справа № 380/2517/25
24 червня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до військової частини НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі відповідач), військової частини НОМЕР_2 ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 (відповідач), в якій позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення перерахунку за період з 25 лютого 2022 року по 20 грудня 2022 року та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на 01 січня 2023 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на 01 січня 2023 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21 грудня 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на 01 січня 2023 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25 лютого 2022 року по 20 грудня 2022 року та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на 01 січня 2023 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою від 12.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Одночасно вирішив питання щодо строку звернення до суду.
Ухвалою від 19.06.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до справи співвідповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі протиправно нараховували і виплачували позивачу грошове забезпечення за перід з 25.02.2022 по 19.05.2023 виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.
Представник відповідача військової частини НОМЕР_1 подав відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що Міністерство оборони України, як головний розпорядник бюджетних коштів відповідно до положень Бюджетного кодексу України, Законів України Про державний бюджет на 2022 рік та 2023 рік, при затвердженні кошторисів нижчого рівня на 2022 та 2023 роки для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям виділяло кошти з розрахунку, що посадові оклади, оклади за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Відповідно до положень статті 15 Закону України «Про Збройні Сили України», частинами 1, 2, 5 статті 22, частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Міністерства оборони України здійснювалася в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Міністерство оборони України. За таких умов розпорядники коштів нижчого рівня системі Міністерства оборони України, в тому числі військова частина НОМЕР_1 , діяли правомірно, нараховуючи грошове забезпечення, застосовуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018 року.
Військова частина НОМЕР_2 правом на подання відзиву не скористалася, належним чином повідомлена про розгляд справи.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив ті ж самі мотиви, що й у позовній заяві.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.12.2022 №330 старшого солдата ОСОБА_1 старшого стрільця відділення контрдиверсіної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби управління військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 19.12.2022 №51-РС на посаду навідника зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. Виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 20.12.2022.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.07.2023 №199 старшого солдата ОСОБА_1 розвідника 1 артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 12.07.2023 №32-РС у запас за підпунктом «г» (через сімені обставини або інші поважні причини), вважати таким, що справи та посаду здав і вибув для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 15.07.2023.
З 25.02.2022 по 19.05.2023 позивачу здійснювалось нарахування розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, оскільки для здійснення їхнього нарахування виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 01.01.2018, що підтверджується довідкою №55 від 16.01.2025.
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас суд зазначає, що Закон України від 05.10.2000 № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон України № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону України № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Суд повторює, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під “умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під “порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Відтак, на думку суду, зазначення у пункті 4 постанови №704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України № 2262-ХІІ.
Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX (далі - Закон України № 294-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік не містить.
Не містить таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2021 рік Закон України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX (далі Закон України № 1082-IX), на 2022 рік Закон України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 (далі Закон № 1928-IX), на 2023 рік Закон України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX (далі Закон № 2710-IX).
Тобто положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом України № 294-IX не входили в суперечність із актом (актами) вищої юридичної сили.
Так, частина третя статті 1-1 Закону України № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до вказаного Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені у статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України № 294-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, від 11.09.2022 у справі № 500/1813/21, покликаючись на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02.09.2022 у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах зазначив, що наголошуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно - правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З урахуванням положень частини п'ятої статті 242 КАС України вказані висновки Верховного Суду є обов'язкові до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Крім того, зміни внесені постановою № 103, зокрема до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 протиправними та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Таким чином, застосування відповідачами для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року у 2022-2023 роках є протиправним.
На час проходження позивачем військової служби відповідачі мали б нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (1 січня 2022 року) та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж служби позивачу у період з 25.02.2022 по 19.05.2023 здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Також Постановою № 704 встановлено для військовослужбовців виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.
На час проходження позивачем військової служби у період з 25.02.2022 по 19.05.2023 відповідачі мали б нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення та виплат, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (1 січня 2022 року) та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення перерахунку за період з 25.02.2022 по 20.12.2022 року та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 року по 19.05.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на 01 січня 2023 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно з урахуванням виплачених сум та визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.12.2022 по 19.05.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на 01 січня 2023 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум.
Суд з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.12.2022 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на 01.01.2023 Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 20.12.2022 та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на 01.01.2023 Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення перерахунку за період з 25.02.2022 до 20.12.2022 та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на 01.01.2023 Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 року по 20.12.2022 та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 25.02.2022 до 19.05.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на 01.01.2023 Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) щодо нездійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.12.2022 до 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на 01.01.2023 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.12.2022 року до 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на 01 січня 2023 року Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» відповідно, з урахуванням виплачених сум.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.