Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення адміністративного позову без руху
16 червня 2025 року Справа №640/11799/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Тарасенко І.М., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ІНСТРУМЕНТУ Україна» (юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Сім'ї Стешенків, 1, код ЄДРПОУ 37311013) до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (03124, м. Київ, б. Гавела Вацлава, 8а, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
В провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ІНСТРУМЕНТУ Україна» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Представник Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України звернувся до суду із клопотанням про залишення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ІНСТРУМЕНТУ Україна» без розгляду.
Зазначену заяву представник відповідача мотивував тим, що позивач при зверненні до суду пропустив строк звернення до суду, визначений КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України (в редакції чинній на дату подання позову) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці від 17.09.2021 року № UA100130/2021/000023/2.
Представник відповідача у своєму клопотання зазначив, що датою прийняття рішення, електронним повідомленням з використанням програми АСМО «Інспектор 2006» (програма, що використовується митним органом для здійснення митного оформлення та обміном інформації з декларантом), позивачу було направлено рішення про коригування митної вартості товарів.
Оскільки, дата прийняття рішення, співпадає з датою ознайомлення, товариство звернулось до суду з пропуском строку звернення передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України. Датою подання позовної заяви є 26 липня 2022 року.
В свою чергу, абзацом 1 частини 4 статті 122 КАС України передбачено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 ст. 122 КАС України, якщо рішення за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії, бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, враховуючи вищевикладене, строк звернення до адміністративного суду минув, оскільки рішення про коригування митної вартості від 17.09.2021 року, отже останній день для подачі позову є 17.03.2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуальних строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Щодо оскарження рішень контролюючих органів згідно ст. 56 Податкового кодексу України Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з п. 56.2 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
56.18. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Дані норми застосовані позивачем до спірних правовідносин, з метою обґрунтування застосування строків звернення до суду 1095 днів.
Проте, митниця вважає що до спірних правовідносин не може бути застосовано норми ст. 56 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В свою чергу, контроль правильності визначення митної вартості врегульовано положеннями Митного кодексу України та не регламентується податковим законодавством.
Згідно ст. 3 Митного кодексу України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перемішуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.
Спірні правовідносини, що є предметом даного позову, стосуються прав та обов'язків юридичної особи, що декларує митну вартість товару, тому в даному випадку відносини регулюються Митним кодексом України.
При здійсненні митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів результатом може бути прийняття рішення про коригування митної вартості, а не про визначення податкових зобов'язань, а тому відносини із адміністрування податків і зборів не виникають.
Внаслідок цього, до правовідносин, пов'язаних з винесенням та оскарженням рішень митного органу, положення статті 56 Податкового кодексу України застосуванню не підлягають, оскільки рішення митного органу, винесені за результатами перевірки митної вартості товарів (рішення про коригування митної вартості) не є рішеннями контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України.
Відносини у сфері справляння податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, порядок оскарження, врегульовано Податковим кодексом України (ст. 1, 56 Податкового кодексу України).
Відносини пов'язані з переміщенням товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення митної статистики, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, врегульовано Митним кодексом України (ст. 7, гл. 4 Митного кодексу України).
Норми законодавства принципово розділяють податкові та митні органи, оскільки вони різні: за сферою діяльності; об'єктом правовідносин; змістом правовідносин; порядком врегулювання спорів.
В протилежному випадку, якби всі рішення митних органів оскаржувалися в порядку передбаченому Податковим кодексом України, відповідна норма була б закріплена в гл. 4 Митного кодексу України.
Проте, законодавець чітко розмежовує відносини та прийняті з приводу них рішення податкових та митних органів.
З 01.01.2014 року і по день подання позивачем адміністративного позову до Окружного адміністративного суду м. Києва, до рішень про коригування митної вартості товарів застосовувалися строки оскарження передбачені Кодексом адміністративного судочинства України 6 місяців.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, проте митний орган заперечив щодо доводів які викладені в заяві, оскільки у зв'язку із введенням в Україні 24.02.2022 року воєнного стану представник позивача змушений був виїхати разом з родиною з м. Києва, але доказів коли саме представник позивача повернувся до м. Києва не надавав.
Також, представник відповідача зазначив, що 2 квітня 2022 року російським військам була завдана нищівна поразка і сили вторгнення були вимушені відступити.
Отже, з вищезазначеного можна прийти до висновку, що починаючи з 02.04.2022 року в м. Києві стало безпечно і представник позивача міг скористатись своїм прав на подання позову в більш короткі строки.
Більше того, представник відповідача зазначає, що позивач не обмежений у своєму праві для захисту та представництва своїх прав, у зв'язку з чим можна прийти до висновку, що позивач міг заключити договір з іншим представником для представництва своїх інтересів.
Враховуючи вищевикладене, Київська митниця звертає увагу на наявність правової проблеми та необхідності формування єдиної правозастосовної практики з підтриманням позиції митного органу щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 року у справі № 759/14068/19 зазначає, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Верховний Суд зазначає, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 вересня 2022 року, постановленій у справі № 9901/462/21, звертала увагу на те, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Зокрема, у цьому судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, будучи обізнаним про передбачені законодавством строки постановлення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду судового рішення за результатами розгляду питання щодо можливості відкриття провадження у справі за його адміністративним позовом та про строки його надсилання, позивач повинен був вчиняти активні дії, спрямовані на його отримання у відділенні поштового зв'язку, то після подання адміністративного позову та спливу передбачених КАС України строків для ухвалення відповідного судового рішення, він повинен був вчиняти активні дії з метою з'ясування, чи надходила йому відповідна кореспонденція за вказаною в позовній заяві адресою, та/або ж шляхом ознайомлення з рішенням після його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (в даному випадку - в Автоматизованій системі виконавчих проваджень/Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень).
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Тому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що у численній практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріплений в частині 1 статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною 1 статті 24 Конституції України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах та штучного поновлення строків, використовуючи право громадян на звернення.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії, Прітті проти Сполученого Королівства від 28.10.1998). Аналогічна позиція міститься в ухвалі Верховного Суду України від 16.11.2016 по справі № 6-2469-цс16.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, з наведеного слідує, що позивач звернувся до суду із пропущеним строком звернення до адміністративного суду та не додав аргументованої заяви про поновлення строку звернення до суду та належних доказів щодо поважності пропуску звернення до суду із даним позовом.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Таким чином, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та відповідні докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За таких обставин зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 172, 169, 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Клопотання представника Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України - задовольнити частково.
Залишити без руху позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ІНСТРУМЕНТУ Україна» (юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Сім'ї Стешенків, 1, код ЄДРПОУ 37311013) до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (03124, м. Київ, б. Гавела Вацлава, 8а, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Встановити товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ІНСТРУМЕНТУ Україна» десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде залишена без розгляду.
Залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Тарасенко