_9 , відповідно до злочинного плану та з відома інших учасників організованої групи забезпечив відпуск лісопродукції загальною кількістю 67 м? з місця заготівлі, а саме з кварталу № 6 виділу 27 Новопсковського лісництва, «Військовій частині 23060», юридичною адресою якої є: РФ, м. Смоленськ, вул. Рєввоєнсовєта, 26, яка в свою чергу підконтрольна Міністерству оборони Російської Федерації.
Також, 19.04.2023 ОСОБА_12 , діючи за вказівкою ОСОБА_9 , відповідно до злочинного плану та з відома інших учасників організованої групи забезпечив відпуск готової лісопродукції, а саме дошки обрізної хвойних порід у кількості 13,50 м?, «Військовій частині 23060», юридичною адресою якої є: РФ, м. Смоленськ, вул. Рєввоєнсовєта, 26, яка в свою чергу підконтрольна Міністерству оборони Російської Федерації.
Разом з цим, 20.04.2023 ОСОБА_12 , діючи за вказівкою ОСОБА_9 , відповідно до злочинного плану та з відома інших учасників організованої групи забезпечив відпуск лісопродукції з місця заготівлі, а саме з кварталу № 6 виділу 25 Новопсковського лісництва загальною кількістю 27,0 м?, «Військовій частині 13821», юридичною адресою якої є: РФ, Ленінградська область, Всеволожський район, село Чорна Річка, яка в свою чергу підконтрольна Міністерству оборони Російської Федерації.
Крім того, з 21.04.2023 по 25.04.2023 ОСОБА_12 , діючи за вказівкою ОСОБА_9 , відповідно до злочинного плану та з відома інших учасників організованої групи забезпечив відпуск лісопродукції з місця заготівлі, а саме з кварталу № 6 виділу 23 Новопсковського лісництва загальною кількістю 22,10 м?, «Військовій частині 3641», юридичною адресою якої є: РФ, Московська область, м. Пушкіно, смт. Ашукино, вул. Лісная, 1А, яка в свою чергу підконтрольна Федеральній службі військ національної гвардії Російської Федерації.
Разом з цим, 08.06.2023 ОСОБА_12 , діючи за вказівкою ОСОБА_9 , відповідно до злочинного плану та з відома інших учасників організованої групи забезпечив відпуск лісопродукції з місця заготівлі, а саме з кварталу
№ 10 виділу 76, 77 Новопсковського лісництва загальною кількістю 26,0 м? «Військовій частині 13821», юридичною адресою якої є: РФ, Ленінградська область, Всеволожський район, село Чорна Річка, яка в свою чергу підконтрольна Міністерству оборони Російської Федерації.
ОСОБА_5 , будучи працівником структурного підрозділу ГУП ЛНР «СЛХ», а саме «Белолуцкого лесничества», перебуваючи на території смт. Білолуцьк Старобільського району Луганської області, діючи за вказівкою ОСОБА_9 , реалізовуючи рішення держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, зокрема, щодо реалізації так званих функцій у сфері лісомисливського господарства, будучи обізнаними про факт ведення російською федерацією агресивної війни проти України, невизнання вказаною державою поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України, у тому числі Луганської області, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, як виконавець злочинного угрупування, організував проведення лісозаготівельних та лісопильно-деревообробних робіт та в послідуючому надав представникам окупаційної влади російської федерації лісові ресурси - деревину на потреби Збройних сил Російської Федерації, з метою подальшого обігріву військовослужбовців країни агресора, будівництва фортифікаційних споруджень та на інших цілей, для захоплення частини суверенної території Україна та протидії Силам Оброни України, чим вчиняв діяльність на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності та обороноздатності України.
У період часу з лютого по жовтень 2023 року, більш точний час в ході досудового розслідуванні встановити не виявилось можливим, ОСОБА_5 , діючи за вказівкою ОСОБА_9 , відповідно до злочинного плану та з відома інших учасників організованої групи на безоплатній основі забезпечив військовим формуванням держави агресора відпуск лісопродукції з ділянок лісу, які відносяться до території лісового фонду Бєлолуцького лісництва загальною кількістю 238,5 м?, з яких 165,5 м? для опалення, а 73 м? для технологічних потреб.
Зокрема, упродовж січня 2023 року, більш точну дату під час проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , діючи за вказівкою ОСОБА_9 , відповідно до злочинного плану та з відома інших учасників організованої групи, забезпечив відпуск лісопродукції з ділянок лісу, які відносяться до території лісового фонду Бєлолуцького лісництва загальною кількістю 186,5 м?, з яких 22 м? «Військовій частині 12128», юридична адресою якої є: РФ, Оренбургская область, Тоцкий район, поселок Тоцкое 2-Е та 164,5 м? «Військовій частині 23060», юридична адресою якої є: РФ, м. Смоленськ, вул. Рєввоєнсовєта, 26, які в свою чергу підконтрольні Міністерству оборони Російської Федерації.
Продовжуючи злочинний умисел, упродовж лютого 2023 року, більш точну дату під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , діючи за вказівкою ОСОБА_9 , відповідно до злочинного плану та з відома інших учасників організованої групи забезпечив відпуск лісопродукції з ділянок лісу, які відносяться до території лісового фонду Бєлолуцького лісництва загальною кількістю 143 м?, з яких 42 м? «Військовій частині 12128», юридична адресою якої є: РФ, Оренбургская область, Тоцкий район, поселок Тоцкое 2-Е, 90 м? «Військовій частині 23060», юридична адресою якої є: РФ,
м. Смоленськ, вул. Рєввоєнсовєта, 26, також 6 м? «Військовій частині 59361», юридична адресою якої є: РФ, Красноярский край, м. Красноярск, вул. В/Ч 59361 та 5 м? «Військовій частині 86274» юридична адресою якої є: РФ, Свердловська область, м. Єкатеринбург, пр. Леніна, які в свою чергу підконтрольні Міністерству оборони Російської Федерації.
Також, упродовж березня 2023 року, більш точну дату під час проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , діючи за вказівкою ОСОБА_9 , відповідно до злочинного плану та з відома інших учасників організованої групи забезпечив відпуск лісопродукції з ділянок лісу, які відносяться до території лісового фонду Бєлолуцького лісництва загальною кількістю 520 м?, з яких 27 м? Військовій частині НОМЕР_1 », 488 м? «Військовій частині 23060» та 5 м? «Військовій частині 86274».
ОСОБА_13 , будучи працівником структурного підрозділу ГУП ЛНР «СЛХ», а саме «Новобелянского лесничества», перебуваючи на території Білолуцької селищної громади Старобільського району Луганської області, діючи за вказівкою ОСОБА_9 , реалізовуючи рішення держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, зокрема, щодо реалізації так званих функцій у сфері лісомисливського господарства, будучи обізнаними про факт ведення російською федерацією агресивної війни проти України, невизнання вказаною державою поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території України, у тому числі Луганської області, з метою встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, як виконавець злочинного угрупування, організував проведення лісозаготівельних та лісопильно-деревообробних робіт та в послідуючому надав представникам окупаційної влади російської федерації лісові ресурси - деревину на потреби Збройних сил Російської Федерації, з метою подальшого обігріву військовослужбовців країни агресора, будівництва фортифікаційних споруджень та на інших цілей, для захоплення частини суверенної території Україна та протидії Силам Оброни України, чим вчиняв діяльність на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності та обороноздатності України.
У період часу з січня по жовтень 2023 року, більш точний час в ході досудового розслідуванні встановити не виявилось можливим, лісничий Новобелянського лісництва ОСОБА_13 , діючи за вказівкою ОСОБА_9 , відповідно до злочинного плану та з відома інших учасників організованої групи на безоплатній основі забезпечив військовим формуванням держави агресора відпуск лісопродукції з ділянок лісу, які відносяться до території лісового фонду Новобелянського лісництва загальною кількістю 62 м? для опалення.
Таким чином, члени злочинного угрупування ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , діючи умисно, реалізовуючи спільний злочинний план, спрямований на підтримку та реалізацію рішень держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, зокрема, щодо реалізації так званих функцій у сфері лісомисливського господарства, в період часу з січня по жовтень 2023 року, більш точний час в ході досудового розслідуванні встановити не виявилось можливим, перебуваючи на території Старобільського району Луганської області, здійснили передачу деревини об'ємом приблизно 706 кубічних метрів представникам окупаційної влади російської федерації на потреби Збройних сил Російської Федерації, чим вчинили діяльність на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності та обороноздатності України.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі агресору, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянами України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави - агресора, добровільному зборі, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора та її збройним формуванням, вчинених у складі організованої групи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
У зв'язку зі збройною агресією рф, введеним воєнним станом в Україні, захопленням смт Білолуцьк Старобільського району Луганської області та проведенням бойових дій на лінії зіткнення, беручи до уваги існування достатніх підстав вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити складене письмове повідомлення про підозру та повістки про виклик, вказане позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру від 17 червня 2025 року у день його складання, у зв'язку з чим, зазначене повідомлення про підозру та повістки про виклики (на 21.06.2025, 22.06.2025, 23.06.2025), відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме 17.06.2025 опубліковано на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, а також офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України, тобто засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газети «Урядовий кур'єр» №121 (8046) від 17.06.2025 для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42022132580000169, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 111 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.
Таким чином, у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 111 КК України.
Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_5 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
Постановою слідчого від 23 червня 2025 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Вказує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 111 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зібраними під час досудового розслідування. Також зазначає, що в ході досудового розслідування встановлені ризики, передбачені п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і є недоцільним застосовувати до підозрюваного більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою. Зазначає, що на підставі абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, доцільним є не обирати підозрюваному альтеративний запобіжний захід у вигляді застави.
В обґрунтування можливості розгляду клопотання у відсутність підозрюваного вказує, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України, що підтверджується протоколами огляду інформації отриманої за результатами проведених НСРД, а саме про те що ОСОБА_5 займає посаду в органах окупаційної влади на території Луганської області.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних в клопотанні.
Захисник в судовому засіданні залишила вирішення питання щодо обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 - на розсуд суду.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши докази додані до клопотання, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Судом досліджено: витяг з ЄРДР, у відповідності до якого 17 листопада 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022132580000169 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України; 20 лютого 2024 року - за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України; 16 червня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України; 16 червня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України; протоколи огляду інтернет ресурсів, щодо публікації того, що ОСОБА_9 займає посаду в органах окупаційної влади на території Луганської області та протоколів впізнання особи за фотознімками; відомостей щодо роботи ОСОБА_5 до 24 лютого 2022 року на посаді помічника лісничого ДП «Старобільське лісомисливське господарство»; ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2023 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та протокол огляду дослідження матеріалів, отриманих в ході проведення НСРД разом із самими матеріалами НСРД; ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та протокол огляду дослідження матеріалів, отриманих в ході проведення НСРД разом із самими матеріалами НСРД; відомостей, що отримані в результаті виконання доручень щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 , а також декларація, що подавалася ОСОБА_5 на офіційному сайті НАЗК, які у сукупності підтверджують наявність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, попередньо кваліфікованих ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 111 КК України; а також достатні підстави вважати, що останній перебуває в тому числі і на окупованій території України Луганської області.
17 червня 2025 року, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 111 КК України, шляхом опублікування таких повідомлень та відповідних повісток про виклик на веб-сайті Офісу генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр».
Також, слідчий суддя вважає доведеним вказаний прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Про його наявність свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, що віднесені до категорії особливо тяжких злочинів, за одне з яких передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна, не прибував на виклики до слідчого три рази поспіль та не повідомляв органу досудового розслідування та Луганську обласну прокуратуру про причини неможливості прибуття, 23 червня 2025 року підозрюваного оголошено у розшук, станом на день розгляду клопотання не розшукано, не затримано. Дані обставини дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та фактично вже переховується від органів досудового розслідування та доводи слідчого в цій частині є доведеними.
При цьому слідчий суддя враховує, що як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов'язки, про покладення (продовження) яких клопоче прокурор у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Також є доведеним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Про його наявність свідчить те, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, враховуючи режим воєнного стану та особливості вчинення кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, має можливість продовжити вчинювати вказані злочини, вчинити інші подібні кримінальні правопорушення проти громадської безпеки, а так само інші кримінальні правопорушення.
Отже, з урахуванням тяжкості злочинів у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючі дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Обов'язок доведення факту перебування підозрюваного або його виїзду з тимчасово окупованої території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошення у міжнародний розшук покладається на слідчого, прокурора, який подав клопотання про застосування запобіжного заходу та має бути підтвердженим відповідними відомостями.
Так, сукупність досліджених доказів, дають достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може перебувати в тому числі і на тимчасово окупованій території України Луганської області.
Отже, з огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують слідчому судді на достатність підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
А тому, з урахуванням тяжкості злочинів у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючі данні про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а отже клопотання підлягає задоволенню.
Разом з цим, слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183,194 КПК України,
клопотання слідчого - задовольнити.
В порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2, ч.2 ст. 111 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде оголошений 25 червня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1