25 червня 2025 року № 320/47704/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
I. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу в перерахуванні пенсії, призначеної в зв'язку із зміною (збільшенням) розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити позивачу перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 13.09.2023 №21/3/2-9/878-372, без обмеження пенсії граничним розміром.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови відповідача у перерахунку пенсії позивача на підставі нової довідки про розмір його грошового забезпечення, яка містить додаткові складові грошового забезпечення позивача, оскільки обов'язок відповідача по перерахунку пенсії на підставі нової довідки про складові грошового забезпечення визначено Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», вважає, що йому протиправно обмежено розмір пенсії відповідачем.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 відкрито спрощене позовне провадження.
З огляду на звільнення судді ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, проведено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого головуючим суддею визначено суддю Леонтовича А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 справа прийнята до провадження за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено здійснювати розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як одержувач пенсії, згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII.
Службою безпеки України позивачу видано довідку від 13.09.2023 №21/3/2-9/878-372 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року.
05.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, у якій просив провести перерахунок пенсії на підставі довідки виданої Службою безпеки України позивачу видано довідку від 13.09.2023 №21/3/2-9/878-372.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.10.2023 повідомлено про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення, до якої включено додаткові види грошового забезпечення, а також щодо обмеження пенсії максимальним розміром позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Норми права
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).
Преамбула містить положення про те, що цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011:
- внесені зміни у статтю 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (підпункт 8 пункту 6 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI), зокрема частину п'яту цієї статті викладено в такій редакції: Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
- пунктом 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
З 01.01.2016 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII), відповідно до якого внесені зміни у частину п'яту статті 43 шляхом доповнення реченням такого змісту: Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Пунктом 2 розділу Прикінцеві положення цього закону визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
В статтю 43 Закону № 2262-XII Законом України №1080-VIII від 12.04.2016 вносилися зміни (статтю 43 після частини третьої доповнено двома новими частинами), відповідно до яких наведена вище частина п'ята статті 43 Закону № 2262-XII з 06.05.2016 (з дати набрання чинності Закону № 1080-VIII) стала частиною сьомою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців.
VI. Оцінка суду
Із аналізу статті 63 Закону №2262-XII визначено як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Згідно з положеннями пунктів 1-3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону №2262-XII пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
На підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України державні органи повідомляють у п'ятиденний строк ПФУ про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям. ПФУ повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки). Головні управління ПФУ складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням ПФУ. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком. У разі ліквідації таких органів, установ, організацій чи підприємств довідки видаються правонаступниками.
Аналіз наведених норм щодо порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", свідчить про необхідність здійснення таких послідовних дій: Міністерство оборони України повідомляє Пенсійний фонд України про наявність рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру грошового забезпечення; Пенсійний фонд України повідомляє відповідні структурні підрозділи Пенсійного фонду про підстави проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України; Головні управління Пенсійного фонду України складають відповідні списки та передають їх органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, які готують відповідні довідки; довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено чинним нормативно-правовими актами.
Таким чином, перерахунок пенсії позивача може бути здійснений пенсійним органом виключно на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №636/662/17 та від 3 липня 2018 року у справі №709/2728/16-а.
Разом з цим, до моменту отримання належної довідки від уповноваженого органу на видачу довідки у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
Згідно із частинами 2 і 3 статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Як вже зазначалось вище, 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, яка набрала чинності 1 березня 2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Зокрема, цією постановою установлено такі додаткові види грошового забезпечення:
- надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 постанови №704);
- надбавку за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (підпункт 6 пункту 6 постанови №704).
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, в адміністративній справі №826/3858/18, про визнання постанови протиправною та нечинною в частині задовольнив: визнав протиправними та нечинними пункти 1,2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 до Порядку №45; зобов'язав Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним і нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 набрало законної сили 05.03.2019.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №160/8324/19 (провадження №11-20заі20) у постанові від 24.06.2020 зробила правовий висновок, що з 05.03.2019 (з дня набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18) виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, а тому з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" відповідно до вимог ст. ст. 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Отже, з 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-XII та статті 9 Закону №2011-XII.
Суд приходить до висновку про протиправність дій ГУ ПФУ у м. Києві щодо відмови у здійсненні відповідного перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 13.09.2023 №21/3/2-9/878-372.
Разом з тим, визначаючи дату з якої необхідно здійснити перерахунок суд зазначає таке.
Як було зазначено вище, починаючи з 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №286/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення.
Тому, з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно зі спеціальними нормативно-правовими актами, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Однак, на момент звернення позивача до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії змінилося правове регулювання і він набув право на здійснення такого перерахунку, зокрема з урахуванням розміру складових, згідно з постановою №704, відповідно до статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно з якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
До спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 51 Закону №2262-ХІІ, відповідно до якої перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Таким чином, позивач набув право на здійснення перерахунку пенсії за період не більш як за 12 місяців.
Визначаючи дату з якої позивач набув право на перерахунок пенсії, слід зазначити таке.
Судом встановлено, що спірні в цій справі правовідносини між позивачем і Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві виникли з моменту звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки виданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України від 13.09.2023 №21/3/2-9/878-372.
Дослідивши матеріали справи та відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, суд зазначає, що позивач отримав довідку видано Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України у відповідь на свою заяву, а не в судовому порядку, що виключає наявність вини пенсійного органу та можливість застосування до цієї справи приписів ч. 3 ст. 51 Закону №2262-ХІІ.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання органами ПФУ оновленої довідки позивача для автоматичного перерахунку пенсій, обов'язок щодо здійснення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки у відповідача виникає з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії (ст. 51 Закону №2262-ХІІ), тобто з моменту звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки від 13.09.2023 №21/3/2-9/878-372.
Втім, як вказано вище, якщо пенсіонер набув права на підвищення пенсії раніше ніж звернувся за відповідним перерахунком, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. У даному випадку, підстави для перерахунку пенсії позивача виникли з 13.09.2023, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок на підставі оновленої довідки 05.10.2023, відповідно перерахунок по такій довідці має бути зроблений відповідачем з 01.11.2022 року.
Отже, враховуючи право позивача на перерахунок пенсії не більше як за 12 місяців, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії на підставі поданої довідки, починаючи з 01.11.2022, з врахуванням раніше виплачених сум, в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими.
Відносно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок раніше призначеної пенсії без обмеження пенсії граничним розміром суд зазначає таке.
Конституційний Суд України 20.12.2016 за результатами розгляду справи №1-38/2016 прийняв рішення № 7-рп/2016 та, серед іншого, вирішив таке:
- визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
- положення частини сьомої статті Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України в цьому рішенні зазначив, що оспорюваними положеннями Закону №2262-XII тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, обмежено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень (друге речення частини сьомої статті 43).
Конституційний Суд України ствердив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII суперечать статті 17 Конституції України.
Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VІII (далі Закон №1774-VІII), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року.
При прийнятті рішення у цій справі суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 10.09.2021 № 300/633/19 у подібних правовідносинах щодо застосування Закону № 2262-ХІІ у питанні обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців про те, що … буквальне розуміння змін, внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України dід 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Таким чином, з 20.12.2016 (Рішення КСУ №7-рп/2016) обмеження максимальним розміром пенсії є протиправним та відповідно є протиправними дії відповідача щодо такого обмеження призначеної позивачу пенсії.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Закон № 2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання підпадає під регулювання положень статті 2 Закону №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону №2262-XII.
Застосування положень Закону №3668-VI по відношенню до військовослужбовців фактично суперечить висновкам Рішення КСУ № 7-рп/2016, яким встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Висновки по цій справі не спростовують можливість застосування норм Закону № 3668-VI по відношенню до осіб, щодо яких положення про обмеження виплати пенсії в максимальному розмірі встановлено іншими спеціальними Законами, які у встановленому порядку неконституційними не визнано.
Саме така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 813/678/18 та 09.02.2021 у справі № 640/2500/18.
Правильність такої позиції додаткового підтверджена Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якої встановлене Законом №2262, є протиправним.
Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у численних постановах, зокрема від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21; від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21; від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21; від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18; від 18 травня 2022 року у справі № 380/12337/20.
Зважаючи на протиправність дій відповідача, що полягали у застосуванні обмеження граничного розміру при виплаті позивачу пенсії, підлягають задоволенню й похідні вимоги щодо зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсії в повному розмірі, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
VIІ. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 2147,20 грн.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахуванні пенсії, призначеної в зв'язку із зміною (збільшенням) розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) з 01.11.2022 здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 13.09.2023 №21/3/2-9/878-372, без обмеження пенсії граничним розміром.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2147,20 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.