Справа №760/9823/24 2/760/2869/25
26 травня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.
за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олофінський Олег Васильович, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, в якому просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в два місяці.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Останні роки свого життя спадкодавець проживала у Федеративній Республіці Німеччина з метою постійного лікування, потребувала допомоги і піклування. Вона всіляко підтримувала та допомагала своїй матері до її смерті та фактично жила на дві країни (Велика Британія та Німеччина).
Ураховуючи, що її матір померла у Німеччині, отримати свідоцтво про смерть вона змогла лише через рік - ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки службові особи органів реєстрації смерті у Федеративній Республіці Німеччина просили надати оригінал свідоцтва про народження матері тощо.
При цьому, протягом 2020-2022 років владою Великої Британії з метою недопущення розповсюдження COVID-19 було запроваджено суворі заходи - заборона цивільним особам виїжджати (вилітати за межі країни) за виключенням поважних причин, до яких не відносився пошук оригіналів документів, тому воназ об'єктивних причин досить тривалий час не могла отримати свідоцтва про смерть.
Після отримання свідоцтва про смерть матері, вона звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, однак постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олофінського О. В. їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини.
Крім того, з огляду на те, що вона є громадянкою Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, постійно проживає у Великій Британії, а спадкове майно знаходиться на території України, існує велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна, що також свідчить про поважність причин пропуску строку прийняття спадщини, з урахуванням повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що нею наведено об'єктивні обставини, що свідчать про неможливість подання нею заяви про прийняття спадщини у строк встановлений законом, тому звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та просила позов задовольнити у повному обсязі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 30 квітня 2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
16 вересня 2024 року ухвалою суду витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олофінського О. В. належним чином засвідчену копію спадкової справи № 1/204 відносно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
04 листопада 2024 року до суду надійшли матеріали витребуваної спадкової справи.
12 листопада 2024 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
10 березня 2025 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_3 .
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити. Крім того, зазначила, що третя особа - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підтвердження чого нею було надано реєстр актового запису про смерть № S 817/2023.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак матеріали справи містять клопотання про розгляд справи у його відсутність, в якому представник просив прийняти рішення згідно з чинним законодавством.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, проте матеріали справи містять заяву про розгляд справи у його відсутність.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом установлено, що позивач є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача від 02 серпня 1971 року, свідоцтвом про припинення одруження матері позивача від 09 січня 1970 року, свідоцтвом про укладення шлюбу позивачем від 20 липня 1991 року, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 09 лютого 2024 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується витягом із запису про смерть № S1256/2021, виданим 01 лютого 2022 року відділом РАЦС м. Бремерхафен Федеративної Республіки Німеччина.
Відповідно до інформаційної довідки за № 5701 від 21 лютого 2024 року, наданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2
09 лютого 2024 року позивач подала до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олофінського О. В. заяву про прийняття спадщини, що залишилась від її померлої матері ОСОБА_2 .
12 березня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олофінським О. В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме, видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилося після смерті її матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки громадянкою Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії ОСОБА_1 пропущений строк для прийняття спадщини.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно з частиною першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Як встановлено судом позивач 09 лютого 2024 року звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олофінського О. В. з заявою про прийняття спадщини, однак приватним нотаріусом 12 березня 2024 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки останньою пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можливе за наявності таких умов: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 6121447св19).
Водночас, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі №405/7111/19-ц (провадження № 61-10591св21) виклав правовий висновок, згідно якого при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об'єктивних, непереборних перешкод для реалізації особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
З викладеного вбачається, що спадкоємцю, який пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Такий висновок зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 13 березня 2020 року у постанові у справі № 314/2550/17.
При цьому, тісно пов'язаний із принципом верховенства права принцип «пропорційності»: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.
Так, позивач зазначає поважними причинами пропуску строку те, що вона є громадянкою Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії та постійно проживає у Великій Британії, а спадкове майно знаходиться в Україні, тобто на великій відстані від місця її постійного місця проживання. Крім того, протягом року вона не могла отримати свідоцтво про смерть матері, оскільки службові особи органу реєстрації смерті Федеративної Республіки Німеччини вимагали надати оригінал свідоцтва про народження померлої, який у неї був відсутній. У зв'язку з запровадженням обмежувальних заходів, пов'язаних із запобіганням розповсюдженню кронавірусної хвороби (забороною виїжджати за межі Великої Британії без поважних причин), та у подальшому, початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну, не мала можливості у короткий термін знайти або відновити зазначений документ.
Відповідно до копії паспорту позивача № НОМЕР_1 , вона є громадянкою Великобританії.
Зі змісту переписки між позивачем та службовою особою органу РАЦС м. Бремерхафена Федеративної Республіки Німеччина вбачається, що 20 серпня 2021 року позивачу було повідомлено про необхідність надання оригіналів свідоцтва про народження матері, свідоцтва про народження батька та свідоцтва про шлюб її батьків, після отримання яких, буде можливим видати свідоцтво про смерть. 27 січня 2022 року позивачем було надіслано оригінал свідоцтва про народження її матері та свідоцтва про розірвання шлюбу її батьків. 01 лютого 2022 року позивачу було повідомлено, що органом РАЦС отримані необхідні документи та їй буде надіслано свідоцтво про смерть.
Факт запровадження карантинних обмежень у країнах Європи, починаючи з кінця 2019 року, що діяли до 2023 року, є загальновідомим та не потребує окремого доказування.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Відповідно до пунктів 1.1-1.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
При зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини нотаріус перевіряє шляхом витребовування від спадкоємця свідоцтва про смерть, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану або за безпосереднім доступом до реєстру актів цивільного стану.
З аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що факт смерті спадкодавця перевіряється нотаріусами на підставі свідоцтва про смерть, відповідного запису в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян або копії відповідного актового запису, наданого органом державної реєстрації.
Судом встановлено, що позивач у визначений законом строк не звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини через неможливість отримання протягом року свідоцтва про смерть спадкодавця у зв'язку з відсутністю пакету документів, що вимагався відповідним органом реєстрації, неможливістю зібрання указаного пакету документів через запровадження карантинних обмежень у країнах Європи. Таким чином, до 01 лютого 2022 року (дата видачі запису про смерть) нотаріус не зміг б перевірити факт смерті спадкодавця і час відкриття спадщини, та, відповідно встановити наявність законних підстав для заведення спадкової справи. Також, у зв'язку запровадженням воєнного стану на території України через повномасштабне вторгнення РФ та великою відстанню між місцем знаходження спадкового майна та постійним місцем проживання позивача (Велика Британія), остання не змогла звернутися до приватного нотаріуса у найкоротший термін після 01 лютого 2022 року.
Крім того, необхідно врахувати ту обставину, що після отримання постанови привтаного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_1 , не зволікаючи звернулася до суду з позовом у даній справі.
Згідно з вимогами статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач наведені позивачем обставини не заперечував.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи засади справедливості, добросовісності та розумності, встановлені статтею 3 ЦК України, верховенства права та збереження справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача і їх задоволення, та визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання відповідної заяви терміном у 2 місяці.
З огляду на викладене, керуючись статтями 1217, 1220, 1222, 1261, 1270, 1272 ЦК України статтями 2, 10, 12, 13, 15, 141, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 280, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення подається учасниками справи безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Судді Л. М. Ішуніна