Провадження № 11-сс/821/306/25 Справа № 705/1312/25 Категорія: ст.ст. 181, 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
25 червня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря учасники справи: прокурор підозрюваний ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Уманської окружної прокуратури на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2025 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кривець Маньківського району Черкаської області, пенсіонера, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Старший слідчий Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з моменту розгляду клопотання, з утриманням останнього у Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», без можливості внесення застави.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2025 року клопотання слідчого задоволено частково.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло на строк досудового розслідування.
Покладено на ОСОБА_7 протягом встановленого строку домашнього арешту процесуальні обов'язки:
- цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали закінчується 29.07.2025 року.
Ухвала суду мотивована тим, що прокурором в судовому засіданні не доведено необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, та з урахуванням обставин справи та особи підозрюваного, який є особою похилого віку, має постійне місце проживання, де характеризується задовільно, слідчий суддя вважав за необхідне застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання протягом строку досудового розслідування з покладенням на нього певних обов'язків для запобігання наявним ризикам, що забезпечить право підозрюваного на належний рівень життя та його належну процесуальну поведінку.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, просить ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.05.2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з моменту розгляду клопотання, з утриманням останнього у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», без можливості внесення застави.
Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та невмотивованою та такою, що підлягає скасуванню.
Слідчим суддею не взято до уваги обставини, встановлені органом досудового розслідування у кримінальному провадженні, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, які підтвердженні належними та допустимими доказами, внаслідок чого прийняте рішення про часткове задоволення клопотання слідчого та обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю доведених в ході судового засідання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатися на волі.
Такими ризиками в даному випадку є дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою подальшого ухилення від кримінальної відповідальності, так як ОСОБА_7 усвідомлює, що він підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Також, підозрюваний не має сталих соціальних зв'язків, не перебуває на утриманні членів родини, не має майна або інших факторів, що прив'язує його до місця проживання;
незаконно впливати на потерпілих, свідків, в тому числі понятих та осіб, які надали добровільну згоду на проведення за їх участю слідчих дій, інших учасників кримінального провадження;
може вчинити інший злочин в сфері злочинів вчинених проти життя та здоров'я особи, так як підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має стабільного прибутку, в ході досудового розслідування встановлено, що останній, не зважаючи на те, що в силу ст. 89 КК України вважається не судимим, проте був раніше засудженим, в зв'язку з цим підозрюваний може вчинити злочини повторно.
Прокурор вважає, що обраний слідчим суддею запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваному.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за № 12025250320000354 від 03.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
29.05.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Слідчий в клопотанні зазначив, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 є запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, в тому числі понятих та осіб, які надавали добровільну згоду на проведення за їх участю слідчих дій; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 зазначеної статті.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, які доведені сторонами кримінального провадження і які слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності з наявними ризиками, зазначеними у ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання про застосування запобіжного заходу та матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні органу досудового розслідування та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні органу досудового розслідування докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 , усвідомлюючи значення своїх протиправних дій та їх наслідки, в разі визнання його вини може розцінити можливе покарання більш небезпечним ніж переховування та втеча, а тому є ризик ухилення підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду.
Також доведено наявність ризику незаконного впливу на свідків з метою дачі показів на його користь, що має істотне значення для встановлення всіх обставин справи.
Слідчий суддя вважав, що ризик вчинення ОСОБА_7 іншого злочину, з урахуванням його поведінки протягом строку досудового розслідування та характеристики його особи, є достатньо малоймовірним.
Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, є домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до частин 2, 6 статті 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного буде домашній арешт, і такий запобіжний захід буде достатнім, щоб забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, і виправданим з урахуванням даних про особу підозрюваного та обставин встановлених слідчим суддею, які впливають на суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані обставини були предметом розгляду в суді першої інстанції та не спростовують правильності висновків слідчого судді щодо можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі.
Слідчим суддею повно та всебічно досліджено матеріали клопотання, у судовому засіданні заслухано думку учасників справи та надано належну оцінку обґрунтованості підозри та наявності ризиків, вказаних в клопотанні.
Колегія суддів також враховує, що з моменту застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту 30 травня 2025 року до постановлення даної ухвали судом апеляційної інстанції доказів про порушення підозрюваним застосованого обмеження прокурором не надано, що свідчить про ефективність застосованого слідчим суддею запобіжного заходу та відсутність підстав для зміни його на більш суворий тримання під вартою, як того просить прокурор.
Крім того, на час розгляду апеляційної скарги прокурором не надано доказів ухилення ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, прокурора чи суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення під час перебування під домашнім арештом.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги прокурора, на думку колегії суддів суттєвими не являються та не можуть бути підставами для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 181, 183, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Уманської окружної прокуратури - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді