Справа № 600/685/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
24 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії,
у лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ) в якому просив:
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не виплати позивачу грошового забезпечення за період з березня 2022 року по червень 2022 із визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за червень 2022 року, премії за червень 2022 року у розмірі згідно телеграми Міністра оборони України від 14.01.2022 №248/269 та компенсації відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з березня 2022 року по червень 2022 із визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, із перерахунком додаткових складових видів грошового забезпечення та премії, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за червень 2022 року, премію за червень 2022 року у розмірі згідно телеграми Міністра оборони України від 14.01.2022 №248/269, із врахуванням раніше виплачених сум, та компенсацію відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ;
- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо не виплати позивачу грошового забезпечення за період з липня 2022 року до 17.11.2023 із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць за період з 03.04.2023 по 30.04.2023, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць за період з січня 2023 року по 3 квітня 2022 року та з серпня 2023 року до 17.11.2023, премії за січень та квітень 2023 року у розмірі згідно окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 № 2683/з, компенсації за не використану відпустку із врахуванням розміру грошового забезпечення згідно прожиткових мінімумів станом на 1 січня за відповідні календарні роки, не виплачених премій у належному розмірі та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 грошової допомоги при звільненні в розмірі 4% місячного грошового забезпечення із врахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та із врахуванням не виплачених сум грошового забезпеченням за період з 02.03.2022 до 17.11.2023, компенсації відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з липня 2022 року до 17.11.2023 із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць за період з 03.04.2023 по 30.04.2023, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць за період з січня 2023 року по 3 квітня 2023 року та з серпня 2023 року до 17.11.2023, премію за січень та квітень 2023 року у розмірі згідно окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з, компенсацію за не використану відпустку із врахуванням розміру грошового забезпечення згідно прожиткових мінімумів станом на 1 січня за відповідні календарні роки, не виплачених премій у належному розмірі та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 грошову допомогу при звільненні в розмірі 4% місячного грошового забезпечення із врахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, із врахуванням не виплачених сум грошового забезпеченням за період з 02.03.2022 до 17.11.2023, із врахуванням раніше виплачених сум, компенсацію відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні у період з 02.03.2022 по 17.11.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 02.03.2022 по 17.11.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022, 01.01.2023.
Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 премії за червень 2022 року.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за червень 2022 року у розмірі згідно телеграми Міністра оборони України від 14.01.2022 № 248/269.
Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 за червень 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за червень 2022 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану в розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач та в/ч НОМЕР_1 подали апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати вказане рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, відповідач - в/ч НОМЕР_1 просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що з 02.03.2022 по 17.11.2023 позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , які підпорядковувалися військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 .
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.03.2022 № 58, штаб-сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.03.2022 № 57 на посаду головного сержанта мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 02.03.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення і визнано таким, що з 02.03.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 3350 гривень на місяць шпк «Головний сержант».
Цим же наказом наказано виплачувати ОСОБА_1 щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 206% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 17.11.2023 № 333, штаб-сержанта ОСОБА_1 , стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 16.11.2023 № 191-РС у запас за підпунктом г (у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, визнано таким, що 17.11.2023 справи та посаду здав і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 17.11.2023 виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Цим же наказом наказано:
-виплатити позивачу щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 в розмірі 523% посадового окладу за період з 01.11.2023 по 17.11.2023;
- виплатити позивачу надбавку за особливості проходження служби відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 в розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 01.11.2023 по 17.11.2023;
- виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік загальною тривалістю 50 днів відповідно до абзацу 3 частини 14 статті 10 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей;
- здійснити позивачу виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 80 відсотків місячного грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2016 № 460 Порядок та умови, виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби;
- виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік загальною тривалістю 14 днів, та за 2023 рік загальною тривалістю 14 днів, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту, статті 16-2 Закону України Про відпустки, ст. 10 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, п. 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260.
Позивач вважаючи, що під час проходження військової служби та звільнення із неї відповідачами з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплату йому грошового забезпечення, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, компенсації за не використану відпустку із врахуванням розміру грошового забезпечення згідно прожиткових мінімумів станом на 1 січня за відповідні календарні роки, не виплачених премій у належному розмірі та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, а також грошової допомоги при звільненні в розмірі 4% місячного грошового забезпечення із врахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та із врахуванням не виплачених сум грошового забезпеченням, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі-Закон № 2011-ХІІ) визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Постанова № 704).
Так, Постановою № 704 затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції чинній до 24.02.2018) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Так, у Додатку 1 до Постанови № 704 (Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу)) визначено, що тарифному розряду "18" відповідає тарифний коефіцієнт "2,4".
При цьому, у примітці 1 до цього Додатку зазначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Так, 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Постанова № 103).
Згідно з пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Таким чином, станом на 01.01.2019 пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.
Відтак, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Так, із змісту картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2022 - 2023 роки встановлено, що у 2022 та 2023 роках військовою частиною НОМЕР_1 позивачу визначено посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 17.11.2023 № 333, позивача виключено з 17.11.2023 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Згідно вказаного наказу позивачу, серед іншого, нараховано та виплачено: компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік загальною тривалістю 50 днів та невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік загальною тривалістю 14 днів, та за 2023 рік загальною тривалістю 14 днів на загальну суму 59371,65 грн; одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 18268,20 грн. Наведена обставина підтверджується карткою особового рахунку.
Тобто, упродовж служби та звільненні із неї позивачу здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (надбавку за особливості проходження служби, премія, допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні, інші виплати).
Тоді як, під час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_5 з 02.03.2022 по 17.11.2023 відповідач мав би нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 шляхам множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, із картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2022 - 2023 роки, встановлено, що посадовий оклад та оклад за військовим званням встановлений значно нижче, ніж мав би бути розрахований відповідно до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу - Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Крім того, Додатком 16 до Постанови № 704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.
Також Постановою № 704 встановлено для військовослужбовців виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Зокрема вказаною постановою встановлено виплату надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу, а також разові виплати, допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, передбачені відповідно статтею 10-1 частиною 1 та статтею 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 1 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Абзацом 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону №2011-XII визначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Відповідно до п. п. 1, 4 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Так, відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму на 01 січня 2018 року встановлено на рівні 1762 грн, а станом на 01 січня 2020 року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" такий встановлено на рівні 2102 грн, станом на 01 січня 2021 року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270 грн, станом на 01 січня 2022 року відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2481 грн, станом на 01 січня 2023 року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2684 грн.
Таким чином, під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та при звільненні із неї позивачу виплачено у меншому, ніж законодавчо належало розмірі щомісячне грошове забезпечення, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні, компенсація за невикористані дні відпустки тощо, оскільки відповідачем (військовою частиною НОМЕР_1 ) неправильно обраховано розмір місячного грошового забезпечення, який є розрахунковою величиною для вказаних виплат, так як грошове забезпечення нараховувалося із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018, а не на 01.01.2022 та на 01.01.2023.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання відповідача - військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату позивачу з 02.03.2022 по 17.11.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022, 01.01.2023.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення за період з березня 2022 року по червень 2022 року та зобов'язання їх вчинити, пред'явлених до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки у спірний період позивач не проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Так, матеріалами справи підтверджується, що у період з 02.03.2022 по 17.11.2023 позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , які підпорядковані військовій частині НОМЕР_1 . Цими військовими частинами здійснювалося нарахування позивачу грошового забезпечення в межах наданих їм повноважень відповідно до Постанови № 704 та Порядку.
При цьому, матеріалами справи підтверджується те, що позивач ніколи не був військовослужбовцем територіальних центрів ІНФОРМАЦІЯ_6 . Наказів про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження і про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 не здійснював відносно позивача.
Разом з тим, посилання позивача щодо перебування військової частини НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_3 не спростовує проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , та як наслідок, обов'язку у військової частини НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 02.03.2022 по 17.11.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату позивачу премії за червень 2022 року, січень та квітень 2023 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (Порядок № 260, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 1 розділу XVI вказаного Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків (п. 2, 3 розділу XVI вказаного Порядку № 260).
Відповідно до абз. 3 п. 5 розділу XVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках - за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
При цьому, телеграмами Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 14.01.2022 № 248/269 та від 01.02.2023 № 2683/з 01.01.2023 встановлено конкретні розміри премії за тарифними розрядами у 2022 та 2023 роках.
Так, із матеріалів справи встановлено, що позивачу за червень 2022 року, січень та квітень 2023 року не нараховувалася та не виплачувалася премія.
При цьому, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №54 від 02.02.2023 та витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_3 №243 від 02.05.2023, № 529 від 02.10.2023 та № 582 від 02.11.2023 позивач неодноразово вживав алкогольні напої, у зв'язку з чим йому не виплачувалась премія та додаткова грошова допомога за відповідні місяці служби, а саме: січень, квітень, вересень та жовтень 2023 року.
Разом з тим, доказів оскарження вказаних вище наказів до вищестоячого начальника або до суду позивач не надав, а в матеріалах справи відсутні докази про їх скасування, а відтак вони є чинними.
Враховуючи те, що преміювання військовослужбовців є правом командира (начальника) військової частини, а відповідно до вищенаведених наказів, які є чинними на час розгляду справи, позивач позбавлений щомісячної премії, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про нарахування та виплату йому премії за січень та квітень 2023 року.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на постанову Харківського апеляційного суду від 05.07.2023 у справі № 638/4448/23, якою скасовано постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.05.2023 по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та повернуто матеріали даної справи для належного оформлення, оскільки вказаним судовим рішенням не скасовано накази, якими позивача позбавлено преміювання.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази нарахування та виплати позивачу премії за червень 2022 року. Причини та підстави не нарахування та не виплати позивачу премії за червень 2022 року, військова частина НОМЕР_1 , в якій позивач проходив військову службу, не повідомила.
Враховуючи те, що у спірний період позивач не проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу премію за червень 2022 року у розмірі згідно телеграми Міністра оборони України від 14.01.2022 № 248/269.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу додаткових винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць за період з 03.04.2023 по 30.04.2023 та у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць за червень 2022 року, а також за період з січня 2023 року по 03.04.2023 та з серпня 2023 року до 17.11.2023, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ч.1 ст. 1-1 та ст. 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та який неодноразово продовжувався та діє і по теперішній час.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Постанова № 168), абз. 1-3 п. 1 якої (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 № 1066, яка застосовувалась з період з 24.02.2022 по 31.08.2022) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно абз. 1-3 п. 1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 1146, яка застосовувалася у період з 01.09.2022 по 20.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 2-1 Постанови №168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793, яка застосовувалася у період з 24.02.2022 по 20.01.2023) встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Так, наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку №260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01.06.2022), а потім окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29.
Відповідно до п. 3 окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
-бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно п. 5 окремого доручення Міністр оборони України установив виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) по особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).
Пунктом 9 окремого доручення обумовив до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн не включати військовослужбовців, які:
-самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника) (підпункт 9.4 пункту 9);
- вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошеного наказом командира (начальника) (підпункт 9.8 пункту 9).
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» внесено зміни до пункту 1, зокрема: слова «військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора,», «співробітникам Служби судової охорони,» виключено та після слів «перебуваючи безпосередньо в районах» доповнено словами «їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора».
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233 (який застосовується з 01.02.2023) внесено зміни до Порядку № 260, зокрема доповнено цей Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
-100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
- із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
- на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
- з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
- з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
- кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
- у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
- 50000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
-перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
- 30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
- у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
- з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
- із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30000 гривень.
Згідно п. 3 розділу ХХХІV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відповідно до п. 4 розділу ХХХІV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
-бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Таким чином, військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. Військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення цих заходів (включаючи військовослужбовців строкової служби), розмір винагороди збільшується до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди до 100000,00 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
Виплата додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн здійснюється на підставі наказу командира військової частини. Такий наказ командира військової частини обов'язково повинен містити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
При цьому, не включаються до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн або 100000,00 грн військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували, - за місяць, у якому здійснено порушення та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, також військовослужбовці, які вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службі та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Так, 08.01.2024 військовою частиною НОМЕР_3 видано довідку № 1507/27 про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Із змісту вказаної довідки встановлено, що позивач дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 29.03.2023 по 29.03.2023 та з 04.04.2023 по 19.06.2023, перебуваючи у складі оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_7 » в районі АДРЕСА_1 .
Підстава видачі вказаної довідки: витяг із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_3 (р.н. № 17 від 01.11.2022); витяг із підсумкового бойового донесення командира військової частини НОМЕР_3 від 24.12.2022 №1507/113 ДСК; витяг із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_3 (р.н. №32 від 23.02.2023); витяг із підсумкового бойового донесення військової частини НОМЕР_3 від 02.06.2023 №544 ДСК.
Згідно картки особового рахунку військовослужбовця, позивач у період 2022-2023 років отримав у військовій частині НОМЕР_1 додаткову винагороду на загальну суму 587509,22 грн, в т.ч.: у липні 2022 року - 30000,00 грн; у серпні 2022 року - 30000,00 грн; у вересні 2022 року - 72000,00 грн; у жовтні 2022 року - 100000,00 грн; у листопаді 2022 року - 34666,67 грн; у грудні 2022 року - 30000,00 грн; у січня 2023 року - 0,00 грн; у лютому 2023 року - 28928,57 грн; у березні 2023 року - 13548,39 грн; у квітні 2023 року - 0,00 грн; у травні 2023 року - 100000,00 грн; у червня 2023 року - 71365,59 грн; у липні 2023 року - 30000,00 грн; у серпні 2023 року - 30000,00 грн; у вересні 2023 року - 0,00 грн; у жовтні 2023 року - 0,00 грн; у листопаді 2023 року - 17000,00 грн.
Разом з тим, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 54 від 02.02.2023 та витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_3 № 243 від 02.05.2023, № 529 від 02.10.2023 та № 582 від 02.11.2023 позивач неодноразово вживав алкогольні напої, в зв'язку з чим йому не виплачувалась премія та додаткова грошова допомога за відповідні місяці служби, а саме: січень, квітень, вересень та жовтень 2023 року.
Вказані накази є чинними, не були оскаржені позивачем в судовому порядку, а встановлені у них обставини не заперечувалися сторонами.
Враховуючи те, що факти вживання алкогольних напоїв у січні, квітні, вересні та жовтні 2023 року є підтвердженими, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не допустив протиправну бездіяльність, коли не виплатив позивачу додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн та/або 100000,00 грн за вказаний період.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача про незаконне позбавлення його права на виплату додаткових виплат з тих міркувань, що Постановою № 168 не передбачені такі підстави позбавлення додаткових винагород як порушення дисципліни чи перебування у стані сп'яніння, оскільки в даному випадку позбавлення позивача виплати додаткових винагород здійснено з урахуванням вимог Порядку № 260.
Крім того, згідно картки особового рахунку військовослужбовця, позивач у період 2022-2023 років отримав у військовій частині НОМЕР_1 додаткову винагороду на загальну суму 587509,22 грн, в т.ч.: у лютому 2023 року у розмірі 28928,57 грн; у березні 2023 року - 13548,39 грн; у серпні 2023 року - 30000,00 грн; у листопаді 2023 року - 17000,00 грн.
Відтак, доводи позивача про неотримання ним додаткової винагороди у лютому, березні, серпні та листопаді 2023 року спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткові винагороди, передбачені Постановою № 168, у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць за період з 03.04.2023 по 30.04.2023 та у розмірі 30000 грн в розрахунку на місяць за період з січня 2023 року по 03.04.2023 та з серпня 2023 року до 17.11.2023.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць за червень 2022 року. Причини та підстави не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі в розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць за вказаний період, військова частина НОМЕР_1 , в якій позивач проходив військову службу, не повідомила.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за червень 2022 року в розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (Закон № 2050-ІІІ) визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі ст. 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
При цьому, використане у ст. 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Таким чином, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
При цьому, Верховний Суд у постановах, зокрема від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. Однак, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Тобто, обов'язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.
Лише у разі затримки на один і більше календарний місяць виплата уже нарахованих доходів обчислюються компенсаційні суми в розумінні Закону № 2050-III.
Таким чином, особа набуває право на компенсацію у разі неотримання грошового доходу, право на яке не оспорюється, а розмір такої компенсації залежить від розміру невчасно виплаченого доходу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, грошове забезпечення за спірний період позивачу виплачено не було.
Враховуючи, що у даній справі встановлюється право позивача на нарахування та виплату спірного грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення, премії, винагород, доплат), сума якого визначена не була, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про нарахування та виплату компенсації за порушення строків виплати спірного грошового забезпечення заявлена передчасно, відносно майбутніх правовідносин та подій, котрі ще не склались (відповідачі не здійснювали обчислення розміру грошового забезпечення за спірний період), отже задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача - військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
За приписами ст.117 КЗпП України (в редакції Закону України "Про внесення змін в законодавчі акти України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (Закон № 2352-IX) чинній на час звернення із позовом, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
При цьому, суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 813/356/16, від 06.08.2020 у справі № 813/851/16.
Правовідносини щодо відшкодування заробітної плати за час затримки остаточного розрахунку врегульовані нормами Кодексу законів про працю України, Законом України "Про оплату праці" та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (Порядок № 100).
Згідно ст.27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
Таким чином, передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
При цьому, починаючи із 19.07.2022 року за затримку виплати належних сум при звільненні звільнений працівник має право на отримання середнього заробітку за весь час затpимки по день фактичного розpахунку, але не більше ніж за шість місяців.
Згідно ст. ст. 116, 117 КЗпП України виплата усіх коштів не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що ст.117 КЗпП України встановленні обмеження щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - не більше ніж за шість місяців.
Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 зазначив, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Так, в межах даної справи встановлено право позивача на нарахування та виплату грошового забезпечення у збільшеному розмірі, проте відповідачем ще не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу на виконання рішення суду у даній справі (не здійснено остаточного розрахунку з позивачем), що в свою чергу унеможливлює вирішення питання щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби та обрахунку конкретної суми середнього заробітку.
Відтак, вимога позивача про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити йому нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 17.11.2023 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення є передчасною та такою, що звернена на майбутнє.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Однак, на даний час, відсутні підстави вважати, що після нарахуванням та виплати відповідачем грошового забезпечення позивачу на виконання судового рішення у даній справі останньому не буде виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційних скарг.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.