Справа № 947/20318/25
Провадження № 1-кс/947/8522/25
18.06.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , під час розгляду у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000000159 від 11.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження кримінального провадження №12025160000000159 від 11.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному проваджені здійснюється Одеською обласною прокуратурою.
05.06.2025 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси проведено обшук за місцем здійснення діяльності КП «ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС ФОНТАНСЬКИЙ», за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, буд. 12/3, в ході якого вилучені речі та документи, перелік яких зазначено у клопотанні прокурора.
Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Представник власника майна КП «ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС ФОНТАНСЬКИЙ» - адвокат ОСОБА_4 надав письмові заперечення, в яких посилався на необґрунтованість клопотання, оскільки частина вилучених документів датована раніше ніж обставини кримінального правопорушення. Зауважив, що під час обшуку був вилучений мобільний телефон директора КП «ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС ФОНТАНСЬКИЙ» ОСОБА_5 , який надав вільний доступ до останнього, однак, незважаючи на відсутність в телефоні відшукуваної інформації, останній був вилучений під час слідчої дії. Крім того, ухвалою слідчого судді не надавався дозвіл на вилучення особистих речей ОСОБА_5 . Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Як вбачається з клопотання та доданих матеріалів, останнє не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке: прокурором в клопотанні не було наведено відповідного обґрунтування необхідності арешту мобільного телефону, що належить ОСОБА_5 , вилученого під час проведення 05.06.2025 обшуку за місцем здійснення діяльності КП «ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИЙ СЕРВІС ФОНТАНСЬКИЙ», за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, буд. 12/3, посилання причетності такого майна до кримінального провадження №12025160000000159 від 11.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.191 КК України та, як наслідок, його відповідності критеріям, передбачених ч.1 ст.98 КПК України для речових доказів.
Крім того, прокурором до клопотання, яке подано слідчому судді не надано жодного доказу на обґрунтування необхідності та підстав для накладення арешту на вказане майно, не долучено документів щодо здійснення огляду вилученого мобільного телефону, постанови про призначення комп'ютерно-технічної експертизи.
На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.
Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність вилученого майна категорії речових доказів, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню прокурору.
Згідно вимог ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до переконання, що на теперішній час наявні всі правові підстави для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, відповідно до вимог ч.3 ст.172 КПК України.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000000159 від 11.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1