16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653)3-50-01
Справа №730/851/25
Провадження № 1-кп/730/83/2025
"24" червня 2025 р. м.Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борзна кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025275520000028 від 27.05.2024 року, з обвинувальним актом від 10.06.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Києві, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше, в силу ст. 89 КК, не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 року № 1264-ХІІ, громадяни України зобов'язані: а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів; г) вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення; д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище. Громадяни України зобов'язані виконувати й інші обов'язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст. 52-1 Закону України «Про тваринний світ» для добування об'єктів тваринного світу забороняються виготовлення, збут, застосування, зберігання отруйних принад, колючих, давлячих та капканоподібних знарядь лову, електроловильних систем (електровудок), електрогону, петель, самоловів, самострілів, вибухових речовин, пташиного клею та монониткових (волосінних) сіток (крім тих, що призначені для промислового лову), а також інших засобів, заборонених законом.
Згідно підпункту 1 пункту 1 розділу IV та підпункту ІІ пункту 5 розділу IV Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства» від 19.09.2022 року № 700, забороняється добування (вилов) сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями добування (вилову), за винятком раколовок конструкції «хапка», підсак та ручних драг, встановлених цими Правилами розмірів. Забороняється перебування на рибогосподарському водному об'єкті (його частині) або в його прибережній захисній смузі із забороненими цими Правилами знаряддями добування (вилову), або їх зберігання чи транспортування.
Судом визнано доведеним, що 27.05.2025 року близько 12:00 години ОСОБА_4 , перебуваючи в с. Красностав Ніжинського району Чернігівської області, неподалік мосту через річку Доч, діючи умисно з корисливих мотивів, маючи умисел незаконного вилову риби, за допомогою двох сіток порожніх, які відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу IV наказу Міністерства аграрної політики та продовольства «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства» від 19.09.2022 № 700 відноситься до заборонених знарядь лову, без належних документів та дозволу на вилов риби, здійснив незаконний вилов з річки Доч 40 карасів сріблястих, загальною вагою 4,8 кг, займаючись таким чином незаконним рибним добувним промислом, відповідно до такс, затверджених Постановою Кабміну України від 10 травня 2022 року № 575 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів» ОСОБА_4 спричинив істотну шкоду водним біоресурсам держави на загальну суму 63240 гривень.
Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який, будучи допитаним в судовому засіданні, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав показання, підтвердив обставини його вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема, в частині часу, місця та способу вчинення кримінального проступку, щиро розкаявся у вчиненому. Вартість збитків не оспорює, готовий все відшкодувати. Так, указав, що дійсно здійснював незаконний вилов риби сітками, оскільки він не працює, потрібні були гроші. Розуміє, що це неправильно, йому соромно, висновки зробив. Рибу ловив виключно для себе, для іжі. Сітки поставив дві штуки 26.05.2025 року, вдень, взаброд. 27.05.2025 року, коли їх майже зняв та рибу спакував, поруч проїжджали працівники поліції та його побачили із сітками. Після чого його затримали. Був обізнаний, що не можна ловити сіткою, але треба була їжа.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.
Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Представник потерпілого в судовому засіданні зазначив, що йому не відомі обставини вчинення правопорушення. в частині призначення покарання поклався на думку прокурора.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У цьому випадку, повне визнання вини, не заперечення обвинуваченим фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин діяння, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення останнім цих обставин є передумовами для здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, за обставин встановлених судом.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 249 КК України, оскільки він здійснив незаконне зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії проступків, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання, судом враховано те, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок, що відповідно до класифікації кримінальних правопорушень не належить до злочинів, та свідчить про незначну суспільну небезпеку вчиненого ним діяння.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. її час, місце, спосіб учинення та активне сприяння розкриттю злочину.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанови ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к).
Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки.
Активне сприяння у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК України, яке виразилось у тому, що обвинувачений повно та всебічно розповів про обставини, які мали місце у той час, та тим самим активно та відкрито сприяв суду у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК, тобто розкриттю кримінального проступку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має місце проживання, хоча й не зареєстроване, спосіб життя (див. дані установочної частині цього рішення), відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій. Те, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, хоча має погашену судимість.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
А тому, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд, керуючись принципом справедливості, вважає, що для досягнення мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_4 необхідно призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду, оскільки суд переконаний, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, сприятиме його перевихованню з усвідомленням суспільної небезпечності діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду, згідно ч. 2 ст. 59-1 КК України, такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 59-1 КК України суд може покласти на засудженого до пробаційного нагляду обов'язок працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу), а також виконувати заходи передбачені пробаційними програмами.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду, згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
На думку суду, покарання у вигляді пробаційного нагляду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Також, у цій справі суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 спеціальну конфіскацію, на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, конфіскувати у власність держави майно, засоби та знаряддя незаконного зайняття рибним промислом.
Згідно ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого, зокрема ч. 1 ст. 249 КК України.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, а, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Частина 1 ст. 249 КК України передбачає спеціальну конфіскацію - обов'язкове вилучення знарядь і засобів незаконного промислу та всього добутого (ч. 1 ст. 96-1 КК України).
Водночас, оскільки сітки є забороненим знаряддям лову, вони підлягають знищенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.
А тому заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного ухвалою суду, - підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України з обвинуваченого належить стягнути на користь Державного бюджету України процесуальні витрати на залучення експерта.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Підстав для вирішення питань, пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого, немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Що стосується цивільного позову.
За приписами ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
У даному провадженні було заявлено цивільний позов на загальну суму 63240 грн.
Ухвалою суду від 13.06.2024 року позовну заяву Борзнянської міської ради про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконно добування (збирання) цінних видів водних біоресурсів повернуто позивачеві. Одночасно цією ж ухвалою суд роз'яснив, що повернення позовної заяви не є перешкодою для доступу до правосуддя, оскільки не позбавляє права на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для повернення позову. При цьому було наголошено, що позовна заява може бути подана під час кримінального провадження до початку судового розгляду або ж у порядку цивільного судочинства (ч.1, 7 ст.128 КПК України.) Вказана ухвала була отримана Борзнянською міською радою 13.06.2025 року.
У судовому засіданні, 24 червня 2025 року представник потерпілого звернувся із клопотанням про прийняття до розгляду у кримінальному провадженні цивільного позову.
На запитання суду представник потерпілого зазначив, що копію вказаної заяви обвинуваченому не вручав, а лише перед судом направив її поштовим шляхом на адресу обвинуваченого. Прокурору копія заяви не надсилалася та не вручалася взагалі.
Обвинувачений зазначив, що копія позовної заяви з додатками йому не вручалася, з документами він не ознайомлений.
Прокурор зазначив, що прокуратурою цивільний позов потерпілого не отримувався.
Відповідно до ст. 44 ЦПК учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
У цій ситуації суд ураховує, що представник потерпілого ухвалу про повернення позовної заяви отримав за 11 днів до судового засідання та мав достатній та необхідний час для підготовки нової позовної заяви, з урахуванням зауважень суду.
Також, суд ураховує, що ч. 1 ст. 381 КПК передбачає, що після отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку суд у п'ятиденний строк, а також те, що обвинувачений проживає на значній відстані від суду, а тому логістичне сполучення є утрудненим.
На думку суду, розгляд справи без ознайомлення обвинуваченого з матеріалами позовної заяви є безумовним порушенням його прав, а відкладення розгляду кримінального провадження буде порушувати встановлені законом строки розгляду справи для даного виду проваджень, тобто відбудеться порушення спеціальної норми (КПК), яка є спеціальною щодо загальної норми (ЦПК).
З викладених міркувань суд уважає, що позовна заява не може бути прийнята до спільного розгляду з кримінальним провадженням і підлягає поверненню позивачеві.
Одночасно суд звертає увагу, що повернення позовної заяви не є перешкодою для доступу до правосуддя, оскільки не позбавляє права на повторне звернення до суду у порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373-376, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду.
На підставі ч.ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;.
Строк відбуття покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_4 , на підставі ч. 1 ст. 49-2 КВК України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання суб'єктом пробації заходів, передбачених пробаційною програмою, орган пробації згідно статті 49-3 Кримінально-виконавчого кодексу України надсилає матеріали до органів Національної поліції України для вирішення питання про притягнення такої особи до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.
На підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, конфіскувати у власність держави майно, засоби та знаряддя незаконного зайняття рибним промислом: дві сітки порожні, які визнано речовими доказами та які зберігаються у відділі речових доказів СВ ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області (а.п. 31, 31-а).
Заборонені знаряддя лову, а саме: дві сітки порожні, які визнано речовими доказами та які зберігаються у відділі речових доказів СВ ВП № 3 (м. Борзна) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області (а.п. 31, 32) - знищити.
Біоресурси - рибу (загальною кількістю 40 карасів сріблястих), які зберігаються у державному агентстві меліорації та рибного господарства в Чернігівській області (а.п. 31, 32), - конфіскувати у власність держави.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29.05.2025 року на майно, що належить обвинуваченому, а саме: дві сітки порожні (а.п. 35-36).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 4011,30 грн в рахунок відшкодування процесуальних витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи (а.п. 60).
Цивільний позов повернути позивачеві.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Сторони мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1