про відмову в забезпечені адміністративного позову
25 червня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/2913/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом від 16 червня 2025 року № 25;
- зобов'язати комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву з додатками ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язати комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення з урахуванням висновків суду, про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
25.06.2025 р. від представника позивача зареєстровано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на військову службу під час мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №600/2913/25-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, або до скасування таких заходів судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи приписи ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали адміністративного позову, суд вважає, що у задоволенні заявленої представником позивача заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КАС України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За приписами ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 №9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 року №2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач просить заборонити відповідачу вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією та призовом на військову службу під час мобілізації, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі або до скасування таких заходів судом. В обґрунтування заяви вказано, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову позивача його буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
На підставі документів, наданих позивачем до заяви, встановлено, що предметом оскарження у даному спорі є відмова у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у зв'язку із тим, що позивач перебуває у бойовому резерві.
При цьому, згідно з положеннями ч. 9 та ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Згідно з абз. 9 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до видів військової служби належить військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Отже, суд вважає сумнівними доводи позивача щодо можливого призову його на військову службу під час мобілізації в особливий період, у випадку невжиття заходів забезпечення позову, оскільки за інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач проходить військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, у зв'язку із чим йому у 2024 році було видано мобілізаційне розпорядження, та згідно відмітки у військовому квитку вилучене у березні 2025 року. Статус військовозобов'язаного та резервіста не є тотожним та безпосередньо впливає на можливість отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви про забезпечення позову також було додано рапорт з яким позивач звертався 06.06.2025 р. до Міністерства оборони України як резервіст, про виключення з військового оперативного резерву та звільнення зі служби у військовому резерві. Тобто, зі змісту вказаного рапорту позивач вказує, що проходив військову службу у резерві, в той час як у заяві про забезпечення позову зазначає, що являється військовозобов'язаним та може бути мобілізований відповідачем.
Суд зазначає, що лише під час розгляду справи по суті підлягає з'ясуванню, зокрема, питання належності позивача до резервістів (які проходять військову службу в резерві) чи до військовозобов'язаного (який може бути мобілізований на загальних підставах).
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Суд звертає увагу, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі, воєнний стан був продовжений і діє на сьогоднішній день.
Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.05.2024 р. №132 наказано зарахувати на службу у військовому оперативному резерві осіб, звільнених зі строкової військової служби відповідно до Указу Президента України від 07.03.20234 р. №149/2024 та призначити до складу команди НОМЕР_1 .
Таким чином, відповідні рішення про призов на військову службу наразі приймаються в умовах воєнного стану, а тому забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, може вплинути на зупинення наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.05.2024 р. №132 відданого в умовах воєнного стану, що прямо заборонено п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України.
Суд наголошує, що повідомлені позивачем обставини, пов'язані із відмовою у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період підлягають дослідженню, у разі відкриття провадження по справі, а висновки щодо протиправності оскаржуваного рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 будуть надані за результатами розгулу справи по суті. Однак, наразі у суду відсутні беззаперечні докази вважати оскаржуване рішення протиправним.
Отже, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи заявника на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, що уже містяться у наданих матеріалах, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 294, 295, 297 КАС України, -
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення складання.
Суддя Т.М. Брезіна