Справа № 137/794/25
24 червня 2025 р. 3/137/299/25
с-ще Літин
Суддя Літинського районного суду Вінницької області Верещинська Я.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , безробітної, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП,
Відповідно до протоколу №691, ОСОБА_1 вчинила порушення здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації, а саме, на момент перевірки 05.06.2025 о 13год 30хв надавала послуги перукаря на загальну суму 100,00грн (сто гривень), чим порушила ст.42,58 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV, ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003р. №755-IV.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнала, просила провадження у справі закрити. Пояснила, що має навики перукаря, оскільки раніше проходила відповідні курси. Того дня до неї привела сусідка свого сина щоб постригти, наміру брати за це кошти вона не мала, однак остання всунула їй кошти силоміць. Повідомила, що іноді може постригти своїх сусідів та родичів, однак кошти за це не бере, робить це просто так, оскільки має вміння. Якось відвідувала лікарню з пораненими військовими, яких підстригла, відповідно, коштів з них не брала, робила це з мотивів волонтерської діяльності. Запевнила, що такою підприємницькою діяльністю не займається та не має з цього доходів.
З'ясувавши позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол та додані до нього матеріали, суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 7 КпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справи про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа), розглядаючи та вирішуючи справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Згідно частин 1, 2 статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, при цьому господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, є не тільки факт провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), а і систематичний характер таких дій, що і становить суть господарської діяльності.
В постанові Пленуму від 25.04.2003 р. №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» Верховний Суд України роз'яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Склавши протокол про адміністративне правопорушення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, орган податкової служби повинен був навести докази того, що ОСОБА_1 не тільки здійснювала провадження господарської діяльності з надання послуг перукаря, але й робила це систематично з зазначенням встановлених дат та часу цих послуг, що складає істотну ознаку адміністративного правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП, однак, у фабулі протоколу зазначено лише те, що ОСОБА_1 надала послугу перукаря на загальну суму 100,00грн (сто гривень).
Разом з тим, судом досліджено наказ про проведення фактичної перевірки, направлення на перевірку, акт (довідку) фактичної перевірки та власне сам протокол про адміністративне правопорушення, які не містять жодних відомостей про особу, якій надавались послуги, пояснень вказаної особи, а також щодо долі грошей, одержаних внаслідок вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення. Крім того, у протоколі не зазначено свідків, їх пояснень до протоколу не додано.
Всупереч вимог частини 2 статті 251 КУпАП будь-яких інших доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КУпАП, органом владних повноважень суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, наявними в матеріалах справи доказами, не доведений факт провадження ОСОБА_1 підприємницької діяльності з надання послуг перукаря, тому подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, відсутні.
Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суддя керується закріпленим у ст.62 і ст.129 Конституції України принципом забезпечення доведеності вини, згідно якого усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тягар доказування вини покладено на орган, який склав відповідний матеріал.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язало суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вище викладене вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи, у зв'язку із чим провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.62, 129 Конституції України, ст.164, 247, 251, 277, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: Верещинська Я. С.