24 червня 2025 р. Справа № 520/30581/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, по справі № 520/30581/24
за позовом ОСОБА_1
до Харківського квартирно-експлуатаційного управління
про зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (нова назва - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова) (далі по тексту - відповідач), про зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив суд:
- зобов'язати Харківське квартирно-експлуатаційне управління направити до Харківської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 520/30581/24 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Харківського квартирно-експлуатаційного управління щодо подання клопотання до виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області про виключення з числа службових Харківського квартирно-експлуатаційного управління квартири АДРЕСА_1 , для забезпечення ОСОБА_1 постійним житлом.
Зобов'язано Харківське квартирно-експлуатаційне управління подати до виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових Харківського квартирно-експлуатаційного управління квартири АДРЕСА_1 , для забезпечення ОСОБА_1 постійним житлом.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу у якій вважає вказане рішення необґрунтованим, оскільки судом при його прийнятті неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, що свідчить про наявність підстав для його скасування.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказав, що сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Пунктом 11 Порядку № 1081 передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу. Твердження позивача, що для ініціювання розгляду спірного питання Виконавчим комітетом Харківської міської ради необхідне лише клопотання Харківського квартирно-експлуатаційного управління є помилковим та таким, що не узгоджується з вищевказаними нормами Порядку №1081 та Інструкції № 380. Отже, позивачем не дотримано встановленої процедури розгляду питання про погодження зняття статусу «службової» з житлового приміщення.
При цьому, відповідачем зауважено, що виходячи з приписів Порядку № 1081, обов'язковою передумовою для отримання житла є настання черги на отримання житла.
Позивач своїм право подати письмовий відзив на апеляційну скаргу не скористався.
У відповідності до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що справа судом розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, який відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на норми частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 по теперішній час, має понад 20 років календарної вислуги років, що підтверджується витягом з послужного списку (а.с. 17 - 18).
Виконавчим комітетом Харківської міської ради видано позивачу ордер на жиле приміщення №000065 від 23.02.2024 на право заняття жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Згідно Витягу з реєстру територіальної громади від 13.03.2024 позивач зареєстрований з 12.03.2024 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15).
Витягом з протоколу № 7 засідання об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 від 20.09.2024 підтверджено, що об'єднаною житловою комісією військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 вирішено надати підполковнику ОСОБА_1 на склад сім'ї одна особа (він - 1973 р.н.) постійну житлову площу шляхом виключення її з числа службової за адресою: АДРЕСА_2 , однокімнатну квартиру (загальною площею - 32,3 м , житловою площею - 19,5 м) зі зняттям з квартирного обліку (а.с. 19).
Згідно довідки Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 30.09.2024 №583/4957, позивач перебуває на квартирному обліку в КЕУ м. Харкова в Харківському гарнізоні в загальній черзі з 27.11.2003 за №903, в першочерговій черзі з 20.08.2015 №245 (а.св. 20).
Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до Харківського КЕУ з проханням подати клопотання до Харківської міської ради про виключення квартири з числа службових.
Проте, довідкою Харківського квартирно-експлуатаційного управління від 30.09.2024 №583/4965 повідомлено позивача, що рішенням заступника Міністра оборони України №2551/з/5 від 04.11.2022 та рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗС України та членів їх сімей жилими приміщеннями, протокол №142 від 16.11.2022, питання щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення займаного житла із числа службових розглядається для членів сімей військовослужбовців, які загнули (померли) або пропали безвісти (а.с. 21).
Вважаючи протиправною відмову Харківського квартирно-експлуатаційного управління, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначив, що з метою повного та ефективного захисту прав позивача слід задовольнити вимоги позову шляхом визнання протиправною бездіяльності Харківського квартирно-експлуатаційного управління щодо подання клопотання до виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області про виключення з числа службових Харківського квартирно-експлуатаційного управління квартири АДРЕСА_1 , для забезпечення ОСОБА_1 постійним житлом та зобов'язання Харківського квартирно-експлуатаційного управління подати до виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових Харківського квартирно-експлуатаційного управління квартири АДРЕСА_1 , для забезпечення ОСОБА_1 постійним житлом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», не підлягають приватизації, зокрема: квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі статті 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону № 2011-XII визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
На виконання приписів статті 12 Закону № 2011-ХП, постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі Порядок № 1081), яким визначено механізм забезпечення житловими приміщеннями військо службовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призивом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовців) та членів їх сімей.
Так, пунктом 3 Порядку № 1081 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членами їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членам їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Тобто, законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.
Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних сил та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція № 380) .
Цією Інструкцією визначено зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі-військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісті під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі-членів їх сімей).
Згідно з пункту 3 розділу VІІ Інструкції № 380 для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.
Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Згідно з пункту 4 розділу VІІ Інструкції №380 на підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання (далі - Список надання постійного житла).
Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
Пунктом 5 розділу VІІ Інструкції №380 визначено, що для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об'єднаних житлових комісій).
За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про: погодження надання постійного житла; відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.
Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.
У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Рішення Комісії з контролю є обов'язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, військовими комісаріатами та військовими частинами.
Згідно з пункту 6 розділу VІІ Інструкції №380 ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків).
Відповідно до пункту 7 розділу VІІ Інструкції №380 затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Пунктом 10 Розділу VII Інструкції № 380 передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Із урахуванням вищевикладених норм, суд апеляційної інстанції зазначає, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для визнання права на виключення житла з числа службового є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 636/1514/19.
Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та має календарну вислугу більше 20 років (а.с. 17-18 том 1), статус ветерана війни учасник бойових дій (а.с. 9 том 1), перебуває на квартирному обліку в Харківському гарнізоні у загальній черзі з 27.11.2003 за №903, в першочерговій черзі з 20.08.2015 за №245, проживає у службовій квартирі, отже має усі умови, визначені пунктом 10 Інструкції № 380, для реалізації права на виключення житла, яке займає позивач, з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача в частині недотримання позивачем встановленої процедури розгляду питання про погодження зняття спірної квартири з статусу «службової» у зв'язку відсутністю рішення житлової комісії відповідної військової частини про погодження зняття статусу «службової» з житлового приміщення, з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 2 пункту 10 розділу 7 Інструкції № 380, виключення квартири з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підстави клопотання КЕУ КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
За наявності умов, визначених пунктом 10 Інструкції № 380 виключення житла зі службового здійснюється в порядку, визначеному пунктами 3-7 розділу 7 Інструкції № 380.
Так, пунктами 3-7 Інструкції № 380 передбачено, що для прийняття рішення про надання житлових приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.
Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.
Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) разом з обліковою справою направляється військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, що є підставою для видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району готує список надання житлової площі для постійного проживання.
Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом з наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) направляється до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю.
Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом та є обов'язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району військовими комісаріатами та військовими частинами.
ГКЕУ на підставі рішення Комісії з контролю готує Список надання постійного житла у Збройних Силах України, що подається на затвердження заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов'язків).
До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Сил України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
З аналізу наведених вище положень вбачається чітка процедура, дотримання якої є обов'язковим, зокрема, надсиланню клопотання квартирно-експлуатаційним органом передує розгляд спеціальною житловою Комісією військової частини, в якій несе службу військовослужбовець, питання щодо погодження знаття статусу службової з житлового приміщення, яке займає позивач.
Органом, уповноваженим приймати рішення про виключення житлових приміщень з числа службових, є виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради (п.11 Порядку №1081).
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2024, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2024 (а.с.19, 22 том 1), надано згоду на виключення спірної квартири з числа «службових».
При цьому відповідач ні у листі від 30 вересня 2024 року за вих.№583/4965, ні в апеляційній скарзі не посилається на відсутність будь-яких інших документів, передбачених законом для направлення спірного клопотання.
Отже, позивачем дотримано встановлену процедуру розгляду питання про погодження зняття статусу службової з житлового приміщення на яку посилається відповідач.
Також колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах, враховуючи наявність в матеріалах справи таких документів, як витяг з протоколу житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 № 7 від 20.09.2024 та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 291 від 22.09.2024 (а.с. 19, 22 том 1), у Харківського квартирно-експлуатаційного управління (нині у Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова), відсутній інший варіант правомірної поведінки, окрім як направити до виконавчого комітету Харківської міської ради відповідне клопотання.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про законність його дій, в той час як позивачем доведено в повному обсязі дотримання встановленої законом процедури для виведення квартири з числа службового житла.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності відмови Харківського квартирно-експлуатаційного управління, оформленої листом від 30.09.2024 № 583/4965 щодо підготовки та направлення до Виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області відповідного клопотання та наявності підстав для її скасування.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Враховуючи встановлену під час апеляційного перегляду справи протиправніть відмови Харківського квартирно-експлуатаційного управління у направленні відповідного клопотання до Харківської міської ради, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання Харківського квартирно-експлуатаційного управління подати до виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових Харківського квартирно-експлуатаційного управління квартири АДРЕСА_1 , для забезпечення ОСОБА_1 постійним житлом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи заявника апеляційної скарги у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Ураховуючи результат апеляційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі № 520/30581/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова