3/130/580/2025
130/1500/25
24.04.2025 р. м. Жмеринка
Суддя Жмеринського міськрайонного суду
Вінницької області Костянтин Шепель,
розглянувши матеріали справ про адміністративне правопорушення, що надійшли з Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, - за частиною третьою статті 126 та частиною п'ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Жмеринського міськрайонного суду 27 травня та 20 червня 2025 року надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 126 та частиною п'ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №339296 від 23 травня 2025 року, цього дня об 11-30 год в м. Жмеринка по вул. Асмолова ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Форте», будучи обмеженим державною виконавчою службою у праві керування транспортними засобами, відповідальність за що передбачена частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також, відносно ОСОБА_1 13 червня 2025 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №360802 за фактом того, що 13 червня 2025 року о 18-30 год в м. Жмеринка по вул. Асмолова водій ОСОБА_1 керував моторолером «Форте», не маючи права керування транспортними засобами, повторно протягом року, відповідальність за що передбачена частиною п'ятою статті 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідні протоколи були складені поліцейськими СРПП Жмеринського РВП про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частинами третьою та п'ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами та повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Постановою судді від 24 червня 2025 року дві справи об'єднано в одному провадженні.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву, у якій просив розгляд справи проводити у його відсутність.
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В даному випадку вважаю за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення, приходжу до такого.
Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Частиною першою п'ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Виходячи з практики застосування Європейським судом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною п'ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений частиною другою статті 52 Кримінального кодексу України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Суддя дослідив матеріали справи, а саме: протоколи про адміністративне правопорушення, у яких вказано, що водій ОСОБА_1 керував трициклом(моторолером), будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами та копію гарантійного талону на трицикл Forte S1-Р600.
У пункті 1.10 ПДР України зазначається, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що рухається за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт.
Як встановлено з протоколів про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував трициклом Forte S1-Р600. За технічними характеристиками номінальна потужність двигуна - 600 Вт, що значно менше визначеного у ПДР України поняття транспортного засобу, а отже для керування таким трициклом наявність посвідчення водія не передбачена.
Особа може бути піддана заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення (стаття 252) визначено, що в розрізі відповідальності за вчинення адмінправопорушення, передбаченого статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінка доказам надається за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, виключно судом, який керується при цьому законом і правосвідомістю.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Так, із змісту досліджених матеріалів справи не встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачені частиною третьою та п'ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки трицикл, яким він керував, не являється транспортним засобом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статей 9, 245, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений суддею тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, вважаю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою та п'ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, недоведеною.
Частина перша статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 62, 129 Конституції України, статтями 7, 126, 245, 247, 252, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 126 та частиною п'ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів через Жмеринський міськрайонний суд.
Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ