Номер провадження 1-в/754/234/25
Справа № 754/9504/25
25 червня 2025 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши подання фахівця Деснянського районного відділу філії ДУ "Центр пробації" у м. Києві та Київській області відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іничкан Усть-Майського району Якутської області рф, громадянина України, з середньою технічною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 ,
про звільнення від відбування покарання на підставі ч.2 ст. 74 КК України,
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 09.06.2020 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
17.06.2025 р. до Деснянського районного суду м. Києва надійшло подання фахівця Деснянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ч.2 ст. 74 КК України.
Прокурор не заперечував проти задоволення подання.
Засуджений та представник органу з питань пробації повідомлялись про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, але в суд не з"явились і клопотань не надіслали. Їх неявка не перешкоджає розгляду подання.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок (п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України).
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-ІХ).
Цим Законом стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Як вбачається зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 травня 2016 року становив 1450,00 грн., тобто неоподаткований мінімум доходів громадян у 2016 році був 725 грн.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 2016 рік становило 1450,00 грн.
Відповідно до вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 09.06.2020 р. ОСОБА_4 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, а саме, за закінчений замах на таємне викрадення 21.08.2016 р. приблизно о 17 год. 40 хв. у ТЦ «Океан Плаза», а саме, у магазині «Тезеніс», що за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 176, чужого майна, що належить магазину «Тезеніс», на загальну суму 548 грн. 33 коп., що складає суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 1450,00 грн.).
Відповідно до ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Це положення цілком узгоджується з вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на даний час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату вчинення відповідного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_4 за вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2020 року завдав матеріальну шкоду потерпілій стороні на суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день вчинення замаху на крадіжку, тобто вчинене ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на даний час, суд дійшов висновку про необхідність звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ст.ст. 4, 5, 74 Закону України №3886-ІХ, суд,-
Подання фахівця Деснянського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_4 , від покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2020 року, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку із усуненням караності вчиненого ним діяння, відповідно до положень Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів.
Головуючий -