Справа № 487/4188/25
Провадження № 2/487/2359/25
24.06.2025 року
Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Нікітін Д.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
20.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Нікітіна Д.Г.
При вирішенні питання про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі, судом враховано таке.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вимоги до позовної заяви закріплені статтями 175, 177 ЦПК України.
Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У відповідності до ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на національні суди покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість якої надано ВРУ та практику ЄСПЛ, як джерело права.
У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 № 10 роз'яснено, що судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19.06.2001, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20.02.2014, пункт 111).
У статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому, судовий збір, його об'єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.
Як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на положення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справ у всіх інстанціях звільняються учасники бойових дій у справах пов'язаних з порушенням їхніх прав.
При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_1 від 21.03.2017 року.
Натомість, з огляду на предмет даного спору, вказана справа не може вважатися такою, що пов'язана з порушенням прав позивача. А відтак, в даній справі позивача не звільнено від сплати судового збору з огляду на наведену ним підставу - пункт 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подачу до суду позовної заяви судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1211,20 грн.
Позивач повинен надати до суду документи, що підтверджують таку сплату, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд також вважає за необхідне роз'яснити позивачу вимоги ч.3 ст.185 ЦПК України, а саме - якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 175, 185, 258-261, 353 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Надати позивачу термін для виправлення вказаних недоліків позовної заяви строком 10 (десять) днів з моменту отримання копії даної ухвали шляхом надання до суду документів, що підтверджують сплату позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн., або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачці.
Копію ухвали надіслати позивачу для виконання.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua/fair/sud1412/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Д.Г. Нікітін