24 червня 2025 р.Справа № 645/6952/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 18.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Шарко О.П., м. Харків, по справі № 645/6952/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Фрунзенського районного суду міста Харкова (нині - Немишлянський районний суд міста Харкова) з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому з урахуванням уточнень від 20.01.2025 просив суд:
- визнати протиправними дії інспектора роти №5 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Шепілова Веніаміна Вікторовича, пов'язані з винесенням постанови про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3473421 від 14.11.2024;
- постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3473421 від 14.11.2024 скасувати як незаконну та необґрунтовану.
Ухвалою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 22 листопада 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та призначено розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
05грудня 2024 року до суду першої інстанції надійшло клопотання представника позивача щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем, яке протокольною ухвалою суду було задоволено та замінено первісного відповідача - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на належного відповідача - Департамент патрульної поліції (надалі - відповідач).
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 березня 2025 року у справі № 645/6952/24, з урахуванням ухвал Фрунзенського районного суду міста Харкова від 27 березня 2025 року та від 29 квітня 2025 року про виправлення описок, задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3473421 від 14.11.2024.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 605 грн 60 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 березня 2025 року у справі № 645/6952/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем зазначено, що судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні виконано посилання на нечинну на момент розгляду справи редакцію статті 77 КАС України. За твердженнями відповідача, в рішенні суду першої інстанції відсутні посилання на те, що судом досліджено подані відповідачем докази, а саме, відеозаписи. Між тим, судом першої інстанції не відхилені такі докази, як неналежні та недопустимі.
Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.09.2024 о 08.57 в місті Харкові інспектором взводу роти № 5 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Шепіловим Веніаміном Вікторовичем (далі - Інспектор) стосовно позивача - водія транспортного засобу ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА № 066117 від 20.09.2024.
Як вбачається з зазначеної постанови, 20.09.2024 о 8 год. 37 хв. в м. Харків, в'їзд Загородній, 24 ОСОБА_1 здійснив рух на т.з. ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_1 , у якого відсутні передбачені конструкцією грязезахисні фартухи, бризковики, чим порушив вимоги п. 31.4.7.е ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121 КУпАП. Керуючись положеннями статті 284 КУпАП, постановив застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф у розмірі (триста сорок) 340 грн. 00 коп. До постанови додано відео з цифрового носія.
Представником позивача до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції були надані скарга на постанову С-941/41/14/01 -2024 від 24.09.2024 та скарга на протиправні дії поліцейського С-968/41/14/01-2024 від 01.10.2024, якими порушені питання про скасування постанови і надання правової оцінки протиправним діям Інспектора, у разі виявлення в його діях ознак порушення службової дисципліни.
В результаті розгляду цих скарг керівництвом управління було ухвалено рішення від 02.10.2024 щодо скасування постанови і надіслання справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд, призначений на 14.10.2024, про що надана відповідь від 02.10.2024 № С-941/41/01 -2024, а 30.10.2024 встановлені можливі прояви порушення службової дисципліни та вчинення дисциплінарного проступку в діях окремих працівників управління, про що надана відповідь від 30.10.2024 за № С-941, С-968/41/14/01-2024 про порушення питання щодо ініціювання службового розслідування, за результатами якого буде надана остаточна оцінка зазначеним діям поліцейських.
14 жовтня 2024 року о 09.48 Інспектором був здійснений розгляд справи про адміністративне правопорушення і стосовно позивача винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3260170 від 14.10.2024, у якій дослівно зазначено таке: «20.09.2024 08.57 м. Харків, проїзд в'їзд Загородній, 24, водій ОСОБА_1 здійснив рух на т.з. ВАЗ-2107 днз НОМЕР_1 , у якого відсутні передбачені конструкцією грязезахисні фартухи, бризковики, чим порушив вимоги п. 31.4.7.Є. ПДР, Стаття, частина статті КУпАП: ст. 121 ч.І», у додатку до якої позначений: відеозапис з б.к.474463, відеозапис з Айфон 14, клопотання, рапорт.
Представником позивача до управління була надана скарга С-1048 від 21.10.2024 на Другу постанову, в результаті розгляду якої керівництвом управління було ухвалено Рішення від 30.10.2024 щодо скасування Другої постанови і надіслання справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд, призначений на 14.11.2024.
Не погоджуючись з такими рішеннями керівництва управління, представник позивача 07.11.2024 і 12.11.2024 оскаржив їх Голові Національної поліції України, 14.11.2024 о 09.27 Інспектором був здійснений розгляд справи про адміністративне правопорушення і стосовно Позивача винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3473421 від 14.11.2024, у якій дослівно зазначено таке: «14.11.2024 09.19 м. Харків, вулиця в'їзд Загородній, 24, водій ОСОБА_2 здійснив рух на т.з. ВАЗ-2107 днз НОМЕР_1 , у якого відсутні передбачені конструкцією грязезахисні фартухи і бризковики, чим порушив вимоги п. 31.4.7.Є. ПДР, Стаття, частина статті КУпАП: ст. 121 ч.І», у додатку до якої позначений: відеозапис з б.к.476118, відеозапис з Айфон 14, клопотання.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що постанова серія ЕНА № 3473421 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення від 14.11.2024 про накладення адміністративного стягнення на позивача не відповідає вимогам закону та не підтверджує наявність адміністративного правопорушення, винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування оскаржуваної постанови підлягають задоволенню.
Переглядаючи оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених Законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (далі - Закон України «Про дорожній рух»), встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі по тексту - ПДР).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху, зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР зазначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з підпунктом д) пункту 2.3 ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Пунктом 31.1 ПДР передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно - технічної документації.
Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, брудозахисні фартухи та бризковики (інші елементи конструкції) (п.п. 31.4.7 (е) ПДР).
Пунктом 6.8.13 ДСТУ 3649:2010 «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» передбачено, що колісні транспортні засоби мають бути обладнані за конструкцією пристроями захисту від викидання з-під коліс транспортного засобу сторонніх предметів і бруду. Ширина цих пристроїв має бути не менше ніж ширина встановлених шин.
За приписами частини першої статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Отже, відсутність грязезахисних фартухів і бризговиків віднесено до технічних несправностей транспортного засобу, за наявності яких експлуатація його забороняється, а у разі такої експлуатації настає відповідальність за частиною першою статті 121 КУпАП.
При цьому, конструкція цієї норми права дає підстави для висновку, що словосполучення «відсутній передбачений конструкцією» відноситься як до бампера або заднього захисного пристрою, так і до грязезахисних фартухів і бризговиків.
Таким чином, якщо конструкцією транспортного засобу грязезахисні фартухи та бризговики не передбачені, то це не буде порушенням вимог п. 31.4.7 (е) ПДР.
При цьому слід зазначити, що настання відповідальності за порушення наведеного п. 31.4.7 (е) ПДР можливе за наявності двох обставин: по-перше, конструкцією транспортного засобу має бути передбачений бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризговики; по-друге, зазначений елемент конструкції транспортного засобу має бути відсутній.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, обов'язок доказування у цьому випадку про те, що конструкція транспортного засобу передбачає наявність грязезахисних фартухів та бризговиків покладено на відповідача.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2019 у справі № 524/9843/16-а.
При цьому, матеріали справи не містять відомостей про те, що конструкція транспортного засобу позивача обов'язково передбачає наявність грязезахисних фартухів та бризговиків.
Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, 20.09.2024 інспектором взводу роти № 5 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Шепіловим Веніаміном Вікторовичем (далі - Інспектор) була винесена постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА № 066117 від 20.09.2024 (а.с. 18 том 1).
Як вбачається з зазначеної постанови, 20.09.2024 о 8 год. 37 хв. в м. Харків, в'їзд Загородній, 24 ОСОБА_1 здійснив рух на т.з. ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_1 , у якого відсутні передбачені конструкцією грязезахисні фартухи, бризковики, чим порушив вимоги п. 31.4.7.е ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першоюстатті 121 КУпАП.
Вказана постанова в порядку досудового врегулювання була оскаржена позивачем до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Харківській області ДПП), внаслідок чого керівництвом управління було ухвалено рішення від 02.10.2024 щодо скасування постанови і надіслання справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд, призначений на 14.10.2024.
14 жовтня 2024 року о 09.48 год Інспектором був здійснений розгляд справи про адміністративне правопорушення і стосовно позивача винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3260170 від 14.10.2024, у якій дослівно зазначено таке: «20.09.2024 08.57 м. Харків, проїзд в'їзд Загородній, 24, водій ОСОБА_1 здійснив рух на т.з. ВАЗ-2107 днз НОМЕР_1 , у якого відсутні передбачені конструкцією грязезахисні фартухи, бризковики, чим порушив вимоги п. 31.4.7.Є. ПДР, Стаття, частина статті КУпАП: ст. 121 ч.І» (а.с. 26 том 1).
Водночас, знову за результатами досудового оскарження до УПП в Харківській області ДПП вказана постанова скасована, а справа про адміністративне правопорушення надіслана на новий розгляд, призначений на 14.11.2024.
14 листопада 2024 року о 09.27 год Інспектором був здійснений розгляд справи про адміністративне правопорушення і стосовно Позивача винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3473421 від 14.11.2024, у якій дослівно зазначено таке: «14.11.2024 09.19 м. Харків, вулиця в'їзд Загородній, 24, водій ОСОБА_1 здійснив рух на т.з. ВАЗ-2107 днз НОМЕР_1 , у якого відсутні передбачені конструкцією грязезахисні фартухи і бризковики, чим порушив вимоги п. 31.4.7.е. ПДР, Стаття, частина статті КУпАП: ст. 121 ч.І» (а.с. 45 том 1).
Тобто з приведеного вище вбачається, що позивачу інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, з огляду на те, що він здійснював рух на транспортному засобі у якого відсутні передбачені конструкцією грязезахисні фартухи і бризковики.
Водночас, виходячи з приведених вище обставин вбачається, що згідно оскаржуваною постановою серії ЕНА № 3473421 від 14.11.2024, інкриміноване позивачу правопорушення вчинене 14.11.2024 о 09.19 год., проте попередньо скасовані постанови вказують на те, що позивачем було вчинене передбачене частиною першою статті 121 КУпАП правопорушення ще 20.09.2024 о 8 год. 37 хв.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова серії ЕНА №3473421 від 14.11.2024 містить іншу дату та час вчинення інкримінованого позивачу правопорушення, ніж попередні постанови.
Поряд з цим, відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік яких визначений статтею 251 КУпАП.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Нормами частини другої статті 70 КАС України встановлено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами першою, другою статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, а позивач наводить заперечення проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, доказами вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення відповідачем визначається відеозапис з б.к.476118 та відеозапис з Айфон 14.
Колегія суддів переглянувши дані відеозаписи вказує на те, що на відеозаписі з Айфон 14 зафіксовано рух транспорного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_1 , однак неможливо встановити коли саме здійснено такий рух (дату та час), а також неможливо встановити хто саме керує даним транспортним засобом.
У зв'язку з тим, що вказаний відеозапис не може беззаперечно вказувати на вчинення саме позивачем інкримінованого йому правопорушення 14.11.2024 о 09.19 год., а також з огляду на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, оскільки недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (пункт 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а), колегія суддів вважає, що вказаний відеозапис не доводить вину позивача у вчиненні інкримінованого йому правопорушення 14.11.2024 о 09.19 год.
Щодо відеозапису з бодікамери 4764118, то з нього вбачається, що на ньому відображено спілкування позивача із інспектором, але даний відеозапис не доводить вину позивач у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП.
Інших доказів, які підтверджують наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП і які б дозволили суду пересвідчитись у вчиненні ОСОБА_3 порушення пункту 31.4.7 (е) ПДР України саме 14.11.2024 о 09.19 год., суду не надано.
В той же час, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.
Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. Під безпосереднім об'єктом маються на увазі ті конкретні суспільні відносини, поставлені під охорону закону, яким заподіюється шкода правопорушенням, що підпадає під ознаки конкретного складу проступку. Об'єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діяннями і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.
Тобто дата та час вчинення інкримінованого особі правопорушення є одним з необхідних елементів об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, тоді як недоведеність одного з елементів складу адміністративного правопорушення, виключає можливість притягнення особи до відповідальності.
Відтак, з огляду на приведене вище, колегія суддів констатує, що з поданих до матеріалів справи доказів не встановлено обставин і фактів, які безумовно підтверджувати наявність у діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні виконано посилання на нечинну на момент розгляду справи редакцію статті 77 КАС України, колегія суддів вважає недостатніми для скасування оскаржуваного рішення, адже посилання на нечинні приписи норми процесуального закону не впливає на правильність висновків суду по суті розгляду спору. При цьому, за приписами частини третьої статті 317 КАС України таке порушення не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
Отже, судова колегія приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що встановлюють наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, та винність позивача у його вчиненні.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, апеляційний суд вважає, що будь-які доказів на підтвердження факту вчинення позивачем 14.11.2024 о 09.19 год. адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, матеріали справи не містять, а тому постанова серії ЕНА № 3473421 від 14.11.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу за частиною першою статті 121 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню.
У зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність підстав для задоволення позову у відповідній частині.
Інші доводи на, які посилався заявник апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
У контексті оцінки інших доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 18.03.2025 по справі № 645/6952/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова