16 червня 2025 рокуСправа №160/8794/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
25.03.2025р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 06.04.2025р. та заяви про доповнення до адміністративного позову від 02.05.2025р., просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання у встановлені законодавством строки повторного розгляду заяви позивача від 01.02.2024 року, стосовно проведення перерахунку пенсії, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року та Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі №160/14400/24;
- зобов'язати відповідача, відповідно до законодавства, за порушення строку повторного розгляду заяви позивача від 01.02.2024 року, стосовно проведення перерахунку пенсії, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року та Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі №160/14400/24, притягти до відповідальності працівників, які були визначені відповідальними за своєчасний розгляд цієї заяви;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21.02.2025 року №045750011808 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком, на підставі Закону України “Про державну службу»;
- зобов'язати відповідача у разі не доведення ним недостовірності відомостей довідки від 01.02.2024 року №54-02/215, виданої позивачеві Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, прийняти рішення про переведення позивача на пенсію за віком, на підставі Закону України “Про державну службу» на підставі наявних документів, з 01.02.2024 року (дати звернення з відповідною заявою) до першої виплати пенсії, призначеної за Законом України “Про державну службу», з визначенням розміру пенсії згідно з нормами законодавства, яке діяло на момент виникнення правовідносин, і здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум за період лютий 2024 року - квітень 2025 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.01.2021 йому призначено пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. Наказом в.о. голови Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.12.2023 №126-ВК позивача було звільнено з 15.01.2024, у зв'язку із припиненням державної служби і виходом на пенсію (пункт 7 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIІI. 01.02.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку призначеної йому пенсії, відповідно до Закону №889. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №045750011808 від 09.02.2024 про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивачеві було відмовлено в переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки довідка про заробітну плату не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №1409 від 29.12.2023, а саме: довідка №54-02/215 від 01.02.2024 про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг та вислугу років) видана на підставі особових рахунків за грудень 2023. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2024р. у справі №160/14400/24, що залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025р., позов ОСОБА_1 було задоволено частково та, зокрема, визнати протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.02.2024 №045750011808 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу», а також і зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2024 про переведення на пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу». На виконання наведених судових рішень, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було прийнято рішення №045750011808 від 21.02.2025, яким позивачеві було відмовлено в переходi з пенсiї за віком згiдно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування" на пенсiю за віком вiдповiдно до Закону Украiни "Про державну службу", оскільки в ході аналізу наданих документів встановлено, що довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг та вислугу років) від 01.02.2024 №54-02/215 не відповідає вимогам Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №622), оскільки видана на січень 2024, а не на дату звернення; довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 01.02.2024 №54-02/215 налічує менше 60 місяців, а саме 56, що є порушенням вимог абзацу 3 пункту 4 Порядку №622 та відповідно в довідку включені інші виплати, які не передбачені Законом №889-VІII та Порядком №622; в матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_1 відсутні відомості, чи Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України провело з 01.01.2024 класифікацію посад державної служби. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, а тому звернувся до суду з даним позовом. Також, позивач вказує на те, що відповідачем, на виконання рішення суду, з моменту набрання ним законної сили, не проводились заходи з проведення додаткової перевірки достовірності відомостей поданих ним до органів Пенсійного фонду України документів, на такі заходи відповідач не вказує, а тому позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області порушено строки повторного розгляду, визначені частиною п'ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», його заяви від 01.02.2024 року, яка надійшла йому на розгляд 31.01.2025 року. Окрім того, у заяві про доповнення до адміністративного позову від 02.05.2025р. позивач вказує на те, що 17.04.2025 року він скористався своїм правом на повторне подання заяви до Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії, не зачіпаючи оскаржуваний період, який є предметом цієї справи, до якої були подані довідки, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622, зі змінами (додаються), за формою таблиць вони відрізняються від таблиць, передбачених постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року № 1-3, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, проте зміст цих таблиць є однаковим, та за результатом розгляду повторної заяви від 17.04.2025 року, відповідно до Протоколу / розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 24.04.2025 прийнято рішення №045750011808 від 25.04.2025, яким позивачеві проведено перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», пенсію призначено з травня 2025 року (а.с.52-53).
Ухвалою суду від 16.04.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.46).
Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2025р. відзиву на позов у встановлений ухвалою строк суду не надав, ухвалу від 16.04.2025р., позов з додатками та уточнений позов відповідач отримав 17.04.2025р., 26.03.2025р. та 10.04.2025р. відповідно в свій електронний кабінет згідно до вимог ст.ст. 18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому останній вважається повідомленим належним чином з урахуванням наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи (а.с.49-51).
У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 16.06.2025р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по 16.04.2025р., що не заперечується учасниками справи.
Наказом Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.12.2023 №126-ВК було звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста Першого відділу досліджень і розслідувань, з 15.01.2024, у зв'язку із припиненням державної служби і виходом на пенсію (пункт 7 частини 1 статті 83 Закону №889-VIІI) - (а.с.15).
01.02.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме: на пенсію за віком на підставі Закону №889-VIII, до якої були додані, зокрема, довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг та вислугу років) від 01.02.2024 № 54-02/215, довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 01.02.2024 № 54-02/215, довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії від 01.02.2024 № 54-02/215 (а.с.15).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №045750011808 від 09.02.2024 про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивачеві було відмовлено в переході з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки довідка про заробітну плату не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України №1409 від 29.12.2023, а саме: довідка №54-02/215 від 01.02.2024 про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг та вислугу років) видана на підставі особових рахунків за грудень 2023 (а.с.16).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2024р. у справі №160/14400/24, що залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025р., позов ОСОБА_1 було задоволено частково та, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.02.2024 №045750011808 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу», а також і зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2024 про переведення на пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу» (а.с.19-31).
На виконання наведених судових рішень, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було прийнято рішення №045750011808 від 21.02.2025, яким позивачеві було відмовлено в переходi з пенсiї за віком згiдно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування" на пенсiю за віком вiдповiдно до Закону Украiни "Про державну службу", оскільки в ході аналізу наданих документів встановлено, що довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг та вислугу років) від 01.02.2024 №54-02/215 не відповідає вимогам Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №622), оскільки видана на січень 2024, а не на дату звернення; довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 01.02.2024 №54-02/215 налічує менше 60 місяців, а саме 56, що є порушенням вимог абзацу 3 пункту 4 Порядку №622 та відповідно в довідку включені інші виплати, які не передбачені Законом №889-VІII та Порядком №622; в матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_1 відсутні відомості, чи Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України провело з 01.01.2024 класифікацію посад державної служби (а.с.17-18).
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з бездіяльністю відповідача щодо недотримання у встановлені законодавством строки повторного розгляду заяви позивача від 01.02.2024 року, стосовно проведення перерахунку пенсії, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року та Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі №160/14400/24; з рішенням відповідача від 21.02.2025 року №045750011808 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком, на підставі Закону України “Про державну службу», у зв'язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання такої бездіяльності та рішення відповідача протиправними, скасування рішення та зобов'язання відповідача відповідно до законодавства, за порушення строку повторного розгляду заяви позивача від 01.02.2024 року, стосовно проведення перерахунку пенсії, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року та Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі №160/14400/24, притягти до відповідальності працівників, які були визначені відповідальними за своєчасний розгляд цієї заяви; у разі не доведення ним недостовірності відомостей довідки від 01.02.2024 року №54-02/215, виданої позивачеві Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, прийняти рішення про переведення позивача на пенсію за віком, на підставі Закону України “Про державну службу» на підставі наявних документів, з 01.02.2024 року (дати звернення з відповідною заявою) до першої виплати пенсії, призначеної за Законом України “Про державну службу», з визначенням розміру пенсії згідно з нормами законодавства, яке діяло на момент виникнення правовідносин, і здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням виплачених сум за період лютий 2024 року - квітень 2025 року.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Право на пенсійне забезпечення державних службовців визначено Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (далі - Закон №889), який набув чинності 01.05.2016.
Закону №889 визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Даним законом, зокрема, визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723).
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ст. 37 Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок призначення пенсій згідно з Законом №889, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону № 3723, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Порядок № 622), редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про перехід на інший вид пенсії (01.02.2024).
Зокрема, пунктом 4 Порядку № 622 передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;
- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Пунктом 5 Порядку № 622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від17.01.2017 № 1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям".
Такими довідками є:
- про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
- про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Частиною першою ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно із ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, має враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин ст. 41 Закону «Про загальнообов'язове державне пенсійне страхування».
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723 після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723 вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі № 591/6970/16-а, яка підлягає обов'язковому врахуванню адміністративним судом згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Факт того, що позивач працював на посадах, віднесених до посад державних службовців, досяг відповідного пенсійного віку та має необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком на підставі Закону №889 встановлено у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2024р. у справі №160/14400/24, яке набрало законної сили 30.01.2025р., та не підлягає доказуванню в силу приписів ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, в оскаржуваному рішенні від 21.02.2025р. немає зауважень щодо відсутності у позивача законодавчо встановленого стажу, віку тощо, як таких, що дають право на пенсію за віком за Законом №889.
Так, згідно з довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 01.02.2024 №54-02/215, виданої Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України ОСОБА_1 , останній працював в Південно-східному міжобласному територіальному відділенням Антимонопольного комітету України на посаді головного спеціаліста Першого відділу досліджень і розслідувань Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, заробітна плата станом на січень 2024 становить:
посадовий оклад 23 122 грн;
надбавка за ранг (4 ранг) 700 грн;
надбавка за вислугу років (50%) (за стаж державної служби 24 роки) 11 561грн;
усього: 35 383 грн.
Довідка видана на підставі особових рахунків, платіжних відомостей або інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату за січень 2024 та у ній зазначено, що на всі види оплати праці, включені в них, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.14).
Враховуючи вищевикладене, позивач має право на обчислення пенсії державного службовця у порядку ст. 37 Закону України «Про державну службу» із врахуванням усіх складових його заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому, судом враховується, що згідно пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
Отже, за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати.
Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Відповідно до частини 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058 органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія.
Водночас, відповідачем всупереч вимогам Порядку №22-1 не проведено перевірку спірної довідки, таких доказів матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву в розмірі заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, відповідач мав право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
За умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
При цьому виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, а не неможливість проведення перевірки, є підставою для неврахування довідки.
Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів встановлення факту подання позивачем недостовірних відомостей.
А відповідно, із наведеного слід дійти висновку, що оспорюване рішення відповідача від 21.02.2025 року №045750011808 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком, на підставі Закону України “Про державну службу» з 01.02.2024р., не відповідає вищенаведеним приписам, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність рішення відповідача від 21.02.2025 року №045750011808 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком, на підставі Закону України “Про державну службу» з 01.02.2024р., з урахуванням аналізу норм вищенаведеного законодавства та обставин справи встановлених судом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність рішення відповідача від 21.02.2025 року №045750011808 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком, на підставі Закону України “Про державну службу» з 01.02.2024р., суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши у переведенні позивача на наведений вид пенсії, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом встановлено порушення вищенаведеним рішенням відповідача від 21.02.2025 року №045750011808 про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком, на підставі Закону України “Про державну службу» з 01.02.2024р., прав та інтересів позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню з урахуванням повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст.9,245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, слід зобов'язати відповідача перевести позивача на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу» на підставі документів, доданих до заяви від 01.02.2024р., зокрема, довідки від 01.02.2024 року №54-02/215, виданої позивачеві Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, і здійснити відповідний перерахунок пенсії, починаючи з 01.02.2024р. по 16.04.2025р., виплату провести з урахуванням виплачених сум, виходячи з того, що судом встановлено протиправність рішення відповідача щодо відмови у такому перерахунку, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі “Кечко проти України» зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України» констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є саме зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу» на підставі документів, доданих до заяви від 01.02.2024р., зокрема, довідки від 01.02.2024 року №54-02/215, виданої позивачеві Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, і здійснити відповідний перерахунок пенсії, починаючи з 01.02.2024р. по 16.04.2025р., виплату провести з урахуванням виплачених сум.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання у встановлені законодавством строки повторного розгляду заяви позивача від 01.02.2024 року, стосовно проведення перерахунку пенсії, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року та Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі №160/14400/24; зобов'язати відповідача, відповідно до законодавства, за порушення строку повторного розгляду заяви позивача від 01.02.2024 року, стосовно проведення перерахунку пенсії, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 року та Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі №160/14400/24, притягти до відповідальності працівників, які були визначені відповідальними за своєчасний розгляд цієї заяви, оскільки наведені позовні вимоги фактично стосуються контролю за виконанням рішення суду у справі №160/14400/24 при розгляді даної справи, що не передбачено нормами КАС України, при цьому, за приписами ст.383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем лише згідно квитанції про сплату №2867-3876-6885-7120 від 25.03.2025р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 968 грн. 96 коп., виходячи із розрахунку: 1937,92 грн./2 (а.с.7,34).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.02.2025 року №045750011808 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком, на підставі Закону України “Про державну службу» з 01.02.2024р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, 7, код ЄДРПОУ 21084076) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу» на підставі документів, доданих до заяви від 01.02.2024р., зокрема, довідки від 01.02.2024 року №54-02/215, виданої позивачеві Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, і здійснити відповідний перерахунок пенсії, починаючи з 01.02.2024р. по 16.04.2025р., виплату провести з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, 7, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 грн. 96 коп. (дев'ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва