Справа № 161/3222/25 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.
Провадження № 22-ц/802/740/25 Доповідач: Карпук А. К.
23 червня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,
секретар Власюк О. С.,
з участю: представника відповідача Мельник В. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2025 року в складі судді Рудської С. М.,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 12.03.2007 між ним та АТ КБ «Приватбанк» було укладено публічний договір про надання банківських послуг, шляхом подання до банку анкети-заяви, на підставі чого відповідачем було видано йому кредитну карту із встановленим на ній кредитним лімітом. Крім того, в АТ КБ «Приватбанк» у нього відкритий рахунок для отримання пенсії. Під час користування послугами банку він виявив безпідставне та самовільне з боку останнього списання коштів із його пенсійного рахунку на погашення нарахувань по кредитному договору. За період з 26.01.2024 по 29.01.2025 розмір таких списань склав 8556,53 грн. Однак, жодних документів, які б дозволяли АТ КБ «Приватбанк» самостійно списувати кошти з його пенсійного рахунку в погашення кредитної заборгованості він не підписував. Враховуючи наведене, просив суд визнати неправомірними дії АТ КБ «Приватбанк» щодо самовільного стягнення коштів із його пенсійного рахунку та стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 8556,53 грн., які були списані із вказаного рахунку.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не дослідив зміст анкети-заяви від 28.03.2007. Зазначив, що у жодному документів, який він підписав з банком, відсутня умова про доручення банку проводити договірне списання з відкритих рахунків в погашення кредитної заборгованості.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якій заперечує доводи позивача, просить рішення суду залишити без змін.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини.
28.03.2007 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № SAMDN40000012152813, шляхом підписання зави, за умовами якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 5000 грн. встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 22,8 % річних (з розрахунку 360 днів у році) на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Своїм підписом у заяві позивач підтвердив, що підписана ним заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді; факт отримання повної інформації про умови кредитування в банку.
В підписаній позивачем заяві від 28.03.2007 передбачено, що погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитись як шляхом внесення коштів на картку клієнтом, так і списанням банком коштів з дебетної карти.
27.08.2021 ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до умов якої погодився на приєднання до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua /terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі - Договір), приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
У п.1.4 Заяви сторони погодили, що повернення кредиту здійснюється шляхом: договірного списання з рахунку клієнта, у т.ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за наявності прострочених зобов'язань клієнта; шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов'язкового платежу: 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно; 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн. щомісячно у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення.
Позивач підписавши вказану заяву, погодився зі всіма істотними умовами кредитування, оскільки під час підписання заяви приєднання, позивачу було відомо про умови кредитування.
ОСОБА_1 є користувачем послуг АТ КБ «ПриватБанк», не заперечує наявності у нього боргу за кредитним договором, розміру коштів,які належало сплатити банку, які у зв"язку з несплатою чергового обов"язкового платежу, списувались із його картковогопенсійного рахунку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно з п. 1.38 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (в ред. чинній на час виникнення спірних правовідносин), списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.
Відповідно до п.26.1 ст.26 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», платник при укладенні договорів з банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.
Згідно з пунктом 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «призначення платежу» якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання.
Договір, що укладено між сторонами, складається з заяви позивача про приєднання до умов та правил надання послуг та Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», які узгоджені в частині особистого підписання ним заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка є скороченим варіантом «Умов та Правил надання банківських послуг», зокрема щодо таких суттєвих умов кредитування, як наділення ПАТ КБ «ПриватБанк» повноваженнями здійснювати списання грошових коштів на погашення заборгованості.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснила, що інших рахунків, крім того, з якого проводилось списання, на ім'я позивача в банку не відкрито.
З огляду на викладене, списання грошових коштів з рахунку позивача відбулося на підставі укладеного ним кредитного договору, умовами якого прямо передбачене таке списання за наявності певних обставин, тобто на підставі договірного зобов'язання.
Встановивши викладене, суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про визнання дії ПАТ КБ «ПриватБанк» неправомірними є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Заперечуючи проти наявності в банку права договірного списання, позивач наполягав на тому, що єдиною підставою для таких дій є розпорядження клієниа та Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку, з якими він не ознайомлювався під підпис та які не є невід'ємною складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
На обґрунтування своєї позиції ОСОБА_1 послався на постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 285/3013/16.
Водночас, висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 285/3013/16, є нерелевантними до справи, яка переглядається, оскільки в цій справі в анкеті-заяві та в заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підписані позивачем, сторони погодили істотні умови кредитного договору, зокрема й договірне списання.
Щодо відсутності розпорядження на списання коштів, то такі доводи спростовуються змістом підписаної позивачем Заяви від 27.08.2021 року, у якій позивач погодився на договірне списання коштів з метою погашення кредиту.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом всупереч визнаного у статтях 12, 81 ЦПК України процесуального обов'язку не доведено належними та допустимими доказами, що списання грошових коштів з карткових рахунків позивача відбулося неправомірно, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, та відповідно до статті 375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382, 384 , 389 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2025 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді