Справа № 947/9673/25
Провадження № 2/947/2303/25
Іменем України
25.06.2025 м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Цирфа К.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з позов звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі також - позивач, ТОВ «ФК «ЄАПБ»), поданим в його інтересах представником Чечельницькою Антоніною Олексіївною до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 28967-01/2024 від 19.01.2024 в розмірі 22 950 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі кредитного договору первісним кредитором відповідачу надано кошти (кредит). У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу передано позивачу. Оскільки відповідачем не виконано обов'язок з повернення тіла кредиту та процентів за користування ним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 14.04.2025 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
Відповідач, належним чином повідомлений, відзив до суду не направив. Відтак суд уважає за можливе здійснити судовий розгляд за наявними матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов такого висновку.
Із позовної заяви та долучених до неї доказів випливає, що 19.01.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28967-01/2024 в електронній формі, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 6 800 грн, шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Строк надання кредиту - 120 днів, розмір денної процентної ставки - 2,5 %.
20.06.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено договір факторингу № 20062024 відповідно до якого клієнт передає (відступає) фактору за плату належні йому права вимоги до боржників, указаних у реєстрі, зокрема до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 100602025 від 28.12.2021.
Факт передачі права вимоги підтверджено актом прийому-передачі реєстру боржників б/н від 16.07.2024 до вказаного договору факторингу та витягом з реєстру боржників щодо передачі фактору права вимоги за заборгованістю відповідача за кредитним договором № 28967-01/2024 від 19.01.2024 в розмірі 22 950 грн.
Позивач зазначає, що первісний кредитор за вказаним кредитним договором свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, згідно з умовами договору. Натомість відповідач свої зобов'язання не виконав, суму кредиту та нарахованих на нього процентів не повернув.
Мотиви прийнятого рішення
Так, основними засадами (принципами) судочинства, визначеними ч. 3 ст. 2 ЦПК України є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність судового розгляду справи.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Виходячи з принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України).
З аналізу позову та долучених до нього документів випливає, що між відповідачем та первісними кредиторами були укладені кредитні договори. У подальшому, на підставі договорів факторингу, право вимоги за цими договорами передано позивачу.
З цього приводу суд зазначає, що позивачем до суду не надано належного розрахунку заявлених позовних вимог із зазначенням бази нарахування (вихідної суми заборгованості) у поєднанні із застосованою процентною ставкою, коштів, які були сплачені позичальником та дату їх сплати, що надасть суду можливість підтвердити або спростувати факт наявної заборгованості, перевірити правильність зарахування сплачених сум на погашення тіла кредиту/процентів.
Окремо суд зауважує, що позивачем не надано до суду належних доказів факту перерахування кредитних коштів на платіжну картку саме позичальника. Інформація з банку - емітента платіжної картки щодо належності картки відповідачу та руху коштів за нею не надано. Інших первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б факт перерахування коштів на платіжну картку саме відповідача до суду також не надано.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись принципами змагальності сторін та диспозитивності судового розгляду суд доходить висновку, що позивачем не доведено перед судом належними, допустимими та достатніми доказами факт надання кредиту відповідачеві та наявної заборгованості, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов не підлягає до задоволення, судові витрати позивача не компенсуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К. А. Цирфа