про повернення позовної заяви у частині позовних вимог
24 червня 2025 року № 320/11703/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Оболонського районного суду м. Києва та Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Представника позивача ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Оболонського районного суду м. Києва та Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Оболонського районного суду м. Києва щодо винесення наказів № 17/к від 22.02.2024 та № 7/к від 29.01.2025 в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі головному спеціалісту Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 на 2024 рік з 02.02.2024 та на 2025 рік з 01.01.2025 в розмірі 30% посадового окладу;
- визнати протиправними та скасувати накази Оболонського районного суду м. Києва від 22.02.2024 № 17/к та від 29.01.2025 № 7/к в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі головному спеціалісту Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 на 2024 рік 3 02.02.2024 та на 2025 рік з 01.01.2025 в розмірі 30% посадового окладу;
- зобов'язати Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві здійснити позивачу з 02.02.2024 за 2024 рік та з 01.01.2025 за 2025 рік перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та наказу Оболонського районного суд ум. Києва від 24.07.2023 № 84/к, з урахуванням виплачених сум;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь позивача надбавку відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та наказу Оболонського районного суд ум. Києва від 24.07.2023 № 84/к, з урахуванням виплачених сум з 02.02.2024 за 2024 рік та з 01.01.2025 за 2025 рік.
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву.
На усунення недоліків позивачу надавався п'ятиденний строк.
19.03.2025 року вказану ухвалу надіслано стороні позивача (представнику) у його електронний кабінет ЄСІТС, що підтверджується Довідкою про доставку електронного документа, однак у встановлений ухвалою строк позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду.
Щодо неусунення недоліків позовної заяви.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини, роз'яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року).
Суд зазначає, що в силу приписів частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно, ухвала про залишення позовної заяви без руху станом на 24.06.2025 року не була виконана, що позбавляє суд можливості відкрити провадження у справі, будь-яких заяв чи клопотань не надходило, що може свідчити про втрату правового інтересу до цієї справи.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини, у справі «Мельник проти України» (рішення від 28.03.2006 року) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Абзацом 1 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року № 340/1019/19).
Суд оцінює спірні правовідносини з урахуванням положень Кодексу законів про працю України.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено протиправними, на її думку, діями Оболонського районного суду м. Києва щодо винесення наказів № 17/к від 22.02.2024 та № 7/к від 29.01.2025 в частині встановлення надбавки за вислугу років на державній службі головному спеціалісту Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 на 2024 рік з 02.02.2024 та на 2025 рік з 01.01.2025 в розмірі 30% посадового окладу, а також визнання протиправним та скасування зазначених наказів.
З матеріалів справи вбачається та позивач не заперечує, що наказ № 17/к було видано Оболонським районним судом м. Києва 22.02.2024. Таким чином, про наявність протиправних дій суб'єкта владних повноважень позивачу було достеменно відомо ще з лютого 2024 року.
Водночас з наведеною вище позовною заявою, ОСОБА_1 звернулась до суду лише 11.03.2025, тобто з порушенням визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду.
ОСОБА_1 не виконала вимог, щодо подання до суду належного клопотання про поновлення строку звернення з адміністративним позовом, а також будь-яких інших належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, останньою не надано.
Суд зазначає, що незнання про порушення своїх прав внаслідок байдужого ставлення до них або свідоме уникнення отримання інформації не може вважатися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.
Оцінюючи обставини, на яких ґрунтуються вимоги, з урахуванням відповідних норм права, що регулюють дані правовідносини, суд дійшов таких висновків.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що ЄСПЛ у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Частинами 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позовна заява в частині заявлених позовних вимог не містить належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, тому, застосовуючи зазначені правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, у взаємозв'язку з визначеними у частині другій статті 123 Кодексу вимогами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог.
Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позовної заяви без руху від 19.03.2025 ОСОБА_1 було попереджено судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику, таким чином суд вважає за необхідне повернути позовну заяву стосовно позовних вимог за спірний період до 10.09.2024 року.
На підставі викладеного та керуючись статтею 122-123, 169, 241, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Оболонського районного суду м. Києва та Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії стосовно позовних вимог за спірний період до 10.09.2024 року - вважати неподаним та повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Вісьтак М.Я.