Справа № 954/502/25
Номер провадження 2/954/1138/25
24 червня 2025 рокус-ще Нововоронцовка
Нововоронцовський районний суд Херсонської області у складі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судового засідання Гром О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Нововоронцовського районного суду Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог посилається на ту обставину, що 24.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір № 626167396, згідно умов якого відповідач отримав кредит в сумі 15000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором №626167396. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, згідно умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором №626167396. 30.09.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 3009/24, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило, а ТОВ «Юніт Капітал» набуло права вимоги стягнення боргу за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором №626167396. Відповідач порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість 32160грн., яка складається з наступного: 15000 грн. - заборгованість по кредиту; 17160,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, які представник позивача і просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал». Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача 2422,40 гривень судового збору та 6000 грн. витрат на правову допомогу.
У відзиві представник відповідача заперечила проти задоволення позову з тих підстав, що позивач у недопустимий спосіб отримав права вимоги до відповідача. Договори факторингу були укладені до отримання відповідачем кредиту, тому не можуть застосовуватися до спірних правовідносин і є неналежними доказами; позивач не підтвердив оплату за договорами факторингу та реальність укладених угод. Також зазначила, що відповідач дійсно підписав із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір та отримав 15000грн., жодних коштів ним на адресу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано не було. Представник також заперечила розмір витрат на професійну правничу допомогу.
У судове засідання позивач не з'явився. Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» - надав письмову заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №626167396, згідно якого позичальник отримав кредит на суму 15000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 98 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом. Згідно Графіку платежів, який є додатком до договору, загальна вартість кредиту складає 20932,64грн. та включає в себе витрати за кредитом у вигляді процентів в розмірі 5932,64 та сумою кредиту 15000грн. Реальна річна процентна ставка 237,25%.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу. Згідно Реєстру права вимоги № 138 від 15.06.2021 до нового кредитора перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 29820грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Відповідно до умов договорів ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило, а ТОВ «Юніт Капітал» набуло права вимоги стягнення боргу за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором №626167396 із ОСОБА_1 згідно реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року із вимогами на суму 32160грн.
30.09.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 3009/24, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило, а ТОВ «Юніт Капітал» набуло права вимоги стягнення боргу за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором №626167396, згідно реєстру боржників від 30.09.2024 року із вимогами на суму 32160грн.
Згідно ст. ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідност. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за договором позики, а тому з нього на користь ТОВ "Юніт Капітал" слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 15000,00 гривень, тому в цій вимозі позов підлягає до задоволення повністю.
Згідно ч.1ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Проценти відповідно дост.1048ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно дост. 1048ЦК України
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048ЦК України
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати якст.625ст.1048ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другоюст.625ст.1048ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Суд, дослідивши кредитний договір № 626167396 від 24.03.2021 встановив, що умови договору, на яких ТОВ «Юніт Капітал» ґрунтує свої вимоги зі сплати процентів, розташовані в розділах договорів, які регулюють правомірну поведінку сторін.
При цьому вказаний договір також містить окремі розділи, що регулюють відповідальність позичальника.
Окрім цього, як слідує з наданих ТОВ «Юніт Капітал» розрахунків, проценти за період поза межами строку кредитування позикодавці нараховують саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі ст.625 ст.1048ЦК України.
Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 98 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.
Сторонами був погоджений графік платежів, згідно якого загальна вартість кредиту складала 20932,64грн. та включала витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом в розмірі 5932,64грн. та суму (тіло) кредиту в розмірі 15000грн.
Інших графіків платежів як це передбачено у п. 5 Додатку № 1 до договору № 626167396 від 24.03.2021 суду не надано.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Відтак, наданий позивачем витяг з реєстру боржників до договору факторингу та самостійний розрахунок боргу не може вважатися належним доказом наявності такої заборгованості у вказаному позивачем розмірі.
Враховуючи вищевикладене на користь позивача підлягає стягненню з відповідача заборгованість зі сплати тіла кредиту у розмірі 15000,00 грн. та 5932,64грн. процентів, а всього 20932,64грн.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позов було задоволено частково, то відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційне до задоволеної частини.
Разом з тим вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.
На підтвердження понесених витратна правничу допомогу позивачем долучено наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги №0110/24 від 01 жовтня 2024 року; додаткова угода № 7 до договору; акт прийому-передачі наданих послуг від 01 жовтня 2024 року, платіжна інструкція № 1567 від 05 січня 2024 року.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг, реальність та розумність їхнього розміру, усталеної практики у даній категорії справи, ціну позову та приходить до висновку що розмір витрат на правову допомогу адвоката у даній справі, який підлягає відшкодуванню на користь позивача з відповідача, підлягає зменшенню до 3000 грн.
Зазначена сума, на переконання суду, є такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням того, що спір, який виник між сторонами відноситься до категорії типових спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання, зміст позовної заяви та інших документів потребує мінімального індивідуального підходу і мінімальних часових витрат (1-2 години роботи є достатніми для написання та укомплектування типової позовної заяви у кредитній справі), а з наданої копії договору та акту вбачається постійне представництво адвокатом позивача і в інших подібних справах (п.1, п.2 договору). Більше того компенсація судових витрат не повинна перетворюватися на спосіб додаткового збагачення фінансових установ за рахунок людей з мінімальними доходами в період воєнного стану.
Також суд бере до уваги ту обставину, що розгляд справи було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без участі адвоката у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст.259,263-265,280,282 ЦПК України суд, -
ухвалив :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість в сумі 20932,64грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 1576,72грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО.В. Гончаренко