04 червня 2025 року Справа № 640/9541/19 ЗП/280/251/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.
за участю секретаря судового засідання П'яниди Б.В.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Дубаневича О. З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульвар Дружби народів, 28, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 40381452)
про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі -позивач) із позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі -відповідач), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14.12.2018 №3082 «Про затвердження стосовно ОСОБА_1 обґрунтованого висновку про виявлення ознак пов'язаного з корупцією правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України».
В обґрунтування позову посилається на те, що станом на дату прийняття рішення Копилівською сільською радою Макарівського району Київської області VII скликання щодо дострокового припинення повноважень голови Копилівської сільської ради ОСОБА_1 а саме станом на 28.01.2017 року і так само станом на 24.02.2017 року Закон України «Про запобігання корупції» не зобов'язував посадових осіб органів місцевого самоврядування подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Такий обов'язок у посадових осіб органів місцевого самоврядування з'явився відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб» від 23 березня 2017 року № 1975-VIII, яким зокрема внесено зміни до абзацу 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції». Зазначений Закон України набрав чинності 30.03.2017 року. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо особливостей прийняття (обрання) на службу посадових осіб органів місцевого самоврядування Головного управління державної служби України від 06.02.2002 року № 42/621 у разі дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у трудовій книжці вказується підстава дострокового припинення повноважень згідно із статтею 79 зазначеного Закону чи статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (рішення сесії ради або місцевого референдуму, його дата і номер) та порядковий номер запису. Запис про звільнення у передбаченому законодавством порядку до трудової книжки Позивача не внесено. Відповідачем зазначені обставини не запитувались та не встановлювались. Таким чином, всупереч вимогам чинного законодавства ні факт отримання трудової книжки, ні факт зазначення в трудовій книжці підстав припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування уповноваженою особою Національного агентства з питань запобігання корупції під час здійснення контролю та складання Висновку не запитувались, не досліджувались і не встановлювались, пояснення ОСОБА_1 від 30.11.2018 до уваги не взяті, факти подання ОСОБА_1 декларації за 2016 рік та за 2017 рік не враховані. Враховуючи викладене, вважає твердження та обставини, наведені у Висновку невмотивованими, необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, внаслідок чого, вважає що рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14.12.2017 № 3082 «Про затвердження стосовно ОСОБА_1 обґрунтованого висновку про виявлення ознак пов'язаного з корупцією правопорушення, передбаченого ст. 366і Кримінального кодексу України» є протиправним і підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві від 04.07.2019 посилається на те, що в результаті перевірки факту щодо неподання позивачем декларації особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування на підставі повідомлення від 12.11.2018, встановлено, що ОСОБА_1 виконувала повноваження Копилівського сільського голови. Рішенням Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області VII скликання від 28.01.2017 достроково припинено повноваження ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 зобов'язана була не пізніше 24.02.2017 подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом заповнення форми на веб-сайті Національного агентства в Реєстрі. Проте, станом на 10.12.20218, згідно з відомостями з Реєстру, декларацію особи, яка припиняє діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме з 01.01.2017 по 28.01.2017 ОСОБА_1 подано не було. Вказує, що позивача повідомлено про необхідність виконання обов'язку протягом десяти днів з дня отримання повідомлення. Однак, після отримання листа-повідомлення у встановлений строк позивач декларацію не подала. Таким чином, стверджує, що ОСОБА_1 допустила бездіяльність, яка полягає в послідовному невиконанні двох обов'язків, а саме: 1) обов'язку подати декларацію в установленому порядку та в строк визначений Законом; 2) обов'язку подати декларацію упродовж десяти днів з моменту отримання повідомлення Національного агентства про неподання декларації, а відтак в її діях вбачаються ознаки пов'язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, визначену статтею 366-1 Кримінального кодексу України. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №640/9541/19.
Супровідним листом від 02.01.2024 на виконання положень п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ скеровано матеріали адміністративної справи № 640/9541/19 до Запорізького окружного адміністративного суду за належністю.
Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 24.02.2025.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Максименко Л.Я.
Ухвалою суду від 03.03.2025 прийнято справу №640/9541/19 до провадження та продовжено її розгляд за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 20.03.2025.
Ухвалою суду від 19.03.2025 забезпечено участь представника Національного агентства з питань запобігання корупції у підготовчих та судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Протокольною ухвалою суду від 20.03.2025 відкладено підготовче засідання до 17.04.2025 у зв'язку із відсутністю доказів належного повідомлення позивача.
Протокольною ухвалою суду від 17.04.2025 відкладено підготовче засідання до 12.05.2025.
Протокольною ухвалою суду від 12.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 04.06.2025.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити позовну заяву.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
04.06.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши думку сторін, суд встановив наступне.
12.11.2018 до НАЗК надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, пов'язаного із корупцією (а.с.39).
19.11.2018 Департаментом перевірки декларацій та моніторингу способу життя НАЗК надіслано ОСОБА_1 повідомлення за вих.№ 44-01/54952/18 про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (а.с.50).
06.12.2018 НАЗК отримало від ОСОБА_1 відповідь на повідомлення про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (а.с. 45-46).
10.12.2018 головним спеціалістом ОСОБА_3 складено інформаційну довідку про встановлення факту неподання декларації особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (а.с.57).
14.12.2018 уповноваженою особою НАЗК, головним спеціалістом відділу контролю за своєчасністю подання декларацій Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя В.А.Калевичем складено обгрунтований висновок про виявлення ознак пов'язаного з корупцією правопорушення (а.с.16-20).
14.12.2018 року Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення № 3082 про затвердження обґрунтованого висновку про виявлення ознак, пов'язаного з корупцією правопорушення, передбаченого статтею 366 і Кримінального кодексу України стосовно ОСОБА_1 , голови Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області VII скликання (а.с.15).
Не погоджуючись із рішенням № 3082 від 14.12.2018 позивач звернувся до суду із даним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені Законом України "Про запобігання корупції".
Приписами статті 4 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Національне агентство, у межах, визначених цим та іншими законами, є відповідальним перед Верховною Радою України і підконтрольним їй та підзвітний Кабінету Міністрів України. Національне агентство утворюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України, цього та інших законів України.
Згідно з п. 8 ч. 1 статті 11 Закону України "Про запобігання корупції", до повноважень Національного агентства належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій, держави або місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 48 вказаного Закону визначено, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю:
1) щодо своєчасності подання;
2) щодо правильності та повноти заповнення;
3) логічний та арифметичний контроль.
Частиною другою статті 49 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов'язані перевіряти факт подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
Відповідно до частини першої статті 8, пункту 5 частини першої статті 12, статті 49 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК затверджено Порядок перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, рішенням від 06.09.2016 № 19 «Про затвердження Порядку перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій», яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 15.11.2016 за № 1479/29609 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 № 56 далі (Порядок), контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: 1) верховенства права; 2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб'єктів декларування; 3) об'єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; 4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; 5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб'єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; 6) гарантування права на судовий захист суб'єктів декларування. Усі передбачені цим Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у цьому пункті принципам.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу II Порядку, відповідно до Закону Національне агентство проводить щодо декларацій контроль щодо своєчасності подання.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу II Порядку, Національне агентство здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій на підставі: повідомлень, що надходять від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб публічного права, які у встановленому Національним агентством порядку відповідно до статті 49 Закону перевіряють факт подання декларацій суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали);
Відповідно до пункту 4 розділу II Порядку, у випадку встановлення факту неподання декларації суб'єктом декларування відповідно до вимог Закону Національне агентство письмово повідомляє про це суб'єкта декларування, керівника державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, вищому органу управління відповідного громадського об'єднання, іншого непідприємницького товариства, в якому працює (здійснює діяльність) суб'єкт декларування, та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у визначеному Національним агентством порядку.
Судом встановлено, що рішенням Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області сьомого скликання «Про підсумки виборів Копилівського сільського голови» визнано обраною ОСОБА_1 Копилівським сільським головою.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України № 280/97-ВР від 21.05.1997 «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 280/97-ВР).
Відповідно до ч.1-3 ст.12 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.
Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
Відповідно до ст.1 Закону України №2493-ІІІ від «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2493-ІІІ) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону №2493-ІІІ).
Згідно зі ст.3 Закону №2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що посадові особи місцевого самоврядування зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції".
Отже, ОСОБА_1 була посадовою особою органу місцевого самоврядування і в силу положень ст. 13 Закону № 2493-ІІІ зобов'язана подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції".
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Згідно з у пункті 1, підпункту "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону (в редакції, зокрема, станом на 28.01.2018) суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: 1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови; в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування; г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби; ґ) судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов'язків у суді); д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України; е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи; є) члени Національного агентства з питань запобігання корупції; ж) члени Центральної виборчої комісії; з) поліцейські; и) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим; і) члени державних колегіальних органів; 2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті.
Тобто, за змістом п.1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» сільські голови входять до переліку осіб, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які зобов'язані у разі припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Відтак, доводи позивача в цій частині суд відхиляє.
Відповідач стверджує, що 12.11.2018 до НАЗК надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, пов'язаного із корупцією, а саме, в порушення вимог ч.2 ст.45 Закону України "Про запобігання корупції" не подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а також декларацію, яка подається наступного року після припинення такої діяльності.
В обгрунтованому висновку від 14.12.2018 відповідачем встановлено наступне.
Рішенням Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області VII скликання від 28.01.2017 року затверджено протокол № 2 засідання лічильної комісії Копилівської сільської ради VII скликання від 28.01.2017 року про результати таємного голосування щодо дострокового припинення повноважень голови Копилівської сільської ради ОСОБА_1 та достроково припинено повноваження останньої. Здійснення повноважень та виконання обов'язків голови Копилівської сільської ради покладено на секретаря Копилівської сільської ради ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільського селищного міського голови можуть бути припиненими достроково у випадках передбачених ст. 79 вказаного закону.
Відповідно до ч.1 ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Повноваження сільського, селищного, міського голови, вважаються достроково припиненими у разі: 1) його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови; 2) припинення його громадянства; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; 3-1) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 4) відкликання з посади за народною ініціативою; 5) визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер; 6) його смерті.
Частиною 3 ст.79 вказаного Закону також визначено, що повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених абзацом першим частини другої цієї статті, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради. Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови визначається законом про місцеві референдуми.
Відповідно до п.1 ч.11 ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільського, селищного, міського голови припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади: 1) з підстав, зазначених у пунктах 1, 2, 5, 6 частини першої цієї статті, - з дня прийняття відповідною радою рішення, яким береться до відома зазначений факт.
Відповідач вважає, що ОСОБА_1 припинила виконувати повноваження в день прийняття рішення Копилівською сільською радою Макарівського району Київської області VII скликання, тобто 28.01.2017.
'Згідно з п.п.2 п.5 Розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.06.2016 № 3 , декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається не пізніше дня такого припинення. Якщо припинення зазначених функцій відбулося з ініціативи роботодавця, декларація подається не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли суб'єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення. Декларація суб'єкта декларування, який припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день, що передує дню подання декларації. Під раніше поданими деклараціями розуміються як декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, так і декларації, що були подані відповідно до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".
Тому, за твердженням відповідача, позивач мала подати не пізніше 24.02.2017 декларацію особи, яка припиняє діяльність , пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме з 01.01.2017 по 28.01.2017.
Процедуру перевірки державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також юридичними особами публічного права (далі - орган, в якому працює (працював) суб'єкт декларування) факту подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали), декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон), а також процедуру повідомлення органом, в якому працює (працював) суб'єкт декларування, Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій врегульовано Порядком перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій затверджене Рішенням НАЗК від 06.09.2016 №19 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.11.2016 за № 1479/29609 (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що припиненням діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування є день видачі трудової книжки суб'єкту декларування, із зазначенням підстав такого припинення.
Як свідчить акт державного виконавця від 20.06.2019 (а.с.79) при виконанні виконавчого листа №370/458/17 виконавцем встановлено, запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про її звільнення з посади Копилівського сільського голови.
В обґрунтованому висновку відповідачем не зазначено яким чином це факт перевірявся та чи з'ясовувалися обставини припинення ОСОБА_1 діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
Крім того, загалом погоджуючись із зауваженням про те, що посадові особи НАЗК не мають повноважень давати оцінку будь-якому рішенню органу місцевого самоврядування на предмет його обгрунтованості та законності, суд звертає увагу на те, що мотивуючи висновок від 14.12.2018 посадова особа НАЗК посилається на положення ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Однак, рішення Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області VII скликання від 28.01.2017 року не містить будь-яких посилань на те, яка саме обставина, передбачена ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» слугувала підставою для припинення повноважень сільського голови.
Ці недоліки та неточності дійсно мали місце при складанні обгрунтованого висновку про виявлення ознак пов1язаного з корупцією правопорушення від 14.12.2018.
Але, загалом, згідно вимог законодавства ОСОБА_1 дійсно мала подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме з 01.01.2017 по 28.01.2017. Лише за самим фактом існування рішення ХIII сесії VII скликання від 28.01.2017 року «Про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради», оскільки законодавець не зробив будь-яких виключень з цього правила (оскарження рішення тощо).
У зв'язку із цим, суд не може визнати висновки відповідача протиправними.
Однак, суд враховує, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03.06.2019 у справі № 370/458/17, яке набрало законної сили згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020, визнано незаконним і скасовано рішення ХIII сесії VII скликання від 28.01.2017 року «Про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради»; ОСОБА_1 поновлено на посаді сільського голови Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області з 29.01.2017 року.
Враховуючи те, що у судовому порядку встановлено протиправність рішення про дострокове припинення повноважень голови Копилівської сільської ради ОСОБА_1 суд вважає, що за такої ситуації не може існувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14.12.2018 № 3082 “Про затвердження стосовно ОСОБА_1 обґрунтованого висновку про виявлення ознак пов'язаного з корупцією правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України».
Відтак, суд вважає за необхідне скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14.12.2018 № 3082 “Про затвердження стосовно ОСОБА_1 обґрунтованого висновку про виявлення ознак пов'язаного з корупцією правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України».
В іншій частині позову суд відмовляє.
При вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Отже, суд вказує, що інші аргументи та підстави, зазначені сторонами, не спростовують висновків суду, викладених вище, оскільки судом надано правову оцінку основним аргументам, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення учасників справи та оцінено їх в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Згідно з ч.3ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, на користь позивача слід стягнути 384,20 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (бульвар Дружби народів, 28, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити частково.
Скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14.12.2018 № 3082 “Про затвердження стосовно ОСОБА_1 обґрунтованого висновку про виявлення ознак пов'язаного з корупцією правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України».
В іншій частині вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 24.06.2025.
Суддя Л.Я. Максименко