25.06.25
22-ц/812/1181/25
Провадження № 22-ц/812/1181/25 Головуючий суду першої інстанції Тустановський А.О.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
25 червня 2025 року м. Миколаїв Справа № 472/1214/24
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2025 року, повне судове рішення складено 29 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Тустановського А.О., в залі судового засідання в с-ще Веселинове, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
05 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» (далі - ТОВ «КЛТ «Кредит», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 31 жовтня 2023 року між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 368, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 5 000 грн строком на 365 днів (до 30 жовтня 2024 року) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних).
Кредитний договір був підписаний шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 684909 в особистому кабінеті на вебсайті в мережі Інтернет https://kltcredit.com.ua/.
Кредитні кошти були надані відповідачці шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану Акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк».
Відповідачка свої обов'язки за договором не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31 жовтня 2024 року становить 68 875 грн, яка складається з: 5 000 грн - заборгованість за кредитом; 63 875 грн - заборгованість за нарахованими процентами за період з 31 жовтня 2023 року по 30 жовтня 2024 року.
Посилаючись на викладене, ТОВ «КЛТ Кредит» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором в розмірі 68 875, 00 грн.
Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ Кредит» заборгованість за кредитним договором від 31 жовтня 2023 року № 368, яка станом на 31 жовтня 2024 року становить у розмірі 38 750 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 5 000 грн та заборгованості за нарахованими процентами за період з 31 жовтня 2023 року по 30 жовтня 2024 року в розмірі 33 750 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ Кредит» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 837 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що для визначення розміру заборгованості за процентами позивачем застосовано ставку 3,5 % в день користування кредитними коштами впродовж всього періоду кредитування, з чим суд не може погодитися.
Суд вважає, що визначена в кредитному договорі процентна ставка за період з 31 жовтня 2023 року по 28 листопада 2023 року на рівні 3,5 % в день, узгоджується з нормами діючого на той час законодавства, а тому складає: 28 дні х 175,00 грн/день = 4 900 грн.
Починаючи з 29 листопада 2023 року протягом перших 120 днів щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5%, а у подальшому не міг бути більшим за 1 % за відсутності домовленості сторін про ще менший розмір відсотків.
Суд вважає, що стягненню за вказаним договором підлягає заборгованість в розмірі 38 750 грн, що складається за основною сумою боргу 5 000 грн, та процентами за користування кредитними коштами 33 750 грн, а тому позовні вимоги ТОВ «КЛТ Кредит» підлягають частковому задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду в частині зменшення суми заборгованості за нарахованими процентами та розміру судових витрат, ТОВ «КЛТ Кредит» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21 серпня 2024 року, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.
При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
У разі внесення змін до Кредитного договору в частині складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту), необхідно здійснювати розрахунок денної процентної ставки з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII (далі - Закон № 1734-VIII) щодо максимального розміру денної процентної ставки, визначеного на день внесення таких змін до Кредитного договору.
Зміни до кредитного договору, що укладений з відповідачем, не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), то відповідно правових підстав для перерахунку денної процентної ставки яка є фіксованою немає
Підписавши кредитний договір, позичальник погодився з усіма його умовами, зокрема, й щодо сплати процентів, розмір яких визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору.
Відповідачка мала можливість не вступати у кредитні відносини із кредитодавцем, якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим.
З приводу витрат на правову допомогу зазначено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати позивача на правову допомогу, зокрема щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка була сплачена позивачем.
Від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, 31 жовтня 2023 року між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний кредитний договір № 368.
За умовами договору, відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 5 000 грн шляхом переказу на платіжну карту емітовану в АТ КБ «Приват Банк», зі строком дії 365 днів до 30 жовтня 2024 року зі сплатою 3,5% від суми кредиту за кожний день користування (1 277,5% річних).
Зазначений кредитний договір укладено в інформаційно-телекомунікацйній системі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «КЛТ Кредит», затверджених та розміщених на їх сайті:https://kltcredit.com.ua
Відповідно до копії квитанції від 31 жовтня 2023 року № 676180395 Товариство підтвердило факт, що 31 жовтня 2023 року відбулось зарахування кредитних коштів ТОВ «КЛТ Кредит» на зазначену позичальницею в пункті 1.7 кредитного договору банківську картку відповідачки НОМЕР_1 у розмірі 5 000 грн.
Згідно розрахунку боргу, станом на 31 жовтня 2024 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 68 875 грн, у тому числі:
- заборгованість за кредитом - 5 000 грн;
- заборгованість за процентами (за період з 31 жовтня 2023 року по 30 жовтня 2024 року) - 63 875 грн.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Статтею 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" передбачено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі статтею 12 вказаного Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» норми вказаного Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Судом встановлено, що відповідачка звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг та 31 жовтня 2023 року підписала кредитний договір № 368 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов'язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання та не здійснювала платежі для погашення кредитної заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Оскільки між сторонами укладено споживчий кредит, суд першої інстанції перевіряючи розмір нарахованої позивачем заборгованості за кредитним договором на відповідність умовам договору дійшов висновку, що умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки та відповідні нарахування в цій частині суперечать вимогам Закону України № 1734-VIII
З таким висновком суду колегія суддів апеляційного суду не погоджується.
Так, згідно з пунктом 1.2. Кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1 277,5% річних).
Пунктом 1.3. Договору визначена періодичність платежів зі сплати процентів що відображено в Додатку №1 до цього договору, тобто визначено графік платежів.
Підпунктом 2.4.1. Кредитного договору, передбачено, що позичальник зобов'язується у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункту 1.1. Кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (пункт 4.2 Договору)
Таким чином, у межах строку кредитування відповідачка зобов'язана сплачувати позивачу проценти.
Як встановлено судом першої інстанції відповідачка своєчасно не сплатила нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, в зв'язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, що свідчить про невиконання взятих на себе зобов'язань.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24 грудня 2023 року (далі - Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до частини 5 статті 8 Закону № 1734-VIII (підпункт 6 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1734-VIII (підпункт 13 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно пункту 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1734-VIII», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:
- протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно);
- протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону № 1734-VIII встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.
При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).
Приписами частини 3 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі.
Відповідно до положень частини 1 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина 2 статті 1056-1 ЦК України).
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (частина 3 статті 1056-1 ЦК України).
Таким чином, відповідно до статті 1056-1 ЦК України, статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується на дату укладення кредитного договору, є фіксованою та не змінюється протягом строку дії кредитного договору.
Як встановлено умовами Кредитного договору між відповідачкою та первісним кредитором, процентну ставку за користування кредитом є фіксованою.
Враховуючи вищевикладене, оскільки кредитний договір укладений між сторонами до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність застосування приписів Закону № 3498-IX.
Таким чином, до стягнення з ОСОБА_1 підлягають проценти нараховані за період з 31 жовтня 2023 року по 30 жовтня 2024 року в розмірі - 63 875 грн.
Отже, ураховуючи те, що в частині визначення розміру заборгованості за процентами за користування кредитом, судом не враховано в повній мірі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та норми матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскаржуване судове рішення в цій частині не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції слід змінити, стягнувши з відповідачки заборгованість за процентами у розмірі 63 875 грн за період з 31 жовтня 2023 року по 30 жовтня 2024 року.
В іншій частині вирішення судом першої інстанції позовних вимог ТОВ «КЛТ Кредит» судове рішення не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції законність і обґрунтованість рішення в цій частині не перевірялась.
Щодо доводів скарги стосовно незгоди з розміром визначених судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу, то слід зауважити наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Звертаючись до суду першої інстанції з позовом ТОВ «КЛТ Кредит» просило стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10 000 грн, надану в суді першої інстанції.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору від 16 вересня 2024 року № 16/09/2024 про надання юридичних послуг; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23 жовтня 2018 року, серія ПТ№ 2412; копію довіреності від 17 вересня 2024 року; копію акту приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16 вересня 2024 року; копію витягу до акту приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16 вересня 2024 року; копію платіжної інструкції № 554 від 27 вересня 2024 року.
Вартість послуг та порядок їх оплати передбачені умовами договору від 16 вересня 2024 року № 16/09/2024.
За змістом вищевказаних документів вбачається, що професійна правнича допомога надана на загальну суму 10 000 грн за наступні послуги при розгляді справи в суді першої інстанції: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 368 від 31 жовтня 2023 року та клопотання про витребування доказів; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику ОСОБА_1 за кредитним договором № 368 від 31 жовтня 2023 року.
Вирішуючи стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ Кредит» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн суд першої інстанції виходив зі складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості.
В питанні критеріїв оцінки розміру таких витрат слід врахувати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу слід врахувати висновки Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Між тим колегія не погоджується з визначенням розміру таких витрат, визначених судом першої інстанції та при цьому апеляційний суд враховує заперечення відповідачки проти такої суми витрат на професійну правничу допомогу та з урахуванням того, що за результатами розгляду апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про задоволення цих вимог.
З огляду на викладене, з врахуванням наведених норм процесуального законодавства колегія суддів дійшла висновку, що з відповідачки на користь ТОВ «КЛТ Кредит» підлягають стягненню витрати, понесенні на надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, в розмірі 8 000 грн.
В своїй апеляційній скарзі Товариство також просило стягнути з відповідачки понесені ним витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000 грн.
На підтвердження понесених таких витрат ТОВ «КЛТ Кредит» надано наступні докази: копію договору від 16 вересня 2024 року № 16/09/2024 про надання юридичних послуг; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23 жовтня 2018 року, серія ПТ№ 2412; копію довіреності від 17 вересня 2024 року; копію акту приймання-передачі наданих послуг № 5 до договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16 вересня 2024 року; копію платіжної інструкції № 374 від 07 травня 2025 року.
Відповідно до підпункту 3.1 договору від 16 вересня 2024 року № 16/09/2024 про надання юридичних послуг вартість послуг становить - 15 000 грн за складання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 направила до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 2 000 грн, посилаючись на їх завищення та необґрунтованість.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що з урахуванням складності справи, об'єму та змісту апеляційної скарги, яка по суті є відображенням частини позову, заперечень іншої сторони, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ Кредит» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, надану позивачу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6 000 грн. Зазначений розмір таких витрат відповідає, на переконання апеляційного суду, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру та необхідних процесуальних дій сторони.
Щодо розподілу судового збору.
Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом ТОВ «КЛТ Кредит» сплатило судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Подаючи апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд» ТОВ «КЛТ Кредит» сплатило судовий збір у розмірі 4 542 грн, хоча відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини 2 та частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» повинно було сплатити його в розмірі 3 633.60 грн (3 028 грн х 150% х 0.8 = 3 633.60 грн).
За результатами перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу та позовну заяву задоволено в повному обсязі.
За такого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ Кредит» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633.60 грн та за подання позовної заяви в розмірі 3028 грн, а загалом в розмірі - 6 661.60 грн.
Надмірно сплачений ТОВ «КЛТ Кредит» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 908.40 грн підлягає поверненню Товариству.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» задовольнити.
Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2025 року в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами та розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» 63 875 (шістдесят три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн заборгованість за нарахованими процентами за кредитним договором від 31 жовтня 2023 року № 368, а також 6 661 грн 60 коп. судового збору та 14 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» (код платника 40076206, надавач платіжних послуг платника АБ «Укргазбанк» з державного бюджету, надміру сплачений на р/р: UA318999980313111206080014478, отримувач: Миколаїв. ГУК/тг м. Миколаїв/22030101, код отримувача: 37992030, надавач платних послуг отримувача: Казначейство України), надмірно сплачений судовий збір у розмірі 908 грн 40 коп. згідно платіжної інструкції № 396 від 20 травня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 25 червня 2025 року.